Провадження №2-а/751/27/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Деркача О.Г.,

секретаря судового засідання Гармаш - Лящинської М.В.

розглянувши в приміщенні суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовною заявою АБ «Леоніда Садовського», в інтересах ОСОБА_1 , до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови,

В с т а н о в и в:

27.01.2020 року АБ «Леоніда Садовського», в інтересах ОСОБА_1 , звернулося до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про поновлення строку, визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0833/10200/19 від 05.09.2019 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та накладення штрафу в сумі 10 677 грн. 45 коп.; стягнення на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн.

Заявлені вимоги мотивує тим, що 05.09.2019 була винесена постанова по справі про порушення митних правил №0833/10200/19, відповідно до якої його було визнано винним у порушенні митних правил за ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 10 677 грн. 45 коп. Вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, винесеною з порушенням чинного законодавства, викладені у ній обставини та підстави порушення митних правил такими, що не відповідають фактичним обставинам. Вказував на відсутність умислу у нього на ухилення від сплати платежів та об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. Крім того, вважає, що строк накладення на нього стягнення за порушення митних правил закінчився 15.06.2019 року, що за приписом пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, пункту 7 статті 247 КУпАП тягне за собою обов`язкове скасування оскаржуваної постанови з одночасним закриттям справи про адміністративне правопорушення. Також вважає, що відповідачем не дотримано процедуру проведення документальної невиїзної перевірки, а тому отримані ним документальні дані не мають юридичного значення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, надіславши до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує. (а.с. 105-107)

Представник відповідача Північної митниці Держмитслужби у встановлений судом строк надіслав відзив (а.с.66-104), згідно якого просив залишити без задоволення вказану позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем не було вжито достатніх заходів для визначення дійсного року виготовлення автомобілю та здійснено нарахування митних платежів на товар, що стало причиною заниження митних платежів. Також надійшло клопотання про заміну відповідача - Чернігівську митницю ДФС на правонаступника - Північну митницю Держмитслужби, в зв`язку з реорганізацією Чернігівської митниці ДФС, шляхом приєднання до Північної митниці Держмитслужби. (а.с. 77-78)

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Чернігівська митниця ДФС свою діяльність не припинила, але з 08.12.2019 року не виконує функції та повноваження, передбачені ст. 544 Митного кодексу України, а також не має кошторисних призначень на 2020 рік, її правонаступником є Північна митниця Держмитслужби.

Таким чином суд вважає за необхідне замінити неналежного відповідача по справі Чернігівську митницю ДФС України на правонаступника Північну митницю Держмитслужби.

Судом встановлено, що 15.12.2018 року декларантом ОСОБА_1 було подано митну декларацію типу «ІМ 40 АА» № UA102230/2018/632123 для здійснення митного оформлення товару «Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, такий що був у використанні марка «AUDI» модель «A6»), номер кузова № НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2004; модельний рік виготовлення - 2004. (а.с. 79)

Разом з митною декларацією № UA102230/2018/632123 для здійснення митного оформлення щодо транспортного засобу марки «AUDI» модель «A6»); кузов номер - № НОМЕР_1 , позивачем було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ; довідку про зареєстрований транспортний засіб від 07.12.2018 № 16241667, що видана державною установою «REGITRA», Литовська Республіка. (а.с. 80)

У вказаних документах датою першої реєстрації транспортного засобу вказано 2004 рік.

У митній декларації позивачем здійснено нарахування митних платежів: мито 4594,70 грн., акцизний податок у розмірі 38557, 44 грн., податок на додану вартість 17 819, 82 грн., благодійний внесок - 1 % у розмірі 8 500 грн.

В ході проведення додаткової перевірки Чернігівською митницею ДФС направлено запит № 7828/7/25-70-20-01 від 13.08.2019 року до Науково - дослідного Бюро судових експертиз «САНТАДОР» що встановлення дати випуску транспортного засобу з номером кузова № НОМЕР_1 .

Згідно отриманої відповіді, а саме листа Науково - дослідного Бюро судових експертиз «САНТАДОР» №21 від 14.08.2019 слідує, що при перевірці структури ідентифікаційного номеру за довідковою інформацією наявною в Бюро судових експертиз «САНТАДОР» та даними виробника встановлено, що автомобіль «AUDI A6» з номером кузова № НОМЕР_1 зібрано виробником до стану готовності у грудні місяці 2003 року, модельний рік - 2004. (а.с. 83-84)

На підставі отриманої інформації відповідач дійшов висновку, що при розмитненні автомобіля «AUDI A6», з номером кузова №WAUZZZ4B64N062103 ОСОБА_1 неправильно вказав календарний рік виготовлення транспортного засобу, внаслідок чого було занижено розмір митних платежів станом на 15.12.2018 року по акцизному податку - 2 965, 96 грн. та по ПДВ - 593, 19 грн., які слід було сплатити при ввезенні автомобіля, про що вказує заступник начальника управління адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання - начальник відділу адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання ОСОБА_2 у службовій записці. (а.с.47).

За вказаним фактом відносно позивача складено протокол про ПМП №0833/10200/19 за ст. 485 МК України - дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 3 559, 15 грн. під час митного оформлення товарів за митною декларацією № UA102230/2018/632123 (а.с.23-27).

Постановою заступника начальника Чернігівської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Литвиненко В.В. від 05.09.2019 року в справі про порушення митних правил №0833/10200/19 року визнано винним позивача у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 10 677 грн. 45 коп. (а.с.5-11).

Копію вказаної постанови позивач не отримував, оскільки скерований на його адресу лист було повернуто митниці (а.с. 17-18). Про порушення своїх прав дізнався від адвоката, який знайомився з іншими справами 17.01.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На виконання цих завдань адміністративного судочинства України, суд при вирішенні публічно-правового спору виходить з наступного.

Відповідно до ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом ст. 485 цього Кодексу заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги є порушенням митних правил, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Отже, з об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної - у формі умислу.

Згідно із ч.1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом, або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 ст. 257 цього Кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст.264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Статтею 54 цього Кодексу передбачено, що органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до положень ст. 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Під час проведення документальної перевірки посадові особи органу доходів і зборів повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки. У разі виявлення органом доходів і зборів під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи органу доходів і зборів вживають передбачених законом заходів.

Згідно із ст. 352 цього Кодексу для підготовки висновків за результатами перевірок посадовими особами органів доходів і зборів можуть використовувати, зокрема: документи, визначені цим Кодексом; податкову інформацію; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. З метою здійснення митного контролю органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати інформацію щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України. Для підготовки висновків можуть бути використані матеріали, отримані від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на запит органу доходів і зборів в порядку статті 334 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 495 цього Кодексу доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Також відповідно до положень ст. 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч. 2 ст. 270 Митного кодексу України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Підпунктом 215.3.5-1 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України передбачено, що ставка акцизного податку для автомобілів легкових та інших моторних транспортних засобів, призначених головним чином для перевезення людей, що відповідають товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8702 згідно з УКТ ЗЕД), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони, гоночні автомобілі, у тому числі автомобілі, які в установленому законодавством порядку подаються до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації у зв`язку із зміною моделі транспортного засобу, що до переобладнання під час ввезення відповідала товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, а після переобладнання відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, визначається за формулою:

Ставка = Ставка базова х К двигун х К вік, де Ставка базова - ставка податку в євро за 1 штуку транспортного засобу; К двигун - коефіцієнт, що визначається діленням об`єму циліндрів двигуна внутрішнього згоряння відповідного транспортного засобу в куб. сантиметрах на 1000 куб. сантиметрів; К вік - коефіцієнт, що дорівнює кількості повних календарних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу, до року визначення ставки податку(для нових транспортних засобів та транспортних засобів, що використовувалися до одного повного календарного року, коефіцієнт дорівнює 1, а для транспортних засобів, що використовувалися понад п`ятнадцять повних календарних років, коефіцієнт дорівнює 15).

Виходячи з викладеного, розмір акцизного податку транспортного засобу залежить від року виготовлення транспортного засобу.

Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118, зареєстрованим в Мiнiстерствi юстиції України 10.04.2008 року за № 291/1498, затверджено «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобiв, що перемiщуються громадянами через митний кордон України».

Визначення календарного і модельного років виготовлення та першої реєстрації і терміну перебування в користуванні транспортного засобу (ТЗ) врегульовано пунктом 8 цих Правил.

Так, вказаним пунктом визначено, що якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуваннi, визначити за його iдентифiкацiйним номером неможливо, то за основу береться рiк виготовлення, визначений за його iдентифiкацiйним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрацiї ТЗ. Датою першої реєстрацiї ТЗ, який перебував у користуваннi, є дата, зазначена в спецiальнiй графi технiчного паспорта (свiдоцтва про реєстрацiю), наприклад, паспорта нiмецького зразка, або дата видачi технiчного паспорта (свiдоцтва про реєстрацiю). У разi неможливостi визначення року виготовлення ТЗ за iдентифiкацiйним номером роком виготовлення вважати рiк, що значиться в реєстрацiйних i технiчних документах на ТЗ. Датою початку користування ТЗ, що були в користуваннi та ввозяться на митну територiю України, уважається дата першої реєстрацiї ТЗ, визначена в реєстрацiйних документах, якi виданi уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати цi ТЗ на постiйнiй основi.

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм належним доказом дати виготовлення транспортного засобу, який був у користуваннi та ввозиться на митну територiю України, є дата його першої реєстрацiї, вказана в реєстрацiйних документах, виданих уповноваженими державними органами країни, в якій така реєстрація була здійснена.

У даному випадку таким документом є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Литовської Республіки, в якому в полі «В» зазначено дату першої реєстрації - 09.01.2004 року (а.с.80).

Крім того, відповідно до п. 8 зазначених Правил за наявностi обґрунтованих сумнiвiв щодо визначення року виготовлення ТЗ достовiрнiсть установлюється експертом, що має свiдоцтво про право проведення експертних дослiджень з вiдповiдної експертної спецiальностi та внесений до Реєстру атестованих судових експертiв державних i пiдприємницьких структур та громадян Мiнiстерства юстицiї України.

Однак, відповідач, стверджуючи, що дата виготовлення автомобіля - грудень 2003, не призначив відповідної експертизи, обмежившись лише інформацією Науково - дослідного бюро судових експертиз «САНТАДОР».

Згідно із ст. 478 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, характеризуються умисною (активною) формою вини, зокрема, у спірному випадку - заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Як встановлено судом, при здійсненні митного оформлення вартість ввезеного автомобіля, а також відомості про рік його виготовлення вказані ОСОБА_1 , на підставі належним чином оформлених документів, які були надані митному органу. Суд вважає, що позивач, визначаючи рік виготовлення транспортного засобу діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей про імпортований транспортний засіб та зниження митної вартості, тому що пред`явив до митного оформлення виключно ті документи, які ніким не скасовані чи визнані недійсними, що безумовно свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06.06.2018 у справі № 607/1866/17 та у справі № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності згідно зі статтею 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України, тому позовні вимоги підлягають задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, визнавши причину пропущення строку звернення до суду, поважною, а провадження по справі - закриттю.

Що ж стосується стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

По - перше, предмет договору від 24.12.2019 № 24/12-19 чітко не визначає обов`язки виконавця (адвоката) у справі № 751/550/20, а містить загальні вимоги до представника.

По - друге, договором не передбачені розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, а позивачем не наданий детальний опис робіт (наданих послуг) як вимагає ч. 4 ст. 134 КАС України.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі № 569/17904/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в частині вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 3, 11, 17, 69-71, 134, 158-163, 171-286 КАС України, ст.ст. 4, 467, 485, 523-527, 529-531 МК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги АБ «Леоніда Садовського», в інтересах ОСОБА_1 , до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0833/10200/19 від 05 вересня 2019 року, винесену заступником начальника Чернігівської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Литвиненко В.В. про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 10 677 грн. 45 коп., і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.02.2020 року.

Суддя О.Г. Деркач