ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа № 812/1509/17

провадження №К/9901/47804/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (суддя Ірметова О.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року (Сухарьок М.Г., Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.),

І. Суть спору

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУ НП), в якому просив:

1.1 визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП від 19 серпня 2017 року № 2996 «Про покарання окремих поліцейських УПН ГУ НП в Луганській області» в частині звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції України;

1.2 визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП від 19 вересня 2017 року № 654 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби;

1.3 зобов`язати ГУ НП поновити ОСОБА_1 в посаді начальника 2-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУ НП з 20 вересня 2017 року;

1.4 стягнути з ГУ НП на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2017 року по день подання позову у сумі 14760 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтував тим, що службове розслідування проведено поверхово, упереджено, всіх обставин щодо поставленого позивачу за провину вчинку не з`ясовано, тож висновки, яких дійшов відповідач, безпідставні.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом ГУ НП від 13 липня 2017 року № 2458 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими УПН ГУНП в Луганській області.

4. Наказом ГУ НП від 13 липня 2017 року № 494 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 був відсторонений від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування з 13 липня 2017 року.

5. За результатами службового розслідування складено висновок від 18 серпня 2017 року, за змістом якого:

визнано, що «відомості щодо порушень службової дисципліни з боку начальника другого міжрайонного відділу УПН ГУНП в Луганській області майора поліції ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження» (пункт 2);

«за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, статей 18, 23, 27 та 28 Закону України «Про Національну поліцію» та пункт 5.7 Методичних рекомендацій щодо алгоритму дій користувачів в організації формування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України, що виразилась у проведенні перевірки фізичної особи у ІІПС «Армор» не в службових цілях, невжитті заходів по запобіганню можливого правопорушення стосовно фізичної особи, до якої проявляє інтерес раніш засуджена за скоєння тяжких злочинів особа, тобто фактичному сприянні у злочинній діяльності зазначеної особи та неінформування за вказаним фактом безпосереднього керівництва, що могло призвести до тяжких наслідків, начальника другого міжрайонного відділу УПН ГУНП в Луганської області майора поліції ОСОБА_1 звільнити з лав Національної поліції» (пункт 4).

6. Підставами для такого висновку стало те, що, як встановлено під час службового розслідування, до ОСОБА_1 звернулася особа ОСОБА_3 з проханням дізнатися про особу ОСОБА_4 ; не маючи особистого доступу до ІІПС «Армор» звернувся до оперуповноваженого УПН ГУ НП ОСОБА_6 для отримання інформації щодо ОСОБА_4 . Факт проведення перевірок по облікам ІІПС «Армор» стосовно ОСОБА_4 саме 05 липня 2017 року підтверджується відомостями, наданими Управлінням інформаційної підтримки та координації поліції « 102».

7. Суди також зазначили, що відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП ОСОБА_1 доступу до інформаційних підсистем НПУ та МВС через УІАП ГУНП в Луганській області не отримував.

8. Відтак ГУ НП видало наказ від 19 серпня 2017 року № 2996 «Про покарання окремих поліцейських УНП ГУНП в Луганській області», яким начальника 2-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУ НП, майора поліції ОСОБА_1 , звільнено з лав Національної поліції. З цим наказом позивач ознайомлений 21 вересня 2017 року.

9. На цій підставі ГУ НП 19 вересня 2017 року видало наказ № 654 о/с «По особовому складу», відповідно до якого майора поліції ОСОБА_1 , начальника 2-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУ НП звільнено зі служби в поліції за статтею 77 частиною першою пункт 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 19 вересня 2017 року з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 16 років 01 місяць 13 днів, з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 27 діб». Підстава: наказ ГУ НП від 19 серпня 2017 року.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

10. Луганський окружний адміністративний суд постановою від 7 грудня 2017 року відмовив у задоволенні позову.

11. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2018 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

12. Суди попередніх інстанцій зазначили, що службове розслідування відповідач провів з дотриманням процедури, зокрема зауважив, що був рапорт т.в.о. начальника УПН ГУНП підполковника поліції Несвітайла В.В. від 13 липня 2017 року; видано наказ про призначення та проведення службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими УПН ГУ НП; відібрано пояснення в особи, щодо якої проводиться службове розслідування - ОСОБА_1 ; відібрано пояснення інших осіб; зібрано іншу інформацію, відтак складено висновок за результатами службового розслідування від 18 серпня 2017 року.

13. З приводу встановлених фактичних обставин щодо вчинення поставленого позивачу за провину проступку, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про здійснення ОСОБА_1 на звернення сторонньої особи, яка не пов`язана з виконанням завдань, покладених на поліцію, неавтоматизований доступ до ІІПС, використовуючи право доступу підлеглої йому особи, та здійснив обробку даних ІІПС «Армор» з метою, не пов`язаною з виконанням функціональних обов`язків, чим порушив вимоги статті 7 «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ», статей 18, 23, 27 та 28 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 5.7 Методичних рекомендацій щодо алгоритму дій користувачів в організації формування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України.

14. Посилання позивача та його представника на те, що в ІІПС «Армор» не було даних відносно ОСОБА_4 та ніякої інформації ОСОБА_3 не передано суди попередніх інстанцій відхилили як безпідставні.

15. Також з посиланням на частину третю статті 10 Закону України «Про захист персональних даних» суди зазначили, що позивач та його представник не надали належних та допустимих доказів щодо необхідності отримати інформацію стосовно ОСОБА_7 для виконання службових обов`язків.

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд.

17. Серед іншого зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції надали хибну правову оцінку спірним правовідносинам, адже не дослідили усіх доказів, які мали значення для повного і об`єктивного встановлення обставин справи. Зокрема поза увагою суди залишили документи щодо функціональних обов`язків позивача (за посадою, яку він обіймав), його службову характеристику, атестаційний лист при призначенні на посаду, довідку щодо накладених дисциплінарних стягнень, а також не вивчили в повному обсязі Методичні рекомендації щодо алгоритму дій користувачів з організації формування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України. Позивач вважає, що ці докази мають значення для вирішення питання про співмірність застосованого до нього стягнення, адже іншу посадову особу, причетну до діяння, яке поставили за провину позивачу, і яку тим самим наказом ГУ НП визнано винною, не звільнили зі служби, а обмежилися зауваженням.

18. З приводу необхідності дослідження Методичних рекомендацій щодо алгоритму дій користувачів з організації формування Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України позивач зазначив, що за цим документом він не є користувачем цієї системи і не мав до неї доступу. Суди не вивчили належним чином цього документа, тому безпідставно погодилися з висновком відповідача про порушення ним заборон, передбачених пунктом 5.7 цих Рекомендацій.

19. ГУ НП подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін. Зокрема відповідач пояснив, що позивач мав доступ до ІІПС, був включений до переліку користувачів цієї системи, а тому зобов`язаний дотримуватися правил і обмежень щодо роботи з інформацією, яка там зберігається. Також відповідач зазначив, що суди в повному обсязі дослідили докази, які мали значення для встановлення обставин справи і надали правильну правову оцінку спірним відносинам. Доводи позивача про не співмірність покарання зі скоєним відповідач вважає безпідставними, у зв`язку з чим зауважив, що для того, щоб зайти в систему для отримання потрібної інформації, позивач скористався обліковим записом свого підлеглого ОСОБА_6 . Між тим, позивач був на керівній посаді, а це покладає на нього більший обсяг відповідальності.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

20. Відповідно до статті 59 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

21. За частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

22. Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

23. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

24. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

25. Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

26. За пунктом 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»

27. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

28. За частиною другою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

29. За змістом статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

30. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

31. Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

32. За змістом пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

33. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

34. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

35. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

36. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

37. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

38. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

39. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

40. Відповідно до статі 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

41. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

42. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

43. За змістом статті 23 Закону № 580-VIII основні повноваження поліції стосуються діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень, вжиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці тощо.

44. Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 580-VIII поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

45. Інформація про доступ до бази (банку) даних повинна фіксуватися та зберігатися в автоматизованій системі обробки даних, включно з інформацією про поліцейського, який отримав доступ, та про обсяг даних, доступ до яких було отримано (частина друга статті 27).

46. Кожна дія поліцейського щодо отримання інформації з інформаційних ресурсів, передбачених статтями 26, 27 цього Закону, фіксується у спеціальному електронному архіві, ведення якого покладається на службу інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України.

47. В електронному архіві фіксуються прізвище, ім`я, по батькові та номер спеціального жетона поліцейського, вид отриманої інформації, реєстр, з якого отримувалася інформація, час отримання інформації та інші дані, необхідні для ідентифікації поліцейського, який отримував інформацію з реєстрів (частина третя статті 27).

48. Відповідно до частин першої-третьої статті 28 Закону № 580-VIII поліція вживає всіх заходів для недопущення будь-яких порушень прав і свобод людини, пов`язаних з обробкою інформації.

49. Поліцейські несуть персональну дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинені ними діяння, що призвели до порушень прав і свобод людини, пов`язаних з обробкою інформації.

50. Міністерство внутрішніх справ України у межах компетенції здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів під час формування та користування поліцейськими інформаційними базами (банками) даних у порядку, визначеному у статтях 26, 27 цього Закону.

VІ. Висновки Верховного Суду

51. У вимірі наведеного правового регулювання спірних відносин у зіставленні з фактичними обставинами справи колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що діяння, поставлені позивачу за провину, становлять склад дисциплінарного проступку.

52. Обставини скоєного відповідач з`ясував в рамках службового розслідування і порушень, в тому числі процедурних, які б ставили під сумнів його результат, суди не виявили. Аргументи позивача стосовно несправедливого покарання за одне і те саме порушення, яке застосовано до нього та іншого працівника того самого структурного підрозділу, колегія суддів вважає непереконливими. Треба зауважити, що позивач обіймав керівну посаду, що передбачає відповідальність не тільки за свої дії/поведінку, але й роботу працівників очолюваного ним підрозділу. Це, зокрема, включає вищий поріг відповідальності, тому є підстави погодитися з висновками судів про те, що різні види покарання не є свідченням неспівмірності покарання за проступок, а пов`язані як з обсягом функціональних обов`язків, так і суттю проступку, поставленого за провину.

53. Стосовно доводів позивача про недосліджені належним чином докази, то переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що такі аргументи безпідставні. Обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, суди встановили в повному обсязі і висновки, яких вони дійшли за результатами розгляду, правильні. Зокрема, факт вчинення проступку встановлено і доводи позивача цього не спростовують.

54. У цьому зв`язку треба зазначити, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, давати їм правову оцінку, хоча власне на це спрямовані аргументи позивача, викладені в касаційній скарзі, які по суті полягають в тому, щоб переоцінити обставини справи.

55. Тож в обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

56. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).

57. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

58. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич