ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. Справа№ 910/13012/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

у присутності представників сторін:

від позивача: Гур`єв А.А. - довіреність б/н від 03.01.20

від відповідача: Трикоз О.М. - довіреність № 07 від 19.04.19

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року

у справі №910/13012/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Societa Italiana Degli Autori Ed Editori (SIAE) та

Broadcast Music Ink. (BMI)

організація, яка звертається за захистом порушених прав суб`єктів

авторського права і (або) суміжних прав - Державна організація

"Українське агентство з авторських та суміжних прав"

до Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер"

про стягнення 66 990 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - Організація; Агентство) звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах Societa Italiana Degli Autori Ed Editori (SIAE) та Broadcast Music Ink. (BMI) з позовом про стягнення з ПрАТ "Телеканал "Інтер" (далі - Телеканал): 66 990,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав і 6 699,00 грн. штрафу в дохід державного бюджету України за порушення майнових авторських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 11.10.2014 року з 20 год. 41 хв. до 22 год. 34 хв. відповідачем в ефірі належного йому телеканалу "Інтер" здійснено бездоговірне (без надання відповідного дозволу) публічне сповіщення музичних творів з текстом, майнові авторські права на які належать Societa Italiana Degli Autori Ed Editori (SIAE) та Broadcast Music Ink. (Бродкаст М`юзік Інк.), зокрема: «Et si tu n'existais pas» (виконавець: Joe Dassin; автори музики: Cutugno Salvatore, Losito Pasquale; автор тексту: Pallavicini Vito; іноземна організація колективного управління: Societa Italiana Degli Autori Ed Editori (SIAE); "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_4; автор музики та тексту: ОСОБА_5; музичне видавництво: Velvet Apple Music; іноземна організація колективного управління: Broadcast Music Ink. (BMI));

Як зазначає позивач, факт публічного сповіщення Телеканалом вказаних музичних творів підтверджується даними моніторингу, а саме записом використання музичних творів на mini DV відеокасеті Verbatim №21N2DS4AR/24 і №21N2DS4AR/25 та актом фіксації публічного сповіщення творів від 11.10.2014 року (далі - Акт).

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог, з урахуванням відмови позивача від позовних вимог в частині стягнення компенсації на користь Societa Italiana Degli Autori Ed Editori (SIAE), рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі №910/13012/15 позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення 40 194,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав на користь Societa Italiana Degli Autori Ed Editori (SIAE). Стягнуто з Телеканалу на поточний рахунок ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на користь Broadcast Music Ink. (Бродкаст М`юзік Інк.) 12 180,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав і 830,45 грн. судового збору, а також штраф в дохід державного бюджету України у сумі 1218,00 грн.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю вимог позивача та наявністю підстав для стягнення з відповідача частини заявленої суми компенсації і штрафу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "Телеканал "Інтер" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі №910/13012/15 в частині стягнення з відповідача 12 180,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 830,45 грн. судового збору та 1 218,00 грн. штрафу та прийняти нове, яким відмовити в позові в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.10.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року колегією суддів у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Пантелієнка В.О. призначено у справі № 910/13012/15 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 910/13012/15 зупинено до надходження висновку та повернення матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року „Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті „Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом приймання-передачі судових справ від 02.10.2018 року, на виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 року № 475, жетон (справозамінник) №910/13012/15 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2018 року, справа №910/13012/15 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/13012/15 за апеляційною скаргою ПрАТ "Телеканал "Інтер" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року.

Супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 23.12.2019 року №2120/15-35 справу №910/13012/15 повернуто до Північного апеляційного господарського суду разом із висновком експерта №21120/15-35 від 23.12.2019 року за результатами проведення судової експертизи у справі №910/13012/15.

Ухвалою суду від 29.01.2020 року поновлено провадження у справі №910/13012/15 за апеляційною скаргою ПрАТ "Телеканал "Інтер" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року, запропоновано сторонам подати пояснення по справі та призначено справу до розгляду на 13.02.2020 року за участю повноважних представників сторін за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених § 3 глави 1 „Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі з урахуванням висновку судової експертизи.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.02.2020 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі № 910/13012/15 в частині стягнення з відповідача 12 180,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 830,45 грн. судового збору та 1 218,00 грн. штрафу та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти вимог відповідача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

13.02.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки в апеляційному порядку відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог та стягнення компенсації на користь Broadcast Music Ink. (Бродкаст М`юзік Інк.), а також штрафу та судового збору, то у відповідності до положень ст. 269 ГПК України оскаржуване рішення в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 40 194,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав на користь Societa Italiana Degli Autori Ed Editori (SIAE) судом апеляційної інстанції не переглядається,

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Так, Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" набрав чинності з 22.07.2018 року.

Разом з тим, як зазначалось, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тобто, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень переглядає в апеляційному порядку законність винесення судових актів, прийнятих місцевими господарськими судами.

Оскільки спірні правовідносини у справі виникли під час дії Закону України "Про авторське право і суміжні права" чинного на той час, і місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, керувався відповідними положеннями даного Закону, то під час перегляду справи в апеляційному порядку на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм законодавства, чинного до набрання чинності Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", застосуванню підлягають норми Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення рішення суду першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 45 Закону суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підпунктом «г» частини першої статті 49 Закону встановлено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб`єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов`язковим.

Разом з тим така організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду в порядку, передбаченому статтею 45 Цивільного процесуального кодексу України, за захистом прав суб`єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб`єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статями Закону - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 22.08.2003 року № 3/2003.

31.12.2004 року Broadcast Music Ink. і Організацією було укладено договір про взаємне представництво інтересів (далі - Договір від 31.12.2004 року), за умовами якого:

- слово «термін» означає період, що починається з 31.12.2004 року та закінчується 31.12.2007 року, при чому даний період дії Договору від 31.12.2004 року буде продовжуватися із року в рік автоматично, якщо він не буде розірваний іншою стороною рекомендованим листом, листом-підтвердженням або іншим еквівалентним повідомленням не пізніше ніж за шість місяців до закінчення кожного періоду (пункт «а» Договору від 31.12.2004);

- за Договором від 31.12.2004 року Організація є єдиним представником інтересів Broadcast Music Ink. на території України протягом терміну Договору від 31.12.2004 року (підпункт «б» пункту 1 Договору від 31.12.2004 року);

- сторони встановлюють, що Організація та її ліцензіати користуються всіма правами на твори Broadcast Music Ink., властивими для звичайної передачі прав на виконання, і якими користуються ліцензіати Організації на музичні композиції на території України (підпункт «в» пункту 2 Договору від 31.12.2004 року);

- кожна сторона підтверджує та гарантує, що вона має повні права та повноваження укладати Договір від 31.12.2004 року та передавати права, що в ньому містяться, і права, передані за Договором від 31.12.2004 року, не будуть мати у своїй правовій охороні перешкод та претензій (пункт 7 Договору від 31.12.2004 року).

Broadcast Music Ink. є акціонерним товариством, юридичною особою Сполучених Штатів Америки, яка заснована в 1939 році та знаходиться за адресою: 320 West Street, New York 10019, U.S.A.

Вказана юридична особа за законодавством Сполучених Штатів Америки, зокрема авторського закону (copyright law) є організацією, що володіє правами на понад 8,5 млн. музичних творів шляхом надання ліцензій під назвою «Суспільне право на виконання» (public performing right).

«Суспільне право на виконання» (public performing right) - це право виконувати музику на публіці, що включає в себе трансляцію музичного твору на радіо чи телебаченні.

У вказаному випадку роялті сплачується безпосередньо автору або організації, зокрема, Broadcast Music Ink.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

З виписок із системи IPI про приналежність автора до членів іноземної авторсько-правової організації, яка управляє майновими правами авторів на колективній основі, вбачається таке: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_4; автор музики та тексту: ОСОБА_5; музичне видавництво: Velvet Apple Music; іноземна організація колективного управління: Broadcast Music Ink. (BMI)).

Судом встановлено, що:

- 25.03.1976 року Broadcast Music Ink. та ОСОБА_5, фізичною особою, яке веде справи через Velvet Apple Music, було укладено договір, за умовами якого ОСОБА_5 (видавець) уступила, надала та передала Broadcast Music Ink., його наступникам або уповноваженим особам на термін дії вказаного договору всі права, якими видавець володіє або набув на публічне виконання, а також на надання дозволу іншим на виконання в будь-якій частині світу, в будь-якому місці та через будь-які засоби масової інформації зараз відомі або які будуть відомі або винайдені пізніше, будь-яку частину або всі твори;

- 10.04.1981 року Broadcast Music Ink. та ОСОБА_5 було укладено договір, за умовами якого ОСОБА_5 передала Broadcast Music Ink.: всі права, якими вона володіє або набула, на публічне виконання, а також ліцензування інших на дане виконання, в будь-якій частині світу, в будь-якому місці і у будь-яких та у всіх засобах масової інформації, всього твору або його частини, який виконується зараз або буде виконуватись; невиключне право на запис та надання ліцензій на запис всього твору або його частини на плівці, на механічному записі, у фільмі або на іншому пристрої, але лише з метою публічного виконання твору засобами радіо та телебачення, або ж з метою зберігання та прослуховування; дане право не включає запис з метою продажу або озвучування у кінокартині, призначеній в першу чергу для театрального показу або у програмах декількома станціями сповіщення, систем кабельного телебачення або подібних спробах; невиключне право адаптувати або монтувати твір або його частину з метою публічного виконання і надавати ліцензії виконання іншим.

Таким чином, позивачем-2 були подані відповідні правочини, що підтверджують передачу йому виключних майнових авторських на музичний твір з текстом особою, якій ці права належали.

Судом також вірно враховано, що зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися (стаття 204 Цивільного кодексу України - презумпція правомірності правочину; далі - ЦК України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичний твір з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території України, що свою чергу спростовує відповідні доводи скаржника про неподання позивачем доказів на підтвердження наявності прав у Організації на подання даного позову.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов`язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об`єкта суміжних прав позивачем: мають бути з`ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об`єкта такого права.

Згідно зі статтею 1 Закону публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Судом встановлено, що 11.10.2014 року представником Організації Шульгою Андрієм Анатолійовичем в присутності громадян: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у м. Києві складено Акт, відповідно до якого в період з 20 год. 41 хв. до 22 год. 34 хв. здійснювалась фіксація використання (публічного сповіщення) творів, які використовувалися Телеканалом, зокрема: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_4; автор музики та тексту: ОСОБА_5; музичне видавництво: Velvet Apple Music; іноземна організація колективного управління: Broadcast Music Ink. (BMI)).

Заперечуючи проти прийняття судом вказаного Акта як доказу, апелянт зазначає, що позивач не наділений правом, зокрема, обліку та фіксування телерадіопередач, складання ефірних довідок та здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства у сфері телерадіомовлення в розумінні Закону України «Про телебачення і радіомовлення», акт складався за відсутності представника відповідача, в Акті відсутня будь-яка інформація про джерело відтворення ефіру, частоту та територію, на якій здійснювалося мовлення, спосіб ідентифікації творів, обладнання, за допомогою якого відтворювався ефір, спосіб ідентифікації музичних творів.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 року № 450) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Тобто, Організація наділена правом фіксувати факт публічного використання спірних музичних творів. Крім того, законодавством України не встановлено кількість представників Організації, які мають складати та підписувати акт фіксації факту використання музичних творів.

Таким чином, акт та відеозапис є належним та допустимим доказом у справі на підтвердження факту публічного використання спірних музичних творів.

При цьому, наданий суду Договір №19/13 від 21.02.2013 року на здійснення пропускного режиму та фізичну охорону об`єкту, а також довідки відповідача та ТОВ «СКАТ-ЦЕНТР» про фізичну відсутність представників, що зазначені в Акті фіксації публічного сповіщення творів від 11.10.2014 року, на території ПрАТ "Телеканал "Інтер", судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки не спростовують достовірність Акту фіксації, а також не стосуються предмета спору, тобто не містять інформацію щодо обставин, які входять до предмету доказування.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів фіксація здійснювалась з використанням відеокамери SONY DCR-HS62E на mini DV відеокасеті Verbatim № 21N2DS4AR/24 і №21N2DS4AR/25.

До матеріалів справи позивачем долучено вказану відеокасету та CD диск.

Так, з відеозапису фіксації порушення вбачається, що публічне сповіщення музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" відбулося на телеканалі "Інтер" 11.10.2014 року у складі передачі «Місце зустрічі» у період з 20 год. 41 хв. до 22 год. 34 хв.

З метою встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору у даній справі, а також для роз`яснення питань, що виникли при вирішенні спору і потребують спеціальних знань, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року призначено судову експертизу у справі №910/13012/15, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі №910/13012/15 зупинено до надходження висновку та повернення матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду.

Супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 23.12.2019 року №2120/15-35 справу №910/13012/15 повернуто до Північного апеляційного господарського суду разом із висновком експерта №21120/15-35 від 23.12.2019 року за результатами проведення судової експертизи у справі №910/13012/15.

Так, згідно висновків вказаної експертизи досліджувані відеозаписи, які зафіксовано на mini DV відеокасетах Verbatim № 21N2DS4AR/24 і №21N2DS4AR/25, не зазнавали змін, додаткової обробки та не містить ознак монтажу. Фіксація відео зображення та звуку у досліджуваних записах здійснювалась одночасно, тобто зміст відео зображення відповідає запису звуку.

Тобто, вказаний висновок свідчить про оригінальність наданого позивачем файлу з фіксацією, а також відсутність в ньому будь-яких змін та монтажу, що в свою чергу, підтверджує факт порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.

Судом також встановлено, що на вимогу господарського суду міста Києва відповідачем подано витяг з журналу обліку телепередач за 11.10.2014 року, з якого вбачається, що у період часу з 20 год. 40 хв. до 22 год. 19 хв. в ефірі телеканалу "Інтер" транслювалася передача "Місце зустрічі".

Разом з тим, запис телевізійного ефіру телеканалу "Інтер" з трансляцією випуску передачі "Місце зустрічі" і ефірну довідку відповідач суду не надав.

Таким чином, наявними у справі доказами у їх сукупності підтверджено факт використання відповідачем спірного музичного твору.

Водночас, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що він не є виробником аудіовізуального твору "Місце зустрічі", він лише набув права на публічне сповіщення цього аудіовізуального твору на підставі договору від 01.08.2014 року (далі - Договір від 01.08.2014 року).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2014 року між ТОВ "7 продакшн" (виробник) та Телеканалом (замовник) укладено Договір, за умовами якого:

- виконавець за завданням замовника надає останньому послуги щодо створення (виробництва) програми, а замовник оплачує послуги виконавця в порядку та на умовах, передбачених у Договорі від 01.08.2014 року (пункт 1 Договору від 01.08.2014);

- під визначенням "програма" у Договорі від 01.08.2014 року розуміється аудіовізуальний твір - телевізійна програма під робочою назвою "Місце зустрічі", що складається з окремих випусків програми, кількість випусків - 6 (шість), тривалість кожного випуску - 90 хвилин, включаючи початкові й заключні титри, які повинні містити інформацію, узгоджену сторонами (при цьому загальна тривалість фінальних титрів не повинна перевищувати 30 секунд), мова: російська/українська, запис звуку - стереофонічний (стереофонічне звукове супроводження, записане ідентично на 1-у та 2-у доріжки з обов`язковим використанням системи шумоподавлення "Dolby" (зведений звук), а також роздільну фонограму голосу, інтершуму, музики, записану на 3-ю та 4-у доріжки відповідно; при цьому основною доріжкою є 1-а доріжка; звукове супроводження повинно бути записане з частотною дискретизацією 48 кГц, 16 біт, максимальний рівень сигналу на аналоговому виході ОdB; вікові обмеження для телевізійного показу (публічного сповіщення) на загальнонаціональних канал - без обмежень (в т.ч. дитяча аудиторія) (пункт 2 Договору від 01.08.2014 року);

- виконавець приймає на себе всю відповідальність і відповідно повністю звільняє замовника від будь-яких претензій третіх осіб, відповідальності перед третіми особами за порушення їхнього авторського права й інших прав і інтересів, пов`язаних з використанням програми, якщо порушення прав третіх осіб не пов`язано з винними діями замовника (підпункт 11.1 пункту 11 Договору від 01.08.2014);

- Договір від 01.08.2014 року набирає чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (пункт 12 Договору від 01.08.2014 року).

Відповідно до приписів ст. 1 Закону аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що передача "Місце зустрічі" є аудіовізуальним твором, права на який були передані відповідачу за Договором про виробництво аудіовізуального твору.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 17 Закону якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов`язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору; автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

Правовий аналіз наведених приписів, на думку колегії суддів, свідчить про те, що позивач як власник майнових авторських прав на спірний твір не має права заперечувати проти його використання у складі іншого аудіовізуального твору лише тоді, коли включення цього твору до складу іншого відбулося з дозволу правовласника, оформленого належним чином.

При цьому, у випадку ненадання авторського договору, на підставі якого цей суб`єкт набув авторські права, щодо яких заявляються зазначені вимоги, твердження такого суб`єкта про належність йому цих майнових авторських прав є суто декларативними, оскільки не підтверджуються належними доказами.

Як встановлено судом, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження укладення ТОВ "7 продакшн" ліцензійних договорів з правовласниками щодо отримання останнім невиключних майнових прав на використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", зокрема на публічне сповіщення вказаного твору, як і не надано їх суду апеляційної інстанції, оскільки доказів зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, на підставі аналізу наявних у справі доказів у їх сукупності місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено факт неправомірного використання відповідачем спірного музичного твору шляхом здійснення його публічного сповіщення без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, як наслідок правомірно стягнув з відповідача на користь позивача компенсацію у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за використання одного музичного твору, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення становило 12 180 грн., а також штрафу у дохід держави у розмірі 1 218,00 грн.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, посилання скаржника про порушенням господарським судом міста Києва норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення у даній справі не знайшли свого підтвердження за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку.

За наведених вище обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість позовних вимог і як наслідок їх часткового задоволення прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення витрати по сплаті судового збору за її подання, а також за проведення судової експертизи у відповідності до ст. 129 ГПК України про покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України "Про авторське право і суміжні права", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телеканал "Інтер" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі №910/13012/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі № 910/13012/15 в частині стягнення з відповідача 12 180,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 830,45 грн. судового збору та 1 218,00 грн. штрафу залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

4. Справу №910/13012/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 18.02.2020 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

Б.В. Отрюх