ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року справа № 360/4308/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (повний текст складено 14 листопада 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/4308/19 (суддя в 1 інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі відповідач) в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення від 13.08.2019 № 18 суб`єкта владних повноважень - Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язати Старобільське ОУПФУ призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» як особі, яка на день звернення 06.08.2019 має стаж роботи за вислугою років не менше: з 01.10.2018 по 30.09.2019 - 24 роки, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 14 років, починаючи з 06.08.2019 (з дня звернення із заявою про призначення пенсії).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що працюючи в органах прокуратури, звернувся із письмовою заявою до Старобільського ОУПФУ про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру», надавши всі необхідні документи (для призначення та розрахунку розміру пенсії). За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення від 13.08.2019 за № 18 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру». В обґрунтуванні прийнятого рішення зазначено, що «...Відповідно до наданих документів, а саме: трудової книжки, диплома про навчання, вислуга років станом на 06.08.2019 складає; всього 22 років 05 місяців 2 дні, з них: з 11.02.1999 по 06.08.2019 - 20 років 05 місяців 27 днів на посадах прокурора; половина строку навчання 1 рік 11 місяців 05 днів, що не відповідає нормам Закону для нарахування пенсії за вислугу років згідно абз. 9 частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», тобто необхідно не менше 24 років вислуги у період з 01.10.2018 по 30.09.2019».

У період з 12.08.1994 по 12.07.1998 позивач проходив навчання на посаді курсанта в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України. На думку позивача, цей період має бути зарахований до вислуги років, що дає право на пенсію згідно частини шостої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» як строкова військова служба з огляду на положення частин другої та третьої статті 18 Закону України «Про міліцію» (в редакції цього Закону, чинній в період проходження позивачем навчання в навчальному закладі системи МВС України вказано, що «Особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України. Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби»), а не як половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Позивач вважає, що відповідач помилково прийшов до висновків, що період навчання в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України повинен зараховуватися в період стажу по вислузі років в розмірі половини строку навчання відповідно до статті 86 Закону «Про прокуратуру», тому звернувся з позовом до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 360/4308/19 позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 13.08.2019 № 18 про відмову у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язано Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» як особі, яка на день звернення 06.08.2019 має стаж роботи за вислугою років не менше: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року 24 роки, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 14 років, починаючи з 06.08.2019 (з дня звернення із заявою про призначення пенсії); стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що до управління 06.08.2019 надійшла заява від ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», з пакетом відповідних документів.

Відповідно до наданих документів загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 22 роки 05 місяців 02 днів, в тому числі стаж роботи на посадах прокурора 20 років 05 місяців 27 днів, та навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 р. 11 міс. 05 дн.

Твердження позивача щодо зарахування йому всього періоду навчання в якості курсанта Луганського інституту внутрішніх справ МВС України та одночасно його перебування на службі в органах внутрішніх справ УМВС України в Луганській області з 12.08.1994 по 12.07.1998 як проходження діючої строкової військової служби до спеціального стажу, який дає йому право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», не відповідає чинному законодавству України.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ: «Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.».

Стаття 2 вищезазначеного закону вказує на види військової служби, одним із яких військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Перелік вищих навчальних закладів, на базі яких здійснюється військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з відповідними центральними органами виконавчої влади. Військові навчальні підрозділи є структурними підрозділами таких вищих навчальних закладів. Рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію військових навчальних підрозділів приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим із центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані вищі навчальні заклади.

Пункт 3 частини першої статті 24 вказує на початок і закінчення проходження військової служби, а саме: початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних, а закінченням- день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 № 1410 затверджено Перелік вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, серед яких є і Луганський інститут внутрішніх справ.

З 22.07.1994 ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на посаду курсанта Луганського інституту внутрішніх справ з присвоєнням йому спеціального звання рядового міліції (наказ закладу №28 від 22.07.1994) та зарахований на перший курс факультету закладу. З цього часу несення служби поєднував з навчанням. Відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ № 283 від 03.05.1994 із змінами до нього, внесеними постановами КМУ №804 від 07.06.2006 та № 36 від 24.01.2007 (далі - Порядок) до стажу державної служби включався час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (пункт 3 абзац 22 Порядку).

Однак 15.11.2007 набрав чинності новий Порядок щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджений наказом 12.10.2007 № 270/551 Головного управління державної служби України та міністерства праці та соціальної політики України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.11.2007 за № 1243/14510, згідно з п. 4.6. якої час навчання курсантів у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України не включається до стажу державної служби.

Згідно зі статтею 1 ЗУ «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Статтею 2 передбачено, що посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно- дорадчих функцій.

Таким чином, студент (слухач) і курсант, не є посадами, які відповідають статусу та кваліфікаційним вимогам посад державних службовців відповідних категорій або керівних працівників і спеціалістів державних органів. Студент (слухач) і курсант є особами, які навчаються з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Відповідно до ЗУ «Про вищу освіту» вищий навчальний заклад - це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, ...Статтею 53 зазначеного Закону встановлено, що особами, які навчаються у ВНЗ (учасники навчально-виховного процесу стосовно МВС), є студенти (слухачі), курсанти, аспіранти (ад`юнкти) та докторанти. Курсант - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Окрім того посилання позивача на ст.18 ЗУ «Про міліцію» в редакції до 11.05.2007 не є коректним, так як частина третя статті 18 була виключена на підставі Закону № 1014-V від 11.05.2007, та яка дослівно наголошувала, що: «Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.».

Як вбачається з наказу № 28 від 22.07.1994, ОСОБА_1 з 22.07.1994 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на посаду курсанта Луганського інституту внутрішніх справ та зарахований на перший курс факультету вищезазначеного закладу, а не до школи міліції, як трактувала частина третя статті 18 вищезазначеного Закону.

На підтвердження факту навчання у школі міліції до 11.05.2007, позивач доказів не надав.

Таким чином, ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до статті 86 ЗУ «Про прокуратуру» було відмовлено, про що винесено відповідне рішення № 18 від 13.08.2019.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (арк.справи 11-14).

06.08.2019 позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України Про прокуратуру. Одночасно позивачем було надано трудову книжку та документи про стаж, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідку про заробітну плату, довідку про доходи, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (арк.справи 17-35, 59-72).

За наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів рішенням Старобільського ОУПФУ від 13.08.2019 № 18 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відмовлено у зв`язку відсутністю необхідного стажу по вислузі років (арк.справи 16, 56).

Прийняте рішення обґрунтовано тим, що відповідно абз. 9 частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», затвердженого Верховною Радою України 14.10.2014 № 1697- VII (далі Закону України «Про прокуратуру»), прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення у періоді з 01.10.2018 по 30.09.2019 вислуги років не менше 24 років, в тому числі стажу на посадах прокурорів не менше 14 років. Згідно ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із цією статтею, зараховується стаж роботи на прокурорських посадах, стажистами, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання. Відповідно до наданих документів, а саме: трудової книжки, диплому про навчання, вислуга років станом на 06.08.2019 складає: всього: 22 років 05 місяців 2 дні: - з 11.02.1999 по 06.08.2019 20 років 05 міс. 27 днів на посадах прокурора; - половина строку навчання: 1 рік 11 місяців 05 днів, що не відповідає нормам Закону для нарахування пенсії за вислугу років згідно абз. 9 частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», тобто необхідного не менше 24 років вислуги у періоді з 01.10.2018 по 30.09.2019.

Дослідженням копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.01.1999 (арк.справи 29-35, 62-68) встановлено, що у ній наявні такі записи: до служби в ОВС позивач трудового стажу не мав;

УМВС України у Луганській області:

- з 30.07.1994 по 21.02.2003 курсант Луганського інституту внутрішніх справ МВС України;

- з 12.07.1998 по 10.08.1998 відряджений у розпорядження Управління МВС України в Луганській області;

- з 10.08.1998 по 30.12.1998 слідчий (за рахунок посади старшого дільничного інспектора міліції відділенні дільничних інспекторів міліції) слідчого відділення Старобільського районного відділу У МВС України в Луганській області;

- з 30.12.1998 по 20.01.1999 слідчий слідчого відділення Старобільського районного відділу У МВС України в Луганській області;

- 20.01.1999 звільнений з ОВС за п. 64 «ж» (за власним бажанням),

Прокуратура Луганської області:

- з 11.02.1999 по 18.08.1999 стажист помічника прокурора Новоайдарського району Луганської області;

- з 19.08.1999 по 30.06.2002 помічник прокурора Новоайдарського району Луганської області;

- з 01.07.2002 по 26.09.2002 прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ та податкової міліції при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Луганської області;

- з 27.09.2002 по 05.06.2005 старший прокурор відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства прокуратури Луганської області;

- з 06.06.2005 по 18.05.2006 прокурор відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Луганської області;

- 19.05.2006 по 25.02.2007 заступник Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Луганської області;

- з 26.02.2007 по 12.11.2009 заступник начальника відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, прокуратури Луганської області;

- з 13.11.2009 по 10.08.2011 заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратури Луганської області;

- з 11.08.2011 по 28.09.2011 заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Луганської області;

- з 29.09.2011 по 14.12.2015 прокурор Білокуракинського району Луганської області;

- з 15.12.2015 по 14.03.2017 перший заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області;

- з 15.03.2017 начальник відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління, нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області.

Згідно із довідкою прокуратури Луганської області від 06.08.2019 № 11/214вих19, станом на 06.08.2019 час роботи ОСОБА_1 на посадах прокурора в органах прокуратури становить 20 років 05 місяців 27 днів, має класний чин старшого радника юстиції (арк.справи 19-20, 60-61).

За даними довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області б/д та б/№ лейтенант міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 30.07.1994 по 20.01.1999 на посадах атестованого складу, зокрема:

- з 30.07.1994 по 12.07.1998 курсант Луганського інституту внутрішніх справ МВС України, наказ РОВ №28 від 22.07.1994;

- з 12.07.1998 по 10.08.1998 відряджений у розпорядження Управління МВС України в Луганській області, наказ РОВ №127 від 11.07.1998;

- з 10.08.1998 по 30.12.1998 слідчий (за рахунок посади старшого дільничного інспектора міліції відділенні дільничних інспекторів міліції) слідчого відділення Старобільського районного відділу УМВС України в Луганській області, наказ УМВС №375 від 10.08.1998;

- з 30.12.1998 по 20.01.1999 слідчий слідчого відділення Старобільського районного відділу У МВС України в Луганській області, наказ УМВС №550 від 30.12.1998;

- 20.01.1999 звільнений з ОВС за п. 64 «ж» (за власним бажанням), наказ УМВС № 15 від 20.01.1999. За час служби присвоювались спеціальні звання: «рядовий міліції», наказ від 22.07.1994 № 28, «лейтенант міліції», наказ від 11.07.1998 № 35 (арк.справи 17).

Відповідно до довідки Луганського Державного університету внутрішніх справі ім. Е.О. Дідоренка від 20.09.2019 № 586 ОСОБА_1 наказом ЛІВС від 22.07.1994 № 28 о/с з 30.07.1994 був зарахований на посаду курсанта 1-го курсу та йому було присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції». Наказом ЛІВС від 11.07.1998 № 35 о/с йому було присвоєно спеціальне звання начальницького складу «лейтенант міліції». 11.07.1998 ОСОБА_1 закінчив Луганський інститут внутрішніх справ МВС України та був відряджений для подальшого проходження служби до УМВС України в Луганській області з 12.07.1998 (наказ ЛІВС від 11.07.1998 № 127). Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка є правонаступником Луганського інституту внутрішніх справ МВС України (арк.справи 18).

Колегією суддів встановлено, що обставини, які підлягають доказуванню, є наявність у позивача права на пенсію за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» та необхідного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Статтею 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII), який набрав чинності 15.07.2015, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, визначено засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Згідно абз. 10 частини першої статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, серед іншого, з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року не менше 24 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Частиною 6 статті 86 Закону № 1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, серед іншого, військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Також частиною 8 вказаної статті визначено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України.

Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина тринадцята статті 86 Закону № 1697-VII).

Частинами другою та третьою статті 18 Закону України «Про міліцію» за період з 30.07.1994 по 12.07.1998 (період навчання позивача на посаді курсанта в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України) було визначено, що особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.

Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 104 «Про створення Луганського інституту внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ» була прийнята пропозиція Міністерства внутрішніх справ та Міністерства освіти, погоджена з Міністерством економіки, Міністерством фінансів, Міністерством праці та Луганською обласною державною адміністрацією, про створення Луганського інституту внутрішніх справ на базі Луганського училища міліції, що ліквідується.

Створення зазначеного інституту здійснити у межах асигнувань на підготовку кадрів, передбачених Міністерством внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 № 1410 «Про створення єдиної системи військової освіти» затверджено перелік вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, до якого включені вищі навчальні заклади МВС, у тому числі Луганський інститут внутрішніх справ, в якому проходив навчання позивач у період з 30.07.1994 по 12.07.1998.

Згідно пункту 51 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» (Заява № 28924/04) суд встановив, що ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».

Подібний підхід слід застосовувати до судового провадження у справі проти державного органу, враховуючи, що це виконання було і залишається обов`язком держави, незалежно від того, який конкретно орган відповідає за виконання цієї функції у будь-який момент часу. Тому ліквідація органу без правонаступництва може призвести до позбавлення права на доступ до суду. Таким чином, у цій справі Суд констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Зазначене рішення ЄСПЛ адміністративний суд застосовує для аналізу ст. 18 Закону України «Про міліцію» в частині того, що хоча безпосередньо цією статтею і не визначено, що навчання в інституті Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби, однак ліквідація Луганського училища міліції та створення Луганського інституту внутрішніх справ свідчить, що останній з 1994 року виконував функції школи Міністерства внутрішніх справ України. Крім того, у спірний період (1994-1998 роки) зовсім був відсутній такий навчальний заклад, як школа Міністерства внутрішніх справ України.

Відомості стосовно віднесення цих закладів до навчальних в системі МВС України дають підстави для висновку про віднесення їх до системи шкіл Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, аналіз частин другої та третьої статті 18 Закону України «Про міліцію» за період з 30.07.1994 по 12.07.1998, постанови КМУ від 22.02.1994 № 104 про створення Луганського інституту внутрішніх справ МВС на базі Луганського училища міліції, з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» та постанови КМУ від 15.12.1997 № 1410 дають підстави для висновку суду про те, що навчання позивача в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України слід визначити як навчання у школі Міністерства внутрішніх справ України, що було передбачено ч. 3 ст. 18 Закону України «Про міліцію».

Як наслідок, навчання позивача в період з 30.07.1994 по 12.07.1998 в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України в силу приписів частини третьої статті 18 Закону України «Про міліцію» прирівнюється до проходження військової служби.

У свою чергу, частиною шостою статті 86 Закону № 1697-VII прямо визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, серед іншого, військова служба. При цьому цією нормою не передбачено, що військова служба зараховується в будь-якому відсотковому відношенні. Тобто, період проходження військової служби повинен зараховуватися у повному обсязі.

Оскільки позивач в період з 30.07.1994 по 12.07.1998 навчався в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України, що прирівнюється до проходження військової служби, в силу приписів частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII вказаний період часу повинен бути зарахований позивачу в повному обсязі, а не як половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання.

Таким чином, відповідач внаслідок неповноти дослідження усієї правової бази та специфіки навчання позивача в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України помилково застосував до нього положення частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII стосовно зарахування половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми навчання.

Посилання відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позову на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІ є незмістовним з огляду на таке.

Вказаний пункт 5 має наступну редакцію:

«У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.»

Цей пункт містить умову стосовно скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, в тому числі «Про прокуратуру», а саме: неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах.

Загальновідомим є факт неприйняття такого закону до 1 червня 2015 року.

Таким чином, відповідно до пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІ повинна відбутися процедура скасування конкретних норм у зазначених в цьому пункті законах. Тобто, повинні бути ініційовані та дотримані заходи щодо внесення змін до кожного закону шляхом прийняття відповідного нормативного акту про скасування певної норми (із значенням номеру статті, розділу тощо) повноважним органом Верховною Радою України.

Однак як станом на момент звернення позивача з відповідною заявою до відповідача, так і станом на момент розгляду даної справи, таких процедур не проведено.

До чинного Закону України «Про прокуратуру» у визначеному діючим законодавством порядку не внесені зміни стосовно скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до закону України «Про прокуратуру».

У визначений діючим законодавством спосіб не вносилися зміни і не скасовувалася стаття 86 Закону № 1697-VII, яка станом на момент виникнення спірних правовідносин є чинною та повинна застосовуватися.

Зазначений висновок суду підтверджується змістом самої статті 86 Закону № 1697-VII, відповідно до якої зміст частини п`ятнадцятої змінений Законом № 213-VIII від 02.03.2015, а частини шістнадцять-вісімнадцять виключені на підставі Закону № 76-VIII від 28.12.2014, тобто у визначений законодавством спосіб.

Натомість, частини перша-тринадцята статті 86 Закону № 1697-VII не виключалися у встановлений законодавством спосіб, що вказує на необхідність їх застосування як пенсійним органом, так і судом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що строк навчання позивача з 30.07.1994 по 12.07.1998 на посаді курсанта вищого навчального закладу МВС України Луганського інституту внутрішніх справ прирівнюється до проходження військової служби, який повністю підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові КАС ВС від 17.10.2018 р. у справі № 318/2830/15-а.

З урахуванням в повному обсязі строку навчання позивача у Луганському інституті внутрішніх справ (що відповідає змісту абз. 7 ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII ), ОСОБА_1 станом на дату звернення 06.08.2019 до відповідача з відповідною заявою мав загальний стаж роботи, що підтверджено записами, наявними в трудовій книжці, - 24 роки 04 місяці 07 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів - 20 років 05 місяців 27 днів, що відповідає змісту абз. 10 частини першої статті 86 Закону № 1697-VII.

Як наслідок, у позивача наявні умови, які надають йому право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Матеріалами справи встановлено, що позивач безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії 06.08.2019 працює в органах прокуратури, що відповідає положенням частини 8 статті 86 Закону № 1697-VII.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII, надавши документи в повному обсязі, які відповідають чинному законодавству та підтверджують його право на призначення пенсії відповідно до абз. 10 частини першої статті 86 Закону № 1697-VII.

Однак відповідач внаслідок неправильного застосування частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII стосовно обчислення періоду навчання позивача у вищому навчальному закладі МВС України невірно визначив загальний стаж роботи, протиправно відмовивши у призначенні пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав усі необхідні документи, які надають йому право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» як особі, яка на день звернення 06.08.2019 має стаж роботи за вислугою років не менше: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки 04 місяці 07 днів, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Таким чином, позивачем для призначення йому пенсії на зазначених умовах були виконані всі умови, визначені законом.

Колегією суддів не виявлено, а відповідачем не зазначено та не надано доказів тому, що в разі надання особою до пенсійного органу необхідного пакету документів, які відповідають визначеним законом умовам, пенсійний орган має право діяти на власний розсуд. Як наслідок, за таких умов у відповідача як суб`єкта владних повноважень не передбачене право діяти на власний розсуд, що вказує на наявність підстав у суду зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на умовах, визначених ст. 86 Закону № 1697-VII.

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за вислугу років відповідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 360/4308/19 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 360/4308/19 залишити без змін.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв