КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року № 320/3640/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 02.08.2018 №868923/41486741 комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, щодо відмови в реєстрації податкової накладної від 12.07.2018 №3;

- вважати податкову накладну від 12.07.2018 №3 зареєстрованою (операційним днем), коли вона була надіслана ТОВ «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД» до Держаної фіскальної служби України, а саме 30.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем у встановленому законом порядку було складено та направлено до контролюючого органу податкову накладну, реєстрація якої необґрунтовано зупинена. На виконання пп. 201.16.2 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України позивач направив контролюючому органу копії документів та пояснення до господарських операцій, щодо яких було складено податкову накладну. Первинні документи, оформленні в рамках господарських відносин із Спільним закритим акціонерним товариством «КварцМелПром» (Республіка Білорусь) засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів наявності підстав для відмови у реєстрації податкової накладної. У квитанції № 1 про зупинення реєстрації податкової накладної не наведено конкретного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, а зазначено лише загальні підстави.

На думку позивача, прийняте відповідачем рішення не містить чіткої підстави для його прийняття, у зв`язку з чим є протиправним і підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правила спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

5 серпня 2019 року представником відповідачів через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву в якому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити. Стверджував, що оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям. Обсяг поданих позивачем документів не відповідав вичерпному переліку п. 14 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК, а їх зміст не дозволяв однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції. Крім того, подана до ДФС України скарга на рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, за результатами її розгляду, була залишена без задоволення.

3 вересня 2019 року представником позивача через службу діловодства суду подано відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що позивачем було надано первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Копії первинних документів, перелік яких містить відзив на позовну заяву, міг був бути наданий контролюючому органу у будь-який момент на його запит, але такого запиту позивач не отримував, перевірки реальності взаємовідносин контролюючий орган не проводив, хоча мав на це право та повноваження. Більш того, у день зупинення податкової накладної №3, відповідачем було зареєстровано подібні податкові накладні з тим же контрагентом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД» зареєстроване як юридична особа 28 липня 2017 року за адресою: 07400, Київська область, місто Бровари, вул. Київська, будинок 221 (ідентифікаційний код - 41486741).

Основним видом діяльності позивача згідно КВЕД 46.73 є - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний).

До матеріалів справи позивачем долучено договір від 13 вересня 2017 року №130920171 про визнання електронних документів, укладений між ТОВ «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД» та Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

21 травня 2018 року між Спільним закритим акціонерним товариством «КварцМелПром» (Республіка Білорусь) (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД» (покупець) укладено контракт № 21052018. Згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити на умовах поставки, зазначених в пункті 4.1 цього контракту продукцію власного виробництва (блоки з пористих бетонів, цегла силікатна, блоки силікатні), іменовану надалі «товар», а покупець оплатити і прийняти товар в кількості і по цінам діючим на момент оплати.

Виробником товарів, що поставляються за цим контрактом, є СЗАТ «КварнМсдПром» (Республіка Білорусь). Обов`язки сторін, не обумовлені окремо положеннями цього контракту, визначаються відповідно до правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Асортимент, кількість і ціни на поставлені товари розуміються в доларах США, зазначається в додатках до цього контракту, які є його невід`ємною частиною. Ставка ПДВ 0%.

Загальна сума цього контракту складається на підставі сум, що вказуються в додатках до цього контракту на партії товарів, що підлягають відвантаженню, і не перевищують 1 000 000, 00 доларів США на день укладення контракту.

Якість товару, що поставляється визначається обов`язковими вимогами державного стандарту Республіки Білорусь (СТБ). Якість товару підтверджується сертифікатом якості. Кількість товару визначається товаро-накладними документами. Приймо товару за кількістю та якістю здійснюється згідно з постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 03.09.2008 № 1290

Товар поставляється за заявкою покупця залізничним транспортом, на умовах: DАР кордон Білорусія-Україна, із застосуванням одноразових засобів пакетування, вартість яких включається до вартості товарів, які поставляються.

31 липня 2018 року позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, реєстраційний номер 9157477628, відповідно до якої податкову накладну від 12 липня 2018 № 3 прийнято, але її реєстрацію зупинено. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано наступне: «Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в ЄРПН зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 6810 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1. п.2 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено, що показник «D» = 017299857887257224064424443391757460919, «Р» =0».

1 серпня 2018 року та 2 серпня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД» було направлено до контролюючого органу письмові пояснення, а також копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, а саме договори на поставку продукції, митні декларації.

В поданих поясненнях від 1 серпня 2018 року позивачем було зазначено, що товариство поставляє товар на умовах 100% передоплати за продукцію. Так, позивачем виставлено ТОВ «Моноліт Будсервіс» рахунок на оплату від 11.07.2018 № 4, отримано аванс у сумі 1 029 823,20 грн., що стало підставою для складення податкової накладної від 12.07.2018 № 3. Продукція, яка повинна бути поставлена позивачем ТОВ «Моноліт Будсервіс» на момент надання пояснень пройшла митне оформлення та транспортується в пункт призначення замовника залізницею.

25 липня 2018 року Комісією ДФС прийнято рішення №858655/41486741 про неврахування таблиці даних платника податків з огляду на невідповідність визначеним платником податків у Таблиці даних видів діяльності наявним у платника засобів/факторів виробництва.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято оскаржуване рішення від 2 серпня 2018 року №868923/41486741 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В якості підстави для прийняття такого рішення Комісією Головного управління ДФС у Київській області вказано про ненадання платником податків копій таких документів: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Позивачем була подана скарга на вищезазначене рішення комісії ДФС, яка залишена без задоволення рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 13 серпня 2018 року №24277/41486741/12, з підстав відсутності копій документів, що підтверджують факт реалізації товарів, та/або надання їх в неповному обсязі.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного рішення від 02.08.2018 №868923/41486741, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (з наступними змінами, далі - Порядок №1246).

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Пунктом 3 Порядку №1246 закріплено, що операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/ розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/ розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій були визначені у листі ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, розміщеному Державною фіскальною службою України на своєму офіційному веб-сайті за таким посиланням: http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/331616.html.

Відповідно до пункту 1.6 листа ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Пунктом 12 Порядку №117 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З системного аналізу викладених положень податкового законодавства слідує, що реєстрації податкової накладної, як обов`язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування вказаним критеріям, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зупиняється.

Умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких визначений у пункті 14 Порядку №117.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію ризиків. Вживання контролюючим органом загального посилання на пункт Критеріїв ризиковості платника податків, без наведення конкретної ознаки ризиковості, є абстрактним і невизначеним та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Аналогічні вимоги щодо обґрунтованості та недвозначності висуваються вказаними нормативно-правовими актами й до рішення, якими оформлюються результати розгляду поданих платником податків документів для реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування: його зміст повинен містити вичерпну інформацію щодо мотивів та конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних).

Зокрема, затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, яких на думку контролюючого органу не вистачає в аспекті конкретного змісту господарських взаємовідносин, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки виконання господарської операції мають бути надані, але відсутні. Натомість мотиви, з яких контролюючий орган дійшов висновку, що відповідні документи мають бути подані, але були відсутні, наводяться контролюючим органом у графі «додаткова інформація».

З огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, на контролюючий орган покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та подальших дій чи бездіяльності.

Відтак, контролюючий орган повинен надати належні та достатні докази, що дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних вчинено у відповідності до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених вищезгаданими Критеріями оцінки ступеня ризиків.

Оскільки прийняттю оспорюваного рішення передувало надіслання квитанції позивачу, суд вважає за необхідне надати оцінку змісту зазначеного документа.

Зміст квитанції від 31.07.2018, отриманої позивачем за наслідками обробки спірної податкової накладної, свідчить про зупинення реєстрації податкової накладної внаслідок спрацювання наступного критерію ризиковості здійснення операції – обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

При цьому, суд звертає увагу, що Державна фіскальна служба України в зазначеній квитанції не наводить конкретного переліку документів, які були б достатні для прийняття ним рішення про реєстрацію спірної податкової накладної, що не відповідає принципу правової визначеності.

Судом встановлено, що позивачем 01.08.2018 та 02.08.2018 було направлено до контролюючого органу пояснення та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.

Так, позивачем для підтвердження реальності здійснення операції (в розрізі зазначеного в квитанції від 31.07.2018 критерію ризикованості) подано до контролюючого органу пояснення від 01.08.2018 та від 02.08.2018, контракт від 21.05.2018 №21052018 зі Спільним закритим акціонерним товариством «КварцМелПром» (резидент Республіки Білорусь), рахунок на оплату від 11.07.2018 № 4 вартості товарів відповідно до кнтракту та платіжне доручення від 12.07.2018 №21735.

А також вантажні митні декларації на товар, з яких вбачається, що позивачем ТОВ «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД» протягом липня 2018 року здійснено митне оформлення товару (будівельні блоки з комірчастого (пористого) бетону, поставленого в рамках укладеного позивачем контракту зі Спільним закритим акціонерним товариством «КварцМелПром».

З рахунку на оплату ТОВ «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД» від 11.07.2018 № 4 вбачається, що предметом поставки ТОВ «Моноліт Будсервіс» є продукція, аналогічна тій, яку позивач придбав в рамках контракту від 21.05.2108 №21052018. Зазначена продукція була оплачена ТОВ «Моноліт Будсервіс», на підтвердження чого позивачем надано до контролюючого органу відповідне платіжне доручення.

Після дослідження наявних у справі копій митних декларацій, зокрема даних щодо кількості оформленої позивачем продукції, у суду відсутні сумніви, що обсяг придбаного позивачем в рамках контракту від 21.05.2108 №21052018 товару достатній для його поставки контрагенту ТОВ «Моноліт Будсервіс».

Відтак, відсутній зазначений Державною фіскальною службою України в квитанції критерій ризиковості здійснення операції, за результатами якої була складена спірна податкова накладна.

Крім того, судом встановлено, що в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 12.07.2018 зазначено, що «Додатково повідомляємо, що показник «D» = 017299857887257224064424443391757460919, «Р» =0».

Однак, у квитанції в порушення вимог п.п. 3 п. 13 Порядку № 117 поряд із критеріями ризикованості має бути розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. Проте, в квитанції не наведено розрахунок показників, лише зазначено показник ««D» = 017299857887257224064424443391757460919, «Р» =0», що є порушенням Порядку № 117.

З огляду на те, що предметом розгляду у даній справі є правомірність прийняття комісією ДФС рішення 02.08.2018 №868923/41486741 про відмову в реєстрації податкової накладної від 12.07.2018 №3, суд вважає за необхідне надати йому більш детальну оцінку.

Аналіз оспорюваного рішення в аспекті вимог Порядку №117 дає підставу для висновку, що воно містить лише абстрактне твердження про ненадання платником податків документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, яких з урахуванням особливостей, характеру та обсягу господарських операцій, критерію, що слугував підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, на думку Комісії, не вистачає.

Так, зміст оспорюваного рішення, дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДФС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведеної господарської операції та не визначила документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарської операції з урахуванням її змісту і обсягу.

У той же час, аналіз наданих позивачем, згідно з вичерпним переліком документів та пояснень, свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Сукупність наданих позивачем первинних документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ «Моноліт Будсервіс» щодо поставки товарів, наданий позивачем пакет документів відповідає визначеному у пункті 14 Порядку №117 переліку і був об`єктивно достатнім для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Щодо тверджень представника відповідачів у відзиві про ненадання позивачем в підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції договору від 11.07.2018 укладеного з ТОВ «Монополіт Будсервіс», посилання на який міститься в рахунку від 11.07.2018 № 4, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2 ст. 9 цього ж Закону, відповідно до якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як зазначено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року по справі №815/3501/15: «…Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. …».

Колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 31 липня 2018 по справі №808/2549/17 заззначено: «…Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу…».

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, яка передбачає можливість укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно існуючої судової практики, первинні документи, які сторони правочину можуть підписати між собою на підтвердження укладання договору у спрощений спосіб, повинні підтверджувати не результат виконання договору (акти приймання-передачі товарів/послуг, видаткові накладні, податкові накладні), а повинні підтверджувати саме домовленість сторін вчинити правочин на конкретних умовах, прикладом чого може бути рахунок-фактура. Така позиція, на думку суду, відповідатиме принципу свободи підприємницької діяльності, в т.ч. щодо можливості обрання порядку та способу укладення господарського договору.

Суд також акцентує увагу, що представник відповідачів, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття, такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено перелік документів, які позивач не надав в підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції.

В оспорюваному рішенні відсутня будь-яка деталізація щодо тих документів, які, на думку, відповідачів, були б достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної позивача.

Разом з тим згідно положень чинного законодавства, суб`єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені відповідачем 2 у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з відмовою в реєстрації податкової накладної, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача, що дії контролюючого органу, які виразились у зупиненні реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної від 12.07.2018 №3, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД», суперечать вимогам закону, а рішення комісії ДФС від 02.08.2018 №868923/41486741 прийнято необґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а відтак підлягає скасуванню.

Оскільки відповідачі не довели, що господарська операція позивача відповідає критеріям ризиковості, враховуючи надання позивачем на пропозицію контролюючого органу передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарської операції між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачами, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до пункту 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до Головного управління ДФС у Київській області необхідних документів, визначених Порядком №117 як достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної 12.07.2018 № 3 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на су», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

З огляду на фактичні обставини справи, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД» від 12.07.2018 № 3 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення її на реєстрацію позивачем – 30.07.2018. Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн. згідно з платіжними дорученнями від 04.07.2019 № 386, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДТРЕЙД-ЗАХІД» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 02.08.2018 №868923/41486741 комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, щодо відмови в реєстрації податкової накладної від 12.07.2018 №3.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код: 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, будинок 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 12.07.2018 №3, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудтрейд-Захід» (ідентифікаційний код 41486741, місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 221) - датою її направлення до Державної податкової служби України – 30.07.2018.

Стягнути на на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудтрейд-Захід» (ідентифікаційний код 41486741, місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 221) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грина) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 18.02.2020

Суддя Я.В. Горобцова