ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Апеляційне провадження № 11сс/818/293/20 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 953/17087/19 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря - ОСОБА_5

представника власника

майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22019220000000126 від 14.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 330 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8 про арешт майна по кримінальному провадженні № 22019220000000126 від 14.06.2019 року.

Накладено арешт на майно, зазначене в резолютивній частині ухвали слідчого судді, вилучене 17.12.2019 під час проведення обшуку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 75).

Визначено місце та порядок зберігання арештованого майна.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити прокурору відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8 у задоволенні його клопотання про арешт майна, вилученого за адресою проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 та зобов`язати прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8 негайно повернути ОСОБА_6 вилучене у нього майно.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що слідчий суддя не вмотивував ухвалу, не навів конкретних доказів, лише вказав, що слідчий довів наявність вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення.

Вказує, в клопотання прокурора не зазначено, які ознаки в якості речових доказів містять вилучені копії документів та які саме відомості в них можуть бути використані як доказ факту щодо передачі документу з грифом «для службового користування» ОСТ В3 4301-89.

Щодо арешту мобільного телефону, адвокат зазначає, що в ході обшуку він був оглянутий на предмет наявності в ньому інформації, але даних які стосуються передачі документів не знайдено.

З врахуванням вказаного вважає, що вилучені документи не містять обставин, які б мали підлягати доказуванню згідно ст. 91 КПК України у даному кримінальному провадженні, а лише стосуються господарських взаємовідносин між певним суб`єктом господарювання щодо виробництва та придбання продукції фінської компанії Miilux.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом управління Служби Безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22019220000000126 від 14.06.2019 року з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 330 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.12.2019 року задоволено клопотання слідчого, надано дозвіл слідчим зазначеним у витязі з ЄДРД у кримінальному провадженні № 22019220000000126 від 14.06.2019 року на проведення обшуку у житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 485,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі права приватної власності належить ОСОБА_9 та фактично використовується ОСОБА_6 .

Згідно протоколу обшуку від 17.12.2019 року було вилучено зазначене у клопотанні прокурора майно (а.с. 4-5, 46-50).

Звертаючись з клопотанням про арешт мана прокурор зазначив, що виток інформації, яка міститься в ОСТ В3 4301-89 завдасть шкоди національній безпеці України у сфері оборони.

Також прокурор зазначив, що на вилучені предмети необхідно накласти арешт з метою збереження речових доказів, проведення необхідних свідчих та процесуальних дій та недопущення їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворювання, пересування, передачі.

У зв`язку з чим прокурор, просив накласти арешт на майно зазначене в клопотанні від 28.12.2019 року.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя виходив з того, що наявні підстави для задоволення клопотання, оскільки прокурор довів наявність доказів вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

ОСТ В3 4301-89 містить гриф «для службового користування», їх розголошення може завдати шкоди державі, вилучене припроведенні обшуку майно, має значення речових доказів по кримінальному провадженню. Оскільки воно може бути об`єктом, який зберіг на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, може бути об`єктом кримінально протиправних дій, є необхідною для проведення судових експертиз, та має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а тому підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.

Вимоги клопотання прокурора, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги що вилучені речі стосуються господарських взаємовідносин між певним суб`єктом господарювання щодо виробництва та придбання продукції фінської компанії Miilux не є підставою для скасування ухвали. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Також колегія суддів враховує, що вказаний захід забезпечення майна є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Разом з цим, при винесені ухвали в частині накладення арешту на мобільний телефон «iPhone 11 Pro Max», сірого кольору, ідентифікуючи ознаки (з програмного меню «Налаштування»): s/n FK1ZF2BPN70M, із встановленою в ньому сім-карткою оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_1 слідчим суддею не було визначено строк дії вказаного арешту.

Колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали слідчого судді в частині не визначення строку арешту мобільного телефону«iPhone11ProMax»,сірого кольору,ідентифікуючи ознаки(зпрограмного меню«Налаштування»):s/nFK1ZF2BPN70M, ізвстановленою вньому сім-карткоюоператора мобільногозв`язку зномером: НОМЕР_1 та встановлення в цій частині строку дії ухвали про арешт до 23.02.2020 року.

Цього строку достатньо, щоб виконати необхідні слідчі дії в частині зняття інформації з телефону.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав, для арешту мобільного телефону, який в ході обшуку був оглянутий на предмет наявності в ньому інформації не ґрунтується на матеріалах провадження.

Для з`ясування питання наявності інформації, яка необхідна органу досудового розслідування, необхідно залучити спеціаліста.

Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді від 15 січня 2020 року підлягає скасуванню в частині не визначення строку дії ухвали про накладення арешту на мобільний телефон, іншій частині ухвала слідчого судді зміні або скасуванню не підлягає, як така що відповідає вимогам ст. 173, 370, 372 КПК України.

Відповідно,апеляційна скаргаадвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню,в решті ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 98, 100, 376, 404, 412, 415, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року скасувати в частині строку дії ухвали накладення арешту на мобільний телефон «iPhone 11 Pro Max», сірого кольору, ідентифікуючи ознаки (з програмного меню «Налаштування»): s/n FK1ZF2BPN70M, із встановленою в ньому сім-карткою оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_1 і в цій частині прийняти нову ухвалу.

Визначити час дії ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року в частині накладення арешту на мобільний телефон «iPhone 11 Pro Max», сірого кольору, ідентифікуючи ознаки (з програмного меню «Налаштування»): s/n FK1ZF2BPN70M, із встановленою в ньому сім-карткою оператора мобільного зв`язку з номером: НОМЕР_1 до 23.02.2020 р.

В решті ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 в іншій частині залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді