ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2020 року

Київ

справа №820/3113/17

адміністративне провадження №К/9901/18247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Кашпур О.В.,

суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Шляхової О.М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Катунова В.В., суддів Бершова Г.Є., Ральченка І.М.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу Харківського об`єднаного районного військового комісаріату про взяття позивача повторно на військовий облік військовозобов`язаних від 22 березня 2017 року;

зобов`язати відповідача анулювати запис у військовому квитку про повторне взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних від 22 березня 2017 року.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

3. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року без змін.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність порушень відповідачем вимог законодавства.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, винесеними з порушенням норм матеріального та процесуального права. У касаційній скарзі скаржник указує на те, що повторне взяття його на військовий облік військовозобов`язаних 22 березня 2017 року з підстав зміни законодавства є таким, що порушує норми статей 8, 19, 58 Конституції України та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції від 15 червня 2011 року, яким позивача було звільнено від військового обов`язку в зв`язку з повним його виконанням через досягнення граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних. Також скаржник посилається на те, що рішення щодо повторного взяття його на військовий облік було прийнято 22 березня 2017 року, тобто поза межами дії особливого періоду, на дію якого неправомірно вказував відповідач, заперечуючи проти позову.

IV. Позиція інших учасників справи

7. Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подано.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року касаційну скаргу відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: головуючому судді (судді-доповідачу) Стрелець Т.Г., суддям Білоусу О.В., Желтобрюх І.Л.

10. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07 червня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (головуючому судді, судді-доповідачу), Радишевській О.Р., Уханенку С.А., яку ухвалою від 20 серпня 2019 року прийнято до провадження.

11. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 17 лютого 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Наказу МО СРСР від 04 жовтня 1991 року №712 був звільнений з військової служби в званні «солдат» і взятий на військовий облік військовозобов`язаних у запасі.

13. На військовому обліку військовозобов`язаних запасу другої категорії в званні рядового ОСОБА_1 перебував до 40 років 26 червня 2011 року.

14. На початку березня 2017 року позивач отримав повістку з вимогою прибути 22 березня 2017 року до Харківського об`єднаного районного військового комісаріату для підтвердження зняття з військового обліку.

15. 22 березня 2017 року ОСОБА_1 прибув до Харківського об`єднаного районного військового комісаріату та пред`явив військовий квиток з відміткою про зняття його 26 червня 2011 року з військового обліку. Проте відповідач у пред`явленому військовому квитку 22 березня 2017 року поставив відмітку про повторне взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних.

16. Уважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

17. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин 22 березня 2017 року; далі Закон №2232-XII).

Преамбула. Цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частини перша та друга статті 1. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частина третя статті 1. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частина дев`ята статті 1. Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Частина десята статті 1. Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Стаття 27. У запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань. Запас військовозобов`язаних поділяється на першу і другу категорії. До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність. До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби, а також військовозобов`язані-жінки. Військовозобов`язані, зараховані до запасу другої категорії, у разі здобуття під час перебування в запасі або служби у військовому резерві військово-облікової спеціальності переводяться до запасу першої категорії (крім військовозобов`язаних-жінок).

Частини перша та друга статті 28. Запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд до 35 років; другий розряд до 60 років.

Частина четверта статті 28. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Частини перша та п`ята статті 33. Військовий облік поділяється на облік призовників і облік військовозобов`язаних. Військовий облік призовників і військовозобов`язаних ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

19. Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин 22 березня 2017 року).

Пункт 1. Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад (далі державні органи), військовими комісаріатами, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та навчальними закладами незалежно від їх підпорядкування та форми власності (далі підприємства, установи та організації).

Пункт 2. Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.

Пункт 3. Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.

Пункт 4. Завдання військового обліку: утворення військового резерву людських ресурсів для забезпечення здійснення заходів щодо переведення Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, на організацію і штати воєнного часу, а також для доукомплектування їх особовим складом у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників і військовозобов`язаних для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; документальне оформлення військово-облікових документів призовників і військовозобов`язаних; бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснення контролю за виконанням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.

Пункт 7. Військово-облікові дані призовників і військовозобов`язаних, за якими ведеться їх військовий облік, та форма військово-облікових документів визначаються Міноборони.

Пункт 16. Військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для призовників посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних військового квитка або тимчасового посвідчення.

Абзаци перший та другий пункту 18. Взяттю на військовий облік військовозобов`язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають громадяни, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний та воєнний час, які не досягли граничного віку перебування в запасі Збройних Сил.

Пункт 56. Районні (міські) військові комісаріати, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на відповідній території; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників і військовозобов`язаних, які проживають (перебувають) на відповідній території, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників і військовозобов`язаних про їх виклик до призовних дільниць, пунктів збору районних (міських) військових комісаріатів та забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників і військовозобов`язаних та персональних даних, які містяться в них. Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку. Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

20. Додаток №2 до мобілізаційної директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 22 червня 2015 року №322/2/2180дск «Організаційно-методичні вказівки щодо порядку проведення призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період та його документального оформлення».

Пункт 11. Поновлення громадян на військовому обліку військовозобов`язаних, які були виключені (зняті) з нього за старим законодавством, проводяться у такому порядку:

на підставі отриманої інформації про місце реєстрації (перебування) громадянина на території яку обслуговує Р(М)ВК і який повинен за віком перебувати на військовому обліку, військовий комісар Р(М)ВК здійснює його виклик за допомогою повідомлення до Р(М)ВК;

перевіряє наявність військово-облікових документів, вилучає з архіву особову справу та обліково-послужну картку офіцера запасу (облікову картку рядового, сержанта, старшини запасу) та уточнює підстави виключення з військового обліку (якщо під час уточнення військово-облікових ознак буде встановлено, що громадянин був виключений з військового обліку за діючим законодавством, він на військовому обліку не поновлюється) і робить запис у військово-облікових документах про постановку громадянина на військовий облік військовозобов`язаних;

направляє громадянина для проходження військово-лікарської комісії для встановлення його придатності до військової служби за станом здоров`я;

за умови встановлення придатності громадянина за станом здоров`я до військової служби здійснюється оформлення військового квитка та облікових документів. Після оформлення військово-облікових документів військовий квиток повертається його власникові, а особову справу офіцера запасу та обліково-послужну картку або облікову картку рядового, сержанта, старшини запасу долучається до відповідних діючих картотек Р(М)ВК;

якщо за результатами військово-лікарської комісії було встановлено, що громадянин визнаний непридатним для проходження військової служби зі зняттям з військового облік, у військово-облікових документах робляться відповідні записи стосовно виключення даного громадянина з військового обліку за станом здоров`я.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

21. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-XI, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

22. За наведених підстав розгляд цієї справи здійснюється за правилами КАС України, що діяли до 08 лютого 2020 року.

23. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень, згідно з частинами першою та другою статті 341 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року до 08 лютого 2020 року), здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Статтею 32 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку 26 червня 2011 року, було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

25. Запас військовозобов`язаних згідно зі статтею 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку 26 червня 2011 року, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани до 50 років. При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

26. У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»» від 22 липня 2014 року №1604-VII до 60 років.

27. Водночас, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

28. Тобто, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

29. Щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, Верховний Суд зазначає таке.

30. У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

31. Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

32. За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

33. На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

34. Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

35. З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

36. Предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних 22 березня 2017 року, а тому перевірці судом підлягає саме відповідність таких дій відповідача законодавству, яке регулює порядок дотримання громадянами встановленого військового обов`язку та загальні засади проходження в Україні військової служби.

37. Відтак, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно керувалися приписами законодавства, чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме повторного взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних.

38. Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII ОСОБА_1 не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач 22 березня 2017 року на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

39. Щодо посилання позивача на закінчення на момент виникнення спірних правовідносин дії особливого періоду, про дію якого вказував відповідач на підтвердження правомірності своїх дій, Верховний Суд зазначає про те, що часткову мобілізацію в Україні оголошено та проведено у декілька етапів, зокрема: Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 починаючи з 18 березня 2014 року по 01 травня 2014 року; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06 травня 2014 року №454/2014 починаючи з 07 травня 2014 року по 20 червня 2014 року; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21 липня 2014 року №607/2014 починаючи з 24 липня 2014 року по 06 вересня 2014 року; Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15/2015 починаючи з 20 січня 2015 року у три черги протягом 210 діб по 17 серпня 2015 року.

40. Тобто, саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі Закон №3543-XII) законодавець пов`язує настання особливого періоду. При цьому сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації, у свою чергу, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

41. Аналіз змісту визначених статтею 1 Закону №3543-XII понять мобілізації, демобілізації та особливого періоду дає підстави для висновку про те, що закінчення особливого періоду пов`язане із прийняттям Президентом України рішення про порядок і терміни проведення демобілізації як комплексу дій, направлених на усунення наслідків мобілізації. Це безпосередньо випливає із визначеного законом поняття демобілізації, як комплексу заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України.

42. Настання особливого періоду законодавець пов`язує із моментом оголошення рішення про мобілізацію (загальну чи часткову) або з моментом введення в державі воєнного стану, які є самостійними підставами виникнення та існування особливого періоду, а закінчення особливого періоду пов`язує із закінченням мобілізації або припиненням воєнного часу і частково періоду після закінчення воєнних дій. Період мобілізації закінчується прийняттям Президентом України окремого рішення про демобілізацію. Помилковим є ототожнення рішення про строк проведення мобілізації (призову) громадян на військову службу із періодом мобілізації, вжитим у статті 1 Закону №3543-XII.

43. Видані протягом 2014-2015 років Укази Президента України «Про часткову мобілізацію» встановлюють саме строки проведення мобілізації (призову) громадян на військову службу, а не період мобілізації у розумінні Закону №3543-XII.

44. Відповідно, закінчення встановлених Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» строків призову громадян на військову службу не тягне закінчення чи переривання періоду мобілізації і, як наслідок, закінчення дії особливого періоду.

45. Отже, станом на момент вчинення відповідачем оспорюваних дій (22 березня 2017 року) в Україні діяв особливий період.

46. Ураховуючи викладене, Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

47. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених ними обставин справи.

48. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

49. Відповідно до статті 350 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

50. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

IХ. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року в справі №820/3113/17 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий:О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко