УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 686/10183/19

Провадження № 22-ц/4820/47/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання – Дубова М.В.,

з участю представників апелянтів,

позивача,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2019 року, суддя Стефанишин С.Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» та ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди,

встановив:

В квітні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та після уточнення позовних вимог просив стягнути з АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» на його користь страхове відшкодування в сумі 18394,03 грн., з ОСОБА_1 стягнути на його користь 29350 грн. за нові запчастини та 10000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 04.01.2019 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Т4», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїхавши на перехрестя вулиць Героїв Майдану та Грушевського в м. Хмельницькому в напрямку від вул. Кам`янецької, в порушення п. 16.6 Правил дорожнього руху України, повертаючи ліворуч на вул. Грушевського при зеленому сигналі світлофору, допустив наїзд на автомобіль «Honda Civic» державний номерний знак НОМЕР_2 , який під його керуванням рухався по вул. Героїв Майдану в попутному напрямку та зупинився на вказаному перехресті перед пішохідним переходом. Внаслідок ДТП автомобілю «Honda Civic» завдані механічні пошкодження, усунення яких потребує відновлювального ремонту.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.02.2019 року винуватцем ДТП було визнано ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» полісом АМ 6033553, строк дії з 03.01.2019 року до 02.01.2020 року.

04.01.2019 року відповідно до умов страхового договору та вимог закону позивачем письмово повідомлено страховика у термін, передбачений договором, та запропоновано надати пошкоджений автомобіль для складання акту огляду та визначення розміру збитку, також надано всі необхідні документи. Однак страховик не провів належним чином огляд пошкодженого автомобіля, в результаті чого ОСОБА_2 змушений був укласти договір з незалежним експертом, який, повідомивши належним чином заінтересованих осіб ДТП, провів даний огляд із оформленням відповідних документів. Позивач звернувся до ТОВ «Престиж-Авто» з проханням відремонтувати пошкоджений автомобіль, йому було надано рахунок-фактуру, згідно з яким ремонт коштуватиме 62127,99 грн. Для виконання ремонтних робіт пошкодженого автомобіля позивачем було сплачено на користь автоцентру «Юнас» 29350 грн. за нові автозапчастини та 27335 грн. - вартість за виконання відновлювальних ремонтних робіт «ФОП ОСОБА_3 »

04.04.2019 року без повідомлення та у відсутності відповіді на заяви і запити позивача щодо звіту та ремонтної калькуляції, а також без відповіді на досудову вимогу від 29.03.2019 року із АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ.-КООП» на банківський рахунок позивача частково поступили кошти в сумі 11138,97 грн. Однак, згідно з актом огляду транспортного засобу № 044/03/2019 від 26.03.2019 року середня вартість пошкоджених запчастин складає 34111,74 грн.

Крім того, позивач вказав, що внаслідок ДТП зазнав моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із пошкодженням автомобіля, через що протягом тривалого часу не міг використовувати його за призначенням, що змінило його ритм життя, призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків, до затрат часу і додаткових зусиль для організації свого життя, а також психічного напруження. Компенсацію завданої моральної шкоди оцінює в сумі 10000 грн. і вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.08.2019 року позов було задоволено частково. Стягнуто з АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 18 394,03 грн., із яких: 16196,03грн. недоплаченої суми боргу та 2198,00 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 32350 грн., з яких: 29350 грн. майнової шкоди та 3000 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо нього.

На обґрунтування доводів скарги зазначив, що він, будучи належно повідомлений про час розгляду справи, подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з поважною причиною, про яку вказав у заяві. Однак суд безпідставно продовжив судовий розгляд у його відсутність та завершив розгляд справи, зазначивши у рішенні, що він до суду не з`явився та про причини неявки не повідомив, що не відповідає дійсності та спростовується поданою ним заявою, яка була прийнята судом 05.08.2019 року.

На думку апелянта рахунок ТОВ «Престиж-Авто» на рихтувальні роботи від 22.03.2019 року є неналежним доказом, оскільки огляд автомобіля перед рихтуванням було проведено через два з половиною місяця після дорожньо-транспортної пригоди; автомобіль«Honda Civic» на проведення огляду до ТОВ «Престиж-Авто» прибув на своєму ходу; з місця пригоди автомобіль «Honda Civic» також поїхав своїм ходом. Також, спеціаліст ТОВ «Престиж-Авто», оглядаючи автомобіль позивача, складав перелік робіт, які необхідно зробити автомобілю саме на 22.03.2019 року, а не на час пригоди. Таким чином, після пригоди автомобіль експлуатувався та міг отримати пошкодження протягом тривалого часу експлуатації до його огляду. Зазначив, що пошкодження автомобіля «Honda Civic», вказані у рахунку від 22.03.2019 року не узгоджуються з актом огляду від 24.01.2019 року. Після проведення огляду автомобіля позивач не подав зауважень до акту огляду від 24.01.2019 року щодо незазначення всіх наявних пошкоджень. Автомобіль на час огляду спеціалістом ТОВ «Престиж-Авто» вже був частково відремонтований, оскільки у рахунку не зазначено пошкодження заднього лівого крила, кришки газопаливного відсіку, підкрилка заднього лівого. Вказані обставини свідчать про те, що рахунок ТОВ «Престиж-Авто» на рихтувальні роботи від 22.03.2019 року не є належним доказом на підтвердження розміру заподіяних матеріальних збитків, в тому числі на суму 2198 грн. за проведення огляду автомобіля. З урахуванням чого, вважає, що позивач не довів, що розмір заподіяних автомобілю збитків перевищує 11138,97 грн., яка визначена фахівцями страхової компанії.

Крім того, на підтвердження витрат позивач надав суду накладну №1 від 06.06.2019 року. Однак дана накладна судом належним чином не досліджена. Зокрема, у рахунку на рихтувальні роботи, вчиненому 22.03.2019 року визначено деталі, які підлягають заміні і там не зазначено облицювання задніх лівих дверей (двоє) на суму 9230 грн.; два ліхтаря по 3980 грн. (вказано один ліхтар); теплозахисний кожух на 1200 грн.; кріплення бампера на 1200 грн.; два підкрилка по 980 грн.; облицювання задньої панелі на 3400 грн. Необхідність цих деталей виникла уже після ДТП, тому не пов`язана з подією, яка сталася 04.01.2019 року.

На думку апелянта не є розрахунковими документами рахунок-фактура та акт виконаних робіт. Акт виконаних робіт №Ав-к-007 від 03.07.19 року та рахунок-фактура виконані на бланку ПП ОСОБА_3 . Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців таке приватне підприємство не зареєстровано.

Позивачем також не надано суду письмових доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди.

Апелянт АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» в своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які вказують на причини виникнення значного розходження між розрахунками матеріального збитку в дослідженнях.

Зокрема, під час проведення у присутності позивача технічного огляду автомобіля т/з «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_2 на предмет з`ясування наслідків від зіткнення, в акті огляду було зазначено, що лакофарбове покриття задньої кришки багажника не відноситься до заявленого випадку за договором обов`язкового страхування. Однак, у висновку 044/03/2019 до збитку страхового випадку було включено облицювання та покраску покриття задньої кришки багажника.

Крім того апелянт зазначив про неузгодженість із схематичним відображенням ДТП, яке відбулось із т/з «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_2 у кутову частину лівої сторони бамперу із рядом ремонтних робіт, передбачених у висновку 044/03/2019 у вигляді відновлення килимка підлоги багажника разом із декоративною накладкою кришки багажника; облицювання речової полки салону заднього; установлення ущільнювача рами дверей задніх лівих; відновлення обивки дверей задньої лівої; відновлення ділянки захисної панелі глушника заднього тощо. У висновку № 044/03/2019 завищено розмір матеріального збитку, який не відповідає наслідкам та ситуації, що мало місце в результаті механічного зіткнення автомобілів позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Витрати за проведення експертизи сплаті не підлягають, оскільки обов`язок відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи у страхової компанії виникає тільки в тому випадку, коли представник страховика не з`явився на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП. Враховуючи, що спір між сторонами виник через розбіжності щодо розміру сплаченого страхового відшкодування, та не пов`язаний із діями страховика щодо недотримання обов`язків взятих за полісом АМ/6033533, то сума 2198 грн. за послуги по виготовленню висновку №044/03/2019 не підлягає стягненню з АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», оскільки не узгоджується з нормами закону.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 позивач ОСОБА_4 посилався на законність та обґрунтованість рішення суду, відсутність підстав для його скасування.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази в справі, враховуючи зміст позовних вимог та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 04.01.2019 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Т4», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїхавши на перехрестя вулиць Героїв Майдану та Грушевського в м. Хмельницькому в напрямку від вул. Кам`янецької, в порушення п. 16.6 Правил дорожнього руху України, повертаючи ліворуч на вул. Грушевського при зеленому сигналі світлофору, допустив зіткнення з автомобілем «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_2 рухався по вул. Героїв Майдану в попутному напрямку та зупинився на вказаному перехресті перед пішохідним переходом. Внаслідок ДТП автомобілю «Honda Civic» завдані механічні пошкодження.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.02.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.

На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», із встановленням страхової суми (ліміту відповідальності) за шкоду заподіяну майну у сумі 100000 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 200000 грн., розмір франшизи 0 грн. (а.с. 41).

29.03.2019 року ОСОБА_2 звернувся до страхової компанії із досудовою вимогою (заявою) про здійснення страхового відшкодування на суму 27494,03 грн.

АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» сплатило ОСОБА_2 11138,97 грн. страхового відшкодування з урахуванням розміру франшизи та коефіцієнту фізичного зносу (а.с. 47-48).

Дані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно із страховим актом № 405-1753/19 від 04.04.2019 року, ремонтною калькуляцією № 69/02/19 від 02.04.2019 року, протоколом огляду транспортного засобу від 24.01.2019 року АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» визнало вказаний випадок страховим, визначивши розмір збитків в сумі 11138,97 грн. і 29.03.2019 року сплатило позивачу вказану суму страхового відшкодування шляхом зарахування на його картковий рахунок (а.с. 42-51).

Згідно з висновком № 044/03/2019 від 29.03.2019 року експертного автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Honda-Civic 1.8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП 04.01.2019 року в цінах станом на 26.03.2019 року становить 27494,03 грн. За послуги експерта позивач сплатив 2198 грн., що підтверджується квитанцією від 26.03.2019 року № 044/03/2019 (а.с. 58-68).

Відповідно до акту виконаних робіт №Ав-к-007 від 03.07.2019 року та рахунку-фактури №СЧ-00008 від 14.06.2019 року, виданих ПП ОСОБА_3 , (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.12.2018; 26730000000067023), вартість ремонтних робіт автомобіля Honda-Civic 1.8, реєстраційний номер НОМЕР_2 склала 27335 грн. (а.с. 118-120).

Згідно із накладною №1 від 06.06.2019 року автоцентр «Юнас» продав ОСОБА_2 комплектуючі для ремонтних робіт автомобіля на суму 37930 грн. з ПДВ і 20350 грн. без ПДВ (а.с. 121).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» не довів правильності своїх розрахунків і визначення відшкодування в сумі 11138,97 грн. та жодним чином не обґрунтував його виплати лише в цій сумі, тоді як позивач надав суду докази більшого розміру збитків – 27494,03 грн., а саме висновок № 044/03/2019 від 29.03.2019 року експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Honda-Civic 1.8, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також позивачем були понесені витрати на експертне дослідження у сумі 2198 грн., які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду. Оскільки ці суми знаходяться в межах встановленого договором страхування ліміту відповідальності, тож різниця в сумі належного до сплати та отриманого позивачем страхового відшкодування, з урахуванням розміру заявлених позивачем вимог, понесені витрати на експертне дослідження підлягають стягненню на користь позивача із відповідача АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» у сумі 18394,03 грн., із яких: 16196,03 грн. недоплаченої суми боргу та 2198 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи. Суд також дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 , як винуватця ДТП, різниці вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, які оплатив позивач ОСОБА_2 в сумі 29350 грн. за нові автозапчастини на користь автоцентру «Юнас», підлягають задоволенню. Крім того, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 3000 грн., оскільки доведено факт скоєння відповідачем ДТП, внаслідок якої було пошкоджено майно позивача, а моральна шкода виникла саме у зв`язку з фактом заподіяння шкоди транспортному засобу ОСОБА_2 .

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статті 1166, 1187 ЦК України передбачають, що шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За положеннями ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону №1961-IV (статей 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у визначений законом строк, 04.012019 року, було подано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 6).

24.01.2019 року страховик направив свого представника, аварійного комісара до місцезнаходження пошкодженого автомобіля для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до абзацу другого пункту 36.2 статті 36, Закону №1961 -IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Також, відповідно до п. 15 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 р. N 8, в окремих випадках для з`ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру заподіяної шкоди аварійний комісар проводить або організовує проведення необхідної експертизи.

В матеріалах справи не міститься доказів того, що сторони дійшли згоди про розмір збитків, які підлягають відшкодуванню з боку відповідача АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП».

Більше того, позивач наполягав на проведенні експертизи пошкодженого майна, про що свідчить подана ним до АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» заява від 18.02.2019 року про надання копії висновку експерта щодо пошкодженого автомобіля Honda-Civic 1.8, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 9).

26.03.2019 року, не отримавши інформації щодо проведеної експертизи, позивач самостійно уклав договір з експертом автотоварознавцем ОСОБА_5 з метою визначення вартості матеріального збитку, пошкодженого автомобіля Honda-Civic 1.8, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Згідно з висновком № 044/03/2019 від 29.03.2019 року експертного автотоварознавчого дослідження вказаного автомобіля, вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику цього автомобіля, виходячи з даних про стан пошкодження та необхідний об`єм і характер відновлювального ремонту, які визначені при огляді, в цінах станом на 26.03.2019 року становить 27494,03 грн. За послуги експерта позивач сплатив 2198 грн., що підтверджується квитанцією від 26.03.2019 року № 044/03/2019 (а.с. 11, 126-137).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Оскільки виникла необхідність для визначення розміру заподіяної шкоди, то аварійний комісар повинен був провести або організувати проведення необхідної експертизи, а не обмежитись лише складенням аварійного сертифіката.

З огляду на що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги саме висновок експерта № 044/03/2019 від 29.03.2019 року експертного автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля, та дійшов вірного висновку щодо стягнення на користь позивача із відповідача АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», який не спростував належними доказами визначеного розміру збитків у сумі 27494,03 грн., підлягає стягнення недоотриманої страхової виплати у сумі 16196,03 грн. та 2198 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи.

З приводу доводів апеляційної скарги, поданої ОСОБА_1 , колегія апеляційного суду виходить з наступного.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови від 27.0003.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Тому, правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Встановивши, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_4 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується наданою позивачем накладною №1 від 06.06.2019 року автоцентром «Юнас», що продав ОСОБА_2 комплектуючі для ремонтних робіт автомобіля на суму 37930 грн. з ПДВ і 29350 грн. без ПДВ (а.с. 121), перевищує стягнутий на користь позивача розмір страхового відшкодування, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що з ОСОБА_1 як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та стягнутим страховим відшкодуванням у сумі 29350 грн., як просив позивач відповідно до заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 113-116).

Доводи апелянта щодо необґрунтованого визначення судом розміру моральної шкоди без дослідження доказів є безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з пошкодженням її майна.

Частиною третьої вказаної норми, зокрема, передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Належний ОСОБА_4 транспортний засіб було пошкоджено внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач зазнав душевних страждань.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Шкода, завдана ОСОБА_4 , була спричинена протиправними діяннями ОСОБА_1 , причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача підтверджений матеріалами справи, вина у вчиненні ДТП ОСОБА_1 встановлена відповідно до вимог Закону, і ним не заперечувалась.

Тому, враховуючи наведене, задовольняючи позов частково в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 , як винної особи у вчиненні ДТП, вина якого встановлена, суд першої інстанції вірно виходив з того, що з вини відповідача позивачу була завдана моральна шкода, оскільки позивач змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку з неможливістю користуватися автомобілем протягом його ремонту та змінами усталеного способу життя. Суд першої інстанції визначив розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, їх тривалості, виходячи з засад розумності та виваженості. Вищенаведене відповідає п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Інші доводи апеляційних скарг на законність рішення не впливають, оскільки зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2020 року.

Судді : Р.С. Гринчук

А .М. Костенко

Т.В. Спірідонова