Справа № 450/3198/19 Провадження № 2/450/502/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2020 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Лаба С. П.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити йому пропущений з поважних причин строк для звернення з даним позовом; стягнути з відповідачів на користь позивача у відшкодування суми заподіяних позивачу матеріальних збитків 139385,68 грн., моральної шкоди - 150000,00, всього на загальну суму 289385,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою Пустомитівського районного суду від 30 липня 2019 року було закрито кримінальне провадження №12013150270001050 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2013 року, відносно відповідача ОСОБА_2 в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, якою також було залишено без розгляду цивільний позов позивача без розгляду. Зважаючи на те, що підстава звільнення відповідача ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не є реабілітуючою, тому позивач вважає за необхідне подати цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди.

Слідчим відділом Пустомитівського відділення поліції у Львівській області по кримінальному провадженню №12013150270001050, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2013 року, відносно відповідача ОСОБА_2 , вину останнього в кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, було встановлено і доведено, а кому він є винною особою у спричиненні мені матеріальної та моральної шкоди.

Позивач вважає, що до даного кримінального провадження слід залучити ОСОБА_3 , і визнати її другим цивільним відповідачем, оскільки стання є власником транспортного засобу марки ВАЗ-2108,1988 р.в., р/н НОМЕР_1 , на якому ОСОБА_2 скоїв ДТП відносно позивача, як це передбачено частиною 4 статті 1187 Цивільного кодексу України .

Так, досудовим слідством було встановлено, що 23 жовтня 2005 року біля 20 год. на автодорозі Львів-Бібрка поблизу села Водники Пустомитівського району Львівської області, відповідач ОСОБА_2 скоїв дорожньо-транспортну пригоду: рухаючись легковим автомобілем марки «ВАЗ-2108» номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності другому відповідачу - ОСОБА_3 , внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху України, яке встановлено органом досудового слідства, при наявності зустрічного транспортного засобу виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення із належним позивачу легковим автомобілем марки «Вольсваген-гольф» номерний знак НОМЕР_2 , яким він керував.

Внаслідок даного злочину, вчиненого, як зазначає позивач, відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачу було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Крім того, тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості також отримали пасажири автомобіля позивача громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які визнані потерпілими по кримінальному провадженню, ОСОБА_6 , які можуть засвідчити наведене позивачем.

Внаслідок ДТП, яке скоїв ОСОБА_2 , автомобілю «Вольсваген-гольф» номерний знак НОМЕР_2 , що належав позивачу на праві приватної власності, було завдано технічних ушкоджень.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 про що свідчить кримінальне провадження №12013150270001050 про обвинувачення останнього за статтею 286 ч.2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту мого автомобіля марки «Вольсваген-гольф» номерний знак НОМЕР_2 , від виявлених на момент огляду його пошкоджень внаслідок ДТП становить 20205,15 (двадцять тисяч двісті п`ять 15 копійок) гривень, а з врахуванням індексу інфляції за період з 23 жовтня 2005 року по 29 травня 2019 року (більше 13-ти років, така сума складає 107 862,66 грн., додавши відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми 8 248, 62 грн. на загальну суму 116111,28 грн.

Крім того, за послуги проведення автотоварознавчої експертизи позивачем сплачені 283,00 грн., а з врахуванням індексу інфляції за період з 23 жовтня 2005 року по 29 травня 2019 року (більше 13-ти років як зазначає позивач) така сума складає 1510,74 грн. додавши відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми 115,53 грн. на загальну суму 1626, 27 грн.

На лікування отриманих від злочину, вчиненого ОСОБА_2 , травм позивачм витрачено коштів на суму 2897,64 грн., а з врахуванням індексу інфляції за період з 23 жовтня 2005 року по 29 травня 2019 року (більше 13-ти років) така сума складає 15465,44 грн. додавши відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми 1182,69 коп., на загальну суму 16648,13 грн. Також позивачем витрачено кошти па правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Загальна сума заподіяних позивачеві винними діями відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальних збитків становить 139 385,68 грн.

Також винними діями відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , окрім матеріальної шкоди, позивачу завдано моральної шкоди (моральні та фізичні страждання), яку він оцінює в сумі 150000,00 гр. Позивач в обґрунтування заподіяної йому моральної шкоди зазначає, що після дорожньо-транспортної пригоди він переніс не тільки більше одинадцяти операцій, але і непоправно втратив здоров`я, яке у нього ніколи не відновиться; більше року він постійно перебував у лікарні на лікуванні, що потребувало значних додаткових зусиль, покращеного харчування, яке потребувало витрати значних коштів; емоційно-психологічна травма постійно пригнічує позивача, через те, що він колись фізично здоровий, успішний молодий одружений чоловік, маючи багато планів і амбіцій на майбутнє, одної миті втратив все: здоров`я, сім`ю, автомобіль; до ДТП позивач проживав спільно із дружиною (студенткою) та з батьками перед пенсійного віку, був єдиною працездатною особою, яка заробляла гроші, приносила дохід у сім`ю та всіх утримувала, оскільки мав добрі заробітки, які втратив; позивачу вкрай сутужно тривалий термін - понад 13 років - обходитись без автомобіля, який не підлягає ремонту, і міг би суттєво допомогти налагоджувати є скалічене життя позивача - інваліда (довідка МСЕКу по інвалідності додається); позивач був змушений не тільки нервувати, але і пережити великий стрес через те, що саме після ДТП його вагітна на той нас молода дружина покинула позивача і пішла проживати до своїх батьків; ОСОБА_1 не мав грошей, необхідних для лікування та ремонту автомобіля, а при цьому особи- відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - винні у заподіянні мені матеріальних і моральних збитків, не вжили жодних заходів до того, щоб у добровільному і порядку відшкодувати ці збитки хоча б частково; позивач постійно нервував через те, що його життя через винні дії відповідача ОСОБА_2 фактично зламане .

16.10.2019 року провадження у справі відкрито.

20.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав у ньому наведених, просить позов задоволити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання позов заперечив, просить в задоволенні такого відмовити у повному обсязі. Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

Відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоч була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Відзиву на позовне заяву відповідачем не подано, клопотання про відкладення розгляду справи до суду від неї не надходило.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки такий позивачем не пропущено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/2189/19 від 30.07.2019 року суд постановив звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підстав ст. 49 КК України, у зв`язку із закінчення строків давності.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/2189/19 від 30.07.2019 року встановлено, що згідно клопотання, підозрюваний ОСОБА_2 23.10. 2005 року, приблизно о 20:00 годині, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по автодорозі «Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів» в напрямку м. Львова, поблизу с. Відники Пустомитівського району Львівської області, порушив вимоги п.п. 1.2; 1.5; 2.3 (б,д); 10.1; 11.2; 11.3;12.3 Правил дорожнього руху України, які виразилось в тім, що він під час руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, рухаючись по автодорозі із двохстороннім рухом, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, не надав переваги зустрічному транспортному засобу, не врахував ширину проїзної частини дороги, не рухався якнайближче до правого краю проїзної частини дороги, при виникненні небезпеки для руху, яка проявилась у вигляді автомобіля марки « Фольксваген Гольф, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в напрямку до м. Бібрка, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду пішохода, що призвело до виїзду автомобіля на зустрічну смугу руху та зіткнення з автомобілем «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП водій автомобіля « Фольксваген Гольф» ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних ран та саден голови, струсу головного мозку, закритого перелому лівої стегнової кістки, закритого перелому внутрішньої кісточки правої великогомілкової кістки, рани в ділянці лівого колінного суглобу, розриву тонкої кишки та її грижі, забою лівої легені, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. А два пасажири даного автомобіля отримали тілесні ушкодження у вигляді: ОСОБА_4 - забою лівої половини грудної клітки та розриву селезінки, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння; ОСОБА_5 - множинних садин на обличчі, струс головного мозку, закритого перелому лівої стегнової кістки, рани на лівій кисті з ушкодженням сухожилка розгинавача 3-го пальця, які відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/2189/19 від 30.07.2019 року суд вирішив цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 від 13.06.2019р., про відшкодування 289 385,68 грн. майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Правилами ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

На задоволення клопотання позивача в судовому засіданні витребувано та досліджено, наявне в архіві Пустомитівського районного суду кримінальне провадження №12013150270001050, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2013 року, відносно відповідача ОСОБА_2 за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу.

Разом з тим позивачем на підтвердження позовних вимог не доданого жодного доказу про заподіяння йому винними діями відповідача ОСОБА_2 матеріальної шкоди.

Зазначаючи про наявність витрат понесених внаслідок пошкодження транспортного засобу в матеріалах цивільної справи, а також кримінального провадження №12013150270001050, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2013 року, що перебувало на розгляді Пустомитівського районного суду (справа № 450/2189/19, провадження №1-кп/450/335/19) відсутні висновки експертних досліджень на які покликається позивач, зокрема висновок автотоварознавчої експертизи, а також підтвердження здійснення оплати проведення такої позивачем.

Щодо заподіяння матеріальних збитків, які позивач зазнав внаслідок лікування отриманих тілесних ушкоджень, останнім жодних доказів на підтвердження таких суду не представлено.

Покликання позивача про наявну у нього інвалідність, також свого підтвердження у представлених суду доказах не знайшло. Будь-яких інших клопотань позивачем про витребування доказів суду не заявлялося.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 суд бере до уваги те, що у матеріалах справи відсутні докази належності їй транспортного засобу ВАЗ-2108, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , на що покликається позивач, а тому вимоги про стягнення з неї матеріальної та моральної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, із знищенням чи пошкодженням її майна, у душевних стражданнях, які особа перенесла у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої чи членів її сім`ї.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.

Позивач пред`явив вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення відносно нього злочину, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому суд враховує, що моральну шкоду зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка склалась в цій сфері, а саме, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом і у практиці ЄСПЛ приймаються до уваги різні обставини як такі, що заподіюють моральну шкоду: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо (Мілазі проти Республіки Італії від 25.06.1987 р., Лопес Остра проти Іспанії від 09.12.1994 р., Цимерман і Штайнерн проти Швейцарської Конфедерації від 13.07.1983 р., Жовнер проти України від 29.06.2004 р., Полтораченко проти України від 18.01.2005 р.).

Суд вважає встановленим, що позивачу однозначно заподіяна моральна шкода. Така полягає у тому що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він переніс більше одинадцяти операцій, непоправно втратив здоров`я, яке у нього ніколи не відновиться, більше року він постійно перебував у лікарні на лікуванні, емоційно-психологічна травма постійно пригнічує позивача, який одної миті втратив все: здоров`я, сім`ю, автомобіль; позивач був змушений не тільки нервувати, але і пережити великий стрес через те, що саме після ДТП його вагітна на той нас молода дружина покинула позивача і пішла проживати до своїх батьків; винні у заподіянні матеріальних і моральних збитків, не вжили жодних заходів до того, щоб у добровільному порядку відшкодувати ці збитки хоча б частково. Однак, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, з врахуванням характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача в розмірі по 20 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову, суму судового збору у розмірі по 840,80 гривень слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави у розмірі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 23, 386, 1166, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 81, 82, 206, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Шпильчина) 20000,00 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави 840,80 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.02.2020 року.

Суддя

. І. Мельничук