ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2020

Справа № 910/17530/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 47Б)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5)

про стягнення вартості недостачі маси вантажу 208 447,86 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" вернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 208 447,86 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 07.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" (надалі - позивач) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - відповідач) укладено Договір надання послуг щодо здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача і проведення розрахунків за ці послуги. За доводами позивача, відповідач не забезпечив збереження прийнятого до перевезення вантажу у вагонах № 95055075, №95657847, а тому з відповідача підлягає стягнення вартість недостачі маси вантажу у загальному розмірі 208 447,86 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 208 447,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/117530/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

08.01.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що у залізниці були відсутні підстави для здійснення перевірки кількості та стану вантажу, а також складання комерційного акту. За доводами відповідача, зважаючи на те, що позивачем прийнято вагон після ретельного огляду, та не виявлено жодних зауважень щодо стану вагону, твердження про можливість доступу до вантажу саме в процесі перевезення є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності. У відзиві відповідач також зазначає, що при проведені експертизи товару, представник торгово-промислової палати, відомості щодо якого відсутні у Реєстрі атестованих судових експертів, вийшов за межі повноважень наданих йому законом, надаючи оцінку щільності закриття розвантажувальних люків вагону та можливості їх забезпечення збереження вантажу при транспортуванні.

Даний відзив був поданий відповідачем в межах строку встановленого ухвалою суду від 13.12.2019, а відтак приймається судом до розгляду.

16.01.2020 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що відправлений згідно залізничної накладної №43312230 вантаж перевозився насипом, а тому відповідно до п. 52 Статуту залізниць України та з огляду на заяву позивача №859/19 від 26.07.2019 відповідач зобов`язаний був перевірити масу, кількість місць і стан вантажу. Позивач зауважує, що виявлене у спірних вагонах № 95055075, № 95657847 заглиблення вантажу у вигляді воронок, а також затиснуте зерно пшениці у місці з`єднання кришки і корпусу розвантажувального люка, щілини, зазори у розвантажувальних люках даних вагонів, які не передбачені їх технічною конструкцією, свідчать про їх технічну несправність, що виникла під час перевезення вантажу. У відповіді позивач також вказує на те, що Акт експертизи Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області № 120-0949 від 01.08.2019 відповідає встановленим вимогам до документів, які складаються палатою при проведені експертизи. Доводи відповідача про те, що Акт не містить висновків про технічні пошкодження спірних вагонів, не спростовують відомостей, викладених в пункті 13 цього Акту про встановлені експертизою фактичні обставини при зовнішньому огляді вагонів.

Цією ж датою до суду надійшов додаток на запит Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" №1/8 від 08.01.2020.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

07 лютого 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" (надалі - замовник, позивач) укладено Договір № 07590/ПЗ-2018 про надання послуг (надалі - договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 1.2 договору перевезення - послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов`язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від'26.03.2009 р. № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 р. № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 р. за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.

Пунктом 1.3 договору визначено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

19 липня 2019 року сторонами була оформлена залізнична накладна № 43312230, відповідно до якої позивач зі станцій відправлення Кочубеївка Південної залізниці на станцію призначення Жовтнева (експ.) Одеської залізниці відправив насипом вантаж- пшеницю, загальною масою нетто 480 000 кг., одержувачем якої визначено ТОВ «МСП Ніка Тера», у наступних вагонах:

- № 95092607 (маса нетто вантажу 65 000 кг.);

- № 95718243 (маса нетто вантажу 70 000 кг.);

- № 95137022 (маса нетто вантажу 70 000 кг.);

- № 95055075 (маса нетто вантажу 65 000 кг.):

- № 95657847 (маса нетто вантажу 70 000 кг.):

- № 95081246 (маса нетто вантажу 70 000 кг.);

-№ 95137063 (маса нетто вантажу 70 000 кг.).

Після прибуття вищевказаних вагонів на станцію призначення, одержувач здійснив первинне переваження прибувших вагонів на брутто (у завантаженому стані) на власних вагонних вагах та виявив різницю із вагою відправника в сторону зменшення (недостача маси вантажу) у наступних вагонах:

- у вагоні № 95055075 - різниця в сторону зменшення на 28 200 кг.;

- у вагоні № 95657847 - різниця в сторону зменшення на 13 050 кг.

Встановивши вказані обставини, одержувач вантажу звернувся до начальника станції призначення Жовтнева із заявою № 859/19 від 26.07.2019 щодо проведення комісійної перевірки маси вантажу у вагонах № 95055075, № 95657847.

Листом № 812 від 26.07.2019 станція призначення повідомила одержувача вантажу про відсутність підстав для комісійної перевірки маси вантажу у вказаних вагонах.

У зв`язку з відмовою відповідача здійснити комісійну перевірку маси вантажу, позивач замовив у Регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області проведення відповідної експертизи.

За результатами проведеної експертизи було складено Акт експертизи № 120-0949 від 01.08.2019, відповідно до п. 6 якого завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів.

У висновку експерта встановлено, що при зважуванні двох залізничних вагонів № 95055075 та № 95657847 за непорушеними пломбами відправника, завантажених зерном пшениці насипом, фактична маса нетто двох вагонів складає 93850 кг., що на 41150 кг менше проти даних, вказаних в залізничній накладній № 43312230.

Під час встановлення обставин даної втрати вантажу, позивач дізнався про контрольне зважування під час перевезення вагонів № 95055075, № 95657847 з вантажем на попутній станції Знам`янка на її динамічних тензометричних вагонних вагах у русі без розчеплення вагонів. У зв`язку з чим, позивачем був надісланий відповідний запит № 15/1 від 15.10.2019 про надання результатів зважування даних вагонів. У відповідь на запит позивача надійшов лист № 2081 від 24.10.2019, у якому підтверджено зважування вагонів № 95055075, № 95657847 у русі на попутній станції Знам`янка; зважуванням зазначених вагонів на вагонних вагах попутної станції Знам`янка невідповідності маси вантажу, порушень технічних умов навантаження та кріплення вантажів виявлено не було.

З метою встановлення всього шляху перевезення відповідачем вагонів № 95055075, № 95657847 (дислокація) від станції відправлення Кучебеївка до станції призначення Жовтнева (експ.) та виявлення можливих місць втрати вантажу, позивач звернувся із запитом № 1/29 від 29.08.2019 до філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» відповідача для надання інформації про вагоні операції щодо спірних вагонів. У відповідь на запит позивач отримав інформацію з архіву вагонних операцій про дислокацію спірних вагонів (копія додається), відповідно до якої Позивач встановив наступний можливий період часу та місце втрати (крадіжки) вантажу під час перевезення залізницею:

- 22.07.2019 о 09:55 год. прибуття вагонів № 95055075, № 95657847 на станцію Горохівка;

- 24.07.2019 о 19:35 год. відправлення вагонів № 95055075, № 95657847 зі станції Горохівка.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що протиправне втручання до вантажу у вагонах № 95055075, № 95657847 під час його перевезення відповідачем з подальшою втратою у загальній кількості 41150 кг., завдало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" збитків у розмірі 208 447,86 грн, які останній просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Судом встановлено, що відповідно до залізничної накладної № 43312230 позивачем зі станцій відправлення Кочубеївка Південної залізниці на станцію призначення Жовтнева (експ.) Одеської залізниці було відправлено пшеницю загальною масою нетто 480 000 кг., зокрема, у вагоні № 95055075 (маса нетто вантажу 65 000 кг.) та № 95657847 (маса нетто вантажу 70 000 кг.).

На вказаних вище вагонах були встановлені запірно-пломбувальні пристрої (ЗПП) відправника за номерами, які зазначені у графі 20 «Пломби» накладної.

Під час приймання вищезазначених вагонів та товару до перевезення зауважень щодо кількості (маси), неповноти навантаження або пошкодження товару станцією відправлення заявлено не було, що підтверджується прийняттям товару до перевезення.

Згідно з частиною 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно зі статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, якщо кредитор пред`являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Як встановлено судом, по прибутті вагонів №95055075 та №95657847 на станцію призначення, ТОВ «МСП Ніка Тера», як одержувачем вантажу за залізничною № 43312230, було здійснено первинне переваження вагонів на брутто (у завантаженому стані) на власних вагонних вагах та виявлено різницю із вагою відправника в сторону зменшення (недостача маси вантажу), зокрема, у вагоні № 95055075 - різниця в сторону зменшення на 28 200 кг., у вагоні № 95657847 - різниця в сторону зменшення на 13 050 кг.

За результатами встановленої недостачі, одержувач вантажу звертався до начальника станції призначення із заявою № 859/19 від 26.07.2019 щодо проведення комісійної перевірки маси вантажу у вагонах № 95055075, № 95657847, однак у відповідь отримав лист № 812 від 26.07.2019 з відмовою.

Пунктом 52 Статуту залізниць України передбачені окремі самостійні випадки, коли на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Отже, приймаючи до уваги заяву одержувача № 859/19 від 26.07.2019, а також враховуючи, що у вагонах № 95055075, № 95657847 перевозилась пшениця насипом, відповідач зобов`язаний був здійснити відповідну перевірку маси та стану вантажу зі складенням комерційного акту, що спростовує твердження останнього про відсутність у нього такого обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд", Регіональна Торгово-промислова палата Миколаївської області провела експертизу щодо визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішнього огляду вагонів № 95055075 та № 95657847.

За наслідками проведеної експертизи, яка була оформлена Актом №120-0949 від 01.08.2019, встановлено наступне:

Експерту для огляду і переважування замовником експертизи пред`явлені два залізничні вагони (хопери) за № 95055075, № 95657847, завантажені зерном пшениці, згідно залізничній накладній загальною масою нетто 135 000 кг. Завантажені вагони знаходяться на залізничних коліях вантажоодержувача на території ТОВ «МСП Ніка-Тера».

При зовнішньому огляді вагонів виявлено:

- у вагоні № 95657847: з протилежної сторони від штурвалів вагона, кришка люка середнього бункера закрита не щільно, в місці прилягання кришки до корпусу люка виявлений зазор довжиною близько 20 см. в якому проглядаються затиснуті зерна пшениці;

- у вагоні № 95055075: в середньому розвантажувальному бункері зі сторони штурвалів вагона кришка люка щільно не прилягає, в місці прилягання кришки до корпусу люка виявлений зазор, довжиною близько 30 см. в якому проглядаються затиснуті зерна пшениці.

При знятті ЗПП (запірно-пломбувальних пристроїв) на верхніх завантажувальних люках і огляді поверхні вантажу у оглянутих обох вагонах між другим і третім завантажувальними люками виявлене конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) зі скосом вантажу і чітко позначеною смугою характерною для стікаючого вантажу вниз у бік середніх розвантажувальних бункерів з затиснутим зерном пшениці.

В інших завантажувальних люках вагону поверхня вантажу рівна, без поглиблень. Візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститись нестачі вантажу (фото додаються).

Після переважування вагонів фактично виявилось:

- маса нетто вантажу у вагоні № 95055075 склала 36 850 кг, що на 28 150 кг менше, ніж зазначено відправником вантажу у накладній № 43312230;

- маса нетто вантажу у вагоні № 95657847 склала 57 000 кг, що на 13 000 кг менше, ніж зазначено відправником вантажу у накладній № 43312230.

Загальна кількість недостачі маси вантажу в обох вагонах склала 41150 кг.

З наданих до Акта експертизи фотоматеріалів вбачається зажатість зерна пшениці між нижніми розвантажувальними люками вагонів, поглиблення характерні для стікаючого вниз вантажу до нижніх розвантажувальних люків всередині вагонів, що є свідченнями протиправного стороннього втручання до вагонів під час їх знаходження у відповідача.

Судом встановлено, що Регіональна Торгово-промислова палата Миколаївської області з проведенням експертизи, як незалежна професійна організація, яка діє на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону має право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Листом № 07/04 від 09.01.2020, на звернення позивача щодо надання інформації про проведення товарознавчих експертиз, Регіональна Торгово-промислова палата Миколаївської області повідомила, що експертизи, які проводяться торгово-промисловими палатами, є незалежними товарознавчими експертизами. Такі експертизи не є судовими, і відповідно, на них не розповсюджується законодавство України про проведення судової експертизи. Усі експерти регіональних торгово-промислових палат включені до Реєстру експертів Системи «ТПП ЕКСПЕРТ Україна», ведення якого належить до компетенції Торгово-промислової палати України. Можливість проведення товарознавчих експертиз за різними напрямами роботи прописана у посадових інструкціях експертів відділу експертиз. Експерт Карнаух Н.І. не є судовим експертом, тому відповідний запис відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України.

На підтвердження належності Акта експертизи до матеріалів справи було також надано докази повірки засобу вимірювання зазорів - Рулетки вимірювальної металевої, заводський № 5, повіреної згідно Свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки № 345/137 ДП «Миколаївстандартметрологія» та фото даного засобу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

За змістом ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експерта, суд дійшов висновку, що останній не викликає сумнівів у його правдивості та обґрунтованості, а відтак є належним та достатнім доказ в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, оскільки при експертному дослідженні встановлювались обставини, що входять до предмету доказування у даній справі.

У відповідності до п. 130 Статуту залізниць України, пред`явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред`явлення до неї претензії. Відповідно до абз. б) п. 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема: у разі у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

У даному випадку, позивач (відправник) має право на пред`явлення позову до Відповідача, що підтверджується переуступним написом, який засвідчений одержувачем вантажу ТОВ «МСП Ніка-Тера» на залізничній накладній № 43312230.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

У пункті 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України і статей 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з пунктом "г" статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Згідно довідки відправника вантажу № 28/1 від 28.11.2019 та Реєстру відвантаженого товару № 19/07/01 від 19.07.2019, вартість 1 (однієї) метричної тони (1000 кг.) вантажу пшениці, який переданий залізниці до перевезення та відправлений відповідно до накладної № 43312230, становить 5 150,04 грн. з ПДВ.

За розрахунком суми відшкодування у вагоні № 95055075, де: маса нетто вантажу у вагоні - 65 000 кг; маса недостачі вантажу у вагоні - 28 150 кг.; вартість однієї тони вантажу - 5 150,04 грн.; норма недостачі (0,5%) - 325 кг. (65 000 кг. х 0,5%); маса відповідальної недостачі з вини залізниці - 27 825 кг. (28 150 кг. - 325 кг.), вартість недостачі маси вантажу становить: 143 299,86 грн. (27 825 кг х 5 150,04 грн.).

За розрахунком суми відшкодування у вагоні № 95657847, де: маса нетто вантажу у вагоні - 70 000 кг; маса недостачі вантажу у вагоні -13 000 кг; вартість однієї тони вантажу - 5 150,04 грн; норма недостачі (0,5%) - 350 кг. (70 000 кг. х 0,5%); маса відповідальної недостачі з вини залізниці -12 650 кг. (13 000 кг. - 350 кг.), вартість недостачі маси вантажу становить: 65 148,00 грн. (12 650 кг х 5 150,04 грн.).

Таким чином, загальна сума відшкодування вартості недостачі маси вантажу становить 208 447,86 грн (143 299,86 грн. + 65 148,00 грн.).

При цьому, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, що недостача вантажу у вагонах № 95055075, № 95657847 сталась не з вини відповідача та з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є обґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофілд" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 47Б) ідентифікаційний код 35295131) вартість недостачі маси вантажу у розмірі 208 447 (двісті вісім тисяч чотириста сорок сім) грн 86 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 126 (три тисячі сто двадцять шість) грн 72 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.02.2020

Суддя Л. Г. Пукшин