ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2020 р.
Справа № 520/5805/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 02.12.19 року по справі № 520/5805/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії відповідача виражені у видачі довідки № 58 розрахованій з порушенням законодавства про оплату праці в зоні ЧАЕС, тобто у фактичній відмові здійснити перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження (ЧАЕС) - протиправними;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за всі місяці моєї роботи в зоні ЧАЕС згідно архівних матеріалів (довідка ГУ ДСНС України у Київській області від 27.06.2018 р.), та нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження, а саме: розпорядження Ради Міністрів СРСР "Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" від 23.05.86р. № 1031рс; інших нормативних актів про оплату праці в зоні відчуження; наказів МВС СРСР від 26.05.1986 №0149, та від 30.06.1986 №0189; вказівки УПО МВС УРСР від 31.03.1987 № 3/7/382 "О компенсации работникам сводного отряда противопожарной службы за постоянное пребывание г.Чернобыль в резерве в состоянии боевой готовности"; на підставі постанови КМУ від 23.11.2011. № 1210 п.7, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.92 № 09-3751, у порядку передбаченому роз`ясненням Мінпраці та соцполітики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 розділ 2;
- внести дані перерахунку до особової картки;
- надати довідку встановленого зразка, заповнену по всім графам, для пред`явлення до органів пенсійного фонду України, та лист до ПФУ про визнання раніше виданої довідки недійсною.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що довідка № 58 від 24.01.2019, видана відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі №2040/7944/18 не містить показників, які необхідно включити до довідки відповідно до рішення суду та не відповідає вимогам законодавства про оплату праці.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2019р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким , що підлягає скасуванню. Зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи невірно застосував норми процесуального та матеріального права, порушив ст.ст, 6,19,24,43,55,129 Конституції України, ст.ст. 2,6,7,8,9,10,77,78 КАСУ, ст.ст. 2,6 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», не дослідив належним чином додані нормативно - правові акти по оплаті праці в зоні ЧАЕС та прийняв неправосудне рішення» яке порушує право на отримання законної пенсії та діюче законодавство України. Зазначає, що суддя Бідонько А.В. фактично відмінив рішення від 12.12.2018 р. Харківського окружного адміністративного суду (справа №2040/7944/18). Посилається на те, що відповідач розглянув його заяву, але довідку надав з навмисним порушенням законодавства застосувавши нормативні документи 1984 р., які були видані за 2 роки до аварії на Чорнобильській АЕС і які не мали ніякого відношення до спеціального порядку оплати в зоні ЧАЕС, який діяв на відокремленій території та обмежений проміжок часу. Згідно копії наказу Харківського УВС виплата позивачу кратного грошового забезпечення за період відрядження на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна була проводитись відповідно наказів МВС СРСР від 11.05.1986 р. №0130, від 26.05.1986 р. №0149, від 30.06.1986 р. № 0189, які були видані на виконання рішень керівництва СРСР направлених на прискорення ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не наказу МВС СРСР від 19.03.1984 р. № 090 на який посилається відповідач та суд першої інстанції. Цими наказами був встановлений інший порядок нарахування грошового забезпечення (заробітної плати) ніж вказаний у п. 5 наказу МВС СРСР від 19.03.1984 р. № 090.
Вказує, що згідно нормативних документів, при проведенні перерахунку необхідно: розрахувати збережений заробіток за кожний календарний місяць; розрахувати оплату в зоні ЧАЕС: при цьому :подвоїти посадовий оклад (наказ №0189), привести годинну тарифну ставку до 6-годинного робочого дня, нарахувати кратність; при нарахуванні за роботу впродовж одного дня в різних зонах застосувати СПК (середній показник кратності), нарахувати доплату за роботу у вихідні та святкові дні, нарахувати доплату за роботу у понаднормовий час (понад 6 годин), перші 2 години - в полуторному розмірі, всі наступні - в подвійному розмірі, нарахувати доплату за бойовий резерв (1 година як 1/3 робочого часу). Посилається на те, що законодавство України не допускає звуження прав особи по професійній ознаці, тобто позивач має право на перерахунок заробітної плати отриманої за роботу в зоні ЧАЕС згідно всіх спеціальних нормативно - правових актів, які були прийняті керівництвом СРСР та УРСР для оплати праці учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та діяли під час мого перебування у зоні ЧАЕС, а саме вказаних у позовній заяві, із врахуванням тривалості робочого дня в зоні АЕС (кількість відпрацьованих годин), з подвоєнням тарифної ставки. Враховуючи вищевикладене просить скасувати Постанову судді Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В. від 27.11.2019 р. по справі № 520/5805/19. Прийняти нове рішення яким позов задовольнити.
Також від позивача, до суду надійшло клопотання про долучення до справи додаткових матеріалів.
Від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.
Також від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, до суду надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідач, в відзиві на апеляційну скаргу надає за відомо недостовірну інформацію, замовчує та перекручує нормативні документи по оплаті праці в зоні Чорнобильської АЕС.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , проходив службу в органах державної пожежної охорони в період з 21.05.1980 (наказ №36 о/с від 27.05.1980) по 27.01.1988 р. (наказ №4 о/с від 26.01.1988).
З 01.06.1987 по день звільнення позивач перебував на посаді старшого пожежного 31-ї підпорядкованої воєнізованої пожежної частини по охороні Комінтернівського району м. Харкова у званні молодший сержант внутрішньої служби Управління пожежної охорони УВС Харківського облвиконкому. Вказані дані підтверджуються архівною довідкою № 598 від 16.10.2018.
У липні 2018 року позивач отримав додаткову інформацію з архіву ДСНС Київської області про свою участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з чим 16.07.2018 він звернувся до Головного управління ДСНС України у Харківській області (який є правонаступником Управління пожежної охорони УВС Харківського облвиконкому) із заявою про проведення перерахунку та видачі довідки для надання її до органів пенсійного фонду з розрахунком збереженого заробітку, нарахованої доплати за роботу у вихідні дні, оплати в зоні ЧАЕС з подвоєним посадовим окладом, приведенням годинної ставки до 6-ти годинного робочого дня, нарахованої доплати за роботу у вихідні дні, доплати за роботу у понаднормовий час, доплати за бойовий резерв.
Відповідач листом №020-4151/700 від 04.09.2018 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку грошового забезпечення та видачі іншої довідки, обґрунтовуючи відмову відсутністю підстав для перерахунку грошового утримання за час роботи в зоні ЧАЕС на підставі того, що довідка від 26 квітня 2012 року №813 видана ОСОБА_1 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 “ Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно п.7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого цією Постановою, виходячи із розміру грошового забезпечення, яке Позивач одержав за основним місцем проходження служби, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні.
Не погодившись із такими діями Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
В позовні заяві позивач просив суд :
- визнати дії відповідача, виражені у відмові здійснити перерахунок заробітної плати позивача (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження (ЧАЕС) - неправомірними;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження, а саме: на підставі заяви позивача, архівних матеріалів (довідка ГУ ДСНС України у Київській області від 27.06.2018), видати наказ про перерахунок, зробити перерахунок заробітної плати (грошового утримання) за всі місяці роботи ОСОБА_1 в зоні ЧАЕС, згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР “Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС” від 23.05.86р. № 1031рс, інших нормативних актів про оплату праці в зоні відчуження, наказів МВС СРСР від 26.05.1986 № 0149, та від 30.06.1986 № 0189, вказівки УПО МВС УРСР від 31.03.1987 № 3/7/382 “О компенсації работникам сводного отряда противопожарной службы за постоянное пребывание в г. Чернобыль в резерве в состоянии боевой готовности”, на підставі постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.92 № 09-3751, у порядку передбаченому роз`ясненням Мінпраці та соцполітики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 розділ 2;
- внести дані перерахунку до особової картки;
- надати довідку встановленого зразка для пред`явлення до органів пенсійного фонду України, та лист до ПФУ про визнання раніше виданої довідки недійсною;
- стягнути з відповідача за спричинену моральну шкоду (знущання над інвалідом) суму в розмірі 17850 грн., яка дорівнює недоотриманій частині пенсії за 2 (два) місяці.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі №2040/7944/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, які полягають у відмові здійснити перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження (ЧАЕС) неправомірними. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку заробітної плати (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внесення даних перерахунку до особової картки ОСОБА_1 , надання довідки встановленого зразка для пред`явлення до органів Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду та нормативних документів по оплаті праці у зоні відчуження за весь час роботи ОСОБА_1 в зоні ЧАЕС, а саме: заяви ОСОБА_1 , архівних матеріалів (довідки ГУ ДСНС України у Київській області від 27.06.2018), розпорядження Ради Міністрів СРСР “Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС” від 23.05.1986 № 1031рс, наказів МВС СРСР від 26.05.1986 № 0149, від 30.06.1986 № 0189, вказівки УПО МВС УРСР від 31.03.1987 №3/7/382, постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 № 09-3751, у порядку передбаченому роз`ясненням Мінпраці та соцполітики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2. В іншій частині позову відмовлено.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі №2040/7944/18 Головним управлінням було видано наказ №16 від 24.01.2019 року (з основної діяльності) "Про перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ", яким було затверджено проведення перерахунку заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 та видано ОСОБА_1 довідку №58 від 24.01.2019 року про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчудження в 1986-1990 роках, встановленого наказом Міністерства соціальної політики України №536 від 03.09.2012 року зразка (а.с. 18-19, 20).
Вважаючи, що довідка видана відповідачем, оформлена з порушенням законодавства по оплаті праці в зоні Чорнобильської АЕС, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими нормативними актами не передбачено, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з пояснень позивача та позовної заяви, звернення до суду обґрунтоване тим, що позивач вважає, що зазначені суми, з урахуванням вищезазначених документів мають бути включені в довідку та відповідно враховані при обчисленні пенсії.
Право на отримання пенсії, з урахуванням вищезазначених сум, не можливе без включення даних сум в довідку.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Конституційний Суд України зазначив, що Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).
Згідно з п. 1 № 1210, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У відповідності до п.7 вказаного Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Тобто, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.
Абзацом другим цього пункту було передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів та окладів за спеціальним званням в подвійному розмірі.
Абзацом третім цього пункту було передбачено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому та рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові та забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.
Пунктом 2 постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 №168-5 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" доведено до відома міністерств, відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів про прийняття постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, а пунктом 3 цієї постанови на міністрів, керівників відомств, голів обл. (міськ) виконкомів покладено персональну відповідальність за виконання зазначеної постанови.
У подальшому правовому регулюванні вказані положення постанови №524-156 зазнали змін та уточнень.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Тобто, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.
Абзацом другим цього пункту було передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів та окладів за спеціальним званням в подвійному розмірі.
Абзацом третім цього пункту було передбачено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому та рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові та забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.
Пунктом 2 постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 №168-5 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" доведено до відома міністерств, відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів про прийняття постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, а пунктом 3 цієї постанови на міністрів, керівників відомств, голів обл. (міськ) виконкомів покладено персональну відповідальність за виконання зазначеної постанови.
У подальшому правовому регулюванні вказані положення постанови №524-156 зазнали змін та уточнень.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964-рс від 17.05.1986 "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" надано право голові урядової комісії з ліквідації аварії виплачувати працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1000 руб; дозволено керівникам міністерств і відомств, які беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії з ліквідації аварії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п`ятикратному розмірі у порівнянні з установленими діючим законодавством нормами, в II зоні - в чотирикратному і в I зоні - в трикратному розмірі (абзац перший). У тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв`язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ. При цьому грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувалось виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також з окладу на військовим або спеціальним званням (абзац перший).
Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 05.06.1986 №665-195 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища", надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964. Оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, проводилась відповідно у чотири, - три- і двократному розмірах, понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), установленому за основним місцем роботи (абзац третій і четвертий пункту 1).
Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 дозволено міністерствам і відомствам виплачувати працівникам, в тому числі військовослужбовцям військових частин і органів КДБ СРСР, військовозобов`язаним, призваним на збори, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, направленим на роботи, зазначені у пункті 1 цієї постанови, добові в розмірі 3 руб. 50 коп., а також забезпечувати їх безкоштовним триразовим гарячим харчуванням (з розрахунку 2 руб. 85 коп. на добу) та безкоштовним житлом.
Відповідні положення були передбачені наказом МВС СРСР від 26.05.1986 №0149, наказом МВС СРСР від 30.06.1986 №0189, яким вони були частково змінені та доповнені, іншими наказами МВС СРСР та МВС УРСР.
Постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10.06.1986 №207-7 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та попередженням забруднення навколишнього середовища" доведено до відома міністерств, відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів, республіканських комітетів, обласних і Київської міської ради професійних спілок про прийняття постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, а пунктом 2 цієї постанови зобов`язано міністрів, керівників відомств, голів облвиконкомів, Київського та Севастопольського міськвиконкомів, голів республіканських комітетів, обласних та Київської міської ради профспілок забезпечити виконання зазначеної постанови.
Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених на 100% тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07.05.1986 №524-156.
Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07.05.1986 №524-156.
Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року за № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці № 136с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов`язаних» оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що вираховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця. Додаткова оплата днів роботи, що припадають по календарю на вихідні та святкові дні не проводиться.
Таким чином, права на додаткове нарахування цього самого грошового забезпечення у подвійному розмірі позивач не має, оскільки це суперечить наведеним нормам діючого на той час законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 17.07.2018 у справі №377/522/16-а, від 27.11.2019 у справі № 379/1650/15-а, від 09.12.2019 у справі №377/521/16-а.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що, відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.01.1988 №12-р), виплата військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошового утримання здійснювалася у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. У разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю.
Крім того, на час виникнення спірних правовідносин питання нарахування і виплати позивачу грошового утримання регулювалося Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19.03.1984 №090.
Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984 №090, не передбачалося преміювання осіб рядового і начальницького складу, а також виплати у вихідні, святкові та нічний час.
Згідно з пунктом 12 Положення про грошове утримання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19.03.1984 №090 винагорода за понаднормову роботу, а також додаткова винагорода за роботу у дні відпочинку та святкові дні не виплачувалася, за винятком особливих випадків, передбачених наказами МВС СРСР на підставі спеціальних рішень Уряду СРСР.
Крім того, відповідно до пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 № 778 для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.
При змінній роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. У разі необхідності особи рядового та начальницького складу зобов`язані нести службу в дні щотижневого відпочину і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкових днів їм надаються інші вихідні дні.
Також, відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 році розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.11.2019р. у справі № 823/736/17, від 22 січня 2019 року у справі № 816/1062/15-а, 19 березня 2019 року у справі № 377/613/16-а.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач не входить до кола осіб, на яких поширюється дія тих нормативно-правових актів, на які посилається останній, оскільки як у постанові Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, так і в постанові Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10.06.1986 №207-7 мова йде про працівників підприємств, організацій та установ, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не військовослужбовців, щодо яких визначено окремий порядок нарахування грошового забезпечення та порядок обчислення (доба, а не години).
Крім того, відповідно до пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23 жовтня 1973 року № 778 для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.
При змінній роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. У разі необхідності особи рядового та начальницького складу зобов`язані нести службу в дні щотижневого відпочину і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкових днів їм надаються інші вихідні дні.
Також, відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 році розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.
Відповідно до довідки виданої Позивачу в зоні ЧАЕС, оплачувалася доба, а не година роботи у зоні забезпечення на ЧАЕС.
Такими чином, Відповідач не має підстав для розрахунку грошового забезпечення з 8-ми годинного чи 6-ти годинного робочого дня, а лише за добу.
Суд зазначає, що наказами МВС СРСР від 11.05.1986 р. № 0130 та від 26.05.1986 р. № 0149 із змінами, внесеними наказом МВС СРСР від 30.06.1986 р. № 0189 на які саме посилається в своєму позові позивач як на підставу проведення перерахунку та видачі довідки погодинної оплати роботи в зоні ЧАЕС не передбачено.
До того ж, статтею 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії призначаються із заробітку, одержаного особою за роботу в зоні відчуження.
Години постійного перебування у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС у резерві у стані бойової готовності, незважаючи на фактично проведену додаткову оплату, не можуть вважатися роботою (виконанням службових обов`язків) в зоні відчуження.
Відтак, компенсаційні виплати за перебування у резерві у стані бойової готовності не повинні включатися до середнього заробітку для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 796-ХІІ.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення суду відповідачем було видано довідку № 58 від 24.01.2019 встановленого зразка, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 № 536, з зазначенням розрахунку заробітної плати (грошового забезпечення).
Перевіривши вказаний розрахунок, колегія суддів не вбачає в діях відповідача помилок під час проведення нарахування грошового забезпечення та підстав для кратного збільшення чи врахування інших видів заробітку, які передбачені нормативно-правовими актами щодо умов оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач при зазначенні у довідці відомостей про розмір заробітної плати позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Щодо посилань відповідача на те, що позивач скористався своїм правом на судовий захист шляхом подання адміністративного позову до суду першої інстанції (справа №2040/7944/18), реалізував своє право на звернення до адміністративного суду з метою встановлення судового контролю за виконанням рішення від 12.12.2018 р. по справі № 2040/7944/18 в розумінні ст. 383 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого листа № 2040/7944/18 від 03.04.2019 виданого Харківським окружним адміністративним судом було закінчено 16.05.2019р., що підтверджується копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.05.2019р.
Факт виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018р. по справі № 2040/7944/18 сторонами не оскаржується.
Цим рішенням не зобов`язано відповідача видати конкретну довідку, а лише зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку заробітної плати (грошового забезпечення) за участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018р. по справі № 2040/7944/18 не зобов`язано відповідача включити в довідку позивача конкретні суми та види оплати праці.
В зв`язку з вищенаведеним посилання позивача, в апеляційній скарзі на положення ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України є помилковими.
Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в даній справі, заявлені з інших підстав, ніж ті, які були предметом судового розгляду у справі № 2040/7944/18, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України та закриття провадження у справі.
Крім того колегія суддів зазначає, що дані доводи відповідача спростовуються постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019р., якою ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року по справі № 520/5805/19 про закриття провадження у справі №520/5805/19 скасовано .
Щодо посилань представника позивача, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на те що висновки викладені в постанові Верховного суду від 17.04.2018р. по справі № 2315/4055/2012, на яку посилається відповідач в відзиві на апеляційну скаргу, є помилковими та суперечать положенням Постанов СРСР та УРСР, які розповсюджують дію вищенаведених положень на оплату праці на позивача, колегія суддів зазначає наступне.
З урахуванням вищенаведених висновків суду, дані посилання позивача не впливають на вирішення справи по суті, оскільки відповідач при зазначенні у довідці відомостей про розмір заробітної плати позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даному випадку, з урахуванням предмету позову, підлягають застосуванню постанови Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №377/522/16-а, від 27.11.2019 у справі № 379/1650/15-а, від 09.12.2019 у справі №377/521/16-а.
Крім того, колегія суддів не вбачає підстав відступати від даної практики.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року по справі № 520/5805/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя
(підпис)
А.М. Григоров
Судді
(підпис) (підпис)
З.Г. Подобайло Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 17.02.2020 року
