Справа № 761/20094/19

Провадження № 2/761/1304/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВРП (далі - відповідача 1), Члена ВРП ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), у якому просить суд,визнати недостовірною, та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, яка була поширена Членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 на її засіданнях, що транслювалось на веб-сайті ВРП за адресою http://ww.vru.gov.uа, а саме: 18.03.2019 року «…02.10.2016 року, ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння..»; «…у протоколі констатовано, ммм наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння у вигляді тремтіння рук, почервоніння шкіри обличчя і різкого запаху з порожнини рота…»; «…є роздруківка з технічного пристрою - приладу «Драгер`стосовно наявності алкоголю у крові водія на рівні 1,35 промілєй…»; та 28.03.2019 року «…цих доказів і додатково отриманих пояснень від інспектора ОСОБА_3 їх достатньо для того, щоб зробити висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності…»; визнати таким, що порушує право позивача, на особисте життя та його таємницю, поширення 18.03.2019 року на засіданні Вищою радою правосуддя, Членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_2, конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, а саме «…у протоколі констатовано, ммм наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння у вигляді тремтіння рук, почервоніння шкіри обличчя і різкого запаху з порожнини рота…».

Свої вимоги позивач обґрунтовано тим, що вищенаведена інформація, поширена відповідачами відносно нього, є недостовірною, такою що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки вона викладена неправдиво, тобто містить інформацію про події які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, так як вони викладені спотворено. Крім того, позивач зазначає, що членом ВРП ОСОБА_2 було порушено вимоги ст. 301 ЦК України та ст. 21 ЗУ «Про інформацію», які виразились в поширенні конфіденційної інформації щодо стану здоров`я позивача, на яку останній не надав своєї згоди.

За вказаних обставин, посилаючись на порушення своїх прав та законних інтересів позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити з підстав, передбачених ст.ст. 32, 68 Конституції України та ст.ст. 15, 227, 301, 302 ЦК України.

Ухвалою від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 30.10.2019 року представнику відповідача 1 відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача Вищої ради правосуддя

09.12.2019 року через канцелярію суду представник ВРП подав свій відзив на позовну заяву, в якому останній виклав свої заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позову.

12.12.2019 року в підготовчому судовому засіданні представник позивача подав відповідь на відзив відповідача 1, в якому виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених представником відповідачем 1 у відзиві заперечень.

Ухвала від 12.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позовних вимог за заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідач 2 в судові засідання жодного разу не з`явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив та відзиву не подав.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06.03.2019 року № 378/вс-19 ОСОБА_1 було рекомендовано до призначення на посаду судді апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

18.03.2019 року під час доповіді Члена Вищою рада правосуддя ОСОБА_2 на співбесіді із кандидатом на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційний суду ОСОБА_1, яке транслювалось на веб-сайті ВРП за адресою http://ww.vru.gov.ua, на думку позивача була оголошена інформація наступного змісту: «…02.10.2016 року, ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння…», «…у протоколі констатовано, ммм наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння у вигляді тремтіння рук, почервоніння шкіри обличчя і різкого запаху з порожнини рота…».

Крім того, у своєму позові позивач вказує, що 28.03.2019 року під час доповіді Члена Вищою рада правосуддя ОСОБА_2 на співбесіді із кандидатом на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційний суду ОСОБА_1, яка також транслювалось на веб-сайті ВРП за адресою http://ww.vru.gov.ua, серед іншого була зазначена інформація такого змісту:«…цих доказів і додатково отриманих пояснень від інспектора ОСОБА_3 їх достатньо для того, щоб зробити висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності…».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що вищенаведена інформація, поширена відповідачами, є недостовірною, такою що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки вона викладена неправдиво, тобто містить інформацію про події які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, так як вони викладені неправдиво.

Відповідно до положень ч.ч.1, 4, 5, 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

З матеріалів справи, а саме зі стенограми, яку до позову надав сам позивач, вбачається, що 18.03.2019 року під час співбесід Вищої ради правосуддя з кандидатом на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційний суду ОСОБА_1 ., дійсно Член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2, виступив з доповіддю, але в ній відсутня зазначена позивачем в позові інформація, саме такого змісту: «…02.10.2016 року, ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння…», яку позивач просить спростувати.

Позивачем не надано будь яких належних та допустимих доказів поширення відповідачами 18.03.2019 року саме такої інформації, і у тому вигляді як зазначено у позові, а саме: «…02.10.2016 року, ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння…», а тому суд вважає, що вказана інформація, не може порушуватиособисті немайнові права позивача, або завдавати шкоди його особистим немайновим благам, оскільки поширення саме такої інформації судом не встановлено.

Разом з тим, під час дослідження стенограми співбесіди, яка відбулась 18.03.2019 року встановлено, що Член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 зачитав в своїй доповіді, наступну інформацію: «Як було встановлено 2 жовтня 2016 року, працівниками управління патрульної поліції у місті Івано-Франківськ було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно цим протоколом ОСОБА_1 керував автомобілем із еее... У протоколі зазначено, що у стані алкогольного сп`яніння. В подальшому цей протокол був предметом розгляду у суді і 8 листопада 2016 року суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, було прийнято постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з зв`язку з відсутністю у діянні особи складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зі змісту постанови, також повідомляю, що мною було витребувано мм копію відповідної судової справи. Зі змісту постанови вбачається, що підставою для висновку про необхідність закриття провадження у справі було те що огляд на стан сп`яніння стосовно ОСОБА_1 проведено за наявності одного, а не двох свідків, як саме ця обставина вона була фактично еее основна і навіть єдина обставина, яка обумовила резолютивну частину постанови суду. Водночас у матеріалах провадження, наявний ммм наявний і вказаний протокол складений працівником патрульної поліцією. У протоколі констатовано, ммм наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння у вигляді тремтіння рук, почервоніння шкіри обличчя і різкого запаху з порожнини рота. Іншим працівником поліції, було складено акт огляду ее огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Відомості, викладені в акті підтвердженні стороннім свідком. Є роздруківка із технічного пристрою - приладу «Драгер» стосовно наявності алкоголю у крові водія на рівні 1,35 промілєй і оці обставини в сукупності, на мій погляд, можуть розглядатися як такі, що викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності і ці обставини, на мій погляд, можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку із призначенням ОСОБА_1 на посаду.»

Також, відповідно до стенограми співбесіди від 28.03.2019 року, Членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 . було повідомлено, що «…цих доказів і додатково отриманих пояснень від інспектора ОСОБА_3 їх достатньо для того, щоб зробити висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності…».

В даному конкретному випадку, Член Вищою рада правосуддя ОСОБА_2 у своїй доповіді цитував обставини викладені в протоколі інспектора поліції складеного відносно ОСОБА_1 , що також зазначено у постанові судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 року, та висловлював власні міркування, щодо викладених обставин і надавав оцінку належності кандидатури позивача на посаду судді, відповідно до своїх повноважень члена ВРП.

Положеннями статті 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що при розгляді Вищою радою правосуддя рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді. За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд Вищої ради правосуддя. На засіданні Вищої ради правосуддя кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем у цій справі. Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Відповідно до ч.19 ст. 79 Закону України «Про судоустрій і статус судів» Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.

Так, з огляду на викладене, повноваження Вищої ради правосуддя стосуються оцінювання обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей, належить до її виключної компетенції, як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, однією з основних функцій якого є забезпечення формування доброчесного та вико професійного корпусу суддів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно роз`яснень, які містяться в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року за № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Тобто, під час співбесіди з кандидатом на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційний суду ОСОБА_1,Член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 здійснював покладені на нього законодавством обов`язки члена ВРП, а тому суд приходить до висновку, що оголошена інформація є нічим іншим як оціночними судженнями, при оцінці обставин пов`язаних із особою кандидата на посаду судді.

Крім того, як роз`яснено у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року за № 1, що інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях не підлягає спростуванню.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що інформація, поширена Членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 у своїй доповіді, є ні чим іншим, як оціночними судженнями, під час складання та оголошення доповідачем висновку при оцінці кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційний суду, а не фактичними твердженнями, які підлягають доведенню. Крім того вказана інформація була викладена не тільки в протоколі про адміністративне правопорушення і поясненнях інспектора патрульної поліції та інших матеріалах, а й у постанові суду. Перелічені обставини в своїй сукупності свідчать про відсутність порушень особистих немайнових прав позивача з боку відповідачів, які б підлягали судовому захисту, а тому суд приходить до висновку, що позов є необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Вищої ради правосуддя, Члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя :