Справа № 732/1721/19

Провадження № 1-кс/732/16/20

У Х В А Л А

10 лютого 2020 року м. Городня

Слідчий суддя Городнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , за участі заявника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Городнянського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 13 січня 2020 року про закриття на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270110000481 від 07.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 КК України, ч.1 ст. 172 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2020 року в суді зареєстрована скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого Городнянського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 13 січня 2020 року про закриття на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270110000481 від 07.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 172 КК України.

Мотиви поданої скарги зводяться до того, що слідчим не спростовано факту знаходження ОСОБА_5 на роботі, знання та інформованості директора школи і зауча про знаходження ОСОБА_5 на роботі до 01.09.2017 в зв`язку з реалізацією її права на відпустку у зручний час. При доведеності внесення посадовими особами невідповідної у табель обліку інформації про перебування у відпустці, слідчий приймає рішення про закриття кримінального провадження, хоча наявний склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 КК України, ч.1 ст. 172 КК України. Вказує, що слідчим порушено положення статті 2, 91 КПК України, не забезпечено повного та неупередженого розслідування, а при доведеності події прийнято суперечливе рішення.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 підтримав подану скаргу з підстав і мотивів, у ній викладених. Додав, що термін відпустки затверджується не наказом, а графіком, зміни до раніше затвердженого графіка не вносились, а тому і в табель внесені відомості, які не відповідали погодженим документам. Право ветерана праці забезпечується соціальними гарантіями держави, будь-якими актами положення закону про привілейоване право на відпустку у зручний час неконституйним не визнавалось і підзаконними актами не обмежувалось. Видатки на забезпечення цього права закладені у бюджет, а тому посилання на встановлені обставини, з показань начальника відділу освіти, що заміна ОСОБА_5 іншими вчителями у навчальний період призведе до перевитрат коштів, не грунтується на Законі. Більшість обставин залишається невстановленими, а встановлені обставин, такі як: термін відпустки, зазначений у графіку і фактичне оспорення та непогодження працівником перенесення дати відпустки, ігнорується. Посадові інструкції не містять дати затвердження і погодження в установленому законом порядку. Слідством не встановлено дійсного роботодавця. При доведеності внесення посадовими особами невідповідної у табель обліку інформації про перебування у відпустці, у той час коли ветеран праці фактично перебувала на роботі, слідчий необгрунтовано прийняв рішення про відсутність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 КК України, ч.1 ст. 172 КК України. Рішення про закриття кримінального провадження вважає в цілому необгрунтованим.

Слідчий ОСОБА_4 заперечував проти задоволення скарги. Вказав, що обсяг досліджених матеріалів та перевірених обставин, як і власне показання свідків, у сукупності є підставою для висновку про відсутність у діях посадових осіб складу кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 366 КК України, ч.1 ст. 172 КК України за фактами, викладеними в заяві ОСОБА_3 .

Заслухавши заявника - ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , дослідивши матеріали провадження № 12017270110000481, слідчий суддя за результатами розгляду скарги на постанову від 13 січня 2020 року про закриття на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270110000481 від 07.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 КК України, ч.1 ст. 172 КК України, дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний при розгляді скарги перевірити законність прийнятої слідчим постанови про закриття кримінального провадження, та чи дотримано слідчим вимоги щодо всебічного, повного, об`єктивного дослідження всіх обставин справи та належної оцінки доказів.

Встановлено, що із заявою про вчинення директором Городнянської загальноосвітньої школи 1 ступеня ОСОБА_6 до Городнянського ВП Менського ВП звернувся в якості заявника ОСОБА_3 (а.с.5 провадження № 12017270110000481). Він же звертався до Городнянського ВП Менського ВП, в тому числі, з заявою про вчинення кримінального правопорушення заступником директора ОСОБА_7 (а.с.8). Заявник просив перевірити викладені ним факти. Послався на те, що графіком відпустки на 2017 рік, затвердженого наказом директора Городнянської ЗОШ 1 ступеня № 04 від 05.01.2017, було визначено з 01.09.2017 дату початку відпустки ОСОБА_5 , яка являлась вчителем підготовчих класів і надала безтермінове посвідчення ветерана праці серії НОМЕР_1 . У подальшому наказом № 19 від 17.05.2017, без згоди ОСОБА_5 їй було перенесено відпустку на іншу дату з 12.06.2017. ОСОБА_8 звернулась до адміністрації школи із заявою, що не згодна з перенесенням дати відпустки та відмовляється від нарахованих їй відпускних коштів. У наказі директор зазначила, що відпустка надана на основі особистої заяви вчителя та відповідно до графіку відпустки, тобто внесла завідомо неправдиві відомості. А у подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при формуванні табелів обліку робочого часу проставляли відмітки, що з 12.06.2017 року ОСОБА_5 у відпустці, хоча достовірно знали, що вона в цей час ходить на роботу. При цьому відмітки в табелі обліку були проставлені ними як працівниками в період, коли вони самі знаходилися у відпустці.

З часу внесення відомостей до ЄРДР судовий контроль заявнику був забезпечений: 22.10.2019 року було скасовано попередню постанову слідчого від 27.09.2019. На виконання наведеної ухвали слідчого судді провадження органом досудового розслідування відновлено і слідчим додатково перевірені обставини та витребувано документи.

За наслідками вивчених додатково зібраних у провадженні доказів 13 січня 2020 року слідчим СВ Городнянського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , який в установленому процесуальним кодексом порядку входить до групи слідчих у провадженні № 12017270110000481, прийнято постанову від 13 січня 2020 року з посиланням на ст.110, п.2 ч.1 ст.284 КПК України про закриття провадження від 07.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 172 КК України у звязку з відсутністю складу вказаних злочинів.

В обгрунтування свого висновку слідчий посилається на те, що за обставин, викладених у заяві про початок досудового розслідування встановленим є те, що перенесення відпустки ОСОБА_5 відбулось в інтересах навчального процесу. ОСОБА_8 є учителем початкових класів Городнянської ЗОШ 1 ст. у 2016-2017 навчальному році випустила 4 клас і повинна була набирати 1 клас на наступний навчальний рік. У разі надання їй відпустки з 01.09.2017 року потрібно було на період її відпустки приймати іншого працівника. Діти 1 класу віком 6 років у перші місяці навчання швидко звикають до своєї вчительки, а через два місяці мали б зустрітися з іншою вчителькою. Така ситуація могла б призвести до моральної та психічної травми у дітей, що суперечить інтересам навчального закладу. Згідно колективного договору (розділ „Час відпочинку) можна надавати працівникам у разі необхідності санаторно-курортного лікування щорічну відпустку протягом року, але ОСОБА_5 не надала адміністрації закладу жодних документів про необхідність такого лікування. Заробітна плата вчителів фінансується відповідно до Порядку та умов надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 6. Згідно п.3 наведеного Порядку субвенція спрямовується на оплату праці з нарахуванням педагогічним працівникам, а заміна ОСОБА_5 іншими вчителями у навчальний період призвела б до перевитрат коштів. Відділ освіти не погодив такі перевитрати, а тому керівництво навчального закладу видали наказ про основну відпустку ОСОБА_5 саме з 01.06.2017 по 10.08.2017. В акті від 17.05.2017 року вказано, що у присутності чотирьох працівників школи ОСОБА_5 була ознайомлена з наказом № 19 від 17.05.2017 і від підпису відмовилась. Відмітки в табелях обліку робочого часу вчинені згідно термінів відпустки у наказі, який є чинним. 09.06.2017 року ОСОБА_5 подала заяву від 09.06.2017 року про те, що вона перебуває на роботі. В установленому порядку документів про відкликання її з відпустки не видавалось. Їй були нараховані відпускні кошти та матеріальна допомога на оздоровлення у сумі 22358 гривень, які вона відмовилась отримувати, про що були складені відповідні акти. Оскільки встановленими фактичними обставинами не доводиться грубий характер порушень законодавства про працю, які б свідчили про серйозність та високий ступінь суспільної небезпеки діяння, слідчий постановив про відсутність в діях директора школи ОСОБА_9 та заступника директора ОСОБА_7 ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України. Крім того, при виданні наказу № 19 від 17.05.2017 року, директор школи ОСОБА_6 не вносила до нього неправдивих відомостей, а ним встановлювався офіційний термін відпустки для працівників школи. Вказаний наказ містить адміністративне рішення керівника учбового закладу згідно якого працівник школи мав піти у відпустку у визначений наказом термін. Затверджені табелі обліку робочого часу за червень, липень та серпень 2017 року у період перебування у відпустці не містять завідомо неправдивих відомостей та ознак підробки. ОСОБА_7 згідно посадової інструкції, затвердженої наказом директора № 12 та наказу № 72 від 01.09.2016 вела і підписувала та передавала директору школи табель обліку робочого часу безпосередньо підпорядковуваних йому вчителів та навчально допоміжного персоналу. Заповнюючи табелі обліку робочого часу за червень, липень, серпень 2017 року вона користувалася службовою документацією, зокрема, і наказом про щорічні відпустки працівників школи № 19 від 17.05.2017. За наведених обставин, в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутній умисел, направлений на підроблення службової документації, а тому відсутній склад злочину за ч.1 ст. 366 КК України.

Оцінивши винесену слідчим постанову в сукупності з мотивами, викладеними у скарзі на таку постанову, слідчий суддя дійшов висновку, що оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження містить встановлені фактичні обставини, які були підставами для закриття провадження. Прийняте процесуальне рішення відповідає фактичним обставинам, а у постанові в основному викладено відповіді на раніше поставлені питання, які виключають подальше провадження у справі і обумовляюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів всіх учасників процесу.

В ході розслідування кримінального провадження слідчий і прокурор є самостійними у виборі тактики слідчих дій та їхньої послідовності.

За змістом п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, в разі, якщо встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.

Заявник обгрунтовує наявність двох складів кримінального правопорушення: ч.1 ст. 366 КК України, ч.1 ст. 172 КК України в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Встановлено, що сам ОСОБА_3 має статус заявника у даному кримінальному провадженні. Потерпілим, як і представником потерпілого в ініційованому ним провадженні, він не являється.

Викладені у постановах Верховного Судуположення в частині застосування норм права є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.А висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (ст. 13 Закону України Про забезпечення права на справедливий суд).

У Постанові Верховного Суду України від 01.10.2015 у справі №5-106кс15, викладено, що поняття «інше грубе порушення законодавства про працю», яке використане законодавцем у частині 1 статті 172 КК України, має оціночний характер, а тому для з`ясування характеру порушення слід звертатися до відповідних норм Кодексу законів про працю України.

У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з об`єктивних та суб`єктивних ознак вчиненого діяння.Визнання порушення законодавства про працю грубим залежить від оцінки таких критеріїв, кожний з яких має самостійне значення:характеру порушуваних трудових прав людини;категорії працівника, права якого порушуються;об`єктивних ознак здійснюваного порушення (тривалість, систематичність, тяжкість можливих наслідків, кількість потерпілих тощо);суб`єктивних ознак здійснюваного порушення (злісність мотивів, особисті неприязні стосунки тощо).

Отже, вирішуючи питання про те, чи є порушення законодавства про працю грубим, юрист у кожному окремому випадку має виходити з характеру порушених трудових прав людини, обставин, за яких вчинено це порушення, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

Із обсягу та характеру фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_5 в односторонньому порядку всупереч інтересам учбового процесу, ініціювала власну щорічну відпустку з 01.09.2017 року. Разом з тим, офіційно трудові відносини грунтуються на двосторонній взаємодії роботодавця (уповноваженого ним органу) та працівника. Надання відпустки узручний дляпрацівника час передбачає, що під час складання графіка відпусток насамперед зясовується, коли працівнику, якиймає відповідне право, буде зручно отримати відпустку, анете, щопрацівник може використовувати право навідпустку навласний розсуд. Шкоди, фактично завданої, обставинами справи не доводиться. Натомість обгрунтовується висновок про шкоду, яка могла б бути завдана як учбовому процесу, так і використаній субвенції.

В дійсності, Наказ № 19 від 17.05.2017 року (а.с.48-49, провадження № 12017270110000481) був прийнятий без урахування заяви ОСОБА_5 від 18.04.2017 (а.с.44).

Так, педагогічним та науково-педагогічним працівникам тривалість та умови відпустки врегульовані Порядком № 346, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 14.04.1997, де врегульовано, що керівним, педагогічним, науковим і науково-педагогічним працівникам установ і закладів освіти щорічна основна відпустка повної тривалості надається в період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу (пункт 2). У разі відмови працівника використати право на щорічну відпустку роботодавець має право без заяви особи видати наказ про надання відпустки в межах строків, встановлених графіком. Адже відповідно до ст. 139 КЗпП працівники зобов`язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівника може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Таку позицію висловило Міністерство соціальної політики України в листі від 21.06.2012 р. № 207/13/116-12.

Згідно рішеннясуду від08.08.2017,яке набралозаконної сили21.09.2017року (а.с.37-38 провадження № 12017270110000481) у позові ОСОБА_5 про скасування наказу № 19 від 17.05.2017 відмовлено.

Встановлення роботодавцем періоду відпустки в літній період, в тому числі для ветерана праці, не може слугувати підставою для висновку про дискримінацію через злісність мотивів. Додаткові гарантії визначені в соціальному Законі не виключили можливості законодавця встановлювати певні відмінності для осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі, вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов періодів відпусток для окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності. Вказане ґрунтується на принципі пропорційності як складової верховенства права, а також балансі між приватним інтересом та інтересом суспільним.

Як йшлося вище, педагогічним і науково-педагогічним працівникам відпустка надається в період літніх канікул, а в окремих випадках в інший канікулярний період.

Тобто, інтереси виробничого процесу обмежили вибір працівника канікулярними періодами та привязкою до умов, передбачених колективним договором.

Кримінальне провадження було ініційовано внаслідок прагнення використати надане суб`єктові право у розріз із сенсом, який дійсно вклав у цю норму законодавець. При нібито відповідності букві закону мають місце зневага його духом, спотворення справжнього змісту та тлумачення на противагу інтересам навчального процесу.

Тому, неможливо стверджувати про те, що своїми діями ОСОБА_6 або ж ОСОБА_10 , діючи в межах повноважень грубо порушили трудове законодавство в контексті статті, яка визначає кримінальну відповідальність, тобто ч.1 ст. 172 КК України.

Так, нехтування канікулярним періодом згідно п.6.1.4 колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Городнянської ЗОШ 1 ст., зареєстрованому в Управлінні праці та соціального захисту населення № 15 від 11.03.2013, дозволено виключно у разі необхідності санаторно-курортного лікування, з урахуванням часу необхідного на проїзд; наступного звільнення; приєднання (як перед, так і після) до відпустки по вагітності та пологах.

У відповідності до наказу від 22.03.2006 № 62 «Про делегування повноважень керівникам навчальних закладів» (а.с.179-181 провадження № 12017270110000481) у зв`язку з необхідністю впорядкування трудових відносин у навчальних закладах делеговано керівникам закладів освіти району наступні повноваження: застосування заохочень, не повязаних з фінансовими витратами; ведення та збереження трудових книжок; надання відпусток без збереження заробітної плати; проведення замін тимчасово відсутніх працівників.

Згідно наказу № 101 від 19 травня 2016 року (а.с.181 провадження № 12017270110000481) доповнено наказ від 22.03.2006 № 62 делегуванням керівникам закладів освіти наступних повноважень: надання всіх видів відпусток згідно ст. 4 Закону України «Про відпустки».

Як визначено посадовою інструкцією директора школи (а.с.196-197 провадження № 12017270110000481) він забезпечує виконання колективного договору (п.3.21), затверджує графіки відпусток (п.3.11), забезпечує раціональне використання бюджетних асигнувань (п.3.22). Як випливає з посадової інструкції заступника директора школи з навчально-виховної роботи (а.с.198-199 провадження № 12017270110000481) він веде, підписує і передає директору школи табель обліку робочого часу безпосередньо підпорядковуваних йому вчителів та навчально-допоміжного персоналу (п.3.16).

Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діяли в межах своїх повноважень.

Невнесення в установленому законом змін до раніше затвердженого графіку окремим пунктом наказу, який не скасований, а також недоліки в оформлених і затверджених посадових інструкціях в частині обов`язкових реквізитів та посилання на підставу в наказі як «заяви працівників та графік» не достатньо для критерію «грубого» порушення як підстава для кримінальної відповідальності. Крім того, наказ стосувався всіх вчителів, в тому числі тих, які писали заяви. Тому внесена підстава: „заяви та графік не є внесенням до наказу як офіційного документу відомостей, які в силу ч.1 ст.366 КК України оцінювались б органом досудового розслідування складовим елементом обєктивної сторони.

З табелів обліку (а.с.188-193 провадження № 12017270110000481) та показань допитаних у провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 доводиться, що при відсутності наказів адміністрації про відкликання ОСОБА_5 з відпустки, в основу відмітки про перебування у відпустці покладено не скасований наказ № 19 від 17.05.2017 року. Ведення табелів обліку та їх затвердження на інших працівників не перекладається, табель є підставою для нарахування відпускних, які в установленому законом порядок нараховуються і виплачуються до виходу у відпустку. За таких обставин дії ОСОБА_7 , ОСОБА_6 щодо ведення табелів та їх затвердження до нарахування і виплати відпускних не може слугувати для висновку про вчинення діяння, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. На момент підписання і затвердження табелю обліку робочого часу до виплати працівникам відпускних та виходу їх у відпустку згідно чинного наказу, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мали відповідні повноваження та фактично виконували покладені обов`язки. Недостовірних даних, при встановленні самовільного виходу на роботу, без відкликання та доручення певної роботи адміністрацією закладу, до табелю не вносилось. А тому її самовільний вихід не породжував наслідків правового характеру проставлення в табелі обліку відповідного часу роботи для подальшої оплати праці як реалізації бажаного, а не дійсного права, замість нарахованих у встановленому порядку відпускних. Табелі не містять завідомо неправдивих відомостей та ознак підробки. Складові елементи об`єктивної та суб`єктивної сторони як і сам об`єкт посягання фактично відсутній. Тому доведеним є і висновок про відсутність складу злочину за ознаками ч.1 ст. 366 КК України.

З огляду на вищенаведене в сукупності, враховуючи те, що заявником не доведено обґрунтовані мотиви, які б об`єктивно спростовували висновки органу досудового розслідування, у скарзі слід відмовити.

Керуючись ст.306,307 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Городнянського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 13.01.2020 про закриття на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270110000481 від 07.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 КК України, ч.1 ст. 172 КК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Чернігівського апеляційного суду, протягом пяти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду оголошено 14.02.2020 о 12-тій годині 00 хвилин.

Суддя ОСОБА_12