ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1510/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче підприємство "Корд"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 (колегія суддів: Барбашова С. В., Істоміна О. А., Пелипенко Н. М.) і рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 (суддя Суслова В. В.) у справі

за позовом Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче підприємство "Корд"

про виселення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" (далі - НТУ "Харківський політехнічний інститут") звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче підприємство "Корд" (далі - ТОВ "НВП "Корд") про виселення ТОВ "НВП "Корд" із займаних нежитлових приміщень, розташованих на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку № 1 "Гігант" загальною площею 882,4 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/1.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між НТУ "Харківський політехнічний інститут" і ТОВ "НВП "Корд" Договір оренди від 01.05.1999 № 42 (далі - Договір) припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Проте, ТОВ "НВП "Корд" в порушення частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України не повернув нежитлові приміщення.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.09.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 у справі № 922/1510/19, позовні вимоги задоволено. Вирішено виселити ТОВ "НВП "Корд" із займаних нежитлових приміщень, розташованих на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку № 1 "Гігант" загальною площею 882,4 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/1.

2.2. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що ТОВ "НВП "Корд" після припинення дії Договору оренди не звільнило орендовані приміщення та не передало їх НТУ "Харківський політехнічний інститут". Оскільки додаткова угода між сторонами щодо продовження дії Договору не укладалась, господарські суди дійшли висновку, що відповідно до пункту 9.1 Договору, його дія припинена 01.05.2019. При цьому судами установлено, що НТУ "Харківський політехнічний інститут" відповідно до вимог чинного законодавства за три місяці до закінчення строку дії Договору попередив ТОВ "НВП "Корд" про ненадання згоди на його продовження у зв`язку із необхідністю використання спірних нежитлових приміщень для власних потреб. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що ТОВ "НВП "Корд" після припинення дії Договору безпідставно продовжує користуватись державним майном.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 і рішенням Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі № 922/1510/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "НВП "Корд" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 і рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2019, а справу № 922/1510/19 направити на новий розгляд.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "НВП "Корд" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені без всебічного дослідження матеріалів справи. Скаржник вважає, що надання згоди або відмови на продовження Договору належить до виключної компетенції Міністерства освіти і науки України. Тому, на думку скаржника, цей Договір продовжив свою дію, оскільки відмови від Договору від представника власника державного майна в особі Міністерства освіти і науки України не надходило на адресу ТОВ "НВП "Корд".

3.3. У відзиві на касаційну скаргу НТУ "Харківський політехнічний інститут" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін. Зокрема, НТУ "Харківський політехнічний інститут" зазначає, що строк дії Договору закінчився, а за відсутності належних доказів звільнення ТОВ "НВП "Корд" орендованого нежитлового приміщення, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Також НТУ "Харківський політехнічний інститут" зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій надана належна оцінка тому факту, що орендодавцем спірного приміщення є саме позивач, і саме йому належить право заявляти вимогу про зобов`язання повернути орендоване майно.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.05.1999 за погодженням із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, між Харківським державним політехнічним університетом (Орендодавець) та Державним навчально-виробничим підприємством "Корд" Харківського обласного відділення фонду України соціального захисту інвалідів (Орендар) було укладено двосторонній Договір оренди № 42 (далі - Договір).

4.2. Відповідно до Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку № 1 "Гігант" за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1, загальною площею 882, 4 кв. м., які знаходяться на балансі Орендодавця.

4.3. Відповідно до пункту 2.1 Договору право Орендаря на користування орендованим майном настає одночасно з підписанням сторонами Договору та акта прийому-передачі вказаного в Договорі майна. Акт прийому-передачі (додаток № 3 до Договору) підписаний між сторонами 01.05.1999.

4.4. Указом Президента України від 11.09.2000 № 1059 "Про надання деяким вищим навчальним закладам статусу національних" Харківському державному політехнічному університету надано статус національного, у зв`язку з чим Орендодавця перейменовано у Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут".

4.5. При цьому, відповідно до Додаткової угоди № 3 до Договору, у зв`язку із реорганізацією Орендаря шляхом перетворення, з 12.01.2009 Орендарем за Договором стало ТОВ "Корд", як правонаступник Державного навчально-виробничого підприємства "Корд".

4.6. Господарськими судами установлено, що за умовами укладеного між сторонами Договору, об`єктом оренди є нерухоме майно державної власності, яке закріплене за закладом вищої освіти на праві господарського відання. Пунктом 9.1 Договору строк дії Договору встановлено до 01.05.2019.

4.7. Пунктом 4.5 Договору передбачено, що в разі припинення Договору Орендар зобов`язується повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

4.8. Згідно з пунктом 2.4 Договору майно вважається поверненим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

4.9. При цьому, відповідно до пункту 9.6 Договору протягом одного місяця після закінчення строку Договору, він може бути продовженим на підставі додаткової угоди до Договору, яка є невід`ємною його частиною. Одночасно пунктом 9.8 Договору передбачено, що його дія припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

4.10. Судами зазначено, що позивач відповідноі до приписів частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомив відповідача листом від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325 про свій намір у подальшому використовувати майно для власних потреб. При цьому, зазначеним листом-повідомленням звернуто увагу Орендаря на необхідність утримання від вчинення дій, які би перешкоджали позивачу використовувати об`єкт оренди після припинення Договору.

4.11. Додатково позивачем на адресу Міністерства освіти і науки України направлено письмове звернення від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/324 щодо наміру використовувати майно, яке є предметом Договору для власних потреб. Також 21.01.2019 НТУ "Харківський політехнічний інститут" звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна у Харківській області з листом за вих. № 66-01-22/10, в якому повідомив про намір використовувати майно, яке є предметом Договору, для власних потреб.

4.12. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що лист від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325 вперше було направлено позивачем на адресу відповідача 20.12.2018 рекомендованою кореспонденцією (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 6100225188951), що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, та отримано відповідачем 16.01.2019, тобто у межах тримісячного строку до закінчення терміну Договору, про що свідчить зворотне поштове повідомлення.

4.13. На письмове повідомлення від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325, відповідач листом від 30.01.2019 за вих. № 01/01/19 звернувся до позивача із письмовим зверненням щодо подальшої співпраці та проханням збереження умов Договору оренди. Тому за висновком судів станом на 30.01.2019 звернення НТУ "Харківський політехнічний інститут" від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325 фактично було отримано та розглянуто ТОВ "НВП "Корд".

4.14. Господарські суди зазначили, що відповідно до пояснень позивача, у зв`язку із тривалим неповерненням зворотного повідомлення про вручення відправлення від 20.12.2018, звернення НТУ "Харківський політехнічний інститут" від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325 було повторно направлено на адресу відповідача 22.01.2019. Вказане відправлення № 6100225319312 відповідно до списку згрупованих відправлень № 279 було отримано ТОВ "НВП "Корд" 13.02.2019 і відповідачем ці обставини не спростовані.

4.15. Листом від 04.02.2019 за вих. № 66-01-16/27 позивач вдруге повідомив відповідача про ненадання згоди на продовження орендних відносин та намір використовувати майно для власних потреб. Крім того, звернув увагу на необхідність обов`язку Орендаря повернути Орендодавцеві об`єкт оренди після припинення Договору оренди.

4.16. Листом від 07.05.2019 за вих. № 66-07-16/88 позивач повідомив відповідача про необхідність звільнення орендованих приміщень у зв`язку із закінченням строку його дії, та в черговий раз повідомив про бажання Орендодавця припинити відносини оренди та використовувати майно для власних потреб.

4.17. Також господарські суди установили, що з метою врегулювання організаційних питань щодо повернення об`єкту оренди, підписання акта приймання-передачі нежитлових приміщень у зв`язку зі спливом строку Договору оренди, листом від 19.04.2019 за вих. № 66-01-22/24 позивач повідомив відповідача про те, що 02.05.2019 за адресою об`єкта оренди буде здійснено комісійний вихід з метою повернення майна за актом приймання-передачі. Однак 02.05.2019 допуск до об`єкта оренди з боку Орендаря забезпечено не було, нежитлові приміщення орендодавцю повернуті не були.

4.18. Невиконання ТОВ "НВП "Корд" умов Договору щодо повернення нежитлових приміщень є підставою позову у цій справі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень, розташованих на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку № 1 "Гігант", загальною площею 882,4 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/1.

5.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "НВП "Корд" після припинення дії Договору не звільнило орендовані приміщення та не передало їх НТУ "Харківський політехнічний інститут".

5.4. Верховний Суд погоджується з цим висновком господарських судів попередніх інстанцій, вважає його правильним та обґрунтованим, з огляду на таке.

5.5. Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

5.6. В частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.7. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.8. Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

5.9. Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

5.10. Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України установлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

5.11. Оскільки господарські суди попередніх інстанцій установили, що об`єктом оренди, переданим у користування відповідачу, є нерухоме майно державної форми власності, тому суди дійшли правильного висновку про застосування до спірних правовідносин Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

5.12. Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України, зокрема, установлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

5.13. Відповідно до частин 2, 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

5.14. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що позивач відповідно до приписів частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомив відповідача листом від 20.12.2018 за вих. № 66-01-16/325 про свій намір у подальшому використовувати майно для власних потреб. Також цим листом звернуто увагу Орендаря про необхідність утримання від вчинення дій, які би перешкоджали позивачу використовувати об`єкт оренди після припинення Договору оренди. При цьому суди установили, що зазначений лист 20.12.2018 направлено позивачем на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 6100225188951), що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, та було отримано відповідачем 16.01.2019, тобто у межах тримісячного строку до закінчення терміну Договору, про що свідчить зворотне поштове повідомлення.

5.15. Господарські суди також установили, що листом від 04.02.2019 за вих. № 66-01-16/27 позивач вдруге повідомив відповідача про ненадання згоди на продовження орендних відносин та намір використовувати майно для власних потреб, крім того звернув увагу на необхідність обов`язку Орендаря повернути Орендодавцеві об`єкт оренди після припинення договору оренди. Крім цього листом від 07.05.2019 за вих. № 66-07-16/88 позивач повідомив відповідача про необхідність звільнення орендованих приміщень у зв`язку із закінченням строку його дії, та в черговий раз повідомив про бажання Орендодавця припинити відносини оренди та використовувати майно для власних потреб.

5.16. З урахуванням наведеного господарські суди зазначили, що позивач неодноразово звертався до відповідача із листами, якими повідомляв про закінчення строку дії Договору, просив звільнити орендоване приміщення та зазначав, що вказане приміщення буде використовуватись для власних потреб з метою виконання статутних зобов`язань.

5.17. З огляду на установлені обставини, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач за три місяці до закінчення терміну Договору оренди належним чином був повідомлений про наявність заперечень орендодавця щодо продовження дії Договору на новий строк.

5.18. При цьому судами установлено, що нежитлові приміщення позивачу повернуті не були, незважаючи на те, що Договір є припиненим у зв`язку з закінченням строку, на який він був укладений.

5.19. Доводи скаржника про те, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами не враховано того, що НТУ "Харківський політехнічний інститут" не є власником орендованих приміщень, не можуть взяти до уваги, виходячи з такого.

Судами установлено, що об`єктом оренди є нерухоме майно державної власності, що закріплене за закладом вищої освіти на праві господарського відання.

Відповідно до частини 1 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із частиною 4 статті 136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

5.20. Частиною 2 статті 70 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством. Передача в оренду державними і комунальними закладами вищої освіти закріплених за ними на праві господарського відання об`єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 70 Закону України "Про вищу освіту" вищий навчальний заклад у порядку, визначеному законом, та відповідно до статуту має право використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування відповідно до законодавства.

5.21. Зазначеними нормами законодавства спростовуються доводи скаржника про те, що надання згоди або відмови на продовження Договору належить до виключної компетенції Міністерства освіти і науки України.

Права позивача як орендодавця нежитлових приміщень підтверджуються також наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області №608 П від 10.05.1999.

5.22. Не можуть бути взяті до уваги доводи скаржника про продовження строку дії Договору оренди на підставі статті 777 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки судами встановлено факт повідомлення орендодавцем про закінчення строку дії Договору та необхідність звільнення приміщення, а відтак - факт припинення дії Договору у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

5.23. Інші доводи ТОВ "НВП "Корд" стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.24. З огляду на викладені норми законодавства та пункти Договору, ураховуючи установлені обставини, зокрема, щодо відсутності доказів звільнення відповідачем спірних нежитлових приміщень, Верховний Суд вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. А тому обґрунтовано дійшли висновку про захист прав позивача шляхом виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень, розташованих на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку № 1 "Гігант" загальною площею 882,4 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79/1.

5.24. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова і рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 922/1510/19.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче підприємство "Корд" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 і рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі № 922/1510/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв