Як в суді, так і на досудовому слідстві обидва обвинувачені надали детальні покази щодо обставин скоєння крадіжки, що свідчить про надання допомоги у встановленні обставин справи, що на підставі ст. 66 КК України визнається пом`якшуючою покарання обставиною.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , при цьому встановлено, що він: раніше неодноразово судимий, в тому числі за скоєння корисливих злочинів проти власності, судимості незняті і непогашені; офіційно не працевлаштований, однак, заробляє кошти на проживання шляхом тимчасових підробітків; за місцем реєстрації на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; за місцем реєстрації характеризується негативно; згідно досудової доповіді проживає без реєстрації шлюбу з дружиною, на утриманні має малолітнього сина; ризик вчинення повторного правопорушення та ризик небезпеки для суспільства визначено високий, виправлення особи без позбавлення чи обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.

Як вбачається із характеризуючих особу обвинуваченого ОСОБА_4 даних, змісту досудової доповіді, раніше застосовані судом покарання не пов`язані із позбавленням (обмеженням) волі, не мали на нього свого очікуваного та дієвого впливу, він не змінив свій спосіб життя, вчинивши злочин через два місяці після засудження вироком Малинського районного суду Житомирської області.

При цьому, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що останнім вчинено злочин невеликої тяжкості та тяжкий злочин, наявність як пом`якшуючої, так і обтяжуючої покарання обставин, враховує молодий вік обвинуваченого, його критичне ставлення до скоєного, який визначені вироком суду 120 годин громадських робіт відпрацював та зазначив, що шкодує про вчинене та заявив про свою готовність нести за це відповідальність, тому йому необхідно призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, однак, у мінімальному розмірі санкції ч. 3 ст. 185 КК України та у виді обмеження волі, однак, в мінімальному розмірі санкції ч. 2 ст. 389 КК України, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за вчинене, для виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, тоді суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно з пунктом 23Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1статті 70 ККостаточного покарання, виходячи з його виду й розміру. Коли особа щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Крім того, за правовим висновком Верховного Суду від 27 березня 2018 року (справа№754/2749/17, провадження № 51-717км18) щодо застосування ч. 4ст. 70 КК України, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення першого вироку інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, або звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Враховуючи викладене, вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 15.10.2019, яким ОСОБА_4 був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з однорічним іспитовим строком, підлягає самостійному виконанню.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , при цьому встановлено, що він: раніше судимий, судимість незнята і непогашена; ніде не працює; за місцем реєстрації на диспансерному обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, згідно досудової доповіді ОСОБА_5 стабільної роботи не має, однак, заробляє кошти час від часу допомагаючи людям по господарству, має домашнє господарство, за рахунок якого проживає, проживає із співмешканкою, виховують двох неповнолітніх дітей, відносини в сім`ї добрі, однак, схильний до крадіжок та вживання спиртних напоїв, ризик вчинення повторного правопорушення визначено високий, а ризик небезпеки для суспільства визначено середній, виправлення особи без позбавлення чи обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.

При призначені ОСОБА_5 покарання суд враховує, що вчинене обвинуваченим діяння кваліфікується як тяжкий злочин, громадську небезпеку вчиненого кримінального правопорушення діяння, вчинене обвинуваченими, є дійсно суспільно небезпечним, оскільки посягає на право власності, враховує позицію прокурора та бере до уваги критичне ставлення обвинуваченого до скоєного.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги досудову доповідь органу з питань пробації з інформацією про соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого ОСОБА_5 , враховуючи його молодий вік, має постійне місце проживання та сім`ю, хоча шлюб офіційно не зареєстровано, тому підстав очікувати продовження обвинуваченим вчинення правопорушень суд не встановив і дійшов висновку про можливість застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі, однак, у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 3 ст. 185 КК України та можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України та покладанням обов`язків, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових злочинів.

Суд вважає, що вказаний вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів і застосування більш суворих розмірів покарання або ізоляції від суспільства, за конкретних обставин справи і поведінки останнього, суд визнає явно не справедливим і достатніх підстав для цього не вбачає, так само як і для застосування правил ст. 69 КК України.

Цивільний позов потерпілого суд залишає без розгляду, виходячи з наступного.

Суд залишає позов без розгляду у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу (ч. 3 ст. 129 КПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 326 КПК України, якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею. Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред`явлений позов.

Враховуючи, що цивільний позивач у судове засідання не з`явився, від нього не надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності, обвинувачені не заявляли про визнання позову, суд вважає, що позов слід залишити без розгляду.

Такий висновок узгоджується із Постановою Верховного Суду від 15.05.19 у справі №462/5779/15-к.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинувачених не обирався і підстави для його застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 369-378 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 та ч. 2 ст. 389 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (три) роки позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3(трьох)років позбавленняволі.

Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 15.10.2019, яким засуджено ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з однорічним іспитовим строком виконувати самостійно.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з часу його затримання.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до вимогст.165КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Цивільний позов ТОВ «Фідесспес» залишити без розгляду.

Речові докази по справі три мішки аміачної селітри повернути власнику за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1