Справа № 420/673/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29; код ЄДРПОУ 05471158) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати:

- п. 3 резолютивної частини постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження № 60874790 від 12.12.2019 року про стягнення з боржника виконавчого збору;

- постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення виконавчого збору у розмірі 3208678,53 грн. по виконавчому провадженню № 60874790 від 12.12.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заборгованість, яка підлягає стягненню з АТ Одеська ТЕЦ на користь ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у зв`язку з чим, відповідно до п.6 ч.5 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавчий збір не стягується.

Ухвалою судді від 04.02.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 КАС України, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.02.2020 року на 11:00 год. та витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №60874790.

Відповідач свої правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У судове засідання, призначене на 13.02.2020 року на 11:00 год., сторони не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.

13.02.2020 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.01.2015 року по справі 916/4520/14 за позовом АТ “НАК “Нафтогаз України” до АТ “Одеська ТЕЦ” про стягнення 32086785,83 грн., згідно якого за несвоєчасне виконання умов договору, а саме не своєчасне внесення плати за отриманий природний газ, згідно договору № 4-пр від 28.12.2012 року, укладеного між АТ “Одеська ТЕЦ” та АТ “НАК “Нафтогаз України”, стягнуто з АТ “Одеська ТЕЦ” на користь АТ “НАК “Нафтогаз України” суму основного боргу, фінансові санкції.

Відповідно до даного рішення суду, Господарським судом Одеської області було видано судовий наказ № 916/4520/14 від 12.05.2015 року.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 12.12.2019 року було відкрито виконавче провадження № 60874790 з виконання судового наказу № 916/4520/14 виданого 12.02.2015 року. Відповідно до п. 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження №60874790 від 12.12.2019 року зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3208678,53 грн.

При цьому, в рамках зазначеного виконавчого провадження прийнято постанову від 12.12.2019 року про стягнення виконавчого збору на суму 3208678,53 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до частин 1,2 статті 15 Закону України “Про виконавче провадження” сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Статтею 27 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено вичерпний перелік підстав, за якими виконавчий збір не підлягає стягненню з боржника.

Зокрема, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

З системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що виконавчий збір не стягується, у тому числі, за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.

Судом встановлено, що боржника - Акціонерне товариство Одеська ТЕЦ включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" за виконавчим провадженням, стягувачем у якому є Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, що підтверджується Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10.05.2019 року № 107.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що спірні рішення про стягнення відповідачем винесено без урахування приписів п.6 ч.5 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження”, якими передбачено випадки, за яких виконавчий збір не стягується.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що п. 3 резолютивної частини постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження № 60874790 від 12.12.2019 року про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення виконавчого збору у розмірі 3208678,53 грн. по виконавчому провадженню № 60874790 від 12.12.2019 року, є протиправними та такими що підлягають скасуванню, оскільки виконавче провадження №60874790 відкрито з виконання Наказу № 916/4520/14 від 12.05.2015 про стягнення з ПАТ “Одеська ТЕЦ” на користь НАК “Нафтогаз України” про стягнення заборгованості у загальному розмірі 32086785,83 грн., яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих орган зацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 21020 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 21020 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29; код ЄДРПОУ 05471158) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 3 резолютивної частини постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження № 60874790 від 12.12.2019 року про стягнення з боржника виконавчого збору;

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення виконавчого збору у розмірі 3208678,53 грн. по виконавчому провадженню № 60874790 від 12.12.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; код ЄДРПОУ 34929741) на Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29; код ЄДРПОУ 05471158) судові витрати у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.А. Радчук.

.