Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 295/2101/18

провадження № 61-16910св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_1 , адвокат - Трофімов Андрій В`ячеславович,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Катюха Олександр Віталійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

в інтересах якої діє адвокат Трофімов Андрій В`ячеславович, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2019 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду

від 07 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І.,

Трояновської Г. С., Павицької Т. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом

до ОСОБА_3 , трея особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Катюха О. В., про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування рішення нотаріуса як державного реєстратора про реєстрацію права власності, визнання права власності на майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її дочка - ОСОБА_5 . Після смерті останньої відкрилась спадщина за законом, до складу якої входять житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,05 га за цією ж адресою,

1/4 частки квартири

АДРЕСА_2 .

У липні 2017 року до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Катюхи О. В. нею подано заяву про прийняття спадщини.

Зазначала, що ОСОБА_3 , яка також є спадкоємцем першої черги, вчиняла дії психологічного тиску та просила її відмовитися від спадщини, відмова буде стосуватись лише квартири, та не буде розповсюджуватись відносно іншого спадкового майна - житлового будинку.

Нею подано заяву про відмову від прийняття спадщини, яку, як вказує особа, вчинено внаслідок помилки. Станом на день підписання заяви їй виповнилось 88 років, виявлено численні хвороби.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_4 посилаючись на статтю 229 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), просила суд:

- визнати недійсною відмову ОСОБА_4 від прийняття спадщини за законом від 24 лютого 2017 року;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 2219, видане 09 вересня 2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О. В., на підставі якого 09 вересня 2017 року зареєстровано право власності на житловий будинок

АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 2220, видане 09 вересня 2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О. В., на підставі якого 09 вересня 2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий

№ 1810136300:06:039:0033, загальною площею 0,05 га, розташованої

по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

- визнати в 1/8 частині недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 2218, видане 09 вересня 2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О. В., на 1/4 ідеальної частки квартири

АДРЕСА_2 , на підставі якого 09 вересня 2017 року зареєстровано право власності на 1/4 частки вказаної квартири за ОСОБА_3 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О. В. про державну реєстрацію права власності від 09 вересня 2017 року, індексний номер 36992311, на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09 вересня 2017 року № 2219 та про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:06:039:0033, загальною площею 0,05 га розташовану по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на спадщину від 09 вересня 2017 року № 2220;

- визнати за нею право власності на 1/8 частину квартири

АДРЕСА_2 ,

- визнати право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:06:039:0033, загальною площею 0,05 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_4 померла.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 11 грудня 2018 року залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_4 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачами не надано доказів щодо існування помилки при складанні заяви про відмову від прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог позивачем не надано та правильно відмовив у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Трофімов А. В., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не надано доказів на обґрунтування позовних вимог,

є помилковим.

Зазначає, що ОСОБА_4 істотно помилилась щодо правочину,

а в сукупності з її похилим віком, поганим слухом, неможливість самостійно пересуватись, надмірною емоційністю, постійною потребою у сторонньому догляді, сприяли такій помилці, а рівень її освіти унеможливлював їй самостійно оціни правильність дій.

Крім того, позивачу станом день підписання відмови від прийняття спадщини було 88 років й вона потребувала постійного стороннього догляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу учасників справи

ОСОБА_3 подала до Верховного суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі

у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною першою статті 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Частинами п`ятою, шостою статті 1273 ЦК України передбачено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Статтею 1274 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною

з підстав, передбачених статтями 225, 229-231, 233 ЦК України.

Згідно пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Судами встановлено, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24 травня 2017 року серія НОМЕР_1 (а.с. 18 т. 1).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається з:

1/4 частини квартири

АДРЕСА_2 , житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , земельної ділянки, кадастровий № 1810136300:06:039:0033 загальною площею 0,05 га, розташованої по

АДРЕСА_1 .

24 лютого 2017 року ОСОБА_3 , яка є донькою померлої ОСОБА_5 , подала заяву про прийняття спадщини.

14 червня 2017 року ОСОБА_4 - мати ОСОБА_5 , подала заяву про прийняття спадщини.

18 липня 2017 року ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини відкликала та того ж дня подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом ОСОБА_3

09 вересня 2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О. В. видані свідоцтва про право на спадщину за законом щодо вказаного вище нерухомого майна та прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

При цьому, відмовляючись від спадщини, спадкоємець ОСОБА_4 усвідомлювала значення своїх дій, розуміла обставини, що мають істотне значення. Нотаріусом їй роз`яснено зміст норм статей 1273 та

1275 ЦК України (а.с. 104 т. 1).

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції,

з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що в розумінні положень статті 229 ЦК України позивачем не доведено наявність в його діях помилки при здійсненні правочину у вигляді відмови від прийняття спадщини за заповітом, оскільки нотаріусом було роз`яснено суть його дії та зміст статей ЦК України, які регламентують право спадкоємця на відмову від спадщини.

Отже, підписуючи заяву про відмову від спадщини з усіх підстав на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 свідомо позбавила себе права на частку

у спадщині.

Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що під час посвідчення підпису ОСОБА_4 на її заяві про відмову від прийняття спадщини сталася помилка, яка має істотне значення, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність помилки при відмові від прийняття спадщини у зв`язку з не усвідомленням правових наслідків такої відмови.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність помилки при відмові ОСОБА_4 від прийняття спадщини у зв`язку з не усвідомленням правових наслідків такої відмови. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Трофімов Андрій В`ячеславович, залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк