РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді

Чіркова Г.Є.,

при секретарі

Гавриленко Ю.С.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК» про стягнення різниці між фактичним розміром заподіяної шкоди і страховою виплатою (відшкодування збитків, завданих ДТП, у повному обсязі),

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що транспортним засобом під керуванням водія ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК» - ОСОБА_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача її автомобілю завдано шкоди, а тому на її відшкодування відповідно до вимог ст.ст. 1172, 1187 ЦК України просить стягнути з ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК» 40 921 грн. 72 коп. та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що після настання дорожньо-транспортної пригоди, позивачка отримала страхове відшкодування у розмірі 37 049 грн. 48 коп., яке у повному обсязі не забезпечило відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому наполягав на відмові у задоволенні позову, оскільки матеріали справи не містять відомостей про перебування водія ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК», як і не містять відомостей про те, що водій під час дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов`язки.

Представник позивачки подав до суду заяву про розгляду справи за його відсутності та одночасно у заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, до суду не прибув.

Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в загальному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 30 травня 2018 року з вини водія ТОВ «Юг-Транс-Логістів» ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивачки Subaru Forester днз. НОМЕР_6 .

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2018 року у справі № 363/2131/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

ОСОБА_2 при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, при наданні письмових пояснень поліцейському, а також безпосередньо в суді під час розгляду справи про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП стверджував, що на той час працював на посаді водія ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК».

Володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Daf XF» днз. НОМЕР_7 та причепа Coder днз. НОМЕР_8, на момент вчинення дорожньо-трансопртної пригоди є ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК» в розумінні вимог ст. 1187 ЦПК України, що також підтверджується відомостями довідки № 113 від 11.11.2019 року.

Згідно полісів АК7376209 та АК7376211 обов`язкова цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Daf XF» днз. НОМЕР_7 та причепа Coder днз. НОМЕР_8 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Відповідно до звіту про вартість матеріального збитку № 5641/1 від 14 червня 2018 року, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, що був у використанні (далі-КТЗ) Subaru Forester днз. НОМЕР_6 визначена за витратним підходом складає 74 137 грн. 67 коп., а вартість матеріального збитку заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Subaru Forester днз. НОМЕР_6 дорівнює 41 394 грн. 24 коп.

З метою отримання страхового відшкодування позивачка звернулася до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» у відповідності до положень ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та повідомила про дорожньо-транспортну пригоду.

Разом з тим 12.07.2018 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатила на рахунок позивачки страхове відшкодування у розмірі 37 049 грн. 48 коп., що підтверджується випискою по картці/рахунку № НОМЕР_3 .

На даний час, транспортний засіб Subaru Forester днз. НОМЕР_6 , повністю відремонтовано за рахунок власниці ОСОБА_1 , при цьому загальна вартість ремонту склала 77 971 грн. 20 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме:

-наказом-замовленням № 2693 від 11.06.2018 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля Subaru Forester днз. НОМЕР_6 , згідно якого загальна вартість ремонту склала 77 971 грн. 20 коп.;

-актом про виконанні роботи № 2693 від 09.07.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 необхідно сплатити ФОП ОСОБА_3 кошти у розмірі 77 971 грн. 20 коп. за виконання робіт та послуг по наряду-замовлення № 2693;

-квитанцією про сплату ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_3 коштів у сумі 77 971 грн. 20 коп.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 7 розділу 5 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2014 року № 165, документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що хоча акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не є за своєю природою розрахунковим документом, втім містить вичерпну інформацію про виконані ремонтні роботи, відомості про вартість цих робіт, а також використаних матеріалів та запчастин під час ремонту транспортного засобу. Позивач звернулася до суду з метою стягнення з відповідача грошових коштів для відновлення (ремонту) пошкодженого автомобіля. Відсутність розрахункового документа за відновлення транспортного засобу (ремонт) не є підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язку та відшкодування реальних витрат відповідно до статті 22 ЦК України.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 28 лютого 2018 року № 363/4898/15-ц.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до роз`яснень даних в п. 4 та 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно правового висновку викладеного в постанові ВСУ України № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Право потерпілого на повне відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача застрахована.

У справі позивачка звернулася до страховика з вимогою виплати страхового відшкодування, проте отримала його не в повному розмірі, що не покриває понесених позивачкою витрат.

Таким чином відповідач, як заподіювач шкоди, має нести цивільно-правову відповідальність по деліктному зобов`язанню й відшкодувати заподіяну ним шкоду позивачу, згідно викладених вище вимог Закону, в розмірі не охопленому страховим відшкодуванням (ст. 1194 ЦК України).

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормою ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Судом встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди володільцем автомобіля «Daf XF» днз. НОМЕР_7 та причепа Coder днз. НОМЕР_8 в розумінні вимог ст.ст. 1172 ЦК України є ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК».

Аналіз норм ст.ст. 1187, 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Що стосується довідки ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК» № 113 від 11.11.2019 року про те, що водій ОСОБА_2 використовував автомобіль «Daf XF» днз. НОМЕР_7 у своїх особистих цілях, не виконуючи службові обов`язки, то суд цей доказ, поданий для спростування відповідальності відповідача відкидає, як неспроможний і недопустимий.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що обставини використання вантажного сідлового тягача водієм в особистих цілях, не при виконанні трудових обов`язків на підприємстві, якщо в результаті цього заподіяно шкоду, мають бути предметом ретельного службового розслідування й підтверджуватися його матеріалами та результатами, для покладання на водія певної матеріальної відповідальності в розумінні вимог ст.ст. 130, 134 КЗпП України.

За таких обставин сама тільки довідка про використання автомобіля водієм в особистих цілях, без зазначення джерел походження і з`ясування таких обставин, як і безпосередніх, прямих доказів про порушення працівником своїх трудових обов`язків, притягнення його до дисциплінарної відповідальності (ст.ст. 130-149 КЗпП України), не є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом, який би суд міг покласти в основу рішення і встановити відсутність підстав для відповідальності підприємства за шкоду завдану працівником при використанні джерела підвищеної небезпеки в розумінні вимог ст.ст. 1172, 1182 ЦК України.

Відтак судом встановлено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у цій справі є ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК», як володілець джерела підвищеної небезпеки та юридичною особою, що відповідає за шкоду завдану її працівником, згідно ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, з вини якого завдано шкоду майну позивачки, коли доводи відповідача про відсутність відомостей про перебування водія ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК», а також відсутність відомостей про те, що водій під час дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов`язки є недоведеними та необґрунтованими.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду доказів понесених позивачем витрат, згідно яких сума завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням частково виплаченого страхового відшкодування, становить 40 921 грн. 72 коп. (77 971,20 грн. - 37 049,48 грн.) та сумнівів у суду не викликає.

За таких умов, з відповідача на користь позивача слід стягнути на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 40 921 грн. 72 коп.

Беручи до уваги викладене, судом виявлено порушене право позивача, яке підлягає захисту, а позов про це задоволенню.

Крім того, позивачем представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 40 921 грн. 72 коп., а також судові витрати, зокрема судовий збір в розмірі 736 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., а всього 51 658 (п`ятдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят вісім) грн. 12 (дванадцять) коп.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_5 виданий 20 травня 1997 року Мінським РУ ГУМВС України в місті Києві.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ ТРАНС ЛОГІСТИК», ЄДРПОУ 38693995, юридична адреса: Миколаївська область, Вітовський район, с. Мішково-Погорілове, вул. Серпова, 9, оф. 1.

Суддя