-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №2/239
адміністративне провадження №К/9901/35271/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 2/239
за позовом Північного офісу Держаудитслужби до Державного підприємства «Завод «Арсенал» про зобов`язання виконати вимоги, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державного підприємства «Завод «Арсенал» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Федотов І.В., судді: Губська Л.В., Парінов А.Б.)
І. Суть спору:
1. 02 листопада 2017 року начальник Північного офісу Держаудитслужби звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: замінити боржника Державне підприємство завод «Арсенал» на Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал».
1.1. Ця заява обгрунтована тим, що до Північного офісу Держаудитслужби Державним підприємством завод «Арсенал» надіслано листи від 16 травня 2017 року №344, 09 червня 2017 року №405, 04 жовтня 2017 року №705, у яких останнє зверталось з проханням замінити сторону виконавчого провадження, а саме: боржника Державне підприємство завод «Арсенал» на Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» з тих підстав, що у 2009 році Державне підприємство завод «Арсенал» припинило свою діяльність у зв`язку з приєднанням до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», відтак всі права та обов`язки перейшли до останнього, в тому числі і обов`язок сплати боргу за вищезазначеним рішенням суду, що підтверджується Передавальним актом всього майна, прав та обов`язків Державного підприємства завод «Арсенал» до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» в результаті приєднання від 16 листопада 2009 року. В грудні 2011 року Державне підприємство завод «Арсенал» виділилося з Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» згідно з пунктом 1 Наказу Державного космічного агентства України від 26 грудня 2011 року №411 і, відповідно, частина зобов`язань за Розподільчим балансом перейшла до Державного підприємства завод «Арсенал», але в ці зобов`язання не входить заборгованість за судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2009 року №2/239, що підтверджується розділом ІІІ «Довгострокові зобов`язання» та ІV «Поточні зобов`язання» Розподільчого балансу, актами приймання-передачі інших поточних зобов`язань, інших довгострокових зобов`язань, частки в спільно-контрольованих активах.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
2. 10 квітня 2009 року розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про перейменування казенного підприємства (КП) «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» та реорганізацію державного підприємства завод «Арсенал» і державного науково-дослідного підприємства «Український технологічний центр оптичного приладобудування» №525-р (далі - Розпорядження №525-р) прийнято пропозицію Національного космічного агентства України щодо перейменування казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» в Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал». Вирішено реорганізувати завод «Арсенал» і державне науково-дослідне підприємство «Український технологічний центр оптичного приладобудування» шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал».
3. 28 травня 2009 року наказом Національного космічного агентства України «Про реорганізацію Державного підприємства завод «Арсенал» №141 (далі - Наказ №141) на виконання Розпорядження №525-р реорганізовано завод «Арсенал» шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал»; припинено діяльність Державного підприємства завод «Арсенал».
4. 16 листопада 2009 року комісією з припинення заводу «Арсенал» та Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» було підписано передавальний акт передання всього майна, прав та обов`язків заводу «Арсенал» до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» в результаті приєднання, затверджений наказом Національного космічного агентства України від 18 листопада 2009 року №376.
5. Відповідно до пункту 2 зазначеного акта комісія передала, а Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» прийняло все майно, права та обов`язки об`єкта приєднання - заводу «Арсенал» згідно з даними результатів інвентаризації станом на 1 червня 2009 року та балансу заводу «Арсенал» станом на 1 жовтня 2009 року, а 24 листопада 2009 року до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи - заводу «Арсенал».
6. 24 березня 2011 року Київським апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову у справі №2а-6913/09/2670, якою задоволено позов Первинної профспілкової організації заводу «Арсенал» до Кабінету Міністрів України, Національного космічного агентства України, третя особа на стороні відповідачів - Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» про часткове визнання незаконним пункту 2 Розпорядження №525-р та Наказу №141. Визнано незаконним та скасовано положення пункту 2 Розпорядження №525-р у частині реорганізації заводу «Арсенал» шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал». Визнано незаконним та скасовано Наказ №141.
7. Згідно з наказом Державного космічного агентства України від 26 грудня 2011 року №411 ДП завод «Арсенал» поновив свою діяльність внаслідок виділення з Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал».
8. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2009 року в адміністративній справі №2/239 за позовом Контрольно-ревізійного управління в місті Києві до Державного підприємства Завод «Арсенал» про стягнення частини прибутку на виконання вимог Контрольно-ревізійного управління щодо усунення порушень закону, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року, позов задоволено.
9. 28 грудня 2010 року представнику відповідача в адміністративній справі №2/239 видано виконавчий лист.
10. Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 27 січня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП №23941184.
11. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача Контрольно-ревізійне управління замінено на його правонаступника - Північний офіс Держаудитслужби.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року заяву начальника Північного офісу Держаудитслужби про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
12.1. Здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні №23941184 з виконання виконавчого листа, виданого на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києві від 19 серпня 2009 року в адміністративній справі №2/239, а саме: Державне підприємство завод «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код ЄРДПОУ: 14310520) на Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код ЄРДПОУ:14307357).
12.2. Задовольняючи вказане вище клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за вказаним судовим рішенням залишилась за Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» та не передавалась Державному підприємству завод «Арсенал» за Розподільчим балансом.
13. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви начальника Північного офісу Держаудитслужби про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
13.1. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Державне підприємство завод «Арсенал» фактично поновлено у попередньому статусі як окрему юридичну особу, а тому за ним залишились закріплені права та обов`язки, що були набуті до реорганізації, з огляду на визнання незаконним та скасування у судовому порядку рішення про таку реорганізацію.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Державне підприємство завод «Арсенал» подало касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.
15. У касаційній скарзі позивач вказує, що, на його думку, справу в суді апеляційної інстанції розглянуто неповноважним складом суду, заміну якого здійснено без наявності підстав для цього. Крім цього, зазначає, що суд не надав належної оцінки його аргументам щодо передання всіх зобов`язань правонаступнику - Казенному підприємству спеціального приладобудування «Арсенал», яке визнало спірну заборгованість; не надав оцінки преюдиційним обставинам щодо того, що Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» стало універсальним правонаступником Державного підприємства завод «Арсенал» та спірні зобов`язання останньому пізніше не передавало.
16. Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» подало відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловило незгоду з викладеними в скарзі доводами та повідомило свою думку про правильність висновків суду апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, просить судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вказує, що сума заборгованості не рахувалась на його балансових рахунках (субрахунках), оскільки станом на 01 вересня 2009 року була відсутня у Державного підприємства завод «Арсенал», та не передавалась при реорганізації, тому в бухгалтерському обліку та на балансі Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» не обліковувалась.
17. Державним підприємством завод «Арсенал» до суду подано відповідь на відзив, за змістом якого останнє наголошує на тому, що поновило свою діяльність, але виключно в межах прав та обов`язків, передбачених розподільчим балансом. Спірна сума боргу залишилася за Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал», яку останнє безпідставно не сплачувало, починаючи з 2011 року.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
20. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
22. Частинами першою, другою статті 109 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
23. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 109 Цивільного кодексу України, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.
24. Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
25. Аналогічні положення містяться в статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
VI. Позиція Верховного Суду
26. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
27. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Судами встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку зі зверненням начальника Північного офісу Держаудитслужби до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: замінити боржника Державне підприємство завод «Арсенал» на Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» у виконавчому провадженні з виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2009 року, якою задоволено позов Контрольно-ревізійного управління в місті Києві до Державного підприємства завод «Арсенал» про стягнення частини прибутку на виконання вимог Контрольно-ревізійного управління щодо усунення порушень закону в адміністративній справі №2/239, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року, 28 грудня 2010 року представнику відповідача в адміністративній справі №2/239 видано виконавчий лист.
29. При цьому, суди встановили, що в цих правовідносинах спірним є питання визначення обсягу прав та обов`язків, що належать Державному підприємству завод «Арсенал» та Казенному підприємству спеціального приладобудування «Арсенал», які виникли чи не виникли на підставі наказу Національного космічного агентства України «Про реорганізацію Державного підприємства завод «Арсенал», прийнятого на виконання Розпорядження №525-р, за яким реорганізовано завод «Арсенал» шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» та припинено діяльність Державного підприємства завод «Арсенал», а також у зв`язку з наступним поновленням своєї діяльності Державним підприємством завод «Арсенал» внаслідок виділення з Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» на підставі наказу Державного космічного агентства України від 26 грудня 2011 року №411.
30. Водночас, суд першої інстанції, задовольняючи вказану заяву, виходив з положень статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
31. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову мотивував своє рішення тим, що правове становище Державним підприємством завод «Арсенал» відновилось внаслідок визнання незаконним та скасування у судовому порядку розпорядження, на підставі якого останнє було реорганізоване.
32. Таким чином, ключовим питанням, яке належить вирішити суду під час вирішення питання наявності чи відсутності підстав для заміни сторони виконавчого провадження є питання правонаступництва з встановленням обставин передання та прийняття, у зв`язку з цим, прав, обов`язків від Державного підприємства завод «Арсенал» Казенному підприємству спеціального приладобудування «Арсенал» і навпаки.
33. При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про безпідставність доводів касаційної скарги щодо розгляд справи судом апеляційної інстанції неповноважним складом суду, заміну якого здійснено без наявності підстав для цього, оскільки таке твердження не відповідає фактичним обставинам та спростовується наявним в матеріалах справи протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
34. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з того, що, дійшовши висновку про те, що Державне підприємство завод «Арсенал» фактично поновилося у попередньому статусі як окрема юридична особа, а тому за ним залишились закріплені права та обов`язки, що були набуті до реорганізації шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», з огляду на визнання незаконним та скасування в судовому порядку рішення про таку реорганізацію, суд апеляційної інстанції в повній мірі не надав оцінки обставинам справи щодо існування Передавального акту від 16 листопада 2009 року, а також Розподільчого балансу, затвердженого наказом Державного космічного агентства України від 07 вересня 2012 року, обсягу прав та обов`язків, які за ними передавались від одного підприємства іншому. Також не встановлено та не надано оцінку обставинам щодо того чи наявне в цих відносинах правонаступництво щодо спірної суми боргу і чи відповідає воно критеріям, визначеним статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.
35. Крім цього, суд апеляційної інстанції не надав оцінку виконавчому провадженню в частині його суб`єктного складу сторін та не дослідив всі його фактичні обставини від початку відкриття та до часу звернення заявника з заявою про заміну боржника та ухвалення судового рішення.
36. Тобто, не пересвідчившись в наявності підстав для застосування положень статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції ухвалив в цій справі рішення про відмову в задоволенні заяви, чим порушив принцип адміністративного судочинства щодо змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, визначений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не вчинив необхідних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин справи.
37. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного та об`єктивного вирішення справи, і в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.
38. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
39. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
40. З огляду на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального законодавства, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якому необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим вимогам з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
VII. Судові витрати
41. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3, 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Завод «Арсенал» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді А.Г. Загороднюк
О. В. Калашнікова
скопійовано
-
скопійовано
-
