Справа № 201/1270/20

Провадження № 1-кс/201/612/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС четвертого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №42019040000000385 від 14 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий посилався на те, що у провадженні СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42019040000000385 від 14.06.2019 за фактом вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 206-2 КК України

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що особа ОСОБА_5 за попередньою змовою із невстановленими особами заволоділи майном підприємства, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, чим спричинили тяжкі наслідки.

Зокрема, встановлені наступні відомості стосовно вчинення кримінального правопорушення, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи обізнаним про наявність у власності ТОВ «Софт Оіл» (код 42318031) імпортованої даним підприємством оливи базової «SN 150» та маючи мету протиправного заволодіння нею. у період часу з 27.05.2019 по 03.06.2019, виготовив підроблений Договір № 07-05/19 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Софт Оіл», відповідно до якого 07.05.2019 начебто придбав у власність від гр-на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належну йому на праві приватної власності частку у Статутному капіталі ТОВ «Софт Оіл» (код 42318031) у розмірі 4 000 грн., що становить 100 % Статутного капіталу даного Товариства. При цьому власник та директор ТОВ «Софт Оіл» (код 42318031) ОСОБА_7 волі до продажу товариства не виявляв, зазначений договір не складав, із ним не ознайомлювався, його не підписував.

Надалі, ОСОБА_6 переслідуючи злочинну мету, склав Рішення № 03/06/19 від 03.06.2019 року Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Софт Оіл» (код 42318031), відповідно до якого, дію одноосібно як єдиний учасник даного Товариства, постановив рішення про:

- Звільнення ОСОБА_7 з посади Директора з 03.06.2019 року;

- Призначення на посаду Директора Товариства ОСОБА_6 з 04.06.2019;

- Виключення кінцевого бенефіціарного власника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських форсувань ОСОБА_7 ;

- Уповноваження ОСОБА_6 провести процедуру внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що пов`язані з вищевикладеними змінами.

При цьому на загальних зборах учасників ТОВ «Софт Оіл» ОСОБА_7 участі не приймав, із Рішенням Загальних зборів учасників не ознайомлювався і його не підписував.

Продовжуючи переслідувати злочинну мету ОСОБА_6 на початку червня 2019 року здійснив умисне подання до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, б. 58, документів, необхідних для перереєстрації ТОВ «Софт Оіл» (42318031) на нього як засновника та директора, в які ним було внесено завідомо неправдиві відомості, в тому числі нотаріально посвідчену копію Рішення №03/06/19 від 03.06.2019 року Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Софт Оіл» (42318031).

В результаті вказаних умисних дій гр-на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, який не був обізнаний про злочинний умисел останнього, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом вчинення реєстраційних дій було внесено відомості, відповідно до яких ОСОБА_6 став одноосібним засновником (власником) ТОВ «Софт Оіл» та його директором.

Вказані умисні дії дозволили ОСОБА_6 встановити контроль над ТОВ «Софт Олі», ставши його одноосібним керівником та отримувати змогу володіти, користуватись та розпоряджатись майном, яке належить даному підприємству, в тому числі імпортованою оливою базовою «SN 150» власності ТОВ «Софт Оіл».

Таким чином, ОСОБА_6 було досягнуто злочинного умислу. Який виразився у протиправному заволодінні майном ТОВ «Софт Оіл», а саме оливою базовою «SN 150» загальною вагою 11 473, 857 тон, орієнтована вартість якої складає 7 000 570, 9 дол. США.

Також, встановлено, що згідно АСМО «Інспектор» в період з 22.08.2019 по 16.12.2019 невстановленими особами від імені керівника ТОВ «Софт Оіл» гр-на ОСОБА_6 до Чорноморської митниці ДМС подано вантажно-митні декларації у митному режимі «Імпорт 40» на розмитнення товару «Олива базова «SN 150», вагою 879 тон, вартістю 66 541 тис. грн., а саме:

- UA508220/2019/100300;

- UA504120000/2019/106679;

- UA508220/2019/100107;

- UA504120000/2019/108379.

Згідно вказаних ВМД відправником (експортером) вказаного товару являється підприємство-нерезидент CORAL ENERGY DMCC (UNAY NO.410, PLATINUM TOWER PLOT NO: JLT-PH1-12JUMEIRAH LAKES TOWERS DUBAI, UAE). Країна відправлення: РФ.

Відповідно до ст. 76 Митного кодексу України товари, поміщені у митний режим імпорт набувають статусу українських товарів. Та переходять у власність підприємства-резидента.

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Софт Оіл» відобразили вищевказані ВМД у реєстрі операцій СЕА ПДВ, тим самим збільшили суму ліміту ПДВ на загальну суму 13 371 357, 86 грн.

Крім того, згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що 21.10.2019 ТОВ «Софт Оіл» мало намір зареєструвати податкові накладні з реалізації імпортної «Оливи базової» в адресу «Гросарі Трейд» на загальну суму 7 361 275 грн. ПДВ та пов`язаного ТОВ «Ітіолі» (код 42287700) на загальну суму 796 666 грн. ПДВ, однак реєстрацію податкових накладних зупинено.

Згідно інформації з бази даних «Архів Електронної звітності», ТОВ «Софт Олі» має суму ліміту податкового кредиту на спеціальних рахунках ПДВ, яка в подальшому можу бути використана для розповсюдження безпідставного схемного податкового кредиту з ПДВ, і яка надасть можливість спричинити збитки державі.

Відповідно до АІС «Податковий блок» сума залишків ліміту в Системі електронного адміністрування ПДВ на спеціальних рахунках ТОВ «Софт Оіл» (код 42318031) станом на 22.01.2020 складає 13419618,69 грн.

Так, суми ПДВ за порядком функціонування СЕА ПДВ обліковується як сума ліміту, на яку можливо зареєструвати податкові накладні без внесення коштів, тобто така сума фактично, на теперішній час має статус активу і відповідно є майном підприємства, а завданням арешту майна є запобігання можливості його використання, перетворення (майна).

Крім того, арешт на суму ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ по ТОВ «Софт Оіл» (код 42318031), на яку можливо зареєструвати податкові накладні призведе до упередження спричинення збитків державі.

Відповідно до постанови слідчого про визнання та долучення до провадження речових доказів, а саме активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній податкові службі України (код за ЄДРПОУ 43005393) за адресою: м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ТОВ «Софт Оіл» (код 42318031).

Належність ліміту до активів підприємств (в частині сум податкового кредиту з податку на додану вартість (отриманих податкових накладних) підтверджується також: пунктами 5,12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №7258/4018), де зазначено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума, зокрема, дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом включає переплату за податками і зборами.

Застосування вищевказаного заходу забезпечення кримінального провадженні обумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки особи причетні до незаконної діяльності можуть в будь-який час здійснити реєстрацію податкових, накладних та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних їх відчуження іншим чином, з метою їх приховування. Даний факт унеможливлює в ^подальшому накладення арешту на активи, тим самим забезпечити збереження речових доказів та відшкодування спричинених державі матеріальних збитків

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього приходить до такого висновку.

14 червня 2019 року до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.206-2 КК України за № 42019040000000385.

У вказаному кримінальному провадженні старший слідчий в ОВС першого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС України ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на активи- суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній податковій службі України (код 43005393) за адресою: м. Київ, Львівська площа, буд. 8, підприємства: ТОВ «Софт Оіл» (код 42318031)шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ), на яку останні мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України розкриває поняття речових доказів. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

При цьому згідно з ч. 1, п.п. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, серед іншого, повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу.

Дослідивши клопотання про арешт майна та долучені до нього матеріали, суд встановив, що слідчий ОСОБА_3 не довів ані наявність правових підстав для накладення арешту, ані відомостей щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, до матеріалів клопотання про арешт майна органом досудового розслідування долучено копію протоколу допиту у якості свідка директора ТОВ «Софт Оіл» ОСОБА_6 , до якого свідком долучено копію нотаріально посвідченої заяви, наданої колишнім директором ТОВ «Софт Оіл» ОСОБА_7 , в якій останній зазначає, що правочин з приводу відчуження ним частки в статутному капіталі Товариства на користь ОСОБА_6 ним вчинено добровільно, з власної волі, з усвідомленням наслідків такого правочину, а усі документи підписувались ним особисто.

Крім того, до матеріалів клопотання про арешт майна слідчим долучено копію обвинувального акту , погодженого прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 від 30 вересня 2019 року у кримінальному провадженні №32019040000000028 за ознаками ч. 1 ст. 205-1 КК України відносно ОСОБА_6 .

Зі змісту вказаного обвинувального акту вбачається, що кримінальні провадження №32019040000000028 та № 42019040000000385, в рамках якого подано клопотання про арешт майна, фактично є тотожними, оскільки предметом їх дослідження є одні і ті самі дії ОСОБА_6 .

Також суд приходить до висновку, що майно, на яке слідчий прохає накласти арешт, не відповідає ознакам, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки не доведено, що сума ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній податковій службі України (код 43005393) за адресою: м. Київ, Львівська площа, буд. 8, підприємства: ТОВ «Софт Оіл» (код 42318031) є матеріальним об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Сума ліміту ПДВ не є ані активами підприємства, ані рухомим чи нерухомим майном, ані грошима, ані коштами та цінностями, ані видатковими операціями, ані майновими чи корпоративними правами, ані цінними паперами. Сума ліміту ПДВ не перебуває на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Отже, суми ліміту ПДВ не мають ознак переліку майна, яке визначено в ч. 10 ст. 170 КПК України, мають абстрактне вираження, а тому на них не може бути накладений арешт.

Фактично ліміт ПДВ є обсягом податку, а податок відповідно до норм чинного податкового, цивільного, господарського законодавства - не є майном чи активом підприємства, а відноситься до категорії зобов`язань.

Арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) зазначеною нормою КПК України не передбачений, як не передбачено і можливості накладення арешту на кошти, які знаходяться на електронному рахунку платника ПДВ.

Це випливає не тільки із положень ч. 10 ст. 170 КПК України, а і з того, що арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) фактично унеможливить перерахування платником податку коштів з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку.

Отже, органом досудового розслідування було внесено клопотання про арешт майна, на яке законом не передбачено можливості його арешту.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Вищевказаних вимог закону слідчий та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Зокрема, слідчий у клопотанні, хоча і визначив метою накладення арешту забезпечення збереження речових доказів, однак таку мету арешту суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) він не довів, оскільки зазначені суми ПДВ не є матеріальними об`єктами в розумінні ст. 98 КПК України, тобто не можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні, виходячи з того, що вони мають адміністративно-правову природу та існують виключно в межах адміністративних правовідносин між платником і органом ДФС.

Враховуючи вищевикладене, слідчим у повному обсязі недотримано вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України щодо змісту клопотання про накладення арешту на майно, а також не доведено можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України.

А тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Крім того, вимога слідчого зобов`язати посадових осіб ДПС України надати письмове повідомлення про накладення арешту на ліміти ПДВ в системі електронного адміністрування та відомості про заблоковані суми ліміту ПДВ на момент пред`явлення ухвали, а також в останній робочий день місяця, - не передбачена нормами Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 9, 87, 170-173, 216 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання старшого слідчого з ОВС четвертого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №42019040000000385 від 14 червня 2019 року, відмовити.

Строк оскарження ухвали п`ять днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1