ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року м. Київ № 640/18727/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний

комбінат Дніпро"

2. Приватного акціонерного товариства "ПІВДЕННА ВИНОКУРНЯ"

до Міністерства аграрної політики та продовольства України

треті особи: 1. Приватне акціонерне товариство "Одеський коньячний завод"

2. Українська корпорація по виноградарству і виноробній промисловості

"Укрвинпром"

3. Приватне акціонерне товариство "Дім марочних коньяків "Таврія"

4. Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод

про визнання протиправними та скасування в частині Правил виробництва коньяків

України, затверджених наказом від 27.12.2017р. № 702,

ВСТАНОВИВ:

Позивач -1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Відповідач), в якому просив визнати протиправними і скасувати Правила виробництва коньяків України, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2017 року № 702 (далі - Правила № 702») в частині:

- абзаців 3-7 пункту 2 розділу IV «Класифікація коньяків України», а саме:

«Під час виробництва ординарних коньяків України допускається використання витриманих не менше 3 років спиртів коньячних невітчизняного походження за умови, що частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у перерахунку на 1 літр 100-відсоткового спирту виробленої продукції має бути не менше ніж:

15 % - у 2019 році;

20 % - у 2020 році;

25 % - у 2021 році;

30 % - у 2022 році;

40 % - у 2023 році;

50 % - у 2024 році;

60 % - у 2025 році;

70 % - у 2026 році;

85 % - з 2027 року.

Спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників коньячного спирту та закладені для витримки, належать до спиртів коньячних вітчизняного походження за умови використання 100 % вітчизняної сировини для їх виробництва.

Інші спирти коньячні належать до спиртів коньячних невітчизняного походження.

Частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у готовій продукції під час виробництва ординарних коньяків України обраховується за період календарного року, починаючи з 01 січня відповідного року.

Виробник ординарного коньяку України має право закладати на подальшу витримку вітчизняні та імпортні спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників спиртів коньячних, з врахуванням попереднього віку витримки (до моменту продажу) у виробника спирту коньячного.»

- в частині фрази «виключно вітчизняного походження» в абзаці 1 пункту 3 розділу IV «Класифікація коньяків України»;

- в частині абзацу 1 пункту 4 розділу IV «Класифікація коньяків України», а саме: «Виготовлення спиртів коньячних для марочних коньяків України та їх витримка у дубових бочках здійснюється за місцем виробництва марочних коньяків України».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 18.12.2018 року. Також вказаною ухвалою суд зобов`язав відповідача опублікувати оголошення у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження в частині Правил виробництва коньяків України, затверджених наказом від 27.12.2017р. № 702.

Під час підготовчого засідання представником відповідача заявлено клопотання про об`єднання даної справи № 640/18727/18 та справи № 640/22280/18 (суддя Бояринцева М.А.) в одне провадження.

Під час розгляду даного клопотання судом було встановлено, що відповідно до відомостей автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва "Діловодство спеціалізованого суду", в провадженні судді Бояринцева М.А. перебуває адміністративна справа № 640/22280/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННА ВИНОКУРНЯ" до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправним (таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили) та нечинним пункт 2 розділу ІV Правил виробництва коньяків України, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 702 від 27 грудня 2017 року, в частині встановлення відсоткових часток використання спирту коньячного вітчизняного походження при виробництві коньяків України. Ухвалою суду від 04.01.2018 було відкрито провадження у справі № 640/22280/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "ПІВДЕННА ВИНОКУРНЯ" (далі також - Позивач-2) та ТОВ "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (далі також - Позивач-1) до Міністерства аграрної політики та продовольства України є однаковими та заявлені до одного й того самого відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 26.02.2019р. об`єднано для спільного розгляду в одне провадження адміністративну справу № 640/18727/18 з адміністративною справою № 640/22280/18, присвоєно об`єднаним справам загальний № 640/18727/18, відкладено підготовче засідання у справі на 16 квітня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач-1 зазначив, що оскаржуваною частиною Правил № 702 відповідач порушив норми права законодавчої системи України у сфері спірних правовідносин, зокрема:

- Угоди між Урядом Азербайджанської Республіки і Урядом України про вільну торгівлю, що підписана в м. Баку 28 липня 1995 року, яку ратифіковано Законом України від 12 липня 1996 року № 335/96-ВР - в частині визначеного статтею 3 Угоди зобов`язання сторін Угоди утримуватися від застосування дискримінаційних заходів, введення кількісних обмежень або еквівалентних їм заходів на експорт та/або імпорт товарів в рамках цієї угоди.

- Угоди про створення зони вільної торгівлі між державами - учасницями ГУУАМ, що підписана 20 липня 2002 року, яку ратифіковано Законом України від 28 листопада 2002 року № 321-IV - в частині визначених статтями 3 і 8 зобов`язань сторін Угоди не використовувати кількісні обмеження на ввезення і/або вивезення товарів, які походять з митної території однієї з договірних сторін і призначені для митних територій інших сторін, а також надавати таким товарам режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається вітчизняним товарам в тому, що стосується всіх законів, правил і вимог щодо їх внутрішньому ринку, пропозицій продажу, покупки, транспортування, розподілу чи використання.

- Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (Генеральною угоди з тарифів та торгівлі) (система ГАТТ/СОТ), що ратифікований Законом України від 10 квітня 2008 року № 250-VI «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» - в частині визначених статтею ІІІ частини ІІ Генеральної угоди зобов`язань сторін Угоди надавати товарам, що походять з будь-якої сторони, імпортованим на територію будь-якої іншої сторони режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається аналогічним товарам національного походження, щодо всіх законів, правил та вимог, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів (параграф 4 статті ІІІ); а також не встановлювати чи застосовувати будь-які правила внутрішнього кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, які вимагають прямо чи опосередковано, що будь-яка певна кількість або частка будь-якого товару, який є предметом регулювання повинна постачатися із національних джерел (параграф 5 статті ІІІ).

- Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII - в частині встановленого статтею 7 режиму для товарів, що імпортуються з держав-членів СОТ, не менш сприятливого, ніж для аналогічних товарів українського походження щодо податків, зборів, встановлюваних законами та іншими нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях.

- Господарського кодексу України стосовно встановлених частиною 2 статті 5 конституційних основ правового господарського порядку в Україні, таких як: економічна багатоманітність, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, а також стосовно встановлених статтею 44 принципів підприємницької діяльності, таких як: вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності.

- Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Національного стандарту України ДСТУ 4700:2006 «Коньяки України. Технічні умови», якими не передбачено кількісних вимог до спиртів коньячних за принципом їх належності до країни походження.

- Закону України «Про захист економічної конкуренції» в частині зобов`язання органів влади, сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

В обґрунтування позовних вимог Позивач-2 зазначив, що оскаржувана частина Правил № 702 є протиправною, оскільки не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а саме:

- Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про виноград та виноградне вино», Національного стандарту України ДСТУ 4700:2006 «Коньяки України. Технічні умови», якими не встановлено вимоги щодо обов`язкового використання у певних часках при виробництві ординарних коньяків України спиртів коньячних вітчизняного походження.

- Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (Генеральною угоди з тарифів та торгівлі) (система ГАТТ/СОТ), що ратифікований Законом України від 10 квітня 2008 року № 250-VI «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» - в частині визначених статтею ІІІ частини ІІ Генеральної угоди зобов`язань сторін Угоди надавати товарам, що походять з будь-якої сторони, імпортованим на територію будь-якої іншої сторони режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається аналогічним товарам національного походження, щодо всіх законів, правил та вимог, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів (параграф 4 статті ІІІ); а також не встановлювати чи застосовувати будь-які правила внутрішнього кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, які вимагають прямо чи опосередковано, що будь-яка певна кількість або частка будь-якого товару, який є предметом регулювання повинна постачатися із національних джерел (параграф 5 статті ІІІ).

- Закону України «Про захист економічної конкуренції» в частині зобов`язання органів влади, сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Крім того, на думку Позивача-2, при прийнятті Правил № 702 Відповідачем було порушено процедури, визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема: проект Правил № 702 не був внесений до плану діяльності Відповідача та плану діяльності Кабінету Міністрів України; проект Правил № 702 був поданий на повторне погодження без доопрацювання та без врахування зауважень та пропозицій Державної регуляторної служби України.

Публічне акціонерне товариство «ПІВДЕННА ВИНОКУРНЯ» в ході судового провадження надало документи про перейменування в Приватне акціонерне товариство «ПІВДЕННА ВИНОКУРНЯ» (Позивач-2).

Відповідач позови не визнав, подав до суду відзиви на позовні заяви Позивача-1 і Позивача-2, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовів з підстав їх необґрунтованості.

В обґрунтування своєї позиції Відповідач зазначив, що Правила № 702 прийняті ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України та з дотриманням положень міжнародних договорів, ратифікованих Україною.

Зокрема, Правила № 702 затверджено відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино», коньяки України виготовляються згідно з правилами виробництва коньяків, відповідними стандартами і технологічними інструкціями, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Правила № 702 затверджено відповідно до статей 8 та 9 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», якими передбачено повноваження відповідного центрального органу виконавчої влади в межах їх компетенції розробляти та затверджувати технічні регламенти у визначених сферах діяльності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1057 від 16.12.2015 року, якою Мінагрополітики уповноважено здійснювати функції технічного регулювання у сфері агропромислового виробництва та Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 листопада 2015 р. № 1119, яким передбачено повноваження Мінагрополітики здійснювати нормативно-правове регулювання питань, що належать до його компетенції, здійснювати функції технічного регулювання у визначеній законодавством сфері.

Відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України Наказ № 702 було погоджено з Міністерством фінансів України, Державною фіскальною службою, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Антимонопольним комітетом України та Державною регуляторною службою України та зареєстровано Міністерством юстиції України у встановленому порядку.

Також, на думку Відповідача Наказ № 702 не порушує міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, оскільки не забороняє і не обмежує імпорт на територію України спиртів коньячних, а лише встановлює частку обов`язкового використання спиртів коньячних вітчизняного походження при виготовленні саме «коньяку України». Наказ № 702 узгоджується із міжнародними зобов`язаннями України за угодами СОТ та Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, оскільки «коньяк» є географічним позначенням, що охороняється на території ЄС, а виробництво товару «коньяк України» з імпортного коньячного спирту фактично вводить споживача в оману.

Крім того, Відповідач вважає, що позивачами не наведено обставин щодо застосування до них оскаржуваних положень Правил № 702, оскільки ними не надано належних та допустимих доказів використання у своїй діяльності Правил виробництва України, адже з наданих документів не вбачається, що ним здійснюється виробництво ординарних коньяків України.

У відповіді на відзив Позивач-2 не погоджується з викладеними Відповідачем аргументами та заявляє, що встановлення Відповідачем вимог до країни походження сировини для виробництва коньяків України виходить за межі його повноважень, оскільки це питання не охоплюється законодавчо визначеною компетенцією Відповідача з технічного регулювання, а відноситься до сфери повноважень законодавчого органу - Верховної Ради України. В обґрунтування свої позиції Позивач-2 посилається на частини 1 та 2 статті 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино» (в редакції Закону України N 2628-VIIIвід 23.11.2018, що набув чинності 01.01.2019 року), якими встановлено, що для виготовлення коньяків України застосовуються матеріали та речовини українського та/або неукраїнського походження без будь-яких обмежень щодо часток їх використання у виробництві, дозволені для використання нормативними документами та Головним державним санітарним лікарем України (частина 1 статті 5). Запровадження будь-яких заходів кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового та виноградного дистиляту спиртового і зернового дистиляту, що мають іноземне (неукраїнське) походження відповідно до Митного кодексу України, у певних кількостях чи пропорціях при виробництві алкогольних напоїв здійснюється виключно законами України з урахуванням норм міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 5).

Також, Позивач-2 вважає, що оскаржувана частина Правил № 702 порушує умови міжнародних договорів, зокрема, пункт 1 та пункт 5 статті ІІІ (національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання) Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947) та статтю 34 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, які є частиною національного законодавства та мають пріоритет над національними актами законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України та частини 1 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України».

Крім того, Позивач-2 наполягає, що оскаржувана частина Правил № 702 порушує частину 7 статті 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» в частині заборони надання імпортованим товарам походженням з держав-членів СОТ режиму менш сприятливого, ніж для аналогічних товарів українського походження, щодо використання товарів, а також запровадження правил внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях.

Серед іншого, Позивач-2 зазначає, що оскаржувана частина Правил № 702 порушує частину 2 та частину 23 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якою органам влади заборонено вчиняти антиконкурентні дії, внаслідок яких суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Позивач-2 заперечує твердження Відповідача стосовно незастосування до нього оскаржуваної частини правил № 702 та зазначає що підпадає під її дію в силу здійснення діяльності з виробництва ординарних коньяків України, що підтверджується Ліцензією на виробництво алкогольних напоїв № 282 від 05 серпня 2016 р., Висновком експерта Херсонської ТПП № Вэ-156 від 15.04.2015 року про визначення кодів УКТ ЗЕД ординарним коньякам України, Атестатом виробництва № UA3.040.0281-16 від 27.07.2016 року; Сертифікатом відповідності № UA1.189.Х000121-18 від 06.08.2018 року з додатками 1, 2, 3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 26.02.2019р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Одеський коньячний завод" (далі - третя особа-1).

Третя особа-1 подала суду пояснення, в яких просить відмовити Позивачу-1 і Позивачу-2 в задоволенні позовних вимог з мотивів їх безпідставності та необґрунтованості. Так, третя особа-1 зазначила, що Правила № 702 не порушують Угоди між Азербайджаном і Україною, а також Угоди з вільної торгівлі держав-членів ГУУАМ, оскільки, вони (правила) не забороняють і не обмежують імпорт на територію України спиртів коньячних іноземного походження; до того ж Правила № 702 не регулюють та не можуть регулювати податкові і митні правовідносини, в сфері яких і передбачені зобов`язання щодо однакового використання національного режиму з внутрішнього оподаткування та регулювання та недопустимості кількісних обмежень на ввезення і/або вивезення товарів, які походять з митної території однієї з договірних сторін і призначені для митних територій інших сторін.

Також, на думку Третьої особи-1, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (Генеральною угоди з тарифів та торгівлі) (система ГАТТ/СОТ), що ратифікований Законом України від 10.04.2008 року № 250-VI та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, що ратифікована Законом України від 16.09.2014 року № 1678-VII, на які посилаються позивачі, оскільки вони не регулюють особливості виробництва та реалізації товарів з географічним зазначенням походження.

Третя особа-1 стверджує, що Правила № 702 затверджено Відповідачем у межах повноважень, згідно з Конституцією та законами України, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино», статей 8 та 9 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», Постанови Кабінету Міністрів України № 1057 від 16.12.2015 року, Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119.

У зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів та залученням третіх осіб підготовче засідання у справі неодноразово відкладалось.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2019р., від 11.07.2019р. та від 13.08.2019р. залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Українську корпорацію по виноградарству і виноробній промисловості "Укрвинпром" (Третя особа-2), Приватне акціонерне товариство "ДІМ МАРОЧНИХ КОНЬЯКІВ "ТАВРІЯ" (Третя особа-3), Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод (Третя особа-4).

Третя особа-4 у наданому поясненні проти позовних вимог заперечила, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

05.12.2019р. в судовому засіданні представник позивача-1 та представник позивача-2 позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеним у позові та запереченні на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Представником відповідача в судовому засіданні 05.12.2019р. було подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення реорганізації Міністерства аграрної політики та продовольства України. Представники позивача-1 та позивача-2 проти даного клопотання заперечили. Представники третіх осіб подане відповідачем клопотання підтримали. Суд відмовив в задоволенні поданого клопотання оскільки на час розгляду справи Міністерства аграрної політики та продовольства України існує як юридична особа, не ліквідовано та не реорганізовано, отже клопотання є обгрунтованим.

В судовому засіданні 05.12.2019р. сторонами було подано клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження. За результатами розгляду даного клопотання суд вирішив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

27 грудня 2017 року Міністерство аграрної політики та продовольства України (Відповідач) Наказом № 702 «Про затвердження Правил виробництва коньяків України» затвердило Правила виробництва коньяків України (далі - Правила № 702).

Пунктом 3 Наказу № 702 передбачено, що він набуває чинності через шість місяців з дня його офіційного опублікування.

Наказ № 702 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2018р. за № 875/32327 та опубліковано 10.08.2018 р. в Офіційному віснику України № 61, що підтверджується Листом Мінюсту № 15004-26-18/10.1 від 31.07.2018 року та інформацією з офіційного ресурсу «Законодавство України» в мережі Інтернет https://zakon.rada.gov.ua.

Отже, Наказ Мінагрополітики № 702 від 27.12.2017 року «Про затвердження Правил виробництва коньяків України» набув чинності 10.02.2019р.

Як зазначено в преамбулі Наказу № 702, його прийнято відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино», статей 8 та 9 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1057 «Про визначення сфер діяльності, в яких центральні органи виконавчої влади здійснюють функції технічного регулювання», підпункту 11 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119.

Згідно пункту 1 Правил № 702, ці Правила визначають порядок виробництва коньяків України та є обов`язковими для складання технологічних інструкцій, контролю коньячного виробництва всіма суб`єктами господарювання незалежно від форми власності.

Правила містять розділи: I. Загальні положення, II. Технічні регламенти, III. Виробничі регламенти, IV. Класифікація коньяків України та Додатки: № 1 «Фізико-хімічні показники виноматеріалів коньячних», № 2 «Фізико-хімічні показники спиртів коньячних молодих», № 3 Органолептичні показники коньяків України», № 4 «Фізико-хімічні показники коньяків України».

Абзацами 3-7 пункту 2 розділу IV «Класифікація коньяків України» Правил № 702 передбачено таке:

«Під час виробництва ординарних коньяків України допускається використання витриманих не менше 3 років спиртів коньячних невітчизняного походження за умови, що частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у перерахунку на 1 літр 100-відсоткового спирту виробленої продукції має бути не менше ніж:

15 % - у 2019 році;

20 % - у 2020 році;

25 % - у 2021 році;

30 % - у 2022 році;

40 % - у 2023 році;

50 % - у 2024 році;

60 % - у 2025 році;

70 % - у 2026 році;

85 % - з 2027 року.

Спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників коньячного спирту та закладені для витримки, належать до спиртів коньячних вітчизняного походження за умови використання 100 % вітчизняної сировини для їх виробництва.

Інші спирти коньячні належать до спиртів коньячних невітчизняного походження.

Частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у готовій продукції під час виробництва ординарних коньяків України обраховується за період календарного року, починаючи з 01 січня відповідного року.

Виробник ординарного коньяку України має право закладати на подальшу витримку вітчизняні та імпортні спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників спиртів коньячних, з врахуванням попереднього віку витримки (до моменту продажу) у виробника спирту коньячного.»

Пунктом 3 розділу IV «Класифікація коньяків України» Правил № 702 передбачено:

«Марочні коньяки України виготовляють зі спиртів коньячних виключно вітчизняного походження, витриманих у дубових бочках, середнього віку не менше 6 років і поділяють на:

1) витримані, групи «КВ» - із спиртів коньячних середнього віку не менше 6 років витримки;

2) витримані, вищої якості, групи «КВВЯ» - із спиртів коньячних середнього віку не менше 8 років витримки;

3) старі, групи «КС» - із спиртів коньячних середнього віку не менше 10 років витримки;

4) дуже старі, групи «ДС» - із спиртів коньячних середнього віку не менше 20 років витримки;

5) колекційні - спеціально відібрані марочні коньяки України, які пройшли післякупажний відпочинок та додатково витримані у дубовій тарі не менше 3 років.

Абзацом 1 пункту 4 розділу IV «Класифікація коньяків України» Правил № 702 встановлено:

«Виготовлення спиртів коньячних для марочних коньяків України та їх витримка у дубових бочках здійснюються за місцем виробництва марочних коньяків України.».

Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, законами України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов; Закон № 794-VII), «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов; Закон № 1160-IV), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою КМУ від 18 липня 2007 року № 950 та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 3 Закону № 794 -VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

При цьому, згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

У свою чергу статтею 1 Закону № 1160-IV визначено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що регуляторний акт характеризується наступним: 1) приймається уповноваженим регуляторним органом; 2) спрямований на регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторним органом та суб`єктом господарської діяльності; 3) має ознаки нормативно-правового акта, тобто розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, прийнятий щодо невизначеного кола суб`єктів.

Аналізуючи вказані Правила № 702 суд приходить до висновку, що за своєю правою природою вони є нормативно-правовими актом суб`єкта владних повноважень, що встановлює, змінює загальні правила регулювання однотипних відносин (у сфері виробництва коньяків України), і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування і стосується невизначеного кола осіб.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень врегульовані положеннями ст. 264 КАС України.

Відповідно до вказаних положень правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст. ст. 264 КАС України).

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ч.2 ст. ст. 264 КАС України).

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності (ч.3 ст. ст. 264 КАС України).

У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений (ч.4 ст. ст. 264 КАС України).

Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду (ч.7 ст. ст. 264 КАС України).

Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині (ч.9 ст. ст. 264 КАС України).

Досліджуючи питання дотримання вимог частини другої ст. 264 КАС України суд зазначає наступне.

У даному спорі позивачі надали суду копії документів, які підтверджують, що вони є виробниками коньяків, зокрема:

Позивач-1 надав:

- Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що основним видом діяльності Позивача є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (Код КВЕД 11.01), що включає виробництво дистильованих питних алкогольних напоїв: віскі, бренді, джину, лікеру, кальвадосу тощо;

- Акт атестації виробництва спирту коньяків України, складений комісією ДП «Дніпростандартметрологія» 07.11.2016 року, згідно якого Позивач-1 має технічні можливості для забезпечення стабільного випуску коньяків України в асортименті та забезпечення відповідності умов виробництва і готової продукції вимогам ДСТУ 4700:2003 «Коньяки України. ТУ», технологічної документації, а також санітарним і пожежним нормам і правилам;

- Атестат виробництва № UA3.024.0447-16 від 11.11.2016 року (дійсний до 06.11.2021 року), виданий ДП «Дніпростандартметрологія», який засвідчує, що стан виробництва коньяків України в асортименті, що виготовляється відповідно до ДСТУ 4700:2003 «Коньяки України. ТУ», забезпечує стабільність за фізико-хімічними показниками та показниками безпеки;

- Довідку № 664/04-36-40 від 01.12.2016 року, видану ГУ ДФС у Дніпропетровській області про перевірку технологічних умов виробництва алкогольних напоїв (коньяків України) щодо забезпечення повного технологічного циклу виробництва, відповідність вимогам законодавства, нормативній та технологічній документації;

- Ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 323 терміном дії з 29.11.2016 року до 29.11.2021 р., видану ДФС України на товарні позиції УКТ ЗЕД 2208201200 (коньяки України в посудинах місткістю 2 л та менше) та 2208206200 (коньяки України в посудинах місткістю більше як 2 л).

Позивач-2 надав:

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що одним із видів діяльності Позивача є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (Код КВЕД 11.01), що включає виробництво дистильованих питних алкогольних напоїв: віскі, бренді, джину, лікеру, кальвадосу тощо;

- Ліцензією на виробництво алкогольних напоїв № 282 терміном дії з 05.09.2016 до 05.08.2021 р., видану ДФС України на товарні позиції УКТ ЗЕД 2208201200 (коньяки України в посудинах місткістю 2 л та менше) та 2208206200 (коньяки України в посудинах місткістю більше як 2 л);

- Висновок експерта Херсонської ТПП № Вэ-156 від 15.04.2015 року про визначення для ПАО «Цюрюпинське», правонаступником якого є Позивач-2, кодів УКТ ЗЕД ординарним коньякам України 3, 4 та 5 зірочок;

- Атестат виробництва № UA3.040.0281-16 від 27.07.2016 року дійсний до 25.07.2021 року), виданий ДП «Херсонстандартметрологія», який засвідчує, що стан виробництва коньяків України в асортименті, що виготовляється відповідно до ДСТУ 4700:2003 «Коньяки України. ТУ», забезпечує стабільність за фізико-хімічними показниками та показниками безпеки;

- Сертифікат відповідності № UA1.189.Х000121-18 терміном дії з 06.08.2018 до 25.07.2020, з додатками 1, 2, 3, виданий ДП «Херсонстандартметрологія» про те, що коньяки України ординарні в асортименті згідно 3 додатків, відповідають ДСТУ 4700:2006, ГН 6.6.1.1-130-2006.

Отже, на момент звернення до суду з позовами Позивач-1 (дата звернення 12.11.2018) і Позивач-2 (дата звернення 28.12.2018) були суб`єктами правовідносин, у яких мали бути застосовані Правила № 702 з дати набрання ними чинності (10.02.2019 року), і на момент винесення цього рішення до позивачів застосовуються Правила № 702, отже, вони є належними позивачами у справі.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 264 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств.

При цьому, перевірка законності цих актів полягає у з`ясуванні їх відповідності законам України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно, підставами для прийняття судом рішення щодо незаконності (протиправності) правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність правовим актам вищої юридичної сили; перевищення повноважень при їх прийнятті; порушення встановленої законом процедури їх ухвалення або набрання ними чинності.

Аналізуючи оскаржувану частину Правил № 702 на відповідність правовим актам вищої юридичної сили суд зауважує, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів (з Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001).

Відносини у сфері виробництва коньяків України регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) та Законом України «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 року N 2662-IV (далі - Закон N 2662-IV).

При цьому, Закон № 481/95-ВР є спеціальним в силу частини 6 статті 18 цього Закону, якою передбачено, що всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової роздрібної торгівлі алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено: алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702), виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702), ліцензії на виробництво коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією видаються лише тим суб`єктам господарювання, які мають повний технологічний цикл виробництва, включаючи викурку і витримку.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702), повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій, акредитованих органами виконавчої влади, уповноваженими відповідно до законодавства.

Тобто, на момент затвердження Відповідачем Правил № 702 зазначені норми Закону № 481/95-ВР визначали суть повного технологічного циклу як переробку сировини у продукцію та не зобов`язували здійснювати виробництво відповідної сировини. Також, Закон № 481/95-ВР не встановлював вимог щодо обов`язкового використання коньячного спирту українського походження при виготовленні коньяків України.

Не встановлювали такої вимоги і чинні станом на 27.12.2017 року норми Закону «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 року N 2662-IV та вимоги ДСТУ 4700:20 «Коньяки України. Технічні умови».

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України № 2662-IV (в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702 - 27.12.2017 року), для виготовлення вин і коньяків України застосовуються матеріали та речовини, дозволені для використання нормативними документами та Головним державним санітарним лікарем України.

Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 було ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію з ЄС).

Відповідно до статті 34 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію, кожна Сторона надає національний режим товарам іншої Сторони відповідно до Статті III ГАТТ 1994, зокрема її приміток щодо тлумачення. Із цією метою Статтю III ГАТТ 1994 та її примітки щодо тлумачення включено до цієї Угоди, і вони є її невід`ємною частиною.

Відповідно до статті 54 глави 3 розділу IV Угоди про асоціацію, Сторони підтверджують свої існуючі права та обов`язки стосовно одна одної в рамках Угоди ТБТ СОТ, яка відповідає цій Угоді та є її невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 1 та пункту 5 статті ІІІ (національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання) Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947), Сторони визнають, що внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила та вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва. Жодна сторона не повинна встановлювати чи застосовувати будь-які правила внутрішнього кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, які вимагають, прямо чи опосередковано, що будь-яка певна кількість або частка будь-якого товару, який є предметом регулювання, повинна постачатися із вітчизняних джерел. Більш того, жодна сторона не повинна будь-яким іншим чином застосовувати правила внутрішнього кількісного регулювання таким чином, щоб це суперечило принципам, викладеним у параграфі 1.

Законом України N 250-VI від 10.04.2008 року ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі. З набранням чинності Протоколом про вступ України до Світової організації торгівлі Україна з 16.05.2008 р. приєдналася до Угоди про Світову організацію торгівлі та стала членом Світової організації торгівлі (далі - СОТ).

Пунктом 2 Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі передбачено, що Угодою про СОТ до якої приєднується Україна, є Угода про СОТ, у тому числі пояснювальні примітки до цієї Угоди, уточнена, змінена або іншим чином модифікована такими юридичними документами, які, можливо, набрали чинності до дати набрання чинності цим Протоколом. Цей Протокол, який уключає зобов`язання, зазначені в пункті 512 Звіту Робочої групи, є невід`ємною частиною Угоди про СОТ.

В силу вимог пункту 2 статті ІІ Угоди про СОТ з цієї ж дати (16.05.2008) для України стала обов`язковою Генеральна угода про тарифи й торгівлю 1994 як невід`ємна частина Угоди про заснування Світової організації торгівлі.

Відповідно до пункту 1 та пункту 5 статті III (національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання) Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947), яка є частиною Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994, а відтак невід`ємною частиною Угоди про СОТ, Сторони визнають, що внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила та вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва. Жодна сторона не повинна встановлювати чи застосовувати будь-які правила внутрішнього кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, які вимагають, прямо чи опосередковано, що будь-яка певна кількість або частка будь-якого товару, який є предметом регулювання, повинна постачатися із вітчизняних джерел. Більш того, жодна сторона не повинна будь-яким іншим чином застосовувати правила внутрішнього кількісного регулювання таким чином, щоб це суперечило принципам, викладеним у параграфі 1.

Пунктом 4 статті ІІІ ГАТТ 1947 визначено: Товарам, що походять з території будь-якої сторони, імпортованим на територію будь-якої іншої сторони, повинен надаватися режим не менш сприятливий, ніж режим, який надається аналогічним товарам національного походження, щодо всіх законів, правил та вимог, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів. Положення цього параграфа не повинні перешкоджати застосуванню диференційованих внутрішніх зборів за транспортування, які залежать винятково від економічних умов

експлуатації транспортних засобів, а не від національного походження товару.

Частиною 7 статті 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII встановлено, що в Україні згідно з цим Законом запроваджуються національний режим для товарів, що імпортуються з держав - членів Світової організації торгівлі (далі - СОТ), який означає, що стосовно імпортованих товарів походженням з держав - членів СОТ надається режим не менш сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського походження щодо податків, зборів, встановлюваних законами та іншими нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року N 1906-IV встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року N 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, на момент затвердження Правил № 702 чинне законодавство України (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Генеральна угоди з тарифів та торгівлі, Угода про асоціацію з ЄС, які є складовою частиною національного законодавства), забороняло встановлювати на національному рівні вимоги щодо змішування, переробки або використання вітчизняних та імпортних товарів у певних кількостях чи пропорціях.

Суд не погоджується з твердженням Третьої особи-1, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (Генеральною угоди з тарифів та торгівлі) (система ГАТТ/СОТ), що ратифікований Законом України від 10.04.2008 року № 250-VI та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, що ратифікована Законом України від 16.09.2014 року № 1678-VII, оскільки ці положення не містять виключень стосовно товарів з географічним зазначенням походження. Тому, норми вказаних міжнародних угод застосовуються до будь-яких товарів, в тому числі і коньяків України.

На виконання Угоди про асоціацію з ЄС (як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту), Верховною Радою України було прийнято Закон № 2628-VIII від 23.11.2018 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628-VIII).

Законом № 2628-VII внесені зміни, зокрема, до частин 1, 2 статті 5 Закону України «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 року N 2662-IV та до частини 5 статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону N 2662-IV (з урахуванням змін, внесених Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018, що набули чинності 01 січня 2019), вина і коньяки України виготовляються згідно з правилами виробництва і зберігання тихих вин, правилами виробництва і зберігання ігристих та шампанських вин, правилами виробництва коньяків України, відповідними стандартами і технологічними інструкціями, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства. Для виготовлення вин і коньяків України застосовуються матеріали та речовини українського та/або неукраїнського походження без будь-яких обмежень щодо часток їх використання у виробництві, дозволені для використання нормативними документами та Головним державним санітарним лікарем України.

Частиною 2 статті 5 Закону N 2662-IV (в редакції Закону України № 2628-VIII від 23.11.2018, що набула чинності 01 січня 2019) передбачено, що запровадження будь-яких заходів кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового та виноградного дистиляту спиртового і зернового дистиляту, що мають іноземне (неукраїнське) походження відповідно до Митного кодексу України, у певних кількостях чи пропорціях при виробництві алкогольних напоїв здійснюється виключно законами України з урахуванням норм міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України".

Частиною 5 статті 2 Закону № 481/95-ВР (з урахуванням змін, внесених Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018, що набули чинності 01 липня 2019) визначено, що виробництво коньяку України також здійснюється суб`єктами господарювання незалежно від форми власності шляхом купажу коньячних спиртів українського та/або неукраїнського походження без будь-яких обмежень щодо часток їх використання у виробництві, витриманих не менше трьох років у дубовій тарі або нержавіючих чи емальованих ємностях з дубовою клепкою.

Отже, на момент набрання Правила № 702 чинності (10.02.2019) Закон України № 2662-IV, на виконання якого вони були прийняті, по іншому регулював питання вмісту у коньяках України сировини українського та/або неукраїнського походження.

Проаналізувавши вищевикладені норми права, суд доходить висновку, що Правила № 702 в частині положень щодо обов`язкового використання вітчизняних коньячних спиртів при виробництві коньяків України не відповідають вказаним правовим актам вищої юридичної сили, а отже є протиправними.

Перевіряючи межі повноважень Відповідача при прийнятті оскаржуваних Правил № 702, суд керується такими нормами права.

Згідно пункту 1 статті 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166-VI (далі - Закон № 3166-VI,) міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону № 3166-VI, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

Відповідно до статті 3 Закону № 3166-VI, Міністерства у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України (пункт 1 статті 3). Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України (пункт 3 статті 3).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 3166-VI, Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 р. № 1119 затверджене Положенням про Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі - Положення № 1119), відповідно до якого Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, серед іншого, формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва (п. 1 Положення № 1119).

Відповідно до підпункту 11 пункту 4 Положення № 1119, Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до закону функції технічного регулювання у визначеній законодавством сфері.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення сфер діяльності, в яких центральні органи виконавчої влади здійснюють функції технічного регулювання» № 1057 від 16.12.2015 року Мінагрополітики уповноважено здійснювати функції технічного регулювання у сфері агропромислового виробництва.

Відповідно до визначень, викладених у статті 1 Закону України від 15 січня 2015 року

№ 124-VIII «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» (далі - Закон № 124-VIII) технічне регулювання - правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов`язкових вимог до характеристик продукції або пов`язаних з ними процесів та методів виробництва, а також перевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю); технічний регламент - нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов`язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні процедурні положення, додержання яких є обов`язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва;

Як передбачено статтею 8 Закон № 124-VIII, відповідні центральні органи виконавчої влади в межах їх компетенції: розробляють та переглядають технічні регламенти; забезпечують впровадження розроблених та/або прийнятих ними технічних регламентів; затверджують технічні регламенти, якщо їх не затверджено законами чи актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 9 Закону № 124-VIII встановлено: цілями прийняття технічних регламентів є захист життя та здоров`я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману (частина 1 статті 9). Технічні регламенти розробляються, приймаються та застосовуються на основі принципів, установлених Угодою Світової організації торгівлі про технічні бар`єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року (частина 2 статті 9). Технічні регламенти розробляються на основі регіональних стандартів, національних стандартів України чи інших держав, актів законодавства Європейського Союзу, інших економічних об`єднань або інших держав чи відповідних частин таких стандартів і актів законодавства (частина 3 статті 9). Технічні регламенти затверджуються законами, актами Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади (частина 4 статті 9). Нормативно-правовий акт, що має визначені цим Законом ознаки технічного регламенту, вважається технічним регламентом незалежно від використання в назві такого акта слів "технічний регламент" (частина 5 статті 9).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Правила № 702 є за своєю природою технічним регламентом з виготовлення коньяків України, оскільки має визначені Законом № 124-VIII ознаки технічного регламенту, зокрема, за змістом, формою та структурою відповідає статті 10 Закону № 124-VIII; затверджений актом уповноваженого центрального органу, як передбачено частиною 4 статті 9 Закону № 124-VIII. Отже, Правила № 702 мають відповідати основним принципам, установленим Угодою Світової організації торгівлі про технічні бар`єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року та вимогам Національного стандарту України ДСТУ 4700:2006 «Коньяки України. Технічні умови».

Згідно пункту 1 ДСТУ 4700:2006, цей стандарт поширюється на коньяки України - міцні алкогольні напої з характерним букетом і смаком, виготовлені купажем коньячних спиртів, отриманих методом дистиляції коньячних виноматеріалів на спеціальних мідних апаратах з фракціонуванням, витриманих не менше 3 років у дубовій тарі або нержавких чи емальованих місткостях із дубовою клепкою.

Вимоги до сировини і матеріалів для виготовлення коньяків України встановлені підпунктом 5.2.1 пункту 5 ДСТУ 4700:20, серед яких відсутня вимога щодо обов`язкового використання спиртів коньячних вітчизняного походження.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України № 2662-IV в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702 (27.12.2017 року), вина і коньяки України виготовляються згідно з правилами виробництва і зберігання тихих вин, правилами виробництва і зберігання ігристих та шампанських вин, правилами виробництва коньяків України, відповідними стандартами і технологічними інструкціями, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства. Для виготовлення вин і коньяків України застосовуються матеріали та речовини, дозволені для використання нормативними документами та Головним державним санітарним лікарем України.

Відповідно до статті 3 Закону України № 2662-IV в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702 (27.12.2017 року), для виробництва вин і коньяків України використовуються технічні сорти винограду, що відповідають вимогам державних стандартів. Не допускається при переробці змішування європейських сортів винограду з сортами виду Лабруска та гібридами прямими виробниками. Столові сорти винограду можуть використовуватися для виготовлення ординарних вин. Для виробництва ординарних вин, бренді і коньяків України допускається використовування столових сортів винограду, якщо за вмістом цукрів та іншими показниками якості вони відповідають вимогам, що пред`являються до винограду технічних сортів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону № 481/95-ВР в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702 (27.12.2017 року), виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону № 481/95-ВР, в редакції, чинній на момент затвердження Правил № 702 (27.12.2017 року), виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії. А відповідно до статті 9 «Дотримання стандартів» вказаного Закону, алкогольні напої повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм та з урахуванням матеріалів справи, суд приходить до висновку, що на момент затвердження Правил № 702 (27.12.2017 року) спеціальне законодавство у сфері виробництва коньяків України (Закон № 481/95-ВР, Закон № 2662-IV, ДСТУ 4700:2006) не встановлювало вимоги щодо обов`язкового використання спиртів коньячних вітчизняного походження при виробництві коньяків України; а загальне законодавство (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII) та міжнародні угоди (Угода про асоціацію між Україною та ЄС, Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947) забороняли встановлювати чи застосовувати будь-які правила внутрішнього кількісного регулювання щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, які вимагають, прямо чи опосередковано, що будь-яка певна кількість або частка будь-якого товару, який є предметом регулювання, повинна постачатися із вітчизняних джерел.

Питання про встановлення обов`язкової частки спиртів коньячних вітчизняного походження при виробництві коньяків України чи встановлення вимог до країни походження сировини не відноситься до сфери технічного регулювання, і відповідно, не можуть бути визначені технічним регламентом, яким за своєю суттю є Правила № 702.

Отже, Правила № 702 не можуть визначати засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту оптової і роздрібної торгівлі спиртом коньячним і алкогольними напоями та обігом алкогольних напоїв на території України, оскільки такі відносини регулюються і є сферою дії Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Правила № 702 є лише базовим нормативним документом галузі для складання технологічних інструкцій, контролю коньячного виробництва, і як наслідок не можуть обмежувати використання іноземних коньячних спиртів при виробництві коньяків України

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановивши в Правилах № 702 вимоги щодо обов`язкової частки спиртів коньячних вітчизняного походження при виробництві коньяків України Відповідач вийшов за межі своїх повноважень, тому в цій частині нормативно-правовий акт є неправомірним.

При перевірці судом питання дотримання встановленої законом процедури прийняття та набрання чинності оскаржуваним актом, суд виходить з того, що Правила № 702 є регуляторним актом, про що зазначено у пункті 10 пояснювальної записки до проекту Наказу № 702.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV), регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини (частина 4 статті 3 Господарського кодексу України). Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (частина п`ята статті 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 1 розділу I «Загальні положення» Правил № 702, ці Правила визначають порядок виробництва коньяків України та є обов`язковими для складання технологічних інструкцій, контролю коньячного виробництва всіма суб`єктами господарювання незалежно від форми власності.

Правила № 702 в цілому відповідають наведеним критеріям (прийняті і затверджені уповноваженим державним органом; встановлюють загальнообов`язкові правила поведінки у сфері господарської діяльності; застосовуються неодноразово та поширюються на невизначене коло осіб), відтак, є регуляторним актом, та повинні прийматися у відповідності до процедури, встановленої нормами Закону України № 1160-IV).

Забезпечення здійснення державної регуляторної політики відповідно до положень статті 5 вказаного Закону включає: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

Частиною 1 статті 25 Закону № 1160-IV встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин, зокрема:

- відсутній аналіз регуляторного впливу;

- проект регуляторного акта не був оприлюднений;

- проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом;

- щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

Як слідує зі змісту статті 8 Закону № 1160-IV, стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником до оприлюднення проекту регуляторного акта готується аналіз регуляторного впливу з метою одержання зауважень та пропозицій.

Вимоги до підготовки аналізу регуляторного впливу встановлюють Закон та Методика проведення аналізу впливу регуляторного акта, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004р. № 308.

Відповідно до статті 9 Закону № 1160-IV, проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 1160-IV, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Судом становлено, що 20.11.2017 року на офіційній сторінці Мінагрополітики в мережі Інтернет (https://minagro.gov.ua/ua/npa/proekt-nakazu-ministerstva-agrarnoi-politiki-ta-prodovolstva-ukraini-pro-zatverdzhennya-pravil-virobnitstva-konyakiv-ukraini-1) розміщено проект наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження Правил виробництва коньяків України"; Повідомлення про оприлюднення, Пояснювальна записка та Аналіз регуляторного впливу до вказаного проекту, відповідно до статей 8, 9 Закону № 1160-IV.

Відповідно до статті 21 Закону № 1160-I, проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади підлягають погодженню із уповноваженим органом (частина 1 статті 21). Уповноважений орган розглядає проект регуляторного акта та документи, що додаються до нього, і приймає рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні. Це рішення не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття подається до органу, який розробив проект регуляторного акта (частина 4 статті 21).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою КМУ від 24.12.2014 №724, Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції р діяльності.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 вказаного Положення, Регуляторна служба відповідно до покладених на неї завдань погоджує проекти нормативно-правових актів з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, розроблені центральними органами виконавчої влади.

Судом становлено, що проект наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження Правил виробництва коньяків України" погоджено з Державною регуляторною службою України, про що свідчить Рішення ДРС № 526 від 21.11.2017 року.

Отже, на момент прийняття Наказу № 702 (21.11.2017 року) не існувало обставин, передбачених частиною 1 статті 25 Закону № 1160-IV, які є перешкодою для прийняття регуляторного акта.

Стосовно аргументів Позивача-2 про видання Відповідачем Наказу № 702 від 27.12.2017р. з порушенням принципу передбачуваності регуляторної політики, що не дозволило Позивачу-2 спланувати свою діяльність, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону № 794-VII акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону № 1160-IV.

Так, статтею 4 Закону № 1160-IV визначені принципи державної регуляторної політики, до яких відносяться:

доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1160-IV регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

Планування діяльності з підготовки Кабінетом Міністрів України проектів регуляторних актів здійснюється в порядку, встановленому Регламентом Кабінету Міністрів України, з урахуванням вимог частин третьої та четвертої статті 7 цього Закону. Плани діяльності центральних органів виконавчої влади з підготовки проектів регуляторних актів формуються на основі затвердженого плану діяльності Кабінету Міністрів України з підготовки проектів регуляторних актів (стаття 19 Закону № 1160-IV).

За таких нормативних умов, необхідним є затвердження регуляторним органом плану діяльності з підготовки ним проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року.

З матеріалів справи вбачається, що проект наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження Правил виробництва коньяків України" відсутній у плані діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік та у плані діяльності Кабінету Міністрів України на 2017 рік.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у силу частини першої статті 7, статті 19 Закону № 1160-IV не включення спірної постанови до плану Кабінету Міністрів України з підготовки ним проектів регуляторних актів свідчить про недотримання принципу передбачуваності, послідовності регуляторної діяльності, відповідності її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 27.11.2018р. у справі №826/2507/18.

Порядок оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій визначений у статті 9 Закону № 1160-IV, відповідно до якої кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 1160-IV повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акту в мережі Інтернет.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що оприлюднення регуляторного акта здійснюється з метою одержання зауважень і пропозицій. При цьому, оприлюдненню підлягають як проект регуляторного акта, так і відповідний аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

З наведеного слідує висновок про обов`язковість оприлюднення проекту регуляторного акта і відповідного аналізу регуляторного впливу, що здійснюється з необхідності одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, чим, по суті, здійснюється забезпечення публічного обговорення проекту регуляторного акта. За таких обставин, проект регуляторного акта має бути оприлюдненим щонайменше 1 місяць до прийняття такого проекту.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 428/7176/14-а.

Суд звертає увагу, що пунктом 3 проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження Правил виробництва коньяків України" встановлено, що наказ набирає чинності через шість місяців з дня його офіційного опублікування.

Водночас, між датою оприлюднення проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження Правил виробництва коньяків України" (20.11.2017) і датою набрання чинності Наказом № 702 від 27.12.2017 "Про затвердження Правил виробництва коньяків України" (10.02.2019) минуло більше одного року.

На переконання суду, вказаний строк є достатнім для планування суб`єктами господарювання своєї діяльності і відсутність проекту оскаржуваного акту в планах діяльності Мінагрополітики і КМУ з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік не створює непередбачуваних наслідків для позивачів, як суб`єктів господарської діяльності, та не призводить до суттєвих порушень їх прав, свобод, інтересів. Відповідно, вказана обставина, не є достатньою підставою для визнання Правил № 702 протиправними і нечинними повністю.

Відповідно до статті 15 Закону України № 3166-VI, накази міністерства, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (частина 4 статті 15). Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях (частина 5 статті 15). Всі накази міністерства оприлюднюються державною мовою на офіційному сайті міністерства в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації». Проекти наказів міністерства, які мають нормативно-правовий характер, оприлюднюються на офіційному веб-сайті міністерства відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки (частина 6 статті 15). Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування (частина 7 статті 15).

Відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації (п. 1 Указу). Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств здійснює Міністерство юстиції України (п. 2 Указу). Нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності (п. 3 Указу).

На підставі вказаного Указу та відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731, Міністерство юстиції України зареєструвало Наказ Мінагрополітики № 702 від 27.12.2017 "Про затвердження Правил виробництва коньяків України" в Державному реєстрі нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади 30 липня 2018 року за № 875/32327, що підтверджується Листом Мінюсту № 15004-26-18/10.1 від 31.07.2018 року.

Наказ Мінагрополітики № 702 від 27.12.2017 "Про затвердження Правил виробництва коньяків України" опублікований 10.08.2018р. в Офіційному віснику України № 61.

Отже, суд дійшов висновку, що Відповідачем не було порушено процедури реєстрації, оприлюднення і набрання законної сили Наказом № 702 від 27.12.2017 "Про затвердження Правил виробництва коньяків України".

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в судовому засіданні на те, що вже розроблений законопроект, в якому вже на законодавчому рівні будуть закріплені положення, які містяться в оскаржуваних Правилах виробництва коньяків України, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2017 року № 702, оскільки суд вирішує правомірність зазначених Правил на час їх прийняття.

Щодо способу захисту порушених прав позивачів Суд зазначає наступне.

Суд дійшов висновку, що оскаржувана частина Правил № 702 є протиправною, оскільки не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та прийнята Відповідачем з перевищення повноважень.

Оскаржувана частина Правил № 702 порушує права позивачів, як зазначено вище, у тому числі, виходячи з положень частини 1 Конституції України («Україна є правовою державою») та частини 1 статті 8 Конституції України («В Україні визнається і діє принцип верховенства права»), на реалізацію своїх законних прав та інтересів у сфері спірних відносин на підставі закону та із дотриманням вимог закону з боку суб`єктів владних повноважень. Дотримання прав та інтересів позивачів є кореспондуючим обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти у сфері відносин, яка поширюється на позивачів, лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак недотримання встановлених законом вимог у сфері спірних відносин, веде до порушення прав певних осіб, в даному випадку, - позивачів. Відтак, порушені права позивачів підлягають судовому захисту.

Позивач -1 заявив вимогу про визнання протиправними і скасування Правил виробництва коньяків України, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2017 року № 702 в частині:

- абзаців 3-7 пункту 2 розділу IV «Класифікація коньяків України»;

- в частині фрази «виключно вітчизняного походження» в абзаці 1 пункту 3 розділу IV «Класифікація коньяків України»;

- в частині абзацу 1 пункту 4 розділу IV «Класифікація коньяків України», а саме: «Виготовлення спиртів коньячних для марочних коньяків України та їх витримка у дубових бочках здійснюється за місцем виробництва марочних коньяків України».

Позивач-2 заявив вимогу про визнання протиправним та нечинним пункту 2 розділу IV Правил виробництва коньяків України, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2017 року № 702 в частині встановлення відсоткових часток використання спирту коньячного вітчизняного походження при виробництві коньяків України.

За змістом статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, верховенство права.

Згідно з частинами 1, 4 статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 9 статті 264 КАС України, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до усталеної судової практики адміністративних судів, відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є недопустимим.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що Позивач-1 обрав невірний спосіб захисту в частині скасування нормативно-правового акту, а тому суд вважає за доцільне застосувати спосіб захисту у формі визнання нечинною оскаржуваної частини нормативно-правового акта.

Стосовно обраного Позивача-2 способу захисту, суд вважає, що визнання протиправним та нечинним лише пункту 2 розділу IV Правил № 702 в частині встановлення відсоткових часток використання спирту коньячного вітчизняного походження при виробництві коньяків України не в повній мірі захистить порушені права Позивача-2, оскільки, інші положення Правил № 702 містять вимогу про виготовлення коньяків України зі спиртів коньячних виключно вітчизняного походження (абзац 1 пункту 3 розділу IV «Класифікація коньяків України») та про виготовлення спиртів коньячних для марочних коньяків України та їх витримку у дубових бочках - за місцем виробництва марочних коньяків України (абзац 1 пункту 4 розділу IV «Класифікація коньяків України»).

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог Позивача-2 і визнати протиправними і нечинними Правила № 702 в частині:

- абзаців 3-7 пункту 2 розділу IV «Класифікація коньяків України»;

- в частині фрази «виключно вітчизняного походження» в абзаці 1 пункту 3 розділу IV «Класифікація коньяків України»;

- в частині абзацу 1 пункту 4 розділу IV «Класифікація коньяків України», а саме: «Виготовлення спиртів коньячних для марочних коньяків України та їх витримка у дубових бочках здійснюється за місцем виробництва марочних коньяків України».

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття Правил № 702 в оскаржуваній частині.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов Позивача-1 підлягає частковому задоволенню стосовно визнання протиправними Правил № 702 в зазначеній у позові частині. У задоволенні вимоги Позивича-1 про скасування оскаржуваної частини Правил № 702 слід відмовити. Вимоги Позивача-2 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті КАС України , при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 8 статті 139 КАС України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, який затвердив оскаржувану частину Правил № 207 з перевищенням своїх повноважень, в порушення законів та міжнародних договорів України, а також не вжив заходів для самостійного виключення оскаржуваних положень зі змісту Правил № 207 після набрання чинності (01.01.2019 року) Законом N 2628-VIII від 23.11.2018, яким передбачено можливість використання матеріалів та речовин українського та/або неукраїнського походження без будь-яких обмежень щодо часток їх використання у виробництві коньяків України.

З огляду на зазначене суд покладає витрати позивачів зі сплати судового збору повністю на Відповідача незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем-1 сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8284 від 09.10.2018 р.

Позивачем-2 сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13080 від 21.12.2018 р.

Таким чином, суд присуджує стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь Позивача-1 понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. та на користь Позивача-2 - у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно- безалкогольний комбінат Дніпро» задовольнити частково.

2. Позов Приватного акціонерне товариство «ПІВДЕННА ВИНОКУРНЯ» задовольнити повністю.

3. Визнати протиправними і нечинними Правила виробництва коньяків України, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2017 року № 702 в частині:

- абзаців 3-7 пункту 2 розділу IV «Класифікація коньяків України», а саме:

«Під час виробництва ординарних коньяків України допускається використання витриманих не менше 3 років спиртів коньячних невітчизняного походження за умови, що частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у перерахунку на 1 літр 100-відсоткового спирту виробленої продукції має бути не менше ніж:

15 % - у 2019 році;

20 % - у 2020 році;

25 % - у 2021 році;

30 % - у 2022 році;

40 % - у 2023 році;

50 % - у 2024 році;

60 % - у 2025 році;

70 % - у 2026 році;

85 % - з 2027 року.

Спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників коньячного спирту та закладені для витримки, належать до спиртів коньячних вітчизняного походження за умови використання 100 % вітчизняної сировини для їх виробництва.

Інші спирти коньячні належать до спиртів коньячних невітчизняного походження.

Частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у готовій продукції під час виробництва ординарних коньяків України обраховується за період календарного року, починаючи з 01 січня відповідного року.

Виробник ординарного коньяку України має право закладати на подальшу витримку вітчизняні та імпортні спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників спиртів коньячних, з врахуванням попереднього віку витримки (до моменту продажу) у виробника спирту коньячного.»

- в частині фрази «виключно вітчизняного походження» в абзаці 1 пункту 3 розділу IV «Класифікація коньяків України»;

- в частині абзацу 1 пункту 4 розділу IV «Класифікація коньяків України», а саме: «Виготовлення спиртів коньячних для марочних коньяків України та їх витримка у дубових бочках здійснюється за місцем виробництва марочних коньяків України».

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Зобов`язати Міністерство аграрної політики та продовольства України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено Правила виробництва коньяків України, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2017 року № 702, після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (51000, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, смт. Царичанка, вул. Царичанська, 168; код ЄДРПОУ 36710304) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код ЄДРПОУ 37471967) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

7. Стягнути на користь Приватного акціонерне товариство «ПІВДЕННА ВИНОКУРНЯ» (75100, Херсонська обл., Олешківський район, місто Олешки, вулиця Горького, 28А; код ЄДРПОУ 00413558) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24; код ЄДРПОУ 37471967) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій