ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18439/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора України № 12дк від 07.11.2014 про його звільнення з посади військового прокурора Чернігівського гарнізону Центрального регіону України та поновити його на посаді військового прокурора Чернігівського гарнізону Центрального регіону України, допустивши до негайного виконання судове рішення в цій частині з виплатою заробітної плати за один місяць.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року позивачеві відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд невірно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Апелянт вказує, що матеріали справи не утримують жодних доказів на підтвердження його обізнаності із прийнятим наказом про звільнення. Також доводить, що відсторонення його від посади було здійснено в дисциплінарному порядку без обмеження часовим періодом, отже у суду є підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Також, суд не звернув увагу на те, що саме на відповідача покладено обов`язок оголосити та ознайомити співробітника із наказом про звільнення та вручити трудову книжку, натомість в межах даної справи, відповідачем протиправно приховано факт звільнення та не вжито жодних заходів щодо інформування позивача про його звільнення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивачем додатково надані письмові пояснення, в яких він, посилаючись на позицію Верховного Суду в справі № 9901/611/19, доводить, що на стадії відкриття провадження у справі суд обмежений можливістю з`ясування обставин поважності причин пропущення строку звернення до суду, тому, на думку скаржника, суд на цій стадії повинен визнати достатніми обґрунтування позивача про поважність причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із цим адміністративним позовом.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до суду, яке мотивовано необізнаністю про виданий наказ про його звільнення, оскільки упродовж 2014-2019 років Деснянським районним судом м. Чернігова розглядалось кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 386 КК України.

Внаслідок закриття названого кримінального провадження з підстав відмови прокурора від державного обвинувачення, позивач 13 серпня 2019 року звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про поновлення його на посаді, на що отримав відповідь від 19.08.2019 № 11-623вих-19 про необхідність його прибуття до прокуратури Центрального регіону для одержання трудової книжки.

29 серпня 2019 року позивач отримав трудову книжку та ознайомився із записом про його звільнення на підставі наказу Генерального прокурора України від 07.11.2014 № 12дк.

20 вересня 2019 року позивач отримав копію наведеного наказу, отже, вважає що саме з цієї дати починається відлік строку на звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про поновлення строків звернення до суду з адміністративним позовом, при цьому, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2014 в справі №757/27522/14-к відсторонено позивача від посади військового прокурора Чернігівського гарнізону Центрального регіону України строком на 2 місяці. Строк відсторонення від посади обраховувати із дати повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а саме з 11 години 28 хвилин 27 вересня 2014 року. Отже з моменту закінчення строку відсторонення (28 листопада 2014 року) позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав в частині звільнення.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає незаконним своє звільнення, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за захистом своїх прав і законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежними від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними доказами.

За встановленими обставинами справи, 27.09.2014 позивача затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2014 до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді застави строком на 2 місяці. На цей же строк на позивача покладено обов`язки підозрюваного.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2014 з 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 відсторонено від посади військового прокурора Чернігівського гарнізону строком на 2 місяці.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08.10.2014 до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27.11.2014.

З 08 по 10 жовтня 2014 року позивач утримувався під вартою в слідчому ізоляторі міста Києва.

В подальшому, ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2014 та ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.01.2015 продовжено покладені на позивача обов`язки підозрюваного у кримінальному провадженні.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2019 року кримінальне провадження № 42014000000000947 в частині обвинувачення позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку із відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

За приписами п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII повноваження прокурора зупиняються в разі:

відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього - до звільнення з посади прокурора, скасування рішення про відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього, закриття цього дисциплінарного провадження або накладення за його вчинення дисциплінарного стягнення;

відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції», - до закінчення розгляду судом справи про адміністративне корупційне правопорушення;

відсторонення від посади в порядку, передбаченому статтями 154-158 Кримінального процесуального кодексу України, - до скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади чи відповідної ухвали або припинення дії такої ухвали.

На час відсторонення від посади, відсторонення від виконання службових повноважень за прокурором зберігається заробітна плата, а у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цієї статті, йому можуть доручати завдання, виконання яких не впливає на об`єктивність перевірки (ч. 2 ст. 64 Закону № 1697-VII).

З огляду на положення ч. 2 ст. 64 Закону № 1697-VII незмістовними є доводи заявника апеляційної скарги, що неотримання ним заробітної плати свідчить про його відсторонення від займаної посади, оскільки в даному випадку, відсутність грошового забезпечення вказує на його звільнення.

Додатково слід зазначити, що остаточний розрахунок із ОСОБА_1 було проведено 18.11.2014 на загальну суму 18 162, 45 грн. Виплату було здійснено відповідно до платіжного доручення № 815 від 17.11.2014 із призначенням платежу «…перерах. на карт. рах. допомоги при звільненні…».

Відповідно до частини другої статті 154 КПК України відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Як наголошувалось вище, позивача відсторонено від займаної посади на 2 місяці відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2014 року.

Початок строку відсторонення пов`язано із датою повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а саме з 11 години 28 хвилин 27 вересня 2014 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з моменту закінчення строку відсторонення (28 листопада 2014 року) позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав в частині звільнення.

Посилання ж позивача на те, що його відсторонення здійснено в межах дисциплінарного статуту на весь час слідства та до закінчення розгляду справи судом, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1796-XII прокурор або слідчий, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та/або пов`язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Прокурор або слідчий, стосовно якого складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, може бути відсторонений керівником відповідного органу прокуратури від виконання службових повноважень до закінчення розгляду справи судом.

Таким чином, строк відсторонення на який посилається позивач, застосовується для осіб, стосовно якого складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення. В той же час, у відношенні ОСОБА_1 розглядалось кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Відтак, норма ч. 3 ст. 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України містить бланкетну норму, яка відсилає до статті 154 КПК України.

Отже, відсторонення позивача закінчилось 28 листопада 2014 року і саме з цієї дати він повинен був дізнатись про своє звільнення на підставі наказу Генерального прокурора України № 12дк від 07.11.2014, оскільки саме 28.11.2014 він мав приступити до виконання службових обов`язків за посадою, безвідносно до наявності відкритого кримінального провадження.

Ураховуючи наведене, за цей час у ОСОБА_1 була реальна можливість звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав.

Проте, він подав позов лише 27.09.2019 року, при цьому, судом першої інстанції ухвалою від 30.09.2019 позов було залишено без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків шляхом, зокрема, надання письмових пояснень щодо причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України, якщо заяву (про поновлення строку звернення до суду) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Колегія суддів враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що цей позов поданий з пропущенням установленого строку звернення до адміністративного суду і вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не є поважними.

Твердження апелянта із посиланням на практику Верховного Суду в ухвалі від 21 грудня 2019 року справі № 9901/611/19 суд відхиляє, оскільки приписами ч. 1 ст. 123 КАС України передбачено право суду визнати неповажними підстави, вказані в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, та залишити позов без руху з цих підстав.

Разом із цим, відповідно до частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанцій про те, що позивачем не наведено належних обставин, які були б пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про поновлення строків звернення до суду, при цьому, вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч.2 ст.328 КАС України, не може бути оскаржена.

Головуючий -суддя: Л.В. Губська

Судді : О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк