КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А

Справа № 761/36162/16-ц Головуючий у 1 інстанції - Притула Н.Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1279/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4.02.2020 р. Київський Апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду

цивільних справ :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М.

При секретарі - Гаврюшенко К.О.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного

суду в порядку спрощеного позовного провадження

Цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до Компанії Вrіtish Аіrwауs Рlс

в особі представництва «Брітіш Еірвейс Пі Ел Сі» в Україні

про стягнення компенсації вартості авіаквитків та відшкодування моральної шкоди

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з`явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Компанії Вrіtish Аіrwауs Рlс в особі представництва «Брітіш Еірвейс Пі Ел Сі» в Україні про стягнення компенсації вартості авіаквитків та відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Компанії Вrіtish Аіrwауs Рlс на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані квитки в сумі 8630,62 дол. США.

Стягнуто з Компанії Вrіtish Аіrwауs Рlс на користь держави судовий збір в розмірі 2 252,36 грн.; в іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Верховного Суду від 30.10.2019 р. ухвалу апеляційного суду міста Києва від 22.03.2017 р. в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Компанії Вrіtish Аіrwауs Рlс про стягнення компенсації вартості авіаквитків, оформлених на ім`я ОСОБА_4 , а також про стягнення неустойки, 3% річних та відшкодування моральної шкоди скасовано, і справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року, та стягнути компанії Вrіtish Аіrwауs Рlс на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100 448,11 дол. США, 150 000 грн. моральної шкоди та стягнути з компанії Вrіtish Аіrwауs Рlс на користь держави судовий збір в розмірі 7830 грн., в решті рішення залишити без змін, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 14 та 15 грудня 2014 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та компанією Вrіtish Аіrwауs Рlс було укладено договір перевезення та придбано на сайті компанії квитки на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_8 із зазначенням маршруту.

З копії виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 14 та 15 грудня 2014 року з його рахунку, який був відкритий в ПАТ «Дельта Банк» були сплачені кошти за придбані квитки в сумі по 8 630,62 долари США за кожний.

10 серпня 2015 року ОСОБА_1 звертався до представництва авіакомпанії в Україні із заявою в якій просив провести анулювання двох квитків придбаних на сайті компанії та провести повернення коштів у відповідності до правил та тарифів. Проте, у заяві ОСОБА_1 був зазначений інший рахунок для повернення коштів, який був відкритий у ПАТ «Альфа-банк» на ім`я позивача.

До заяви не було надано доказу, що ОСОБА_1 уповноважений звертатись із заявою про повернення коштів від імені пасажира ОСОБА_9 .

Крім того, адвокат Малиновський О.П. неодноразово звертався до компанії з питання повернення коштів за квитки та надання доказів їх повернення, що підтверджується запитами від 24 червня 2016 року, 22 липня 2016 року, 08 серпня 2016 року та 19 серпня 2016 року.

Листом від 02 вересня 2016 року представництво «Брітіш Еірвейс ПІ ЕЛ СІ» в Україні повідомило адвоката Малиновського О.П., що 28 жовтня 2015 року кошти було повернуто на банківську картку з якої було проведено оплату.

В судовому засіданні апеляційного суду сторона позивача підтвердила, що кошти за обидва квитки позивачу було повернуто, про те на час розгляду справи судом першої інстанції, кошти повернуті не були.

Згідно ч.2 ст.95 Повітряного кодексу України регулярні повітряні перевезення здійснюються іноземним авіаперевізником згідно з вимогами міжнародних договорів України, авіаційних правил України та угод між авіаційними органами влади.

Згідно ч.2 ст.100 Повітряного кодексу України визначено, що Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб`єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів.

Згідно ч.4 зазначеної статті, авіаперевізник на підставі зазначених у частині другій цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити свої правила, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень, які не можуть містити стандартів чи нормативів якості, відповідальності за обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог, попередньо погодивши їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

За ч.15 ст.100 визначено, що пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад плату за послуги у порядку, встановленому авіаційними правилами України та правилами авіаперевізника.

До договорів на повітряне перевезення, в тому числі до чартерних перевезень та інших цивільно-правових відносин, пов`язаних з повітряними перевезеннями, які не врегульовані положеннями цього Кодексу або міжнародними договорами України, застосовуються положення Цивільного кодексу України (ч.18 ст.100 Повітряного кодексу України).

Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 року №735 згідно з якими ці правила застосовуються до будь-якого міжнародного і внутрішнього перевезення пасажирів або багажу, яке здійснюється повітряним судном за плату або по найму, а також до перевезень повітряним транспортом, що здійснюються перевізником безкоштовно, до/з аеропортів, розташованих на території України. Ці Правила застосовуються до пасажира, який подорожує рейсом (рейсами) згідно з квитком. Визначення експлуатанта як перевізника на такий рейс є підтвердженням існування договору перевезення на такий рейс між цим перевізником і пасажиром, який зазначений у квитку.

Згідно п. 5 Глави 1 Розділу II Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, що затверджені Міністерством інфраструктури України наказом від 30.11.2012 року №735 передбачено, що іноземний авіаперевізник, який провадить діяльність в Україні, зобов`язаний інформувати уповноважений орган з питань цивільної авіації про свої правила та вимоги, якими визначаються умови здійснення повітряних перевезень пасажирів, багажу, та привести їх у відповідність із вимогами законодавства України, у тому числі цих Правил. Правила і вимоги, що не відповідають законодавству України, не є обов`язковими для контрагентів іноземного перевізника.

Пунктом 1 глави 1 розділу IV Правил передбачено, що пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови.

Пунктом 1 глави 1 розділу XIX Правил встановлено, що повернення коштів за невикористаний квиток (його частину) здійснюється за місцем придбання квитка або в головному офісі перевізника (офісі з продажу перевезень перевізника) і в тій валюті, у якій квиток було оплачено.

Повернення коштів у представництвах перевізника здійснюється відповідно до чинних законів держави перебування. У разі якщо оплата була здійснена електронними засобами переказу коштів (банківською карткою), кошти повертаються на платіжну картку, з якої було здійснено платіж за квиток.

Згідно п.4 вказаних Правил повернення коштів здійснюється : особі, яка зазначена у квитку, - у випадку сплати за перевезення готівкою або банківським переказом; на рахунок власника кредитної картки, якою оплачено перевезення.

Повернення коштів здійснюється за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують право на отримання грошових сум, визначених у пункті 3 цієї глави.

Повернення коштів здійснюється у день розірвання договору перевезення пред`явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення, яке оформлене електронним квитком, а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів (п.5).

Таким чином, як вбачається з вимог зазначених норм відповідач, має власні правила перевезення, яких він зобов`язаний дотримуватися.

Загальними умовами перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії Вrіtish Аіrwауs Рlс передбачено, що якщо правилами авіакомпанії не встановлено інше, то повернення вартості здійснюється тільки особі, яка здійснила його оплату (п.10 а2); щоб отримати вартість квитка пасажир (будь-яка особа, за виключенням членів екіпажу, яка має квиток та перевозиться чи має бути перевезена на повітряному судні) зобов`язаний надати докази, що він є особою, яка сплатила за вказаний квиток (п.10 а3); за повністю невикористаний квиток пасажиру повертається сплачений тариф, податки, мита і збори перевізника (п.10 b2); авіакомпанія, здійснює повернення вартості квитка пасажиру тим же способом і в тій же валюті, в якій було проведено оплату, якщо не передбачено іншого. Наприклад, якщо пасажир сплатив вартість квитка в доларах США за допомогою кредитної карти, то авіакомпанія поверне йому відповідну суму в доларах США на кредитну карту (п.10f); авіакомпанія поверне пассажиру вартість квитка тільки в тому випадку, якщо квиток був придбаний, а повернення затверджено компанією або її уповноваженими агентами (агент по продажу пасажирських перевезень призначений компанією для здійснення продажу квитків на її рейси) (п. 10g).

Тому, виходячи із зазначених вище вимог закону, та враховуючи думку представника відповідача, який не заперечував права позивача на повернення вартості невикористаного квитка, оформленого на його ім`я, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості квитка, що становить 8 630,62 долари США.

Що стосується вимоги позивача про повернення вартості авіаквитка на ім`я його дружини ОСОБА_4 , то з висновком суду щодо відмови у цій частині позову повністю погодитися не можна з таких підстав.

Так, скасовуючи в цій частині попереднє судове рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд, зокрема зазначав, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів позивача про те, що він як особа, яка здійснила 15 грудня 2014 року бронювання та оплату авіаквитка на ім`я ОСОБА_4 , уклав з відповідачем договір перевезення на відстані на користь третьої особи згідно зі статтею 636 ЦК України, мав право як відмовитися від такого договору, так вимагати від компанії повернення на його рахунок коштів за невикористаний авіаквиток, виданий на ім`я ОСОБА_4 .

Беручи до уваги вимоги ст.417 ЦПК України щодо обов`язковості вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, а також ту обставину, що на час даного розгляду справи апеляційним судом, кошти за обидва квитки вже були виплачені позивачу, що ним підтверджено в судовому засіданні, а також підтверджується наявними в справі квитанціями про сплату (копії) - суд апеляційної інстанції вважає, що за встановлених обставин позивач, як особа яка сплатила вартість квитка на ім`я ОСОБА_4 має право на повернення вартості цього квитка.

Проте, оскільки, вартість вказаного квитка на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції вже була повернута позивачу, то у разі задоволення позову в цій частині буде подвійним стягненням, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити з цих (інших) підстав.

Що стосується доводів позивача про те, що розділ XIII ПК України та стаття 29 Монреальської конвенції не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки пред`явлений ним позов стосується питання завчасного повернення авіаквитків, а не перевезення пасажирів, багажу та вантажу, на перевірку яких за нового розгляду справи також звертав увагу Верховний Суд, - то судова колегія вважає, що ці доводи сторони позивача не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Так, згідно ч.2 цієї статті, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст.910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів) (ч.2 ст.910 ЦК України).

Згідно п.6 ч.1 ст.911 ЦК України передбачено право пасажира відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 та 15 грудня 2014 року ОСОБА_1 з його рахунку, який був відкритий в ПАТ «Дельта Банк» були сплачені кошти за придбані квитки в сумі по 8 630,62 долари США за кожний.

Тому, виходячи із наведених вище норм ЦК України, ПК України та Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та компанією Вrіtish Аіrwауs Рlс було укладено договір перевезення пасажирів та придбано на сайті компанії квитки на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_8 із зазначенням маршруту.

Порядок повернення придбаних квитків і отримання за них коштів також охоплюється вказаними вище нормами закону і є по суті розірванням цього договору.

Згідно ст.1 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, яка вчинена 28.05.1999 р. у м.Монреаль, ратифікованої ЗУ №685-УІ від 17.12.2008 року і яка набрала чинності для України 06.05.2009 р., - ця Конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду. Вона застосовується також до перевезень повітряним судном, що здійснюються авіатранспортним підприємством безоплатно.

З цих підстав доводи сторони позивача суперечать вимогам чинного законодавства, тому не можуть бути взяті до уваги.

Оскільки, зазначена вище Конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду. або безоплатно, то вона поширюється і на правовідносини, що склалися між сторонами у даній справі.

Що стосується доводів сторони позивача про те, що прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання з повернення вартості авіаквитків, від яких позивач добровільно та завчасно відмовився, тягне за собою відповідальність на підставі ч.18 ст.100, ч.3 ст.101 ПК України, ч.9 ст.12, ч.7 ст.13, ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 23, ч.2 ст. 625 ЦК України, - то перевіривши та даючи оцінку вказаним доводам, судова колегія вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.

Судова колегія вважає, що насамперед, позивачем пред`являючи вимоги до відповідача не було дотримано вимог Правил щодо повернення коштів за придбані квитки, оскільки, всупереч Правилам повітряних перевезень пасажирів і багажу, відмовитися від перевезення та надати інформацію про розірвання договору має пасажир, а повернення коштів належить здійснювати на ту платіжну карту, з якої було здійснено платіж. Проте, всупереч встановлених Правил позивач вимагав повернення коштів за обидва квитки на іншу платіжну карту.

Як зазначав в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача, саме ці обставини потягли за собою затримку у виплаті позивачу вартості квитків.

Так, згідно ст.29 зазначеної вище Конвенції під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.

Згідно ч.3 ст.101 Повітряного кодексу України визначено, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.

Розділом XIII Повітряного кодексу передбачено право пасажира на компенсацію. Проте даний розділ не передбачає компенсації пасажирам, які відмовились від перевезення повернувши квитки.

Згідно ч.5 ст.9 ЦПК України передбачено, що у разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Повітряного кодексу України у разі якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені Повітряним кодексом України та іншими актами законодавства України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, судова колегія із урахуванням вимог закону та дослідивши обставини справи, вважає, що постановлюючи рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки, 3% річних та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

В цій частині судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення компенсації вартості авіаквитків, оформлених на ім`я ОСОБА_4 , належить скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з інших підстав, а в решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року - скасувати в частині відмовлених позовних вимог про стягнення компенсації вартості авіаквитків, оформлених на ім`я ОСОБА_4 , і в цій частині постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з інших підстав.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року в частині відмовлених позовних вимог про стягнення неустойки, 3% річних та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 12.02.2020 р.

Головуючий :

Судді :