Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 р. Справа№200/14716/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул.Зелінського, 27-А, м.Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить:

- визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії;

- зобов`язання відповідача відновити нарахування та виплату пенсії і сплатити заборгованість за весь період, протягом якого позивач мав право на виплату пенсії, але не отримав.

Посилається на те, що є пенсіонером, внутрішньо переміщеною особою, проте їй протиправно припинено виплату пенсії за вказаний період.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позову.

13 січня 2020 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 15 січня 2020 року у справі відкрито провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що припиняючи виплату пенсії, управління діяло в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з рішення Комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат, відповідно до якого довідка внутрішньо переміщеної особи скасована. Враховуючи наведене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є пенсіонером за віком довічно, перебуває на обліку в – Маріупольського ОУПФУ.

Відповідно до довідки від 09 листопада 2017 року №0000398927 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є АДРЕСА_2 .

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та витягу ІКІС ПФУ Маріупольського ОУПФУ позивач з квітня 2018 року по травень 2018 року та з серпня 2018 року теперішній час пенсію не отримує.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону №1058.

Доказів прийняття такого рішення та доведення його до позивача сторонами суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що рішення про припинення виплати пенсії відповідно до статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідачем не приймалось.

Як встановлено судом, нарахування та виплата пенсії позивачу зупинено з квітня 2018 року по травень 2018 року та з серпня 2018 року по теперішній час.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з вказаного періоду, пенсійний орган безпідставно не виплачує позивачу пенсію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» в абзаці дев`ятому статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» слова «довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» виключено.

Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

З наведеного вбачається, що з часу набрання чинності вказаним Законом, а саме з 13 січня 2016 року, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не передбачено законом, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб. На структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача від 09 листопада 2017 року № 0000398927 органом, який її видав.

Крім того, суд зазначає наступне.

Верховний суд України 6 жовтня 2015 року ухвалив постанову по справі № 608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право (право на отримання пенсії) незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. Таке рішення суд ухвалив у справі за переглядом судових рішень стосовно спору про припинення виплат особі, яка постійно проживає за кордоном. Між тим, важливим залишається загальний принцип, висвітлений в цьому рішенні, який пов`язаний із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та проголошує непохитність права людини щодо володіння своєю власністю. Цей принцип безпосередньо висвітлений у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, де поважний суд встановив порушення Конвенції у разі залежності на отримання пенсії від місця проживання особи.

В якості джерела міжнародного права суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», де поважний суд встановив обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території (в даному випадку - Придністров`я), вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за період з квітня 2018 року по травень 2018 року та з серпня 2018 року по теперішній час та зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії та нарахувати, сплатити заборгованість по пенсії за період з квітня 2018 року по травень 2018 року та з серпня 2018 року по теперішній час.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул.Зелінського, 27-А, м.Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з квітня 2018 року по травень 2018 року та з серпня 2018 року по теперішній час.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул.Зелінського, 27-А, м.Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 42171861) поновити виплату та нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 за період з квітня 2018 року по травень 2018 року та з серпня 2018 року по теперішній час.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул.Зелінського, 27-А, м.Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 42171861) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12 лютого 2020 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв