УХВАЛА

м. Вінниця

05 лютого 2020 р. Справа № 120/4240/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Назарук А.В.,

представника позивача: Балтака Д.О.,

представника відповідача: Цубера М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 )

до: управління патрульної поліції у Вінницькій області (вул. Ботанічна, 24, м. Вінниця, 21010, код ЄДРПОУ 40108646)

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято наказ від 31.07.2019 року №18, яким притягнено інспектора взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи подану заяву представник позивача зазначив, що оскаржуваний наказ відповідача "Про застосування до працівників УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення" від 31.07.2019 року №18 та ознайомитись із його змістом та частково із змістом службового розслідування ОСОБА_1 зміг лише 05 грудня 2019 року, коли на адресу його представника - Балтака Д.О. супровідним листом від 03 грудня 2019 року № 128Аз/41/21/02-2019 надійшла відповідь на адвокатський запит від 25.11.2019 року № 572.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) сторін. Крім того, даною ухвалою повідомлено, що клопотання про поновлення строку звернення до суду буде вирішено у судовому засіданні.

14.01.2020 року представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду. Обґрунтовуючи подане клопотання представник відповідача зазначив, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №18 від 31.07.2019 року "Про застосування до працівників патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що про оскаржуваний наказ позивач дізнався 31.07.2019 року, що підтверджується розпискою про ознайомлення з наказом №18 від 31.07.2019 року. Натомість, позивач до суду з даним позовом звернувся лише 16.12.2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, при цьому в заяві про поновлення строку позовної давності вказав невірну дату ознайомлення із наказом.

В ході судового засідання судом поставлено на розгляд одночасно заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та просив поновити строк звернення до суду. Окремо звернув увагу суду на те, що дійсно позивачу було відомо про оскаржуваний наказ №18 від 31.07.2019 року, про що свідчить його підпис на останньому листку наказу, однак, із його змістом він зміг ознайомитись лише 05 грудня 2019, коли на його адресу як представника надійшла відповідь на адвокатський запит. Крім того, зазначив, що позивач з серпня по листопад 2019 року отримував премію до грошового забезпечення, тому вважав, що на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, а не догани.

Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти задоволення заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зазначив, що про оскаржуваний наказ позивач дізнався 31.07.2019 року, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом №18 від 31.07.2019 року. Більш того, зазначив, що доводи позивача щодо незнання змісту наказу, не може вважатися поважною причиною пропуском строку звернення до суду, оскільки мав можливість і повинен був з`ясувати його зміст. Разом з тим, вказав, що право призначати премії надається керівнику установи незалежно від накладення стягнення, а грошове заохочення у випадку накладення стягнення не виплачується, як не виплачувалось і позивачу. Відтак, просив задовольнити клопотання про залишення позову без розгляду.

Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, зазначає наступне.

Частинами 1, 3 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

В силу частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Стаття 123 КАС України передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №18 від 31.07.2019 року "Про застосування до працівника патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що про оскаржуваний наказ позивач дізнався 31.07.2019 року, що підтверджується розпискою про ознайомлення з наказом №18 від 31.07.2019 року (а.с.78).

Зазначена вище обставина, дає змогу обґрунтовано вважати, що про оскаржуваний наказ №18 від 31.07.2019 року позивач дізнався 31.07.2019 року.

Проте, у поданій заяві про поновлення строку звернення до суду, представник позивача не наводить істотних перешкод чи труднощів, які б перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у визначений законом строк, а посилання представника позивача про незнання змісту оскаржуваного наказу та отримання премії до щомісячного грошового утримання, що перешкоджало позивачу на вчасне звернення до суду не приймається судом до уваги з огляду на таке.

Так, судом задоволено клопотання представника позивача про витребування з УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції інформації про щомісячне грошове забезпечення, яке отримував позивач протягом серпня - листопада 2019 року.

З наданих представником відповідача доказів видно, що позивач отримував щомісячну премію до посадового окладу.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЗУ «Про дисциплінарний статут Національної поліції» у місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського може бути позбавлено премії повністю або частково в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.

У судовому засіданні представник відповідача, звернув увагу суду на те, що позбавлення премії поліцейського це право керівника, а не обов`язок.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції» визначено вичерпний перелік заохочень.

Так, заохочення є засобом підтримання службової дисципліни, що полягає у відзначенні поліцейського за успішне виконання ним обов`язків, а також за інші заслуги перед державою та суспільством.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види заохочень: 1) дострокове зняття дисциплінарного стягнення; 2) занесення на дошку пошани; 3) заохочення грошовою винагородою; 4) заохочення цінним подарунком; 5) надання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю до п`яти діб; 6) заохочення відомчими заохочувальними відзнаками Національної поліції України; 7) заохочення відомчими заохочувальними відзнаками Міністерства внутрішніх справ України; 8) дострокове присвоєння чергового спеціального звання; 9) присвоєння спеціального звання, вищого на один ступінь від звання, передбаченого займаною штатною посадою; 10) заохочення відомчою заохочувальною відзнакою Міністерства внутрішніх справ України ''Вогнепальна зброя"; 11) заохочення відомчою заохочувальною відзнакою Міністерства внутрішніх справ України "Холодна зброя".

Відтак, на думку суду, право призначити премію надається виключно керівнику. В той же час, премія відповідно до норм Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції» не є видом заохочення.

Більш того, заохочення призначається окремим наказом керівника установи, який відносно позивача не виносився.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції», зазначено, що поліцейський має право ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами.

Так, у судовому засідання представник позивача не навів суду фактів, які б могли свідчити про порушення права ОСОБА_1 на ознайомлення із оскаржуваним наказом або будь-якими іншими матеріалами службового розслідування.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно норм ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO№ 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 26.01.2018 року в справі №331/1154/17.

Зважаючи на наведене, суд зауважує, що в контексті спірних правовідносин позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, підстави наведенні представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду не дають суду можливості для постановлення висновків щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення з даним позовом до суду.

Обов`язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, про що зазначається та підтверджується матеріалами, що до неї додаються.

Враховуючи, що обставини, які встановлені судом, не спростовано представником позивача, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин.

Згідно частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 123, 240 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 11.02.2020 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна