ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2020

Справа № 910/12952/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ КОРП"

до Міністерства юстиції України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи"

про визнання протиправним та скасування наказу та відновлення становища, що існувало до порушення

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники

від позивача: Антонов К.О. на підставі ордеру серії КС № 520320 від 18.09.2019

від відповідача: Степаненко Т.М. за довіреністю № 3485/19.5/22019 від 19.04.2019

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: Саєнко Ю.М. за довіреністю б/н від 05.08.2019

від третьої особи-3: Татаренко Г.Р. за довіреністю № ДВ-12/19.1-06 від 16.01.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ КОРП" (позивач, ТОВ "БЕСТ КОРП") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач, Мін`юст) з такими вимогами:

- визнати незаконним з моменту його прийняття та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 1242/5 від 18.04.2019 року "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким було скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича (індексний № 45813112) про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - групу приміщень № 151, загальною площею 688,90 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 370471680000 за позивачем, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності за № 30561219, здійсненого на підставі рішення № 45813112 від 05.03.2019 року про державну реєстрацію права власності, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту заявлених позивачем вимог вбачається, що Наказ Міністерства юстиції України № 1242/5 від 18.04.2019 року "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" (далі - Наказ № 1242/5 від 18.04.2019) оскаржується позивачем саме в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45813112, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., а тому судом досліджується наявність (або відсутність) підстав для визнання незаконним та скасування вказаного наказу у відповідній частині.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ порушує право власності позивача на об`єкт нерухомого майна - групу приміщень № 151, загальною площею 688,90 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А, оскільки скасовує реєстраційну дію щодо реєстрації права власності позивача на зазначене нерухоме майно, яке було придбане позивачем на прилюдних торгах, що унеможливлює реалізацію повного обсягу прав власності позивача щодо належного йому майна, а саме позбавляє позивача можливості володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном та отримувати від нього дохід. Оскаржуваний наказ позивач вважає незаконним, прийнятим із порушенням норм чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 № 910/12952/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 21.10.2019 о 12:00 год.; залучено до участі у справі третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович (третя особа-1, приватний нотаріус Михайленко С.А.); залучено до участі у справі третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фірму "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (третя особа-2, Фірма "Т.М.М." - ТОВ), залучено до участі у справі третю особу-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (третя особа-3, ДП "НАІС").

10.10.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи-3 (ДП "НАІС") надійшли пояснення з додатками, згідно яких третя особа-3 зазначила, що ДП "НАІС" є адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, внесення до Державного реєстру прав про речові права та їх обтяження будь-яких відомостей не відноситься до компетенції ДП "НАІС", а належить до компетенції державних реєстраторів суб`єктів державної реєстрації прав, нотаріусів, державних та приватних виконавців.

16.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

17.10.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи-2 (Фірма "Т.М.М." - ТОВ) надійшли пояснення на позовну заяву з додатками, відповідно до яких третя особа-2 не погодилась з доводами позивача у позовній заяві, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

21.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення щодо заявленої позовної вимоги про відновлення в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, яка, на думку позивача, відповідає як обраному способу захисту, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу (відновлення становища, що існувало до порушення), так і абз. 13 п. 4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав та забезпечує повноцінний захист порушеного права позивача.

21.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання. Зазначеним клопотанням позивач повідомив, що відзив на позовну заяву було отримано ним 15.10.2019, а тому строк на підготовку відповіді на відзив у позивача не сплив. У зв`язку з наведеним позивач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У підготовче засідання, призначене на 21.10.2019, з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-2. Представники третьої особи-1, 3 у підготовче засідання 21.10.2019 не з`явились.

У підготовчому засіданні, призначеному на 21.10.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд долучив до матеріалів справи, подані через відділ діловодства суду пояснення третьої особи-3 з додатками, відзив відповідача на позовну заяву, пояснення третьої особи-2 з додатками, пояснення позивача.

У підготовчому засіданні 21.10.2019 представник позивача підтримав клопотання, подане 21.10.2019 через відділ діловодства суду та просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату з підстав, викладених у зазначену клопотанні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 постановлено відкласти підготовче засідання у справі на 11.11.2019 о 14:20 год.

29.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення, аналогічні за змістом поясненням, поданим 21.10.2019 через відділ діловодства суду.

29.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає, що доводи відповідача у відзиві не спростовують позицію позивача та не свідчать про законність оскаржуваного наказу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

11.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи, згідно якого просив визнати причину неявки представника позивача поважною та відкласти підготовче засіданні на іншу дату.

У підготовче засідання, призначене на 11.11.2019, з`явилися представники відповідача та третьої особи-2. Представники позивача, третьої особи-1, 3 у підготовче засідання 11.11.2019 не з`явились.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.11.2019, суд продовжив вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд долучив до матеріалів справи пояснення та відповідь на відзив, подані позивачем 29.10.2019 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні 11.11.2019 здійснювався розгляд клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, поданого 11.11.2019 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 25.11.2019 о 12:20 год.

14.11.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-2 надійшла заява, якою третя особа-2 просила закрити провадження у справі № 910/12952/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. При цьому третя особа-2 зазначила, що в Окружному адміністративному суді міста Києва також знаходиться на розгляді справа № 640/20001/19 за позовом ТОВ "БЕСТ КОРП" до Міністерства юстиції України з аналогічними позовними вимогами.

У підготовче засідання, призначене на 25.11.2019, з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-2. Представники третьої особи-1, 3 у підготовче засідання 25.11.2019 не з`явились.

У підготовчому засіданні 25.11.2019 представник третьої особи-2 підтримав заяву від 14.11.2019, якою просив закрити провадження у справі № 910/12952/19. Представник відповідача проти задоволення зазначеної заяви не заперечував. Представник позивача заперечував проти задоволення заяви про закриття провадження справі № 910/12952/19.

У підготовчому засіданні 25.11.2019 суд оголосив перерву до 09.12.2019 о 14:40 год.

04.12.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-3 надійшло клопотання про ознайомлення.

06.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання, згідно яких позивач з посиланням на практику Верховного Суду (в т.ч. Великої Палати Верховоного Суду) заперечував щодо задоволення клопотання третьої особи-2 про закриття провадження у справі від 14.11.2019, зазначивши, що позовна заява у даному випадку подана саме з метою захисту порушеного права власності позивача, отже, в даному випадку існує спір про право, заявлені вимоги про скасування наказу Мін`юсту та про поновлення скасованого запису про право власності за своєю правовою природою направлені на відновлення саме майнових прав позивача, до порушення яких призвело прийняття оскаржуваного наказу відповідача. Позивач також повідомив, що подав заяву про повернення без розгляду позову у справі № 640/20001/2019, який ним було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

09.12.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, якою відповідач просив закрити провадження у справі № 910/12952/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. На думку відповідача, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські функції та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень.

У підготовче засідання, призначене на 09.12.2019, з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-2. Представники третьої особи-1, 3 у підготовче засідання 09.12.2019 не з`явились.

У підготовчому засіданні 09.12.2019 суд долучив до матеріалів справи заперечення позивача на клопотання третьої особи-2 про закриття провадження у справі та заяву відповідача про закриття провадження у справі, подані відповідно 06.12.2019 та 09.12.2019 через відділ діловодства суду.

Представник позивача у підготовчому засіданні 09.12.2019 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме вступної та резолютивної частини ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2019 у справі № 640/2001/19 про залишення без розгляду позовної заяви ТОВ "БЕСТ КОРП". Клопотання судом задоволено.

Суд у підготовчому засіданні 09.12.2019 заслухавши доводи представників відповідача та третьої особи-3 щодо необхідності закриття провадження у справі № 910/12952/19 з огляду на те, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, заперечення позивача проти закриття провадження у справі № 910/12952/19 та враховуючи позицію, Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, провадження № 11-318 aпп19, та від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, провадження № 11-369 aпп19, дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі та про розгляд справи № 910/12952/19 в порядку господарського судочинства.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.12.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.01.2020 о 11:40 год.

21.01.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 21.01.2020, з`явився представник третьої особи - 3. Представники позивача, відповідача та третьої особи-1, 2 у судове засідання 21.01.2020 не з`явились.

У судовому засіданні 21.01.2020 суд розглянув та задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи, подане 21.01.2020 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 суд відклав судове засідання у справі на 03.02.2020 о 12:20 год.

У судове засідання, призначене на 03.02.2020, з`явилися представники позивача та відповідача та третьої особи-2, 3. Представники третьої особи-1 у судове засідання 03.02.2020 не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, керуючись статтею 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи-1 за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.02.2020 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 03.02.2020 суд заслухав вступне слово позивача, відповідача та третьої особи-2, 3.

Стислий виклад позиції учасників справи.

Позивач (ТОВ "БЕСТ КОРП" ), звертаючись до суду з позовною заявою, зазначив, що прийнятий відповідачем Наказ № 1245/5 від 18.04.2019 скасовує законно вчинену приватним нотаріусом реєстраційну дію щодо реєстрації права власності позивача на нерухоме майно, яке було придбане на прилюдних торгах, що унеможливлює реалізацію права власності позивача щодо належного йому майна.

Позивач вважає, що: а) оскаржуваний наказ прийнято відповідачем поза межами повноважень останнього, оскільки на момент його прийняття існував судовий спір щодо нерухомого майна, право на яке підлягало реєстрації; б) право Фірми "Т.М.М." - ТОВ, як заявника скарги, задоволення якої призвело до скасування рішення про реєстрацію права власності позивача, не було порушено - що виключає можливість розгляду та задоволення такої скарги; в) оскаржуваний наказ, прийнятий на підставі Висновоку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 18.04.2019 за результатами розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ від 25.03.2019 про наявність підстав для задоволення скарги та скасування рішення про державну реєстрацію, не ґрунтується на підставах, передбачених чинним законодавством України, г) оскаржуваний наказ порушує право власності позивача на зазначений об`єкт нерухомого майна. За таких обставин позивач вважає, що оскаржуваний наказ є незаконним, прийнятим із порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідач (Мін`юст) згідно поданого відзиву на позовну заяву вважає поданий позов необґрунтованим та безпідставним, а прийняте Мін`юстом за результатами розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ (третя особа-2, скаржник) на підставі висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації рішення у формі наказу (Наказ № 1242/5 від 18.04.2019) мотивованим, оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2019 № 45813112 прийняте приватним нотаріусом Михайленком С.А. з порушенням черговості розгляду заяв, оскільки стосовно заяв на те саме майно, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, не прийнято рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в реєстрації, а відтак рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2019 № 45813112 прийняте з порушенням вимог статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) та пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок).

Щодо тверджень позивача про те, що наявність інших зареєстрованих заяв щодо нерухомого майна, розгляд яких зупинено, не входить до переліку підстав, з яких можлива відмова у державній реєстрації, відповідач з посиланням на ст. 18 Закону зазначив, що перехід до етапу перевірки документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, або відмови у проведенні державної реєстрації прав можливий лише тільки після встановлення відсутності інших зареєстрованих заяв щодо нерухомого майна.

Щодо тверджень позивача про те, що в будь-якому випадку на момент здійснення державної реєстрації права за позивачем сплинув граничний тридцятиденний термін для зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію обтяження та прав від 21.01.2019 № 32280768, від 13.11.2018 № 31138688, відповідач зазначив, що суб`єкт державної реєстрації не уповноважений на здійснення арифметичних підрахунків для встановлення дати, коли заявник (по заяві в черзі) мав усунути недоліки та не уповноважений на втручання в розгляд заяви, що зареєстрована іншим суб`єктом державної реєстрації, тощо.

Відповідач також зазначив, що під час розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ були використані відомості, зазначені скаржником у скарзі, зокрема, про відсутність судового процесу по справі № 910/1011/19, разом з цим директором ТОВ "БЕСТ КОРП" не подано документів, що підтверджували б відкриття провадженя у справі № 910/1011/19, а інформація про відкриття провадження у вказаній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень була відсутня;

Щодо твердження позивача про те, що скаржником не було підтверджено факт порушення його прав у результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав, відповідач зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону скаржник зазначив, що Фірма "Т.М.М." - ТОВ є власником групи приміщень № 151, загальною площею 688,9 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А, право власності підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав, проте скаржнику стало відомо, що приватним нотаріусом на підставі оскаржуваного рішення від 05.03.2019 № 45813112 до Державного реєстру речових прав внесено запис про право власності ТОВ "БЕСТ КОРП" на вказану групу приміщень. Посилання скаржника на порушення норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав були підтверджені відомостями з державного реєстру прав та знайшли своє підтвердження під час розгляду скарги.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що факт наявності судового спору (справа № 910/1191/19) на час розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ та на час прийняття оскаржуваного наказу підтверджується доказами, а з огляду на наявність такого спору, відповідач не мав компетенції щодо розгляду такої скарги. Позивач також зазначив, що наявність арештів нерухомого майна не була перешкодою для реєстрації права власності за позивачем, оскільки останній набув право власності на об`єкт нерухомого майна в результаті його примусової реалізації відповідно до закону (п. 3 ч. 4 ст. 24 Закону). При цьому позивач звернув увагу, що відповідач не прийняв аргументи Фірми "Т.М.М." - ТОВ щодо наявності арештів нерухомого майна, наведені скаржником у скарзі в якості підстави для скасування державної реєстрації права власності позивача, втім розглянув іншу підставу для скасування такої державної реєстрації, а саме існування інших заяв про реєстрацію обтяження та прав власності на групу приміщень № 151 від 21.01.2019 № 32280768, від 13.11.2018 № 31138688, розгляд яких зупинено. Крім того, на твердження позивача, в ході розгляду відповідачем скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ не було підтверджено наявність факту будь-яких порушень прав скаржника, що вказує на безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного наказу. Позивач також зазначив, що на момент державної реєстрації за позивачем права власності, строк зупинення інших заяв, на які посилається відповідач, сплив, а отже їх перебування в незавершеному вигляді є протиправним.

Третя особа-1 (приватний нотаріус Михайленко С.А.) пояснення щодо позову або відзиву в порядку статті 168 ГПК України не подала.

Третя особа-2 (Фірма "Т.М.М." - ТОВ) згідно наданих пояснень на позовну заяву не погодилась з доводами позивача у позовній заяві, у задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю. Третя особа-2 зазначила, що твердження позивача про те, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем поза межами повноважень останнього, оскільки на момент його прийняття існував судовий спір у справі № 910/1011/19, спростовуються, на думку третьої особи-2, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 про відкриття провадження у справі № 910/1011/19, тобто, на дату подання скарги та її розгляду відповідачем відкритих проваджень щодо спірного нерухомого майна не було. Також, на дату реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "БЕСТ КОРП" (05.03.2019) в державному реєстрі були зареєстровані обтяження щодо такого майна і позивач не мав права на реєстрацію права власності на таке майно, а тому приватним нотаріусом були порушені норми ст. 10 Закону. Крім того, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 20.09.2019 № 181810332 вбачається, що за позивачем 19.09.2019 зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно.

Третя особа-3 (ДП "НАІС") згідно наданих пояснень зазначила, що ДП "НАІС" є адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, внесення до Державного реєстру прав про речові права та їх обтяження будь-яких відомостей не відноситься до компетенції ДП "НАІС", а належить до компетенції державних реєстраторів суб`єктів державної реєстрації прав, нотаріусів, державних та приватних виконавців.

У судовому засіданні 03.02.2019 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Представники позивача, відповідача та третьої особи-2, 3 виступили з промовами (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.02.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2018 відбулись електронні торги, що проводились організатор торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" у межах виконавчого провадження № 55614244 щодо звернення стягнення на майно, яке належало Фірмі "Т.М.М." - ТОВ (третя особа-2), на підставі виконавчого напису № 7860 від 20.12.2017, виданого приватним нотаріусом Київського міського таріального округу Осипенком Д.О., для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" за Кредитним договором № 252-СВ від 04.03.2004 року (по Іпотечному договору від 19.01.2006). Інформація про наведені торги знаходиться за посиланням https://setam.net.ua/auction/314088.

У зазначених торгах по лоту № 312700 (найменування майна: Іпотека. Група приміщень № 151, загальною площею 688,90 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 370471680000) взяло участь, окрім інших учасників, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ КОРП" (позивач).

За результатами проведення зазначених торгів позивачем та організатором торгів було підписано Протокол № 373136 проведення електронних торгів від 30.11.2019 (а.с. 31 - 35 т. 1), згідно якого переможцем торгів визначено ТОВ "БЕСТ КОРП", вказано суму сплаченого останнім гарантійного внеску у сумі 1 023 666,67 грн, а також зазначено розмір додаткової винагороди, яку необхідно перерахувати на рахунок організатора торгів - 576 333,33 грн, та суму, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця (Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) - 30 400 000,00 грн, зазначено, що вказані суми мають бути сплачені переможцем до 14.12.2018.

Позивачем було сплачено вартість лоту, передбачену наведеним Протоколом, в порядку і строки, передбачені чинним законодавством України, а саме сплачено гарантійний внесок за участь у торгах у сумі 1 023 666,67 гривень (платіжне доручення № 7 від 27.11.2018); додаткову винагороду організатору торгів у сумі 576 333,33 грн (платіжне доручення № 13 від 11.12.2018); за придбання майна продавцю у сумі 30 400 000,00 грн (платіжне доручення № 14 від 11.12.2018) (а.с. 36 - 38 т. 1).

12.02.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. було складено Акт № 55614244/14 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, який 18.02.2019 року було передано позивачеві (а.с. 39 - 40 т. 1).

Відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", статті 47 Закону України "Про іпотеку", на підставі наведеного Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. (далі - приватний нотаріус Михайленко С.А., третя особа-1) було видано Свідоцтво № 210 від 18.02.2018 (а.с. 41 т. 1), яким посвідчено, що ТОВ "БЕСТ КОРП" належить на праві власності майно, що складається з групи приміщень № 151, загальною площею 688,90 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А, яке придбане ТОВ "БЕСТ КОРП", яке раніше належало Фірмі "Т.М.М." - ТОВ на підставі свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ № 838080, виданого 14.12.2005 Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Свідоцтво № 210 від 18.02.2018).

05.03.2019 приватним нотаріусом Михайленком С.А. було прийнято рішення (індексний № 45813112 від 05.03.2019) про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - групу приміщень № 151, загальною площею 688,90 кв.м, що заходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 370471680000 (далі - група приміщень № 151), за ТОВ "БЕСТ КОРП" (далі - Рішення № 45813112 від 05.03.2019), у зв`язку з чим було здійснено відповідний запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 30561219. Наведене підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер № 158479501 від 05.03.2019 (а.с. 42 т. 1).

10.04.2019 до Міністерства юстиції України надійшла скарга Фірмі "Т.М.М." - ТОВ від 25.03.2019 з вимогою скасувати Рішення № 45813112 від 05.03.2019, прийняте приватним нотаріусом Михайленко С.А. щодо реєстрації права власності на групу приміщень № 151 за ТОВ "БЕСТ КОРП" (а.с. 112-114 т. 1).

За результатами розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ, 18.04.2019 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації складено висновок, згідно з яким Комісія рекомендувала скаргу Фірми "Т.М.М." - ТОВ від 25.03.2019 задовольнити в повному обсязі та, зокрема, скасувати Рішення № 45813112 від 05.03.2019, прийняте приватним нотаріусом Михайленком С.А. (а.с. 45 - 51 т. 1).

На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 18.04.2019, Міністерством юстиції України (відповідачем) видано наказ № 1245/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" (далі - Наказ № 1242/5 від 18.04.2019 або оскаржуваний наказ) (а.с. 44 т. 1), яким було скасовано, зокрема, Рішення № 45813112 від 05.03.2019, прийняте приватним нотаріусом Михайленком С.А.

Позивач вважає виданий відповідачем Наказ № 1245/5 від 18.04.2019 незаконним, прийнятим із порушенням норм чинного законодавства України, а тому такий наказ підлягає визнанню незаконним з моменту його прийняття та скасуванню.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК УКраїни).

Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими є, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду з такими вимогами:

- визнати незаконним з моменту його прийняття та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 1242/5 від 18.04.2019 року "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким було скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича (індексний № 45813112) про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - групу приміщень № 151, загальною площею 688,90 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 370471680000 за позивачем, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності за № 30561219, здійсненого на підставі рішення № 45813112 від 05.03.2019 року про державну реєстрацію права власності, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення ТОВ "БЕСТ КОРП" з позовом до господарського суду обумовлено необхідністю захисту порушеного, на думку позивача, права власності на нерухоме майно, яке придбане позивачем на прилюдних торгах, що спричинене прийняттям відповідачем оскаржуваного наказу. Вимога про поновлення скасованого запису про право власності, на думку позивача, також направлена на відновлення саме майнових прав позивача, до порушення яких призвело прийняття відповідачем оскаржуваного наказу.

Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із суті права, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду (у постановах від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а) стосовно юрисдикції спорів, аналогічних спору у цій справі, суд дійшов висновку, що спір у цій справі відноситься до юрисдикції господарських судів з огляду на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту № 1242/5 від 18.04.2019 року "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким було скасовано рішення приватного нотаріуса Михайленка С.А. (індексний № 45813112 від 05.03.2019) про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - групу приміщень № 151 за позивачем. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на нерухоме майно, тобто права цивільного, тому спір у цій справі, незважаючи на участь у ньому суб`єкта владних повноважень, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Судом враховано, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не мав публічно - правових відносин саме з позивачем. Оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем за скаргою іншої особи, а не позивача.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.

Згідно з частиною 1 наведеної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини 1 статті 20 ГПК України).

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження наказу Мін`юсту № 1242/5 від 18.04.2019 безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права, а саме права власності на нерухоме майно, яке придбане позивачем на прилюдних торгах, оскільки Фірма "Т.М.М." - ТОВ заперечує законність дій та рішення приватного нотаріуса Михайленка С.О. № 45813112 від 05.03.2019 про державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно за позивачем. Такий спір має приватно-правовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватись за правилами господарського судочинства. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а.

Предметом спору у даній справі є наявність обо відсутність підстав для визнання незаконним та скасування Наказу Мін`юсту № 1242/5 від 18.04.2019, яким було скасовано рішення приватного нотаріуса Михайленка С.А. (індексний № 45813112) про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - групу приміщень № 151 за позивачем.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відносини, пов`язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач набув майно, що складається з групи приміщень № 151, загальною площею 688,90 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А, у результаті його примусової реалізації відповідно до закону (на прилюдних торгах).

На підставі Акту № 55614244/14 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 12.02.2019 приватним нотаріусом Михайленком С.А. було видано позивачу Свідоцтво № 210 від 18.02.2018, яким посвідчено, що ТОВ "БЕСТ КОРП" належить на праві власності вищевказане майно.

Станом на час розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ та постановлення Мін`юстом оскаржуваного наказу, а також станом на час розгляду даної справи по суті, результати проведених 30.11.2018 електронних торгів по лоту № 312700, переможцем яких було визнано ТОВ "БЕСТ КОРП", не визнані недійсними, є чинними, а рівно є чинними Акт № 55614244/14 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 12.02.2019 та Свідоцтво № 210 від 18.02.2018 про право власності ТОВ "БЕСТ КОРП" на групу приміщень № 151, загальною площею 688,90 кв.м, що заходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Оскаржуваний наказ Мін`юсту, яким було скасовано, зокрема, Рішення № 45813112 від 05.03.2019 про державну реєстрацію права власності на групу приміщень № 151 за позивачем, прийнятий відповідачем за результатами розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ.

Судом досліджено, що у скарзі на реєстраційні дії державного реєстратора від 25.03.2019 (а.с. 112 - 114 т. 1), поданій на підставі ст. 10, 24, 25, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Фірма "Т.М.М." - ТОВ (скаржник) у якості підстав для визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Михайленка С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45813112 від 05.03.2019 посилалась на такі обставини:

- Фірма "Т.М.М." - ТОВ є власником групи приміщень № 151, що підтверджується Інформаційною довідкою № 157014214 від 20.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєтру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі - Інформаційна довідка № 157014214);

- 05.03.2019 приватним нотаріусом Михайленком С.А. на підставі оскаржуваного рішення від 05.03.2019 № 45813112 до Державного реєстру прав було внесено запис про право власності № 30561219 ТОВ "БЕСТ КОРП" на групу приміщень № 151;

- скаржник вважає, що рішення приватного нотаріуса Михайленком С.А. від 05.03.2019 № 45813112 прийняте з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації, а саме вимог пункту 1 частини 3 статті 10, пункту 6 частини 1 статті 24 та статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому підлягає скасуванню, оскільки:

приватний нотаріус Михайленком С.А. провів реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за наявності двох арештів, накладених ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.12.2018 у справі № 761/46475/18 (запис про арешт внесено до Державного реєстру 12.12.2018 (номер запису про обтяження 29401725 (спеціальний розділ)) та ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.02.2019 у справі № 761/38097/2018 (запис про арешт внесено до Державного реєстру 21.02.2019 (номер запису про обтяження 30393868));

станом на дату вчинення приватним нотаріусом оскаржуваних реєстраційних дій був чинним арешт та заборона на вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого найна, накладені на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 15.01.2019 у справі № 910/381/19, і хоча ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 910/381/19 від 22.01.2019 скасовано вжиті на підставі ухвали від 15.01.2019 заходи забезпечення позову, скаржник вважає, що навіть скасування арешту та заборони судом першої інстанції автоматично не припинило їх дію;

станом на дату вчинення приватним нотаріусом оскаржуваних реєстраційних дій був чинний арешт майна, накладений 23.01.2018 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 55614244 від 23.01.2018 (запис про арешт внесено до Державного реєстру 26.01.2019 (номер запису про обтяження 24555043 (спеціальний розділ));

- скаржник також повідомив про судові спори, які опосередковано стосуються спірного об`єкта нерухомого (зокрема, зазначив, що зареєстровано позов у справі № 910/1011/19, який повернуто ухвалою Господарського суду міста Києва про повернення позовної заяви від 31.01.2019, таким чином, відсутній судовий процес у даній справі), водночас підтвердив, що на момент подання скарги відсутні судові справи, в яких би предметом позову був спірний об`єкт нерухомого майна.

Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону (тут і далі - в редакції станом на час прийняття оскаржуваного наказу Мін`юсту № 1242/5 від 18.04.2019) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори) (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державним реєстратором є, зокрема, нотаріус (п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону).

Частиною 3 статті 10 Закону передбачено, що державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Частиною 1 статті 18 Закону передбачено, що державна реєстрація прав проводиться, в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація, заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення, у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону).

Частиною 8 статті 18 Закону встановлено, що у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Частиною 1 статті 24 Закону встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 25 Закону, проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Пунктом 40 Порядку № 1127 визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Частиною 1 статті 27 Закону встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів (п. 4 ч. 1 наведеної статті).

За змістом наведених норм, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів. Аналогічний висновок містить постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6.

Статтею 37 Закону визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Так, згідно з частиною 1 наведеної статті, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до абз. 1-7 частини 5 статті 37 Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Відповідно до абз. 9 частини 5 статті 37 Закону скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 37 Закону порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Станом на час розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ та постановлення Мін`юстом оскаржуваного наказу № 1242/5 від 18.04.2019, процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги), визначав Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок).

Станом на час розгляду справи по суті набрала чинності (09.01.2020) постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, а саме назву та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 викладено в новій редакції, Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, викладено в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150, затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Суд звертає увагу, що при розгляді скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ Комісія з питань з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерство юстиції України при постановленні оскаржуваного наказу керувались чинними на той час приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку (в редакції станом на час розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ та постановлення Мін`юстом оскаржуваного наказу Мін`юсту № 1242/5 від 18.04.2019) для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Абзацем 1 пункту 8 Порядку, серед іншого передбачено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження.

За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (п. 12 Порядку).

Оскаржуваний наказ Мін`юсту прийнятий відповідачем на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 18.04.2019 за результатами розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ від 25.03.2019.

Згідно вказаного висновку Комісія встановила, що "…на момент прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2019 № 45813112, прийнятого приватним нотаріусом Михайленком С.А. …в базі даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру прав містилися заяви стосовно групи приміщень № 151, зокрема:

заява про державну реєстрацію обтяження від 21.01.2019 № 32280768, державну реєстрацію якої зупинено;

заява про державну реєстрацію права власності від 13.11.2018 № 31138688, розгляд якої зупинено".

Таким чином, Комісія дійшла висновку, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2019 № 45813112, прийняте приватним нотаріусом Михайленком С.А. з порушенням черговості розгляду заяв, оскільки щодо заяв на те саме майно, зареєстрованих в Державному реєстрі прав раніше, не прийнято рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації. Комісія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте всупереч законодавсту у сфері державної реєстрації прав, оскільки прийняте з порушенням вимог статті 18 Закону та пункту 12 Порядку № 1127.

Також, Комісія у висновку від 18.04.2019 встановила, що "відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 по справі № 910/1011/19, поданої директором ТОВ "БЕСТ КОРП" Шлендером О.Л. разом з поясненнями від 18.04.2019 № 19/04/18-01, апеляційну скаргу фірми "Т.М.М. " - ТОВ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 по справі №910/1011/19 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 по справі № 910/1011/19 скасовано, при цьому директором ТОВ "БЕСТ КОРП" Шлендером О.Л. не подано документів, що підтверджують відкриття провадження по справі №910/1011/19. Крім того, інформація про відкриття провадження по справі № 910/1011/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутня".

Отже, саме за вищенаведених обставин Комісія рекомендувала скаргу Фірми "Т.М.М." - ТОВ задовольнити в повному обсязі та, зокрема, скасувати Рішення № 45813112 від 05.03.2019, прийняте приватним нотаріусом Михайленком С.А.

Обгрунтовуючи прийняття відповідачем оскаржуваного наказу з порушенням норм чинного законодавства України, позивач стверджував, що такий наказ прийнято відповідачем поза межами повноважень останнього, оскільки на момент його прийняття існував судовий спір щодо нерухомого майна, право на яке підлягало реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/1011/19 за позовом Фірми "Т.М.М. " - ТОВ до ТОВ "Парадай-3", Державного підприємства "СЕТАМ", Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапова Михайла Юрійовича про визнання недійсним результатів прилюдних торгів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 залучено до участі у справі № 910/1011/19 в якості відповідача 5 - ТОВ "БЕСТ КОРП".

Отже, на дату подання скарги Фірмою "Т.М.М. " - ТОВ (зареєстрована у Мін`юсті 10.04.2019 за № 12719-33-19) та на дату її розгляду відповідачем (18.04.2019) провадження у справі № 910/1011/19 не було відкрите, тоді як інших судових спорів (за відкритими провадженнями) щодо спірного нерухомого майна позивачем не зазначено та така інформація відсутня в матеріалах даної справи.

Відтак, вищенаведені доводи позивача стосовно того, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем поза межами його повноважень, не знайшли свого підтвердження.

Обгрунтовуючи прийняття відповідачем оскаржуваного наказу з порушенням норм чинного законодавства України, позивач стверджував, що право Фірми "Т.М.М." - ТОВ, як заявника скарги, задоволення якої призвело до скасування рішення про реєстрацію права власності позивача, не було порушено, що виключає можливість розгляду та задоволення такої скарги.

Відповідно до абз. 9 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Як вбачається з висновку Комісії від 18.04.2019, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ, Комісією не встановлено факти, які б могли підтвердити порушення прав - Фірми "Т.М.М." - ТОВ у результаті прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності позивача.

Фактично у висновку Комісії від 18.04.2019 лише зазначено, що "скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що Фірма "Т.М.М." - ТОВ є власником групи приміщень".

Проте, як встановлено судом, станом на дату подання скаржником скарги та на дату її розгляду відповідачем - підстави для таких тверджень Фірми "Т.М.М." - ТОВ були відсутні, оскільки на той час позивач відповідно до вимог чинного законодавства України придбав спірне нерухоме майно (групу приміщень № 151), що було відчужено в ході виконавчого провадження по зверненню стягнення на це майно, на підтвердження чого було складено Протокол № 373136 проведення електронних торгів від 30.11.2019, Акт № 55614244/14 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 12.02.2019, позивачу видано Свідоцтво від 18.02. 2019 року (бланк ЕНО 993376) про право власності на майно, придбане на торгах, вказане Свідоцтво було зареєстровано в реєстрі за № 210. Результати прилюдних торгів, оформлені наведеним Протоколом, зазначені Акт державного виконавця та Свідоцтво є чинними, не скасовані, не визнані недійсними. Таким чином, позивач набув, а третя особа-2 (Фірма "Т.М.М." - ТОВ) втратила речові права на спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку.

За таких обставин, процедура реєстрації права власності на нерухоме майно (групу приміщень № 151), придбане з прилюдних торгів, стосується виключно державної реєстрації права власності саме позивача на таке майно та жодним чином не порушує та не може порушувати будь-яких прав Фірми "Т.М.М." - ТОВ, як колишнього власника означеного об`єкту нерухомості, право власності якого припинилось у встановленому законом порядку.

Крім того, зазначаючи у висновку від 18.04.2019, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням черговості розгляду заяв, оскільки щодо заяв на те саме майно, зареєстрованих в Державному реєстрі прав раніше (заяви від 21.01.2019 № 32280768, від 13.11.2018 № 31138688), не прийнято рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації, Комісія не вказала, яке саме право Фірми "Т.М.М." - ТОВ порушено та яким чином могло бути порушено реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно за позивачем через наявність інших заяв, щодо яких не прийнято рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації.

Відтак, доводи позивача стосовно відсутності порушеного права Фірми "Т.М.М." - ТОВ внаслідок прийняття приватним нотаріусом Михайленком С.А. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2019 № 45813112, знайшли своє підтвердження.

Обгрунтовуючи прийняття відповідачем оскаржуваного наказу з порушенням норм чинного законодавства України, позивач стверджував, що оскаржуваний наказ, прийнятий на підставі висновоку Комісії від 18.04.2019, не ґрунтується на підставах, передбачених чинним законодавством України.

За змістом п. 8 Порядку (в редакції станом на час розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ та постановлення Мін`юстом оскаржуваного наказу Мін`юсту № 1242/5 від 18.04.2019) комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги і вирішує, зокрема, чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах.

За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (п. 12 Порядку).

Як встановлено судом, висновок Комісії від 18.04.2019 про необхідність скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2019 № 45813112 мотивований тим, що на момент прийняття такого рішення в базі даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру прав містилися заяви стосовно групи приміщень № 151, зокрема, заява про державну реєстрацію обтяження від 21.01.2019 № 32280768, державну реєстрацію якої зупинено, заява про державну реєстрацію права власності від 13.11.2018 № 31138688, розгляд якої зупинено. Саме за таких обставин Комісія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог статті 18 Закону та пункту 12 Порядку № 1127.

Суд звертає увагу, що стаття 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на час розгляду скарги Фірми "Т.М.М." - ТОВ та постановлення Мін`юстом оскаржуваного наказу Мін`юсту № 1242/5 від 18.04.2019), на порушення вимог якої при прийнятті приватним нотаріусом оскаржуваного рішення посилалась Комісія у висновку, як на підставу для скасування такого рішення, визначає виключно порядок, в якому проводиться державна реєстрація прав : 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація, заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення, у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв, тощо).

Частина 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного наказу Мін`юсту № 1242/5 від 18.04.2019) містить виключний перелік підстав, відповідно до яких можлива відмова у здійсненні державної реєстрації. Відповідно до пункту 6 частини 1 наведеної статті, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно

Наявність в базі даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру прав відомостей про заяви, реєстрацію / розгляд яких зупинено, не входить до переліку підстав (ч. 1 ст. 24 Закону), за яких можлива відмова у здійсненні державної реєстрації.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону.

А як зазначалось, спірне нерухоме майно набуте позивачем у результаті його примусової реалізації відповідно до закону.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинне законодавство України (в тому числі Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") не передбачає такої підстави скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, як порушення порядку черговості розгляду заяв.

Суд також звертає увагу, що у поданій скарзі, в обґрунтування наявності підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2019 № 45813112, Фірма "Т.М.М." - ТОВ посилалась виключно на наявність арештів нерухомого майна (накладених ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.12.2018 у справі № 761/46475/18, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.02.2019 у справі № 761/38097/2018, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 55614244 від 23.01.2018), які на її думку, перешкоджали реєстрації права власності на нерухоме айно за позивачем, у зв`язку з чим зазначала про прийняття такого рішення з порушенням вимог пункту 1 частини 3 статті 10, пункту 6 частини 1 статті 24 та статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Проте, як вбачається з висновку Комісії від 18.04.2019, під час розгляду скарги по суті Комісія не встановлювала наявність чи відсутність таких обставин (наявність арештів щодо спірного нерухомого майна), що обґрунтовують вимоги скаржника, зазначені у скарзі, втім встановлювала інші обставини (наявність в базі даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру прав відомостей про заяви від 21.01.2019 № 32280768, від 13.11.2018 № 31138688, реєстрацію / розгляд яких зупинено), які не були зазначені скаржником у скарзі.

Отже, ні висновок Комісії, ні оскаржуваний наказ не містять вказівки на перебачені чинним законодавством України підстави для відмови позивачеві у реєстрації права власності на спірне нерухоме майно та, відповідно, підстави для скасування рішення про реєстрацію такого права власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем за відсутності належних, передбачених чинним законодавством України, підстав, за яких можлива відмова у здійсненні державної реєстрації права власності на майно, та відповідно, за відсутності підстав для скасування рішення про державну реєстрацію такого права власності.

Відтак, вищенаведені доводи позивача стосовно того, що оскаржуваний наказ, прийнятий на підставі висновоку Комісії від 18.04.2019, не ґрунтується на підставах, передбачених чинним законодавством України, знайшли своє підтвердження.

Позивач також стверджував, що оскаржуваний наказ, яким скасовано реєстраційну дію щодо реєстрації права власності позивача на об`єкт нерухомого майна, порушує право власності позивача на таке майно, оскільки унеможливлює реалізацію повного обсягу прав позивача щодо належного йому майна (права володіння, користування та розпорядження придбаним майном та отримання від нього доходу).

Враховуючи, що позивач набув спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку, зважаючи на приписи ст. 189, 316, 317 ЦК України, наведені твердження позивача знайшли своє підтвердження.

Крім того, з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки № 181810332 від 20.09.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєтру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 195-196 т. 1) вбачається, що 19.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. здійснено державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна - групу приміщень загальною площею 688,90 кв.м, що заходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А за позивачем.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частини 9 статті 18 вказаного Закону датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав. Такі ж приписи містить частина 13 статті 18 вказаного Закону в чинній редакції.

Оскаржуваним наказом було скасовано Рішення про державну реєстрацію № 45813112 від 05.03.2019, прийняте державним реєстратором за результатом розгляду відповідної заяви позивача, зареєстрованої 18.02.2019.

Отже, враховуючи, що речові права на нерухоме майно виникають з моменту державної реєстрації, підставним є висновок, що оскаржуваним наказом порушено права позивача на спірний об`єкт нерухомого майна з 18.02.2019 - з моменту первинно вчиненої державної реєстрації права власності позивача на таке майно.

Отже , матеріалами справи підтверджується: відсутність порушеного права Фірми "Т.М.М." - ТОВ, як заявника скарги, що виключає можливість розгляду та задоволення такої скарги; прийняття оскаржуваного наказу, яким скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича № 45813112 від 05.03.2019, за відсутності підстав, передбачених чинним законодавством України; порушення права власності позивача на спірне нерухоме майно у зв`язку з прийняттям оскаржуваного наказу.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статті 76-79 ГПК України місять приписи щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів.

Належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач та третя особа-2 (Фірма "Т.М.М." - ТОВ) суду не подали.

Вищевстановлені судом обставини у сукупності свідчать про наявність підстав для визнання незаконним з моменту його прийняття та скасування Наказу Міністерства юстиції України № 1242/5 від 18.04.2019 року "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" в частині скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича (індексний № 45813112 від 05.03.2019) про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - групу приміщень № 151, загальною площею 688,90 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 370471680000 за позивачем, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Щодо позовних вимог про відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності запису про право власності за № 30561219, здійсненого на підставі рішення № 45813112 від 05.03.2019 року про державну реєстрацію права власності, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на час звернення позивача з даним позовом до суду та призначення справи до судового розгляду по суті) встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (абзац 1 частини 2).

Частиною 3 вказаної статті визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується (ч. 3)

Частиною 5 вказаної статті визначено, що внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Згідно з підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про, зокрема, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Частиною 7 статті 37 Закону визначено, що рішення, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.

Процедуру функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), його невід`ємної архівної складової частини та наповнення Державного реєстру прав відомостями про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про суб`єктів та об`єкти таких прав, визначає Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, від 26.10.2011 № 1141.

Згідно з абз. 3 п. 54 вказаного Порядку, у разі скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав у такому Реєстрі проводиться редагування відповідного запису з метою приведення його у стан, що існував до прийняття такого рішення та проведення відповідних реєстраційних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відтак, для повноцінного відновлення порушеного права власності позивача на спірне нерухоме майно, має бути обраний такий спосіб захисту, який підтвердить право власності позивача на спірний об`єкт нерухомого майна саме з моменту первинної державної реєстрації такого права за позивачем.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Зокрема, таким способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення (пп. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, абз. 4 ч. 2 ст. 20 ГК України).

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

При цьому, відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Відтак, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту майнових прав (при поданні позову до суду та залишений без змін станом на час закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті) шляхом відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності за № 30561219, здійсненого на підставі рішення № 45813112 від 05.03.2019 року про державну реєстрацію права власності, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, узгоджується із загальними вимогами щодо належності засобів правового захисту відповідно до статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вірно визначений позивачем ефективним засобом захисту, який відповідає змісту порушеного права на спірне нерухоме майно, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Разом з цим, суд зазначає, що Законом України від 05.12.2019 № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (який набрав чинності 16.01.2020) статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено в новій редакції, якою зокрема встановлено наступне:

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції Закону України від 05.12.2019 № 340-IX)

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отаким чином, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "БЕСТ КОРП" підлягають задоволенню повністю в межах заявлених вимог.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач безпосередньо у позовній заяві зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат складає 70000,00 грн, з яких 7684,00 грн судовий збір за подання позовної заяви, 62316,00 грн - орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем не подано попереднього розрахунку суми судових витрат в порядку ст. 124 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, судовий збір у розмірі 7684,00 грн покладається на відповідача.

Разом з цим, позивачем до закінчення судових дебатів у справі не надано жодних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 62316,00 грн, а також до закінчення судових дебатів у справі не зроблено заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про те, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У зв`язку з наведеним, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 62316,00 грн не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним з моменту його прийняття та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 1242/5 від 18.04.2019 року "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" в частині скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича (індексний № 45813112 від 05.03.2019) про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - групу приміщень № 151, загальною площею 688,90 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська , буд . 49-А, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 370471680000 за Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ КОРП" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72; ідентифікаційний код 42591230), про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

3. Відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності за № 30561219, здійсненого на підставі рішення № 45813112 від 05.03.2019 року про державну реєстрацію права власності, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем, з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ КОРП" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72; ідентифікаційний код 42591230) 7684,00 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.02.2020

Суддя О. В. Гумега