Справа № 146/1658/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" лютого 2020 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку позовного провадження в залі суду в смт Томашпіль цивільну справу
ім `я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Томашпільська селищна рада Томашпільського району Вінницької області
вимоги позивача: про визначення додаткового строку для відчуження земельної ділянки
представник позивача: адвокат Щетніцький В.С.
ВСТАНОВИВ:
29 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до Томашпільської селищної ради Томашпілського району Вінницької області,. в якому просить визначити їх додатковий строк терміном шість місяців, для відчуження – оформлення договору купівлі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,2714 гектарів, кадастровий номер 0523984800:02:000:0194 розташованої на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, відповідно до державного акту серії ВН № 184649, виданого 01.03.2003 року Томашпільською райдержадміністрацією.
Позов обґрунтовано наступним.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.02.2015 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.02.2015 року позивач є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Позивач вказує, що дану земельну ділянку успадкувала після смерті батька ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В травні 2018 року позивач звернулася до нотаріуса для оформлення договору дарування вказаної земельної ділянки своїй дочці, проте їй було відмовлено у здійснені вказаної нотаріальної дії, оскільки вона є громадянином Російської Федерації та повинна була провести відчуження вказаної земельної ділянки протягом року після отримання права власності на неї, проте у вказаний період цього не зробила.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 02 грудня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11 лютого 2020 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, однак представник позивача, адвокат Щетніцький В.С., подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі та без участі позивача, та позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.
Представник відповідача, Томашпільської селищної ради, Томашпільського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.
Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, розглянувши заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
За змістом ст. ст. 41, 64 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Право власності на землю належить до основних конституційних прав та свобод, що не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 5 ст. 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства.
Водночас ч. 4 ст. 81 ЗК України допускається можливість отримання такими особами земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження.
Так, згідно ст. 81 цього Кодексу, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.
Таким чином, з аналізу даної законодавчої норми слідує висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.
Відповідно до норм ст. 127 ЦПК України, суд наділено повноваженнями щодо поновлення чи продовження строків, встановлених законом, за умови визнання причин його пропуску поважними.
Відповідно до копії паспорту, виданого 28.11.2013 року відділенням УФМС Росії по м.Москва, по району Філі-Давидково, на ім`я ОСОБА_1 остання є громадянкою Російської Федерації (а.с.3).
Згідно копії свідоцтва про вправо на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Іськовою Н.М. за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті її батька – ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на земельну ділянку, розташовану на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, площею 3,2714 га., належну померлому на підставі державного акту серії ВН № 184649, виданого 01.03.2003 року Томашпільською районною державною адміністрацією (а.с. 6).
Відповідно до копії державного акту серії ВН № 184649, виданого 01.03.2003 року Томашпільською районною державною адміністрацією ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка, , площею 3,2714 гектарів, кадастровий номер 0523984800:02:000:0194 розташованої на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 04.02.2015 року, підтверджується, що ОСОБА_1 належить право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0523984800:02:000:0194
Щодо вимоги позивача про відчуження земельної ділянки шляхом оформлення договору купівлі продажу, то, як вбачається зі ст. 145 ЗК України, не вказано конкретного способу відчуження земельної ділянки. Позивачем у позовній заяві також не наведено підстав щодо вказаного способу відчуження. Також позивачем зазначено, що вона змушена звернутись до суду за поновленням строку, оскільки не змогла оформити договір дарування.
З огляду на вказані обставини суд вважає, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясовування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки вимоги позивача щодо визначення додаткового строку на відчуження земельної ділянки є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, відповідачами визнано позовні вимоги ОСОБА_1 , визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважає визначити ОСОБА_1 додатковий строк на відчуження земельної ділянки, відтак позовна заява в цій частині підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 768-40 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 384,20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 22, 81, 145 ЗК України, статтями 3, 6, 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 200, 206, 263, 265, 280, 293, 315, 354 ЦПК України суд ,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 , до Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області про визначення додаткового строку для відчуження земельної ділянки задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном шість місяців, з дня набрання даним рішенням суду законної сили, для відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,2714 гектарів, кадастровий номер 0523984800:02:000:0194 розташованої на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, відповідно до державного акту серії ВН № 184649, виданого 01.03.2003 року Томашпільською районною державною адміністрацією.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого за квитанцією № 25 від 03.10.2019 судового збору, а саме в сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Судові витрати залишити за позивачем
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 28.11.2013 року, відділенням УФМС Росії по м.Москва, по району Філі-Давидково, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Томашпільська селищна рада Томашпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ: 043262128, адреса: 24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт Томашпіль, пл.Т.Шевченка, 1.
Суддя:
О. В. Пилипчук
