ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2020 року

Київ

справа №813/3997/17

провадження №К/9901/38929/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за участю третьої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України, про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Брильовського Р. М., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого Обрізко І. М., суддів: Яворського І. О., Онишкевича Т. В.

І. Суть спору

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за участю третьої особи Адміністрація Державної прикордонної служби України, в якому просить:

1.1. визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 у зарахуванні часу навчання у Львівській республіканській спеціальній школі-інтернат з посиленою військово-фізкультурною підготовкою та Львівському військовому ліцеї ім. Героїв Крут до стажу військової служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років;

1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати час навчання у Львівській республіканській спеціальній школі-інтернат з посиленою військово-фізкультурною підготовкою та Львівському військовому ліцеї ім. Героїв Крут до стажу військової служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та провести перерахунок стажу.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що він проходить військову службу у військовому званні підполковника на посаді начальника групи по роботі з іноземцями та адміністративного провадження відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

2.1. Вказує, що на час зарахування (прибуття) на навчання у Львівському військовому ліцеї ім. Героїв Крут з посиленою військово-фізичною підготовкою діяли положення статті 24 Закону України Про загальний військовий обов`язок та військову службу в редакції від 25 березня 1992 року, яка передбачала, що початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею).

2.2. Наголошує, що на даний час редакція даного закону не передбачає, що навчання у військових ліцеях є початком військової служби, але, на думку позивача, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому при нарахуванні вислуги років військовослужбовцям, які прибули на навчання у військові ліцеї до 31 липня 1999 року відповідач повинен був керуватися Законом, що діяв в редакції від 25 березня 1992 року.

2.3. Вважаючи відмову відповідача у зарахуванні часу навчання у зазначених навчальних закладах до стажу військової служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років безпідставною, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання відмови протиправною.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходить військову службу у військовому званні підполковника на посаді начальника групи по роботі з іноземцями та адміністративного провадження відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

4. 15 липня 1991 року ОСОБА_1 зараховано учнем 9 класу Львівської республіканської спеціальної школа-інтернату, що підтверджується витягом з наказу від 15 липня 1991 року № 56.

5. В 1994 році позивач закінчив навчання в ліцеї, у зв`язку з чим йому видано атестат звичайного зразка про середню освіту, що підтверджується витягом з наказу № 67 від 1994 року.

6. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1996 року № 643 Львівська республіканська спеціальна школа-інтернат з 01 липня 1996 року реорганізована у Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут.

7. 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 подав рапорт до відділу прикордонної служби Рава-Руська про надання позивачу висновку про перевірку та встановлення стажу дня виплати відсоткової надбавки за вислугу років.

8. 11 вересня 2017 року позивачу надано відповідні документи, в тому числі і висновок про перевірку та встановлення стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, яким не враховано до вислуги років період проходження навчання у Львівському військовому ліцеї ім. Героїв Крут.

9. 13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся з рапортом до відділу прикордонної служби Рава-Руська, в якому просив зарахувати час навчання у Львівській республіканській спеціальній школі-інтернат з посиленою військово-фізкультурною підготовкою та Львівському військовому ліцеї ім. Героїв Крут до стажу військової служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років.

10. 24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в зарахуванні часу навчання у Львівській республіканській спеціальній школі-інтернат з посиленою військово-фізкультурною підготовкою та Львівському військовому ліцеї ім. Героїв Крут до стажу військової служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років з посиланням на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби Щодо зарахування до вислуги років періодів навчання у військових ліцеях від 19 липня 2017 року № Т/30-5644.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, в позові відмовлено.

12. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що ліцей, в якому навчалася особа, не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, а тому строк її навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у наведеному Законі.

13. Зазначена позиція була підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

14. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

15. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції приписів статті 3 Закону України Про загальний військовий обов`язок і військову службу в редакції від 25 березня 1992 року, оскільки в цій редакції дано чітке визначення терміну допризовники якими є особи, що проходять допризовну підготовку до прописки їх до призовних дільниць, яка відповідно до статті 14 цього Закону відбувалась з 17 років. Таким чином, на думку позивача, законодавець свідомо встановив, що для певної категорії громадян (ліцеїстів) початок, а відповідно і обрахунок) військової служби має визначатись спеціальною нормою і військова служба для цієї категорії осіб розпочинається до досягнення ними 17-річного віку.

15.1. Наголошує, що ключовим питанням при вирішенні спору є встановлення чи віднесений навчальний заклад, у якому проходив навчання позивач до військових ліцеїв чи ліцеїв з посиленою військовою підготовкою, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України Про реформу системи військової освіти від 19 серпня 1992 року № 490.

16. Водночас представник Адміністрації Державної прикордонної служби України у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

19. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. За приписами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

24. Відповідно до частини другої статті 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

25. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).

26. За змістом статті 2 Закону № 2232-ХІІ в редакції, яка була чинна на час навчання позивача в ліцеї, було встановлено вичерпний перелік видів військової служби, до яких відносилась: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.

27. В редакції статті 2 Закону № 2232-ХІІ, на момент звернення позивача із рапортом надання висновку про перевірку та встановлення стажу дня виплати відсоткової надбавки за вислугу років, до видів військової служби відноситься: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

VI. Позиція Верховного Суду

28. Зміст спірних правовідносин, що склались у цій справі зводиться до питання щодо правомірності неврахування відповідачем періоду навчання ОСОБА_1 у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут до строку військової служби, а отже й до вислуги років.

29. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут був створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 на базі Львівської республіканської спецшколи-інтернату з поглибленим вивченням російської мови і літератури та посиленою військово-фізкультурною підготовкою та постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1996 року № 643, починаючи з 01 липня 1996 року реорганізований у Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут.

30. Стаття 24 Закону № 2232-ХІІ в редакції, що була чинною протягом строку навчання позивача в ліцеї, пов`язувала початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаному у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов`язаних.

31. Водночас станом на момент виникнення спірних правовідносин жодна норма Закону № 2232-ХІІ чи будь-якого іншого закону не відносить період навчання у ліцеї до періоду військової служби.

32. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 Про реформу системи військової освіти Львівський військовий ліцей ім. Героїв Крут, в якому навчався позивач, був утворений на базі Львівської республіканської спеціальної школи-інтернату з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

33. Отже, військовий ліцей, в якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону № 2232-XII, тому строк його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі з метою підготовки до вступу у військово-навчальні заклади не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у статті 2 цього Закону.

34. Слід зазначити, що Верховний Суд України у своїх рішеннях (зокрема, від 16 квітня 2013 року у справі № 21-107а13, від 01 жовтня 2013 року у справі № 21-330а13) неодноразово вказував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 Про реформу системи військової освіти військові ліцеї були створені з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів.