ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року

Львів

Справа № 260/745/19 пров. № А/857/28/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Большакової О.О., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,

представника позивача Лапки І.С.,

представників третьої особи Короля А.Ю., Подсоліної Л.В., Карташова С.О.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 260/745/19 (рішення ухвалено в м. Ужгород, головуючий суддя Ващилін Р.О., повний текст рішення виготовлено 02.12.2019) за адміністративним позовом Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до Закарпатської обласної ради, третя особа Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Коритнянська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області 29.05.2019 звернулася в суд із адміністративним позовом до Закарпатської обласної ради, третя особа Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської обласної ради 14 сесії 7 скликання від 04.04.2019 р. за №1424 "Про затвердження проекту "Зона санітарної охорони водозабору "Минай" Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода".

В обґрунтування позову зазначає, що оскарженим рішенням затверджено проект "Зона санітарної охорони водозабору Минай" ділянки Минай, яка знаходиться в Ужгородському районі Закарпатської області у складі І та ІІ поясів особливого режиму. Вважає, що таке рішення не відповідає ст.ст. 59, 93 Водного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", розділу VII Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. №2024, оскільки прийняте без попереднього затвердження та погодження з сільською радою проекту землеустрою.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Коритнянська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує, що згідно п. 3 постанови КМУ від 18.12.1998 за № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів» межі зони санітарної охорони водних об'єктів визначаються проектом землеустрою. Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженнями з державними органами земельних ресурсів, санітарно - епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

В силу приписів ст. 93 ВК України та постанови КМУ від 18.12.1998 за № 2024, якими керувався відповідач при прийнятті спірного рішення, передбачено погодження, зокрема, обласною державною адміністрацією меж зон санітарної охорони водних об'єктів, що визначаються проектом землеустрою, які встановлюється місцевою радою (органом місцевого самоврядування) на її території. Стаття 93 ВК України встановлює компетенцію обласної державної адміністрації. Постанова КМУ від 18.12.1998 за № 2024 вказує на визначення меж санітарної охорони водних об'єктів на підставі проекту землеустрою. Таким чином, діючи на підставі ст. 93 ВК України та постанови КМУ від 18.12.1998 за № 2024 при прийнятті спірного рішення відповідач діяв поза межами повноважень визначених законом.

Відповідач та третя особа подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких заперечили вимоги апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представники третьої особи - Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у зв'язку з необхідністю збільшення продуктивності підземного водозабору "Минай" на підставі розпорядження виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 08.12.1977 №548 складено акт відбору площадки під свердловини на Минайському водозаборі від 08.12.1977.

21 листопада 1978 року заступником міністра житлово-комунального господарства УССР погоджено вибір земельних ділянок для розширення Минайського водозабору для водопостачання м. Ужгорода шляхом розміщення свердловин і під'їзних шляхів до них площею 8,57 га, з яких 4,85 га ріллі, 3,72 га шляхів на землях колгоспів ім. Калініна 2,12 га, ім. Горького - 6,45 га та з тимчасовим зайняттям 27,6 га земель цих колгоспів для прокладання інженерних комунікацій.

В подальшому на підставі завдання на проектування об'єкта "Розширення і реконструкція Манайського водозабору для водопостачання м. Ужгорода", погодженого заступником голови Закарпатської обласної ради народних депутатів 17.02.1978 та затвердженого заступником міністра житлово-комунального господарства УССР 24.02.1978, на замовлення ПУВКХ м. Ужгорода (тепер - Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода") Львівською філією "Укрюжгипрокоммунстрой" розроблено техно-робочий проект "Розширення і реконструкція Манайського водозабору для водопостачання м. Ужгорода".

Рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів №25 від 22.01.1980 "Про зони санітарної охорони водопроводу м. Ужгород", серед іншого, встановлено зони санітарної охорони першого поясу для всіх джерел водопостачання Минайського водозабору, водопроводного каналу Кам'яниця - Ужгород з огородженням по всій його довжині згідно з додатком; встановлено зони санітарної охорони другого поясу, в тому числі, підземних джерел водопостачання Минайського водозабору, водовід від Минайського водозабору до вул. Енгельса в м. Ужгороді згідно з додатком.

09 жовтня 2003 року Комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (далі - КП "ВУВКГ м. Ужгорода") надано спеціальний дозвіл на користування надрами №3237 на видобування підземних вод для господарсько-питного водопостачання м. Ужгорода Ужлаторицького родовища ділянки "Минай" (22 свердловини) та "Галоч" (3 свердловини).

16 грудня 2016 року КП "ВУВКГ м. Ужгорода" надано дозвіл на спеціальне водокористування УКР №901-А/ЗАК, в тому числі, з підземних джерел водопостачання прісної води (свердловина Ужлаторицького родовища ділянки "Минай").

В 2018 році КП "ВУВКГ м. Ужгорода" розроблено проект "Зона санітарної охорони водозабору "Минай"", затверджений директором КП "Водоканал м. Ужгорода" 14.03.2018.

Відповідно до такого проекту, Зона санітарної охорони водозабору "Минай" складається з першого, другого та третього поясів в межах, визначених в картографічних матеріалах, що є додатками до нього, аналітичні розрахунки меж яких виконані в проекті "Зона санітарної охорони водозабору "Минай", розробленому ВКФ "Крокус" в 2002 році.

Зазначений проект погоджено Державною службою геології та надр України (лист №8703/03/10-08 від 21.05.2018 р.), сектором у Закарпатській області Державного агентства водних ресурсів України (лист №938/ЗК/30-18 від 05.10.2018 р.), Головним управлінням Держпродспоживслужби в Закарпатській області (лист №04.04.02/4628 від 04.12.2018 р.), постійною комісією з питань екології та використання природних ресурсів Закарпатської обласної ради (висновок від 27 березня 2019 року) (а.с. 225 - 230, т. 1; а.с. 1, т. 2).

28 березня 2019 року проект "Зона санітарної охорони водозабору "Минай"" було розглянуто на засіданні міжвідомчої комісії облдержадміністрації з питань ефективного використання родовищ корисних копалин на території області, за результатами чого прийнято рішення про погодження КП "ВУВКГ м. Ужгорода" І та ІІ зони санітарної охорони водозабору Минай, з якого здійснюється централізоване водопостачання населення м. Ужгород.

Рішенням чотирнадцятої сесії VII скликання Закарпатської обласної ради №1424 від 04.04.2019 , враховуючи висновки постійної комісією з питань екології та використання природних ресурсів, на підставі ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 8-1, 93 Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. №2024, затверджено проект "Зона санітарної охорони водозабору "Минай"" КП "ВУВКГ м. Ужгорода" ділянка Минай, яка знаходиться в Ужгородському районі Закарпатської області у складі І та ІІ поясів особливого режиму.

Вважаючи таке рішення Закарпатської обласної ради протиправним та таким, що порушує права органу місцевого самоврядування, на території якого розміщені землі, що відносяться до затвердженого проекту "Зона санітарної охорони водозабору "Минай", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що затверджуючи проект "Зона санітарної охорони водозабору "Минай", Закарпатська обласна рада діяла в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому підстави для скасування оскарженого рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 24 Кодексу України про надра, користувачі надр зобов'язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.

Статею 93 Водного кодексу України №213/95-ВР від 06.06.1995 передбачено, що з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 34 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" №2918-III від 10.01.2002 залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон.

Встановлення меж зон санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання здійснюється у процесі розроблення проекту землеустрою.

Компетенція обласних, Київської та Севастопольської міських рад у галузі регулювання водних відносин щодо затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів передбачена нормами п. 8 ч. 1 ст. 8-1 ВК України, що також кореспондується з повноваженнями, встановленими ст. 12 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. N 2024.

Пунктом 3 постанови №2024 передбачено, що межі зони санітарної охорони водних об'єктів визначаються проектом землеустрою. Межі зони санітарної охорони водних об'єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Пунктом 4 даного Режиму передбачено, що ЗСО поверхневих та підземних водних об'єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму: перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу; другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» режим зони санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України. Забезпечення дотримання режиму поясів особливого режиму санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання покладається: у межах першого поясу зон - на підприємства питного водопостачання; у межах другого та третього поясів зон - на місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, а також підприємства, установи, організації та громадян, які є власниками або користувачами земельних ділянок у межах цих зон.

Більше деталізовано основні вимоги до проектування нових систем і схем водопостачання населених пунктів, реконструкції та технічного переоснащення існуючих споруд, мереж і окремих елементів зовнішнього водопостачання населених пунктів, груп підприємств, окремих підприємств, будинків, інших об'єктів регламентуються нормами ДБН В.2.5-74:2013 "Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування" (далі - ДБН В.2.5-74:2013).

Розділом 15 ДБН В.2.5-74:2013 встановлено вимоги до проектування Зон санітарної охорони.

Відповідно до п. 15.1.4 Розділу 15 "Зони санітарної охорони" ДБН В.2.5-74:2013, організації зон санітарної охорони (включаючи роботи з землевідведення першого поясу суворого режиму) повинно передувати розроблення її проекту, в який слід включати: -визначення меж зон санітарної охорони та її окремих поясів і санітарно-захисних смуг; -розроблення плану заходів щодо поліпшення санітарного стану території зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг з метою приведення їх санітарного стану до нормативного, а також попередження подальшого забруднення; -правила і режим господарського використання території трьох поясів зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг об'єктами господарювання, які в них розташовані.

Пунктом 15.1.6 п. 15.1.4 Розділу 15 "Зони санітарної охорони" ДБН В.2.5-74:2013 передбачено, що проект зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг водоводів слід розробляти з використанням даних санітарно-топографічного обстеження територій, що заплановані до включення в їх склад, а також відповідних гідрологічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних і топографічних матеріалів. При цьому, виходячи з місцевих умов, можуть бути передбачені додаткові дослідження, необхідні для визначення меж зон санітарної охорони, а також для розроблення частини проекту, яка стосується виконання санітарних заходів у межах проектованої зони санітарної охорони.

Проект зон санітарної охорони повинен передбачати основні санітарні заходи стосовно призначення кожного поясу зон санітарної охорони з метою усунення та попередження можливості забруднення води джерел централізованого питного водопостачання та водопровідних споруд.

Відповідно до п. 15.1.7 Розділу 15 "Зони санітарної охорони" ДБН В.2.5-74:2013, можливість організації зон санітарної охорони повинна визначатись на стадії вибору джерела та майданчиків споруд об'єктів питного водопостачання.

Проект зон санітарної охорони повинен бути складовою частиною проекту питного водопостачання і одночасно основою для проекту землеустрою, що визначає межі зон санітарної охорони водних об'єктів. Для діючих об'єктів централізованого питного водопостачання, які не мають встановлених зон санітарної охорони, їх проект слід розробляти додатково.

Проект зон санітарної охорони з планом заходів згідно з положеннями п. 15.1.8 Розділу 15 "Зони санітарної охорони" ДБН В.2.5-74:2013 повинен відповідати вимогам чинного законодавства.

Суд першої дійшов правильного висновку, що організації зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів передує саме розроблення та затвердження проекту зон санітарної охорони.

Наведене спростовує посилання позивача на те, що такий документ як "проект зон санітарної охорони" чинним законодавством не передбачений взагалі, як і те, що першим етапом здійснення заходів щодо затвердження зон санітарної охорони повинно бути затвердження проекту землеустрою про встановлення таких зон.

Більше того, нормами ДБН В.2.5-74:2013 чітко встановлена послідовність дій щодо організації зон санітарної охорони, відповідно до якої саме проект зон санітарної охорони повинен бути основою для проекту землеустрою, що визначає межі зон санітарної охорони водних об'єктів

Додатком Е до ДБН В.2.5-74:2013 визначено склад та зміст проекту зон санітарної охорони об'єктів централізованого питного водопостачання.

Так, відповідно до п. Е1 додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013, у склад проекту зон санітарної охорони повинні входити текстова частина, картографічний матеріал і проект рішення органів місцевого самоврядування з переліком передбачених заходів з термінами їх виконання, затверджених у встановленому порядку.

Згідно п. Е.2 додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013 текстова частина повинна включати: -характеристику санітарного стану джерел водопостачання, аналізи якості води; -гідрологічні дані (основні параметри і їх динаміка в часі) при поверхневому джерелі водопостачання або гідрогеологічні дані при підземному джерелі;-дані, які характеризують взаємовплив підземного джерела і поверхневої водойми за наявності гідравлічного зв'язку між ними; -дані про перспективу будівництва в районі розташування джерела питного водопостачання, в тому числі житлових, промислових і сільськогосподарських об'єктів; - визначення меж першого, другого та третього поясів зон санітарного будівництва з переліком заходів і зазначенням термінів виконання, відповідальних підприємств, установ, організацій і приватних осіб та з визначенням джерел фінансування; -правила і режим господарського використання територій, які входять в зону санітарної охорони всіх поясів.

Картографічний матеріал повинен бути представлений в наступному об'ємі (п. Е.З додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013): -ситуаційний план із джерелом водопостачання (басейни його живлення з притоками) в масштабі при поверхневому джерелі водопостачання 1:50000 - 1:100000, при підземному - 1:10 000 - 1:25 000, на якому позначено місця розташування водозаборів і водозабірних споруд, що проектуються, межі другого і третього поясів ЗСО; -гідрологічні профілі по характерних напрямках у межах області живлення поверхневого водозабору; -карта гідроізогіпс підземного горизонту, що використовується для водопостачання; -план першого поясу ЗСО в масштабі 1:500 - 1:1000; -план другого і третього поясів ЗСО в масштабі 1:10 000 - 1:25 000 при підземному джерелі і в масштабі 1:25 000 - 1:50 000 при поверхневому джерелі з нанесенням всіх розташованих на даній території об'єктів.

Згідно змісту поданого на затвердження Закарпатської обласної ради проекту "Зона санітарної охорони водозабору "Минай", то він відповідає вимогам, встановленим в додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013.

Також, такий погоджений передбаченими законодавством органами та установами, а тому суд першої інстанції вірно встановив, що в Закарпатської обласної ради були відсутні правові підстави для відмови у затвердженні даного проекту.

Відтак, твердження позивача про те, що проект "Зона санітарної охорони водозабору "Минай" не відповідає за своєю формою та змістом встановленим законодавством вимогам є не переконливим.

Позивач не навів жодних аргументів, в чому саме полягає така невідповідність.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що затверджуючи проект «Зона санітарної охорони водозабору «Минай»», Закарпатська обласна рада діяла в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 260/745/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя

Д. М. Старунський

судді

О. О. Большакова

В. Я. Качмар

Повне судове рішення складено 12.02.2020