РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року м. Рівне

Справа № 569/9366/17

Провадження № 22-ц/4815/91/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

за участю представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником адвокатом Гречківським Євгенієм Леонідовичем, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 3 жовтня 2019 року в складі судді Бердія М.А., проголошене в 9 год. 12 хв. в м. Рівне,

в с т а н о в и в:

В червні 2016 року ОСОБА_4 Геронд звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що він є громадянином Італійської Республіки, що постійно проживає в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії та здійснює підприємницьку діяльність з розробки програмного забезпечення, зокрема програмних додатків для мобільних пристроїв, відповідно до законодавства країни свого місця проживання.

У березні 2016 року він за допомогою засобів електронного зв`язку погодив з громадянином ОСОБА_5 , що проживає в Україні, умови співпраці щодо удосконалення програмного коду додатку для мобільних пристроїв 1 Kafe Mobile App.

Вся комунікація між ним та відповідачем здійснювалась у вигляді повідомлень та дзвінків за допомогою засобів електронного зв`язку через мережу інтернет (програми Skype та WhatsApp).

Зазначає, що вони дійшли згоди, що відповідач із залученням будь-яких третіх осіб має протягом 6 (шести) тижнів з дати першого платежу допрацювати наданий ним програмний код мобільного додатку 1 Kafe Mobile App для операційних систем iOS та Android, а також поліпшити робочий інтерфейс цього мобільного додатку для користувачів.

Також вони погодили, що вартість робіт складатиме 5400 фунтів стерлінгів, які він має сплачувати частинами залежно від кількості здійснених поліпшень програмного коду.

Перша проплата ним була здійснена у середу 30 березня 2016 року, а тому останнім днем надання виконаного результату була середа 11 травня 2016 року. Однак відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань та не надав готовий результат у вказаний термін.

В подальшому строк надання відповідачем остаточного результату постійно переносився, а вартість робіт на вимогу відповідача зросла до 6222,74 фунтів стерлінгів.

Станом на дату подання цього позову відповідач не здійснив поліпшень програмного коду мобільного додатку 1 Kafe Mobile App та не передав йому вказаний програмний код мобільного додатку.

Попри це протягом березня 2016 року — березня 2017 року він сплатив на банківський рахунок Афзала Фаріді Мохаммада № НОМЕР_1 у ПАТ "УкрСиббанк" за допомогою електронної платіжної системи ХеndРау, кошти у сумі 6222,74 фунти стерлінгів (7578,50 євро).

Звертає увагу, що всі авторські майнові права на програмний код мобільного додатку 1 Kafe Mobile App належать йому, як його власнику та творцю.

Оскільки, за домовленістю між ним та відповідачем, останній мав на його замовлення здійснити зміну програмного коду, тобто використати та змінити об`єкт авторського права, то у відповідності до частини 2 статті 1107 ЦК України, їх домовленість мала бути укладена у письмовій формі, що згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України передбачає підписання сторонами договору.

Враховуючи, що їх домовленість щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на програмний код мобільного додатку 1 Kafe Mobile App не була оформлена відповідно до вимог частини 2 статті 207 ЦК України, цей правочин в силу частини 2 статті 1107 ЦК України є нікчемним, а відповідач згідно зі статтями 216 та 1212 ЦК України повинен повернути йому у натурі суму сплачених коштів у розмірі 7 578,5 євро.

На підставі викладеного просив стягнути з відповідача на свою користь 7578,50 євро у гривні за курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 3 жовтня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 7578,50 євро за курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов`язань за укладеним між ними договором підряду.

В поданій апеляційній скарзі представник позивача адвокат Гречківський Є.Л. покликається на необґрунтованість та незаконність рішення суду через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, що матеріали справи не містять жодних документів чи інших доказів, які б підтверджували факт виконання відповідачем робіт з доопрацювання (переробки) програмного коду чи передання відповідачем та приймання позивачем результатів таких робіт, а тому висновок суду про виконання відповідачем робіт щодо програмного коду та передання їх результатів позивачу ґрунтується на припущеннях.

Висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами склались відносини підряду та у них не було наміру передати та набувати авторські права на програмний код, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин положення частини другої статті 1107 ЦК України щодо наслідків недотримання письмової форми договору розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, суперечить чинному цивільному законодавству, так як на правовідносини, предметом яких є комп`ютерні програми, поширюється правове регулювання об`єктів авторського права, зокрема розділів І та II Закону України "Про авторське право і суміжні права" та Книги четвертої "Право інтелектуальної власності" і глави 75 ЦК України.

Вважає, що оскільки будь-яке відтворення чи переробка (доопрацювання) комп`ютерної програми є використанням комп`ютерної програми як твору у розумінні статті 441 ЦК України та статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", то договір між сторонами, що стосується розпорядження майновими правами інтелектуальної власності у відповідності до частини другої статті 1107 ЦК України мав бути укладеним у письмовій формі.

Однак, судом першої інстанції протиправно не застосовано положення частини другої статті 1107 ЦК України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що в березні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за допомогою засобів електронного зв`язку (Skype та WhatsApp) погодили умови співпраці щодо удосконалення програмного коду додатку для мобільних пристроїв 1 Kafe Mobile App.

Сторони погодили, що вартість робіт складатиме 5400 фунтів стерлінгів та позивач має оплачувати роботу частинами.

Перша проплата була здійснена позивачем 30 березня 2016 року на рахунок відповідача, відкритий у ПАТ "УкрСибабанк" в сумі 1620 фунтів стерлінгів, що еквівалентно 2059 євро.

В подальшому ОСОБА_3 було сплачено на рахунок відповідача наступні платежі: 14 червня 2016 року - 1350 фунтів стерлінгів, що еквівалентно 1703,58 євро; 3 серпня 2016 року - 545,17 фунтів стерлінгів, що еквівалентно 650 євро; 19 листопада 2016 року - 1000 фунтів стерлінгів, що еквівалентно 1165,92 євро; 26 січня 2017 року - 1273,7 фунтів стерлінгів, що еквівалентно 1500 євро та 6 березня 2017 року сплачено 433,87 фунтів стерлінгів, що еквівалентно 500 євро. Загальна сума платежів складає 6222,74 фунти стерлінгів, що еквівалентно 7578,5 євро.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір підряду має спільні риси з договорами про надання послуг. Однак результат роботи за договорами про надання послуг не має речового відтворення, як у договорі підряду, і споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Предметом договору, укладеного між сторонами є саме досягнення результату, яким є здійснення відповідачем із залученням третіх осіб доопрацювання та поліпшення роботи, наданого позивачем, коду додатку для мобільних пристроїв 1 Kafe Mobile App.

Оскільки сторони домовились про те, що внаслідок виконання відповідачем роботи мали бути досягнуті певні результати по покращенню вказаного додатку до мобільних пристроїв, які мали бути передані позивачу, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами виникли підрядні зобов`язання, і, відповідно, даний правочин за своєю правою природою є договором підряду.

За наведеного, суд першої інстанції правильно визначився із характером правовідносин, які склались між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору підряду, однак його покликання норми ст. 901 ЦК України є неправильними.

Доводи позивача на те, що оскільки предметом, укладеного між ним та відповідачем, договору є доопрацювання комп`ютерної програми, що є її використанням як твору у розумінні статті 441 ЦК України та статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", то вказаний договір стосується розпорядження майновими правами інтелектуальної власності та у відповідності до частини другої статті 1107 ЦК України мав бути укладеним у письмовій формі, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.1107 ЦПК договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.

Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов`язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються Законом України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" комп`ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь - якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп`ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об`єктному кодах).

Згідно з ст. 18 Закону України "Про авторське право і суміжні права" комп`ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп`ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", автору (чи іншій особі, яка має авторське право) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Статтею 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" вказано, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.

У відповідності до ст. 441 ЦК України використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Згідно зі ст. 426 ЦК України способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 24 Закону України "Про авторське право і суміжні права" особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп`ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, внести до комп`ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов`язаних з функціонуванням комп`ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам`яті комп`ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди використанню комп`ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп`ютерну програму.

За наведеного, відповідач, правомірно володіючи, наданим йому позивачем для вдосконалення примірником комп`ютерної програми, а саме коду додатку для мобільних пристроїв 1 Kafe Mobile App, мав право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, вносити до неї відповідні зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування, вчиняти дії, пов`язані з функціонуванням вказаної комп`ютерної програми відповідно до її призначення, а також виправляти у ній явні помилки.

Крім того, таке використання відповідачем, наданої йому, комп`ютерної програми не обмежувало законні інтереси позивача, оскільки здійснювалось саме на його замовлення.

Таким чином, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не може вважатись договором щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності в розумінні статті 1107 ЦПК, а тому недодержання письмової форми при його укладенні не свідчить про його нікчемність.

На підставі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-122цс14 від 24 вересня 2014 року, № 6-88цс13 від 02 жовтня 2013 року.

Оскільки відносини, які склалися між сторонами, є договірними, то судом не може бути повернуто кошти з підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України. Позивачем вимоги з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору підряду не заявлялись, а тому суд першої інстанції, розглядаючи спір, вийшов за межі позову, змінивши його підстави.

Враховуючи викладене, в зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку із відмовою позивачу в позові, витрати, понесені ним по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги, підлягають віднесенню за його рахунок.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.ст. 208, 441, 837, 901, 1107 ЦК України, ст.ст. 15, 24, 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником адвокатом Гречківським Євгенієм Леонідовичем, задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 3 жовтня 2019 року скасувати.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.

Понесені витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги віднести за рахунок ОСОБА_3 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2020 року.

Судді : Бондаренко Н.В.

Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.