Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 654/941/17

провадження № 61-576сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділ освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області про поновлення на роботі, стягнення різниці заробітної плати та компенсації моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом виконуючого обов`язки начальника відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації від 07 червня 2016 року №51-ОС її було призначено на посаду виконуючого обов`язки завідувача Пам`ятненського дошкільного навчального закладу «Ластівка» Садівської сільської ради (далі - ДНЗ «Ластівка») з 07 червня 2016 року.

Наказом начальника відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації від 17 березня 2017 року № 49-ОС вона звільнена з посади виконуючої обов`язки завідуючої ДНЗ «Ластівка», згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України з 17 березня 2017 року.

Підставою її звільнення вказано невідповідність кваліфікаційним вимогам займаній посаді виконуючого обов`язки завідувача Пам`ятненського ДНЗ «Ластівка» Садівської сільської ради, а саме рівня професійної придатності, що забезпечується сукупною наявністю у працівника загальноосвітніх і спеціальних знань, умінь, здібностей, досвіду і трудових навичок, необхідних для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю, здобутою у вищому навчальному закладі.

Позивач вказувала, що дійсно, на цей час вона ще не має базової педагогічної освіти, лише навчається заочно в Херсонському державному університеті. Проте, свої трудові обов`язки вона виконувала добросовісно на належному професійному рівні, а про відсутність в неї педагогічної освіти відповідачу було відомо при призначенні її на посаду, у зв`язку з чим, вважає звільнення незаконним.

ОСОБА_1 просила:

визнати її звільнення незаконним та поновити її на займаній до звільнення 17 березня 2017 року посаді;

стягнути з відповідача на її користь: заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 березня 2017 року по день поновлення на роботі у розмірі 16 617 грн;

компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000 грн;

судові витрати у розмірі 3 000 грн;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області в складі судді: Францішка Ю. В. від 11 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано звільнення ОСОБА_1 незаконним та поновлено її на займаній до звільнення посаді - виконуючої обов`язки завідуючої Пам`ятненським ДНЗ «Ластівка» Садівської сільської ради.

Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 березня 2017 по день поновлення на роботі у розмірі 16 617 грн, компенсацію моральної шкоди в розмірі 7 000 грн та судові витрати в сумі 3 000 грн, а всього 26 617 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця, стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути підставою для звільнення даного працівника лише тоді, коли власник має фактичні докази того, що саме через це працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов`язки. Підставою для розірвання трудового договору є саме виявлена невідповідність. Якщо працівник був прийнятий без документа про освіту чи досвіду трудової діяльності, то він не може бути звільнений з роботи з причини лише відсутності освіти чи досвіду, бо про таку невідповідність було відомо і раніше. Виявленою невідповідністю у подібному випадку може бути неякісне виконання роботи, неналежне виконання трудових обов`язків з причини недостатньої кваліфікації. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 через недостатню кваліфікацію неналежним чином виконувала покладені на неї трудові обов`язки. У разі якщо порушення законних прав працівника призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником або уповноваженим ним органом проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області задоволено. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наявність спеціальної освіти не нижче освітнього кваліфікаційного рівня «спеціаліст», стажу педагогічної роботи у сфері дошкільної освіти не менш як три роки є обов`язковою умовою для виконання роботи завідуючою дошкільним навчальним закладом. При прийнятті на посаду виконуючої обов`язки завідуючої ДНЗ «Ластівка» було відомо про невідповідність такого прийняття вимогам статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), і це зумовило прийняття позивача на посаду за умов, які склалися, а саме: виробничої необхідності, тимчасово виконуючої обов`язки. Отже враховуючи, що наявність спеціальної освіти, певного стажу роботи відповідно до чинного законодавства є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором, звільнення з підстав відсутності спеціальної освіти, стажу роботи для зайняття посади не можна вважати незаконним. Відсутність підстав для поновлення на роботі унеможливлює стягнення компенсації моральної шкоди, а тому у її стягненні має бути відмовлено за безпідставністю.

Аргументи учасників справи

У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалася на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що: факт неналежного виконання трудових обов`язків позивачем з причини недостатньої кваліфікації не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 через недостатню кваліфікацію неналежним чином виконувала покладені на неї трудові обов`язки. Посилання відповідача на довідку перевірки по скарзі від 28 листопада 2016 та довідку повторної перевірки від 07 лютого 2017 року є необґрунтованим, оскільки ні наказів про проведення перевірок, ні планів перевірок, ні підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 свого часу з результатами перевірок, суду не надано. Вказує, що порушено принцип рівності трудових прав, бо на місце позивача було призначено особу, яка немає необхідного стажу.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року у справі відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд касаційної інстанції застосовує у різних палатах принципово різний підхід до вирішення схожих справ щодо поновлення звільненого працівника на посаді тимчасово виконуючого обов`язки, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2019 року прийнято та призначено до розгляду справу Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про прийняття аргументів, викладених у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що наказом відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області № 51-ОС від 07 червня 2016 року, в зв`язку з виробничою необхідністю, ОСОБА_1 призначено на посаду виконуючого обов`язки завідувача ДНЗ «Ластівка з 07 червня 2016 року.

Наказом відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області № 49-ОС від 17 березня 2017 року, відповідно до наказу відділу від 16 січня 2017 року № 13 «Про попередження про звільнення», ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючої обов`язки завідуючої ДНЗ «Ластівка», згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України з 17 березня 2017 року. Підставою для звільнення ОСОБА_1 із посади виконуючої обов`язки завідуючої ДНЗ «Ластівка» стала відсутність відповідної вищої педагогічної освіти не нижче освітнього кваліфікаційного рівня «спеціаліст».

Суди встановили, що станом на 07 червня 2016 року ОСОБА_1 не мала відповідної вищої педагогічної освіти не нижче освітнього кваліфікаційного рівня «спеціаліст», стажу педагогічної роботи у сфері дошкільної освіти не менш як три роки. Роботодавцю при призначенні ОСОБА_1 було відомо про відсутність в неї відповідної вищої педагогічної освіти не нижче освітнього кваліфікаційного рівня «спеціаліст».

При скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вважав, що при прийнятті на посаду виконуючої обов`язки завідуючої ДНЗ «Ластівка» було відомо про невідповідність такого прийняття вимогам статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Отже враховуючи, що наявність спеціальної освіти, певного стажу роботи відповідно до чинного законодавства є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором, звільнення з підстав відсутності спеціальної освіти, стажу роботи для зайняття посади не можна вважати незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

У пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004 вказано, що «згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша); держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (частина друга). Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом укладення ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації. Конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності».

У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту» (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. На посаду керівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності призначається особа, яка є громадянином України, має відповідну вищу педагогічну освіту не нижче освітнього кваліфікаційного рівня «спеціаліст», стаж педагогічної роботи у сфері дошкільної освіти не менш як три роки, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов`язків. Керівника та заступника керівника державного і комунального дошкільного навчального закладу призначає на посаду та звільняє з посади відповідний орган управління освітою. Педагогічних та інших працівників державного і комунального дошкільного навчального закладу призначає на посади та звільняє з посад його керівник.

Аналіз законодавства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що в певних сферах законодавець при регулюванні трудових відносин передбачав специфіку статусу виконувача обов`язків, зокрема:

засновник (засновники) новоутвореного вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає (призначають) виконувача обов`язків керівника вищого навчального закладу, але не більш як на шість місяців (частина четверта статті 42 Закону України «Про вищу освіту»)

керівник вищого навчального закладу, в якому утворено новий факультет (навчально-науковий інститут), призначає виконувача обов`язків керівника цього факультету (навчально-наукового інституту) на строк до проведення виборів керівника факультету (навчально-наукового інституту), але не більш як на три місяці (частина третя статті 43 Закону України «Про вищу освіту»);

якщо кандидат на посаду керівника державної наукової установи набрав більше 50 відсотків, але менше двох третин голосів наукових працівників, присутніх на зборах колективу наукових працівників цієї державної наукової установи, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) призначити його на посаду або, за наявності вмотивованих заперечень, оголосити новий конкурс, призначивши виконувача обов`язків керівника державної наукової установи на строк не більш як шість місяців (абзац 5 частини четвертої статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»);

засновник (засновники) новоутвореної державної наукової установи або уповноважений ним (ними) орган призначає (призначають) виконувача обов`язків керівника державної наукової установи на строк не більш як шість місяців (частина дев`ята статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»).

При цьому, особливих правил щодо виконувача обов`язків керівника комунального дошкільного навчального закладу законодавець при регулюванні трудових відносин не визначив.

У статті 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України свідчить, що підставою для розірвання трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді. Якщо роботодавець, на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності документа про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт; неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію.

Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

Тлумачення статті 5-1, частини першої статті 235 КЗпП України свідчить, що на особу, яка є виконуючим обов`язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення.

Апеляційний суд не встановив факт неналежного виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 внаслідок недостатньої кваліфікації.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 через недостатню кваліфікацію неналежним чином виконувала покладені на неї трудові обов`язки.

Оскільки працівник на момент призначення добросовісно повідомив про відсутність спеціальної освіти і роботодавець наказом відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації від 07 червня 2016 року № 51-ОС призначив ОСОБА_1 виконуючим обов`язки завідуючої ДНЗ «Ластівка», яка була її основною роботою та, іншої роботи на умовах сумісництва чи суміщення не виконувала, звільнення з цієї посади є позбавлення працівника можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Саме за таких обставин, встановивши, щозвільнення позивача відбулося з підстав, не передбачених законом, суд першої інстанції зробив правильний висновок про часткове задоволення позову. Натомість апеляційний суд скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду ухвалене без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 280 грн, а тому з відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Підставою для розірвання трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді. Якщо роботодавець, на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності документа про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт; неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію. На особу, яка є виконуючим обов`язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року скасувати.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2017 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року втрачає законну силу.

Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської областіна користь ОСОБА_1 1280 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська