ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2020 року

Київ

справа №825/2177/18

адміністративне провадження №К/9901/67561/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 (головуючий суддя - О.Є. Пилипенко, судді - О.М. Кузьмишина, С.Б. Шелест)

у справі № 825/2177/18

за позовом ОСОБА_1

до Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просила:

- поновити її на роботі на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації, адміністратора Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.05.2018 по дату ухвалення рішення;

- стягнути з Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

2. На обґрунтування позову вказано, що звільнення з посади було проведено з порушення вимог трудового законодавства, оскільки при попередженні про наступне вивільнення 23.02.2018 позивачу було запропоновано посаду начальника відділу адресних соціальних виплат управління соціального захисту населення райдержадміністрації, при цьому не було повідомлено про той факт, що дана посада є тимчасовою, оскільки вона зберігається за працівником, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3- х років. Про те, що дана посада тимчасова позивач дізналася через декілька днів після попередження, у зв`язку з чим відмовилася від переведення на дану тимчасову посаду 02.05.2018. У той же час, на дату попередження про наступне вивільнення з посади з 23.02.2018 та протягом часу до моменту звільнення 02.05.2018 у Борзнянській районній державній адміністрації була ціла низка вакантних посад, які по кваліфікації ОСОБА_1 , попередніх займаних посадах, освіті могли бути їй запропоновані. Позивач вважає, що мала переважне право на залишення на роботі, проте, через невиконання приписів закону відповідачем було порушено це право, не враховано кваліфікацію позивача при вирішенні питання про можливе звільнення, в той час як працівники з нижчою кваліфікацією були залишені на роботі на займаних посадах.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що Борзнянською районною державною адміністрацією не було порушено прав позивача на першочергове залишення на посаді, дотримано обов`язку щодо забезпечення працевлаштування ОСОБА_1 та не порушено вимог Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України під час звільнення ОСОБА_1 з роботи.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Борзнянської районної державної адміністрації №50-К від 02.05.2018 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації, адміністратора районної державної адміністрації. Стягнуто з Борзнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 79 931,49 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Борзнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 17 500 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що запропонована ОСОБА_1 посада (тимчасова, на час відпустки по догляду за дитиною) відповідно до попередження про наступне вивільнення від 23.02.2018, не є рівнозначною посадою у розумінні норм законодавства про працю. Тому відповідачем не виконано вимог законодавства про працю, адже протягом всього часу до моменту звільнення позивачки із займаної посади, жодної посади окрім начальника відділу адресних соціальних виплат управління соціального захисту населення райдержадміністрації, яка не є рівноцінною посадою, відповідачем запропоновано не було.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки здійснено застосування Кодексу законів про працю України, який не підлягає застосуванню, бо ним не визначається рівнозначність посад та неправильно здійснено тлумачення законодавства про державну службу, оскільки відповідно до Закону України «Про державну службу» рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

10. Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області.

11. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у судовому засіданні.

12. Позивач у судове засідання не з`явився, про місце, дату і час судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

13. Відповідач подав до суду клопотання про проведення розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача, у зв`язку із неможливістю прибуття до суду через перебування на лікарняному та тимчасову відсутність відповідних кадрів. Касаційну скаргу підтримує повністю, просить задовольнити її в повному обсязі.

14. У зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд касаційної інстанції перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

15. 01.08.2017 згідно розпорядження голови Борзнянської районної державної адміністрації № 145 -К від 01.08.2017 ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації, адміністратора Борзнянської районної державної адміністрації.

16. В Борзнянській районній державній адміністрації ОСОБА_1 працювала з 05.12.2007 і займала посади: головного спеціаліста відділу ведення Державного реєстру виборців апарату райдержадміністрації; державного адміністратора райдержадміністрації; завідувача сектору з надання адміністративних послуг, державного адміністратора апарату райдержадміністрації; начальника відділу з надання адміністративних послуг апарату рай держадміністрації.

17. 23.02.2018 керівником апарату Борзнянської районної державної адміністрації Ткаченко І.І. було ознайомлено ОСОБА_1 з попередженням про наступне вивільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.04.2014 № 201 «Про затвердження граничної чисельності працівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації та районних державних адміністрацій» зі змінами, внесеними розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 14.02.2018 № 79, розпорядження голови Борзнянської районної державної адміністрації від 22.02.2018 № 95 «Про затвердження структури і граничної чисельності апарату - та структурних підрозділів райдержадміністрації», від 21.02.2018 № 19-К «Про попередження працівників апарату та структурних підрозділів райдержадміністрації про можливе вивільнення».

18. При попередженні про наступне вивільнення 23.02.2018 ОСОБА_1 було запропоновано посаду начальника відділу адресних соціальних виплат управління соціального захисту населення райдержадміністрації.

19. ОСОБА_1 відмовилася від переведення на тимчасову посаду, про що свідчить її заява від 02.05.2018, оскільки запропонована посада була тимчасовою, яка зберігалася за працівником, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3- х років.

20. 02.05.2018 ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації, адміністратора районної державної адміністрації у зв`язку зі скороченням посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» згідно наказу № 50-к від 02.05.2018 Борзнянської районної державної адміністрації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

23. Згідно із частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

25. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 Кодексу законів про працю України).

26. Відповідно до статті 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

27. Статтею 42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

30. Згідно із пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного суду України розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в Борзнянській районній державній адміністрації Чернігівської області мало місце скорочення чисельності та штату працівників.

32. На виконання розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.04.2014 № 202 «Про затвердження граничної чисельності працівників структурних підрозділів обласної адміністрації та районних державних адміністрацій» зі змінами, внесеними розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 14.02.2018 року №79 головою Борзнянської районної державної затверджено нову граничну чисельність працівників адміністрації у кількості 70 одиниць та структуру районної державної адміністрації (розпорядження голови Борзнянської районної державної адміністрації від 22.02.2018 № 95 «Про ствердження структури і граничної чисельності апарату та структурних підрозділів райдержадміністрації». До цього штатна чисельність працівників районної державної адміністрації, включаючи самостійні структурні підрозділи зі статусом юридичних осіб публічного права, становила 98 одиниць. Скороченню підлягало всього по органу 28 штатних одиниць, зокрема в апараті та малочисельних структурних підрозділах райдержадміністрації - 20 одиниць. Відбулося не лише скорочення чисельності працівників, а й скорочення штату - ліквідація певних посад та введення нових.

33. Про скорочення своїх посад були попереджені всі 33 працівники, зокрема, і ОСОБА_1 .

34. 23.02.2018 одночасно з попередженням працівникам, зокрема і ОСОБА_1 пропонувалася робота за відповідною спеціальністю, за відсутності такої - інша робота. Проте незайнятих посад згідно нового штатного розпису, які можливо було запропонувати даним працівникам, було всього 26. В результаті під вивільнення підпало 7 осіб.

35. Судами встановлено, що позивач відмовилась від запропонованої посади, про що свідчить її заява від 02.05.2018.

36. За наведених обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем виконано вимоги статті 492 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення позивача було повідомлено у термін, що передбачений Кодексом законів про працю України, одночасно з попередженням ОСОБА_1 було запропоновано рівнозначну посаду, від якої остання відмовилась.

37. Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що запропонована позивачу посада, відповідно до попередження про наступне вивільнення від 23.02.2018, не є рівнозначною посадою у розумінні норм законодавства про працю. Крім того, зазначено, що до моменту звільнення позивача із займаної посади були вільні наступні рівнозначні посади:

- начальника загального відділу, інформаційної та організаційної діяльності апарату райдержадміністрації;

- головного спеціаліста відділу введення Державного реєстру виборців апарату райдержадміністрації та посада повного спеціаліста служби у справах дітей, проте вони не були запропоновані відповідачем.

38. Пунктом 6 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу» визначено, що рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

39. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 затверджено перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці. Згідно цього переліку посади керівників самостійних структурних підрозділів належать до 4 групи оплати праці, посади головних спеціалістів до 7 групи оплати праці.

40. Отже, рівнозначною з перелічених судом апеляційної інстанції є лише посада начальника загального відділу, інформаційної та організаційної діяльності апарату райдержадміністрації. Вказана посада була запропонована ОСОБА_2 , який мав переважне право на залишення на роботі, оскільки працював в Борзнянській райдержадміністрації понад 24 роки на різних посадах (спеціалістом організаційного відділу, завідуючим сектором контролю, начальником загального відділу апарату райдержадміністрації). 13.03.2018 ОСОБА_2 відмовився від запропонованої йому посади. ОСОБА_1 не була запропонована посада начальника загального відділу, інформаційної та організаційної діяльності апарату райдержадміністрації у зв`язку з тим, що позивач не має досвіду роботи у напрямках діяльності цього структурного підрозділу.

41. Посилання суду апеляційної інстанції, що відповідачем не виконано вимог законодавства про працю, адже протягом всього часу до моменту звільнення позивачки із займаної посади, жодної посади окрім начальника відділу адресних соціальних виплат управління соціального захисту населення райдержадміністрації, яка не є рівноцінною посадою, відповідачем запропоновано не було, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки під скорочення потрапила не лише ОСОБА_1 , а ще 32 працівники райдержадміністрації, а отже розподілити між всіма працівниками всі вільні посади у відповідача не було можливості. Крім того, на момент повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 була запропонована вільна посада, на яку вона погодилась і відмовилась вона від неї лише в день звільнення. Отже, у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що ним не дотримано вимог трудового законодавства щодо працевлаштування позивача в майбутньому, оскільки відповідач правомірно вважав свій обов`язок виконаним зважаючи на згоду позивача щодо зайняття іншої вакантної посади.

42. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що під час звільнення позивачки відповідачем не в повній мірі було досліджено питання про переважне право на залишення працівника на роботі, що є суттєвим порушенням норм трудового законодавства.

43. Міністерством соціальної політики України листом від 21.05.2012 №80/06/187-12 надано роз`яснення щодо методики визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Для цього роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, - дипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

44. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам Бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

45. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачене законодавством України.

46. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем виконувались свої посадові обов`язки на неналежному рівні, про що свідчить атестаційний лист ОСОБА_1 (дата атестації 29.11.2010), згідно якої позивач відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій. Рекомендації атестаційної комісії полягає в тому, що ОСОБА_1 повинна забезпечити безумовне дотримання етики поведінки державного службовця та трудової дисципліни. Згідно особливої думки керівника апарату Борзнянської райдержадміністрації ОСОБА_3 ОСОБА_1 за час роботи в райдержадміністрації не змогла зарекомендувати себе виключно з позитивної сторони. Безініціативна, самостійності в роботі не проявляє. До виконання окремих доручень керівництва райдержадміністрації та зауважень ставиться хворобливо, без належної ретельності, прагне переадресувати їх іншим працівникам, бурхливо демонструє своє невдоволення з приводу отриманих завдань. Відстоюючи свою думку швидко переходить на підвищений тон у ромові.

47. Крім того, наказом від 22.03.2018 № 8-к до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення за неналежну підготовку відповіді на звернення громадян у вигляді зауваження.

48. За наведених обставин суд касаційної інстанції вважає, що відповідачем з врахуванням вимог статті 42 Кодексу законів про працю України проведено аналіз продуктивності праці та кваліфікації працівників та зроблено висновок про відсутність у позивача переваг на залишення на посаді порівняно з іншими працівниками.

49. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Борзнянською районною державною адміністрацією не було порушено прав позивач на першочергове залишення на посаді, дотримано свого обов`язку щодо забезпечення працевлаштування ОСОБА_1 , та не порушено вимог Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України під час звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

51. Частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

52. В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

53. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне касаційну скаргу Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області задовольнити, судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

54. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

55. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 у справі № 825/2177/18 скасувати.

3. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду