ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2020 Справа № 908/2699/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Колєсніковій Н.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; код ЄДРПОУ 30019801)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріхівтепломережа” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Ленінградських курсантів, буд. 62-А; код ЄДРПОУ 13622447)

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7; код ЄДРПОУ 03345716)

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

про зобов`язання повернути в натурі

безпідставно набуте майно

та стягнення 685 200,92 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Роєнко Є.В., довіреність № 1-2022 від 27.12.2019

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Грамчук М.О., довіреність № Др-162-1119 від 13.11.2019, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю ЗП № 001595 від 28.02.2018, адвокат

Від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Остапенко В.М., довіреність № 14-201 від 17.05.2019, посвідчення № 1659 від 28.03.2017, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

30.09.2019 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Укртрансгаз” № 1001ВИХ-19-4371 від 24.09.2019 р. (вх. № 2885/08-07/19 від 30.09.2019 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріхівтепломережа” про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та стягнення 685 200,92 грн.

30.09.2019 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 03.10.2019 р. відкрито провадження у справі №908/2699/19 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження – 5/154/19, підготовче провадження призначено на 04.11.2019 р. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.11.2019 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз”, залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, відкладено підготовче засідання на 02.12.2019 р. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 02.12.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 01.01.2020 р., розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 17.12.2019 р.

Ухвалою суду від 17.12.2019 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.12.2019 р. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалами суду від 27.12.2019 р. та 08.01.2020 р. оголошувались перерву в судових засіданнях, останньою ухвалою - до 27.01.2020 р. В судовому засіданні 27.01.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні 27.01.2020 р. здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.

АТ “Укртрансгаз” у позовній заяві зазначив, що у лютому, березні 2017 року ТОВ “Оріхівтепломережа” безпідставно набуло з газотранспортної системи: у лютому – 68,616 тис. куб. м., у березні – 33,92 тис. куб. м. природного газу, власником якого є АТ “Укртрансгаз”. Для відбору ТОВ “Оріхівтепломережа” у лютому, березні 2017 природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газотранспортну систему, оператором якої є АТ “Запоріжгаз”, відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п. 3 глави 5 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу. Однак, ТОВ “Оріхівтепломережа”, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір в загальному обсязі 102,536 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітом АТ “Запоріжгаз” про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий 2017 та за березень 2017. Оскільки відповідачу в лютому, березні 2017 не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 102,536 тис. куб. м. природного газу ТОВ “Оріхівтепломережа” був здійснений з обсягів природного газу АТ “Укртрансгаз”, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функції Оператора ГТС. Посилаючись на ст. ст. 1212-1214 ЦК України, ст. 161, 162, 173 ГПК України, просить зобов`язати відповідача повернути АТ “Укртрансгаз” в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 102,536 тис. куб. м., а також стягнути з відповідача на користь позивача 685 200,92 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 102,536 тис. куб. м., та судові витрати.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань юридичною адресою ТОВ “Оріхівтепломережа” є: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Ленінградських курсантів, буд. 62-А. Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем. Ухвали суду, направлені на юридичну адресу відповідача, були отримані представником, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався. 23.12.2019 р. та 27.01.2020 р. на адресу електронної пошти суду від ТОВ “Оріхівтепломережа” надійшли клопотання від 23.12.2019 р. за вих. № 22 та від 24.01.2020р. № 5 про розгляд справи без участі уповноваженого представника у зв`язку з відсутністю коштів на відрядження. Також відповідач повідомив суду, що за позовними вимогами заперечень не має. Вказане свідчить про обізнаність відповідача з фактом розгляду цієї справи у суді та часом проведення судових засідань. Неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду даної справи.

29.11.2019 р. від АТ “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” до суду надійшли письмові пояснення № 690-Ск-14679-1119 від 27.11.2019 р. (вх. № 08-08/25020/19 від 29.11.2019 р.), згідно з якими третя особа-1 просить суд відмовити Акціонерному товариству “Укртрансгаз” у задоволенні позову. В обґрунтування своїх пояснень посилається на норми Кодексу газотранспортної системи (далі по тексту Кодекс ГТС), затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 р., та Кодексу газорозподільних систем (далі по тексту Кодекс ГРМ), затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 р., зокрема, п. 4 глави 1 розділу І , п. 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ, п. 5 глави 1 розділу І, п. 10 глави 3 Розділу XII, п. п. 1-3 глави 1 Розділу XIV, п.п. 3, 4 глави 5 розділу VI Кодексу ГТС, а також на ч. 3 ст. 12, п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", розділ 2 "Правил постачання природного газу", затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496. При цьому стверджує, що факт безпідставного (без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем) відбору природного газу об`ємом 102,536 тис. куб. м. позивач підтверджує звітом ПАТ «Запоріжгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий, березень 2017р. Проте, з наданих до позовної заяви документів вбачається відсутність з боку Позивача доказів обґрунтованого безпідставного набуття Відповідачем майна у вигляді природного газу в загальному обсязі 102,536 тис. куб. метрів з ГТС, Оператором якої є позивач, а споживачем - ТОВ «Оріхівтепломережа» у лютому, березні 2017р.

Також, посилаючись на ст. 11, ст.509, ст.1212, Главу 83 Цивільного кодексу України, статті 173, 179, 193 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу", роз`яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №11143/15.2/7-18 від 27.11.2018 р, вважає, що відповідачем не набуто у власність та не збережено природний газ в обсязі 102,536 тис. куб. метрів. Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України, за таких обставин, а тому є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 685200,92 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 102,536 тис. куб. метрів.

Крім цього, вказує, що відповідно до статті 117 Конституції України, Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є обов`язковим до виконання, на Компанію та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 917/325/18, від 05.03.2019 р. у справі № 923/351/18. Вказане свідчать про те, що обсяги споживання природного газу відповідачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу, а у разі виникнення будь-яких небалансів газу, такі обсяги повинні бути врегульовані споживачем із власним постачальником природного газу - акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не з газотранспортною організацією - АТ «Укртрансгаз». АТ «Укртрансгаз» не доведено наявність у ТОВ «Оріхівтепломережа», витребуваного позивачем газу в натурі станом на дату розгляду справи в суді, враховуючи, що, згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі і саме такий спосіб захисту у позовній заяві просить застосувати позивач. Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування даних норм до спірних відносин АТ «Укртрансгаз» не надано. Отже, є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 102,536 тис. куб. метрів.

16.12.2019 р. від АК “НАК “Нафтогаз України” на адресу суду надійшли письмові пояснення № 14/4-1559-19 від 12.12.2019 р.(вх. № 08-08-26252/19 від 16.12.2019 р.), з яких вбачається, що між Відповідачем та НАК "Нафтогаз України" були укладені договори постачання природного газу від 28.10.2016 р. №5277/1617-БО-13, від 08.09.2016 р. №5042/1617-ТЕ-13, від 28.10.2016 р. №5278/1617-КП-13, якими сторони погодили планові обсяги постачання природного газу - жовтень 2016 року - березень 2017 року та визначили, що право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Обсяг постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць. Відповідач зобов`язаний самостійно припиняти/обмежувати споживання природного газу у разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу газу, виділеного споживачу. У лютому-березні 2017 року в зв`язку з порушенням Відповідачем умов п.17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. №758 НАК "Нафтогаз України" не здійснювала постачання природного газу.

Посилаючись на ч.1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», п.п. 1, 2 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, вказує, що обов`язковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору та виділення номінацій (підтвердженого обсягу газу на відповідний період). Споживання газу поза межами договору є грубим порушенням вимог чинного законодавства. Таким чином, газ, що був спожитий Відповідачем у лютому-березні 2017 року, не належав НАК "Нафтогаз України" та був спожитий Відповідачем самовільно поза межами дії договорів постачання природного газу. До початку кожного зі спірних періодів постачання НАК «Нафтогаз України» звертався до Відповідача, Запорізької обласної державної адміністрації, Віце прем`єр-міністру щодо невиділення номінацій. Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Аналогічний висновок містить і постанова Верховного Суду від 20.12.2018 р., справа № 920/169/18.

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Як власник майна - природного газу, НАК "Нафтогаз України" має право здійснювати своє право власності відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України), розпоряджатись своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України), держава при цьому не втручається у здійснення власником права власності (ч. 6 ст. 319 ЦК України). Для здійснення постачання природного газу Відповідачу НАК "Нафтогаз України", як власник майна, повинна була передати права розпорядження таким газом. Третя Особа не подавала оператору газотранспортної системи номінацій щодо Відповідача у спірний період, тим самим не підтверджувала постачання газу та не розпоряджалась своїм майном як його власник. Акт приймання-передачі природного газу не підписаний та тим самим факт передачі товару не відбувся. Таким чином, будь-яких правочинів, господарських операцій чи інших фактичних даних, які б свідчили про реальне постачання/замовлення послуг транспортування НАК "Нафтогаз України" Відповідачу будь-яких обсягів природного газу у спірний період, не існує.

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відповідно до умов договорів право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Таким чином, єдиним первинним документом, який може підтвердити факт здійснення господарської операції отримання природного газу може бути акт приймання-передачі природного газу, який має бути складений між Відповідачем та НАК «Нафтогаз України».

Посилаючись на визначений законодавством, зокрема гл. 5 розділу VI, гл. 8 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, порядок підтвердження обсягів газу, що мають бути протранспортовані та отримані кінцевими споживачами, стверджує, що кінцевий споживач (Відповідач) обізнаний як про обсяги природного газу, що ним можуть бути спожиті у відповідний період, так і про відсутність підтвердженого обсягу газу. Відповідно до ст.1, ч.2 ст.22, ч.1 ст.32Закону України «Про ринок природного газу», п.1 глави 1 Розділу VIII Кодексу ГТС, листом НАК «Нафтогаз України» №6-2620/1.2-17 від 14.03.2017 року направило на адресу АТ «Укртрансгаз» звіт про надходження та розподіл природного газу за лютий 2017 року. Спірні обсяги газу, спожиті Відповідачем, не включені до даного звіту. Для транспортування природного газу відповідним споживачам НАК «Нафтогаз України» замовляє послугу транспортування лише в обсягах, передбачених відповідними договорами постачання природного газу. За відсутності заявки на транспортування у відповідний період в газотранспортній системі відсутній природний газ, власником якого є НАК «Нафтогаз України». При цьому НАК «Нафтогаз України» не замовляло послуг у лютому-березні 2017 року. Тобто, в газотранспортній системі у спірний період фізично був відсутній газ НАК «Нафтогаз України», який міг би спожити Відповідач.

Враховуючи, що у спірний період жодним постачальником природного газу не було подано до газотранспортної системи природний газ для потреб Відповідача 102,536 тис.куб.м. природного газу було відібрано з ресурсів АТ «Укртрансгаз», що були придбані ним та подані до газотранспортної системи. Факт закупівлі природного газу АТ «Укртрансгаз» для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та послуг балансування підтверджено наданими з позовною заявою матеріалами. За таких умов мало місце набуття майна за рахунок іншої особи за відсутності правової підстави. Вважає позовні вимоги, заявлені на підставі ст.1212 ЦК України обґрунтованими та законними.

Позивач 10.12.2019 р. надав суду додаткові пояснення у відповідь на твердження АТ "Запоріжгаз", вказавши, що здійснений Відповідачем відбір природного газу в обсязі 102,536 тис. куб. м. з ресурсу Позивача за відсутності у Відповідача постачальника природного газу за спірний період та будь-яких договірних відносин з Позивачем, вказує на наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст. 1212 ЦК України. Оскільки Відповідачу в лютому та березні 2017 не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 102,536 тис куб. м. природного газу Відповідачем був здійснений з обсягів природного газу Позивача що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС (підтверджується довідкою на списання газу на балансування 01.01.2016 -30.06.2018). Відповідно до ст. 1212, 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна, а тому Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу безпідставно набуте майно, а саме природний газ в загальному обсязі 102,536 тис. куб. метрів. У випадку, якщо буде встановлено відсутність у Відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то Відповідач на підставах, передбачених ч. 2 ст. 1213 ЦК України, буде зобов`язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи. Посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, якою затверджено "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" стверджує, що лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення такої поставки природного газу споживачу, оскільки доказом який підтверджує факт поставки газу є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції.

В судовому засіданні 27.01.2020р. судом ухвалено рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2017 р. Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз”, правонаступником якого є Акціонерне товариство “Укртрансгаз” (Покупець, позивач у даній справі) укладено договір про закупівлю природного газу № 1701001564-ВТВ, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві у січні-квітні 2017р. природний, скраплений або в газоподібному стані (Природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування) (далі - газ), а Покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Продавець передає Покупцеві у січні-квітні 2017 р. газ в загальному обсязі 1.600.000 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень 610.000, лютий 490.000, березень 310.000, квітень 190.000 (пункт 2.1. договору).

За умовами пункту 3.1. договору Продавець передає Покупцеві у загальному потоці газ у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значенні Кодексу. Газ ввезений на митну територію України (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), що передається Продавцем Покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значенні Кодексу. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Пункт 3.2. Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору ціна газу за 1000 куб. м. з урахуванням ПДВ - 8.374,80 грн. Загальна сума вартості газу на дату укладання Договору складає 13.399.680.000 грн.

Виконуючи умови договору, ПАТ “НАК “Нафтогаз України" за актами приймання-передачі природного газу передав, а ПАТ "Укртрансгаз" прийняв:

- 28.02.2017 р. природний газ в обсязі 643.105,799 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 5.919.145.774,00 грн.,

- 31.03.2017р. природний газ в обсязі 143.355,000 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 1.353.156.516,00 грн.

На підтвердження безпідставного набуття Відповідачем природного газу з ресурсу Позивача за лютий, березень 2017 в обсязі 102,536 тис. куб. м. Позивачем надано наступні докази.

- Звіт ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з токи виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за лютий 2017р., відповідно до розділу V якого зазначено: "категорія/назва постачальника" - "Теплогенеруючі підприємства" всього, в т.ч. НАК "Нафтогаз України" - 65.249,000 тис. куб. м. (підтверджений обсяг номінацій), 65.801,055 тис. куб. м. (фактичний обсяг за місяць), 65.801,055 тис. куб. м. - у тому числі з мереж: УПМ ПАТ "Укртрансгаз".

- Звіт ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу відібраного з точки виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів - споживачів) за лютий 2017р., на останній сторінці якого вказано назву постачальника газу - НАК "Нафтогаз України", назва споживача - "Теплогенеруючі підприємства", 65.249,000 тис. куб. м. - підтверджений обсяг (номінація), 65.801,055 тис. куб. м. - фактичний обсяг за місяць.

- Алокація (звіт) ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з токи виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2017р., відповідно до розділу V якого зазначено: "категорія/назва постачальника" - "Теплогенеруючі підприємства" всього, в т.ч. НАК "Нафтогаз України" - 54.775,000 тис. куб. м. (підтверджений обсяг номінацій), 43.777,413 тис. куб. м. (фактичний обсяг за місяць), 43.777,413 тис. куб. м. - у тому числі з мереж: УПМ ПАТ "Укртрансгаз".

Таким чином, у вказаних звітах відсутні прямі посилання на отримання газу безпосередньо ТОВ «Оріхівтепломережа».

- Звіт ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу відібраного з точки виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів - споживачів) за березень 2017р., на останній сторінці якого вказано назву постачальника газу - НАК "Нафтогаз України", назва споживача - ТОВ «Оріхівтепломережа» 0,000 тис. куб. м. - підтверджений обсяг (номінація), 33,920 тис. куб. м. - фактичний обсяг за місяць.

- Інформація про надходження на точках входу, та розподіл на точках виходу обсягів природного газу віднесених на Операторів газорозподільних систем, з зазначення обсягу небалансу за 2017 рік, в якому зазначено Замовника послуг транспортування - ПАТ "Запоріжгаз" обсяг небалансу, в т.ч. без підтверджених номінацій, контрагент - ТОВ «Оріхівтепломережа», за лютий - 68,616 тис. куб. м.

- Інформація про надходження на точках входу, та розподіл на точках виходу обсягів природного газу віднесених на Операторів газорозподільних систем, з зазначення обсягу небалансу за 2017 рік, в якому зазначено Замовника послуг транспортування - ПАТ "Запоріжгаз" обсяг небалансу, в т.ч. без підтверджених номінацій, контрагент - ТОВ «Оріхівтепломережа», за березень - 33,920 тис. куб. м.

- Довідка за підписом головного бухгалтера АТ "Укртрансгаз" про списання газу на балансування за період 01.01.2016 р. - 30.06.2018 р., без визначення у розрізі споживачів.

- Роздруківка з офіційного сайту АТ "Укртрансгаз" щодо визначення маржинальної ціни газу за період лютий - липень 2019 року.

Крім цього, клопотанням від 01.11.2019 р. № 1001вих-19-5159 та з поясненнями (вх. № 659/08-08-20 від 13.01.2020 р.) Позивач просив суд долучити до матеріалів справи копію Реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" через мережі ПАТ "Запоріжгаз" у лютому 2017р. в розрізі кінцевих споживачів, в якому у п. 30 значиться: ТОВ "Оріхівтепломережа", обсяг згідно підтвердженої номінації - 0,000 тис. куб. м., обсяг згідно алокації - 68,616 тис. куб. м.

Третьою особою-1 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надано укладені з Відповідачем договори постачання природного газу:

- від 28.10.2016 року №5277/1617-БО-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 102 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, з додатковими угодами №№ 1-4 до нього;

- від 08.09.2016 року №5042/1617-ТЕ-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 269 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з додатковою угодою № 1 від 23.01.2017р. до нього;

- від 28.10.2016 року №5278/1617-КП-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 22 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), з додатковими угодами №№ 1-5 до нього.

- Лист від 28.02.2017р. № 26-1972/1.2-17 на адресу Запорізької обласної державної адміністрації "Про забезпечення природним газом", в якому НАК "Нафтогаз України" "з метою, забезпечення стабільного проходження осінньо-зимового періоду 2016/2017 року Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» черговий раз повідомляє, що обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії на період до 1 квітня 2017 року, який покладено на Компанію постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (зі змінами та доповненнями), може бути виконаний лише за таких умов: - укладення виробником теплової енергії з НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу відповідно до законодавства; - відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» за використаний природний газ, або: - відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК «Нафтогаз України» за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК «Нафтогаз України» договорами постачання природного газу, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або - рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК «Нафтогаз України» договорами постачання природного газу становить не нижче 90 відсотків; - надання НАК «Нафтогаз України» та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК «Нафтогаз України»), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Враховуючи той факт, що підприємствами теплоенергетики не виконуються вимоги п.17 зазначеного Положення, на березень 2017 року не виділяються номінації щодо обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям, бюджетним установам та організаціям. З метою забезпечення стабільного проходження опалювального сезону 2016/2017 року та уникнення соціальної напруги в суспільстві просимо, в межах повноважень, визначених чинним законодавством, сприяти здійсненню розрахунків підприємств теплоенергетики, за використаний природний газ та/або виконанню наданого графіка погашення заборгованості."

- Лист від 01.03.2017р. № 26-2097/1.2-17 аналогічного змісту на адресу ТОВ "Оріхівтепломережа".

- Перелік теплопостачальних підприємств, з якими НАК "Нафтогаз України" має укладені договори та яким не надавалися номінації на 1 декаду березня 2017р. (станом на 27.02.2017р.) у п. 6 якого зазначено: ТОВ "Оріхівтепломережа"; Причина ненадання номінації - не виконується графік та не сплачується поточне споживання; заборгованість - 1.169.033,11 грн.; заборгованість за графіком та поточним споживанням - 912.252,95 грн.

- Лист від 01.03.2017р. № 26-180/1/КМ-17 на адресу Віце-прем`єр-міністра України Кістіона В.Є., я кому також з посиланням на п. 17 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.15 №758, повідомляє, що "в опалювальному сезоні 2016/2017 року ряд теплопостачальних підприємств (перелік додається) не виконують вимоги зазначеного Положення та відповідно не отримали номінації природного газу з ресурсу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на І декаду березня цього року. Відсутність номінації може призвести до відключення від газопостачання підприємств теплоенергетики регіональними газорозподільними компаніями. З метою забезпечення стабільного проходження опалювального .сезону 2016/2017 року та уникнення соціальної напруги в суспільстві просимо сприяти здійсненню розрахунків підприємств теплоенергетики за використаний природний газ та надати відповідним виконавчим органам влади доручення щодо забезпечення проведення таких розрахунків та виконання наданих теплопостачальними підприємствами до Національної і акціонерної компанії «Нафтогаз України» графіків погашення заборгованості."

- Перелік теплопостачальних підприємств, з якими НАК "Нафтогаз України" має укладені договори та яким не надавалися номінації на 1 декаду березня 2017р. (станом на 27.02.2017р.) у п. 81 якого зазначено: ТОВ "Оріхівтепломережа"; Причина ненадання номінації - не виконується графік та не сплачується поточне споживання; заборгованість - 1.169.033,11 грн.; заборгованість за графіком та поточним споживанням - 912.252,95 грн.

- Листи від 30.01.2017 р. відповідного аналогічного змісту стосовно ненадання номінацій у лютому 2017 р.: до ТОВ "Оріхівтепломережа" № 26-699/1.2-17; до Запорізької ОДА № 26-778/1.2-17; до Віце-прем`єр-міністра України Кістіона В.Є. № 26-77/1/КМ-17.

- Інформація щодо виконання теплопостачальними підприємствами графіків погашення заборгованості (за всіма категоріями споживання) станом на 27.01.2018р., у п. 2 якого зазначено: "ТОВ "Оріхівтепломережа"; виконання графіка відповідно до умов постанови КМУ "758 - Підсумок: (4) План по графіку - 974.293,66 грн., (5) Оплата всього - 216.450,41 грн.; (6) Рівень виконання - 22%; (7) Борг всього - 757.843,25 грн.

- Лист НАК "Нафтогаз України" від 16.03.2017р. № 26-2721/1.2-17 на адресу ТОВ "Оріхівтепломережа" та ПАТ "Запоріжгаз", яким повідомило про те, що розглянувши надані ТОВ "Оріхівтепломережа" акти від 28.02.2017р. приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 42,700 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 22,406 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 3,510 тис. куб. м. та повідомило, що у зв`язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.15 № 758 підприємству не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на лютий 2017 року. Таким чином, Компанія не здійснювала постачання природного газу підприємству у вказаному періоді для зазначених вище категорій споживачів. Враховуючи наведене, НАК "Нафтогаз України" повернуло надані ТОВ "Оріхівтепломережа" акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року відповідно до договорів постачання природного газу від 08.09.2016р. №5042/1617-ТЕ-13; від 28.10.2016р. № 5277/1617-БО-13 та від 28.10.2016р. №5278/1617-КП-13 без підписання. (Додатки: оригінали у 2 екз. вказаних Актів)

- Лист НАК "Нафтогаз України" від 19.04.2017р. № 26-3590/1.2-17 на адресу ТОВ "Оріхівтепломережа" та ПАТ "Запоріжгаз" аналогічного змісту, яким повернуло надані ТОВ "Оріхівтепломережа" акти від 31.03.2017р. приймання-передачі природного газу за березень 2017 року для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 23,025 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 9,839 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 1,056 тис. куб. м. (Додатки: оригінали у 2 екз. вказаних Актів).

- Реєстри реалізації природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України" теплопостачальним підприємствам у лютому та березні 2017 р., в яких в розділі "Запорізька область" відсутні дані щодо ТОВ "Оріхівтепломережа".

- Листи НАК "Нафтогаз України" від 14.03.2017 р. № 6-2620/1.2-17 та від 12.04.2017 р. № 6-3407/1.2- на адресу ПАТ "Укртрансгаз" щодо надання звітів за лютий та березень 2017 р. до якого додано звіти про надходження та розподіл природного газу.

У судовому засіданні представник ПАТ "Запоріжгаз" не заперечував проти самого факту споживання газу ТОВ "Оріхівтепломережа" в тих обсягах, які зазначені у вказаних вище звітах, які складені його посадовими особами при виконанні функцій оператора газотранспортної системи, наданих суду Позивачем та НАК "Нафтогаз України".

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заяви сторін по суті справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої (статті 1212-1215 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Частиною 2 ст. 13 Закону визначені обов`язки споживача, зокрема, укласти договір про постачання природного газу та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Пункт 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Пунктом 2 даного ж розділу передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Отже, обов`язковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору та виділення номінацій (підтвердженого обсягу газу на відповідний період). Споживання газу поза межами договору є грубим порушенням вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, та не спростовується учасниками справи, що постачання природного газу до ТОВ "Оріхівтепломережа" протягом опалювального сезону 2016-2017 років , в тому числі лютого-березеня 2017 року, мало відбуватися на підставі укладених з НАК "Нафтогаз України" договорів:

- від 28.10.2016 року №5277/1617-БО-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 102 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, з додатковими угодами №№ 1-4 до нього;

- від 08.09.2016 року №5042/1617-ТЕ-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 269 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з додатковою угодою № 1 від 23.01.2017р. до нього;

- від 28.10.2016 року №5278/1617-КП-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 22 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), з додатковими угодами №№ 1-5 до нього.

За умовами вказаних договорів (п.2.1) договору, сторони погодили планові обсяги постачання природного газу - жовтень 2016 року - березень 2017 року.

Згідно абз.2 п.3.1 договорів право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу - п.3.4 договорів.

Обсяг постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць - абз.2 п.3.2 договорів.

Відповідно до п. 7.2 договорів Відповідач зобов`язаний самостійно припиняти/обмежувати споживання природного газу у разі відсутності або недостатньості підтвердженого обсягу газу, виділеного споживачу.

ТОВ "Оріхівтепломережа" складено та направлено на адресу НАК "Нафтогаз України" акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 р. за лютий 2017 року: для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 42,700 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 22,406 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 3,510 тис. куб. м.

Проте, НАК "Нафтогаз України" листом від 16.03.2017 р. № 26-2721/1.2-17 повернуло вказані акти без підписання на адресу ТОВ "Оріхівтепломережа" та ПАТ "Запоріжгаз", а також повідомило про те, що у зв`язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.15 № 758 підприємству не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на лютий 2017 року. Таким чином, Компанія не здійснювала постачання природного газу підприємству у вказаному періоді для зазначених вище категорій споживачів.

З аналогічних підстав листом НАК "Нафтогаз України" від 19.04.2017 р. № 26-3590/1.2-17 на адресу ТОВ "Оріхівтепломережа" та ПАТ "Запоріжгаз" були повернуті надані ТОВ "Оріхівтепломережа" акти від 31.03.2017р. приймання-передачі природного газу за березень 2017 року для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 23,025 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 9,839 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 1,056 тис. куб. м.

Отже, єдиною підставою, якою НАК "Нафтогаз України" обґрунтовує свою відмову від виконання зобов`язань за вказаним вище договорами з постачання природного газу до ТОВ "Оріхівтепломержа" став факт ненадання вказаною компанією номінацій (підтверджених планових обсягів) природного газу на лютий та березень 2017 року.

Судом встановлено, що порядок підтвердження обсягів газу, що мають бути протранспортовані та отримані кінцевими споживачами, передбачає, що замовник повідомляє оператора газотранспортної системи про обсяг природного газу та перелік споживачів, що мають отримати даний газ. Після проведення ряду перевірок оператор газотранспортної системи погоджує даний обсяг, повідомляє оператора газорозподільної системи про обсяги та відповідних споживачів. У свою чергу оператор газорозподільної системи повідомляє кінцевих споживачів про підтверджені обсяги газу, які можуть бути ними спожиті.

Так, відповідно до глави 8 розділу XI Кодексу газотранспортної системи (в редакції, чинній на момент спірних відносин):

« 3. Оператор газотранспортної системи проводить перевірку поданих номінацій для віртуальних точок входу або точок виходу до/з газорозподільних систем на предмет відповідності пар кодів постачальник - споживач.

4. Після проведення перевірки на предмет відповідності пар ЕІС-кодів постачальник - споживач оператор газотранспортної системи надсилає (доводить) оператору газорозподільної системи номінації, складені замовником послуг транспортування (постачальником), до 13:30 ІЛТС (15:30 за київським часом) години газової доби для зимового періоду та 12:30 17ГС (15:30 за київським часом) години газової доби для літнього періоду, що йде перед газовою добою, яка належить до номінації, з метою перевірки оператором газорозподільної системи технічної можливості розподілу обсягів природного газу, зазначених у номінації, газорозподільною системою по кожному споживачу постачальника, визначеному в номінації.

7. У разі погодження оператором газорозподільної системи номінації замовника послуг транспортування в повному обсязі оператор газотранспортної системи здійснює підтвердження зазначеної номінації та надсилає (доводить) її замовнику послуг транспортування та оператору газорозподільної системи.»

Відповідно до глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на момент спірних відносин) Споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

По об`єктах споживачів, що не є побутовими, споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, виходячи з добового підтвердженого обсягу природного газу. При цьому місячний обсяг їх споживання не повинен перевищувати місячний підтверджений обсяг природного газу.

Споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення добового/місячного підтвердженого обсягу природного газу має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні санкції та заходи з боку Оператора ГТС/ГРМ (його постачальника), передбачені умовами договору, у тому числі примусове обмеження (припинення) подачі газу в установленому законодавством порядку.

Таким чином, кінцевий споживач має бути обізнаним як про обсяги природного газу, що ним можуть бути спожиті у відповідний період, так і про відсутність підтвердженого обсягу газу.

АТ «Укртрансгаз» було утворена на виконання постанови КМУ від 24 липня 1998 р. N 1173 «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Положенням ч. 2 ст. 22 Закону оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 32 даного Закону транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Принципи та механізм транспортування газотранспортною системою природного газу визначаються Кодексом газотранспортної системи.

Так, відповідно до п.1 глави 1 Розділу VIII Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації (заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу).

Для отримання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, АТ «НАК «Нафтогаз України» надає АТ «Укртрансгаз» завдання (плановий розподіл обсягів постачання природного газу на місяць, у якому зазначені лише обсяги газу, які передбачені договорами на постачання газу між НАК «Нафтогаз України» та її споживачами) і після підтвердження наявності у НАК «Нафтогаз України» місячного обсягу газу зазначеного у цьому завданні, АТ «Укртрансгаз» надає послугу з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Листом НАК «Нафтогаз України» №6-2620/1.2-17 від 14.03.2017 року направило на адресу АТ «Укртрансгаз» звіт про надходження та розподіл природного газу за лютий 2017 року. Спірні обсяги газу, спожиті Відповідачем, не були включені до даного звіту.

Аналогічну інформацію містить і реєстр реалізації природного газу НАК «Нафтогаз України» теплопостачальним організаціям за лютий 2017 року. Даний документ містить вичерпний перелік підприємств, яким було реалізовано газ, обсяги реалізованого газу.

Аналогічну інформацію містить і лист №6-3407/1.2-17 від 12.04.2017 року з додатками (щодо березня 2017 року).

Таким чином, кожен споживач отримує природний газ лише в обсязі, передбаченому заявкою на транспортування. У газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення.

Для транспортування природного газу відповідним споживачам НАК «Нафтогаз України» замовляє послугу транспортування лише в обсягах, передбачених відповідними договорами постачання природного газу. За відсутності заявки на транспортування у відповідний період в газотранспортній системі відсутній природний газ, власником якого є НАК «Нафтогаз України».

При цьому, як стверджує НАК «Нафтогаз України», компанія не замовляла послуг у лютому-березні 2017 року. Тобто, в газотранспортній системі у спірний період фізично був відсутній газ НАК «Нафтогаз України», який міг би спожити Відповідач.

Враховуючи, що у спірний період жодним постачальником природного газу не було подано до газотранспортної системи природний газ для потреб Відповідача, то на думку НАК "Нафтогаз України" та позивача 102,536 тис.куб.м. природного газу було відібрано з ресурсів АТ «Укртрансгаз», що були придбані ним та подані до газотранспортної системи.

Факт закупівлі природного газу АТ «Укртрансгаз» для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та послуг балансування підтверджується договором № 1701001564-ВТВ від 31.01.2017 р., на виконання якого ПАТ “НАК “Нафтогаз України" за актами приймання-передачі природного газу передав, а ПАТ "Укртрансгаз" прийняв: - 28.02.2017 р. природний газ в обсязі 643.105,799 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 5.919.145.774,00 грн., - 31.03.2017 р. природний газ в обсязі 143.355,000 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 1.353.156.516,00 грн.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 затверджено "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (зі змінами та доповненнями), яким визначено:

1. Це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, а також для підтримання належного рівня безпеки постачання природного газу споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції, та з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

3. Цим Положенням покладаються такі обов`язки:

4) обов`язок НАК “Нафтогаз України” постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення;

7. НАК “Нафтогаз України” до 1 листопада 2015 р. (на опалювальний сезон 2015/16 року) та до 15 серпня 2016 р. (на опалювальний сезон 2016/17 року) складає прогноз обсягу природного газу, необхідного на наступний рік для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії відповідно до цього Положення. Такий прогноз доводиться до відома Кабінету Міністрів України, НКРЕКП, Міненерговугілля.

17. Постачання природного газу НАК “Нафтогаз України” виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.

Обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК “Нафтогаз України” на період до 1 квітня 2017 р. за таких умов:

- укладення виробником теплової енергії з НАК “Нафтогаз України” договору постачання природного газу відповідно до законодавства;

- відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК “Нафтогаз України” за використаний природний газ, або

- відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК “Нафтогаз України” за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК “Нафтогаз України” договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або

- рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК “Нафтогаз України” договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або

- надання НАК “Нафтогаз України” та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК “Нафтогаз України”), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК “Нафтогаз України”, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

Таким чином, НАК "Нафтогаз України" мав до 15 серпня 2016 р. скласти прогноз обсягу природного газу, необхідного опалювальний сезон 2016/17 року (в т.ч. на лютий та березень 2017р.) та сформувати відповідний ресурс природного газу в т.ч. на підставі укладених договорів для ТОВ "Оріхівтепломержа".

Посилання НАК "Нафтогаз України" на його листи від 28.02.2017 р. № 26-1972/1.2-17 на адресу Запорізької обласної державної адміністрації, від 01.03.2017 р. № 26-2097/1.2-17 аналогічного змісту на адресу ТОВ "Оріхівтепломережа" та від 01.03.2017 р. № 26-180/1/КМ-17 на адресу Віце-прем`єр-міністра України Кістіона В.Є. "Про забезпечення природним газом", в яких стверджувалось про порушення ТОВ "Оріхівтепломережа" п. 17 Положення, а саме не виконання ним вимоги зазначеного Положення та відповідно не отримання номінації природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України» не є допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України.

Разом з тим, прийнятим 05.10.2016р. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №742-р " Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" було визначено:

1. Для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 “Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

2. Операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

З наведеного вбачається, що існує конкуренція вказаних нормативних актів, які регулюють одні й ті самі правовідносини.

Однак суд вважає, що Розпорядження КМУ 742-р є спеціальною нормою, яка мала застосовуватись до правовідносин з постачання газу та забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії з метою сталого проходження опалювального сезону саме 2016-2017 року, в той час коли загальна норма - Постанова КМУ від 01.10.2015 №758 - встановлює загальні засади постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії. Крім цього, Розпорядження 242-р є більш пізнішим нормативним актом ніж Постанова №758, а тому до спірних правовідносин щодо постачання газу Відповідачу протягом опалювального сезону 2016-2017 року учасниками цих правовідносин мала застосовуватись перш за все спеціальна норма - Розпорядження № 242-р, незалежно від наявності умов для надання номінацій, визначених Постановою № 758.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України є нормативними актами та стосуються невизначеного (або певного) кола осіб, то Відповідач, як виробник теплової енергії, на якого поширюється дія цього Розпорядження, уклавши відповідні договори з НАК "Нафтогаз України" мав обґрунтовані сподівання отримати перед початком опалювального сезону 2016-2017 років відповідні номінації від НАК "Нафтогаз України" з дотриманням принципу недискримінації, в тому числі на лютий та березень 2017р.

Проте, НАК "Нафтогаз України" не виконав свій обов`язок та, проігнорувавши вимоги вказаного Розпорядження, відмовив ТОВ "Оріхівтепломережа" в наданні номінацій у лютому та березні 2017р. з посиланням на не дотримання Відповідачем вимог п. 17 Положення, затвердженого Постановою № 758.

Правова позиція відносно того, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, і це є обов`язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом, викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 р. у справі №926/680/17, від 21.03.2018 р. у справі №911/656/17, від 04.08.2018 р. у справі №922/4187/17, від 09.10.2019 р. по справі № 922/1382/18.

Водночас з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019 р. у справі №923/351/18).

Отже, на підставі вказаного розпорядження, яке є обов`язковим до виконання, на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.

Аналогічний висновок про обов`язок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" видати номінації відповідно до вказаного Розпорядження також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 р. у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 р. у справі №911/656/17, від 04.04.2018 р. у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 р. у справі №922/345/17. Подібні правові висновки знайшли своє відображення і у правових позиціях Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 18.06.2019 р. у справі №912/1558/18, від 09.04.2019 р. у справі № 909/173/18, від 12.03.2019 р. №917/325/18, від 05.03.2019 р. №923/351/18, від 03.10.2018 р. у справі №904/8963/17, від 06.09.2018 р. у справі №904/9265/17, від 04.09.2018 р. у справі №904/9570/17, від 04.09.2018 р. у справі № 922/4187/17, від 29.08.2018 р. у справі №904/8966/17.

Крім цього, суд враховує, що свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує, зокрема, тією обставиною, що він був вимушений внаслідок безпідставного споживання природного газу відповідачем здійснити у відповідному обсязі балансування спожитого ним газу з власного ресурсу, придбаного у НАК «Нафтогаз України», внаслідок чого Відповідач безпідставно отримав майно - природний газ.

Відносно цього суд зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 у справі №922/1580/18 виклав такий правовий висновок у подібних правовідносинах: Згідно з ч. 1 ст. 32 та ч. 2 ст. 35 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування.

Відповідно до пункту 1 Глави 1 Розділу VІІІ Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. Оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Відповідно до пункту 1 Глави 3 Розділу І Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою на використання газотранспортної системи в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Згідно з пунктом 5 Глави 1 Розділу І Кодексу ГТС алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу. Балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

Фізичним балансуванням є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу. Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації. Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Пунктом 3 Глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС визначено, що перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом.

Згідно з пунктом 2 Розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Відповідно до п. 4 і пп. 2 п. 7 Глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць. Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Отже, з положень Кодексу ГТС вбачається, що місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів (тобто алокацій обсягів природного газу як для точок входу, так і алокацій обсягів природного газу для точок виходу).

Відповідно до пунктів 1-2 Глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць.

Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Однак, Позивач не надав суду належних та допустимих доказів фактичного здійснення ним балансування внаслідок на його думку несанкціонованого відбору газу Відповідачем, обмежившись лише звітами ПАТ "Запоріжгаз" про загальний обсяг споживання Відповідачем газу у лютому та березні 2017р.

При цьому, у постанові від 17.07.2019 р. у справі №906/408/18 Касаційний господарський суд вказав наступне: Відповідно до пункту 4 глави 1 Розділу І Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС. Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється, зокрема, за умови наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період.

Порядок набуття підтверджених обсягів природного газу (лімітів) визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС. Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем фактичний розподіл природного газу, належного споживачу (його постачальнику), здійснюється Оператором ГРМ в загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача. Відповідно до пункту 4 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем якщо за підсумками місяця фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС. У разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об`єм/обсяг споживання природного газу по об`єкту споживача буде перевищувати об`єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений оператором ГТС на небаланс оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати оператору ГРМ його вартість, що розраховується за формулою В = (Vф-Vп) х Ц х. При цьому, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відсутності у споживача підтвердженого обсягу природного газу на розрахунковий період, коефіцієнт компенсації має становити 2. Таким чином, Кодекс ГТС імперативно визначає обов`язок постачальника природного газу за підсумками місяця врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу споживача шляхом запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, і лише у разі якщо після запроваджених заходів залишиться неврегульований небаланс споживача, оператор ГТС вправі віднести цей небаланс на оператора ГРМ. Іншими словами, оператор ГТС не вправі відносити на небаланс оператора ГРМ неврегульовані небаланси споживача без вжиття його постачальником заходів, передбачених Кодексом ГТС, для врегулювання небалансів.

Та обставина, що за лютий-березень 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України (чи будь-який інший ліцензований постачальник) не визнає себе постачальником природного газу для виробників теплової енергії, не є достатньою підставою для віднесення негативних місячних небалансів на Оператора ГРМ, оскільки Кодекс газорозподільних систем вимагає насамперед здійснити їх врегулювання між такими суб`єктами ринку природного газу як постачальник природного газу та споживач природного газу в порядку, передбаченому саме Кодексом ГТС.

Суд ом встановлено, що порядок і підстави отримання відповідних номінацій визначені пунктом 3.2 укладених між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Оріхівтепломережа" договорів; умови та порядок оплати витрат на врегулювання небалансу визначені пунктами 3.8 цих договорів, і який здійснюється без участі АТ "Укртрансгаз".

Доказів вжиття заходів щодо врегулювання небалансу у лютому-березні 2017р. постачальником - НАК "Нафтогаз України" в порядку визначеному в укладених з споживачем - Відповідачем у цій справі - АТ "Укратрансгаз" суду також не надано.

Оскільки, як вказано вище, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" неправомірно та в порушення вимог Розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" відмовив Відповідачу у наданні номінацій у лютому-березні 2017р., то суд дійшов висновку, що газ поставлявся саме в межах цих договорів.

Однак, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - третя особа -2 в ході вирішення цього спору не визнає себе постачальником спірних обсягів природного газу для Відповідача-виробника теплової енергії, тоді як ПАТ "Запоріжгаз" - третя особа-1 вважає Компанію таким постачальником, суд зазначає, що до предмету доказування у цьому спорі не входить встановлення обставин щодо підстав відбору (споживання) природного газу у лютому - березні 2017 року відповідачем, в тому числі, з наданням такому відбору правової оцінки (санкціонований/несанкціонований), а вказане питання має вирішуватись в окремому судовому провадженні між сторонами вказаних договорів - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Оріхівтепломережа". На час винесення рішення, як стверджують учасники справи, такій спір у провадженні будь-якого суду відсутній.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно зі ст.509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Главою 83 Цивільного кодексу України регулюють два види позадоговірних зобов`язань:

1) зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого);

2) зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку, заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Враховуючи наведене вище, суд у даній справі констатує, що ТОВ "Оріхівтепломережа" споживав у лютому-березні 2017 року природний газ на підставі укладених з НАК "Нафтогаз України" договорів, на виконання яких направив останньому відповідні акти приймання-передачі газу. Проте, НАК "Нафтогаз України" в порушення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", не видало номінації ще на початку опалювального сезону Відповідачу, який є теплогенеруючою і теплопостачальною організацією, та безпідставно не підписало та не повернуло Відповідачу вказані акти приймання-передачі газу.

Вказаний у позові обсяг спожитого відповідачем у лютому - березні 2017 року газу у всіх наданих позивачем звітах ПАТ "Запоріжгаз" відображений як газ, отриманий з ресурсу саме НАК "Нафтогаз України". Отже, внаслідок наявності підтвердженого факту несплати відповідачем його вартості, у НАК "Нафтогаз України" виникло право вимоги до ТОВ "Оріхівтепломережа".

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається наявність спірних взаємовідносин між третьою особою - НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Оріхівтепломережа" щодо підстав відбору газу в межах укладених між ними договорів, суд дійшов висновку, що доводи Позивача про безпідставність набуття у лютому, березні 2017р. Відповідачем майна (природного газу), та яке належало Позивачу, не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Також АТ «Укртрансгаз» не доведено наявність у ТОВ «Оріхівтепломережа» витребуваного позивачем газу в натурі станом на дату подання позову або прийняття цього рішення, враховуючи, що позивач обрав саме такий спосіб захисту порушеного права: згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування даних норм до спірних відносин АТ «Укртрансгаз» суду не надано.

При цьому, суд також звертає особливу увагу позивача на те, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатися альтернативно. Більш того, вказана вимога про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 102,536 тис. куб. метрів припускає неможливість виконання судового рішення. Окремо суд звертає увагу на те, що задоволення позову в повному обсязі призведе до подвійного стягнення боргу, що є неприпустимим.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11. 2004 № 15-рп/2004визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 06.02.2020р.

Суддя К .В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.