ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року справа №235/1479/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Міронової Г. М., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 р. у справі № 235/1479/19 (головуючий І інстанції Кочанова П.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці в Донецькій області), в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ264/557/АВ/ІП від 13.02.2019 та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 ГУДержпраці у Донецькій області на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 208650 грн. та 3723 грн., відповідно; стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2019 року справу № 235/1479/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №ДЦ264/557/АВ/ІП від 13.02.2019 та постанови № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019 року про накладення штрафу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

28.10.2019 до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про часткову відмову від позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2019 закрито провадження у адміністративній справі № 235/479/19 в частині позовних вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 13.02.2019 року № ДЦ264/557АВ/ІП у розмірі 3723,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправною та скасував постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області № ДЦ264/557/AB/П/МГ від 13.02.2019 року в частині накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення ч. 5 ст. 3-1 Закону України "Про оплату праці", ч. 1 ст. 83, ч. 6 ст. 95 та ч.1 та ч. 2 ст. 107, КЗпП України на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 125190,00 грн. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 152 60 коп.

Позивач, не погодившись з таким рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимоги, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд мотивуючи своє рішення зазначив про необхідність керуватись положеннями Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877),проте не звернув увагу на порушення відповідачем ч.3 ст.6 Закону № 877 в частині не ознайомлення позивача з підставами проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документу. Також, не взято до уваги, що підставами перевірки був лист Покровського Пенсійного фонду в якому зазначено одну особу ОСОБА_2 за один місяць вересень 2018 року, проте, у порушення положення ч.1 ст.6 Закону № 877, відповідачем затверджено проведення перевірки всіх робітників позивача, які працювали у 2018 році. Акт у порушення вимог законодавства підписаний за межами строку проведення інспекційного відвідування. Суд зазначив, що ОСОБА_3 повідомив суду, що під час інспекційного відвідування позивачкою були надані помилкові та недостовірні дані інспекторам Держпраці стосовно виходів на працю працівників оскільки на той час, не було належного ведення обліку робочого часу, в зв`язку з ремонтом комп`ютера, в якому перебували всі достовірні дані з цього приводу, проте, одночасно вважає, що не було забезпечено виплату мінімальної заробітної плати пропорційно до виконаної норми праці. Апелянт зазначає, що фактично ОСОБА_3 працював 16 годин, а саме 4 дні по 4 години,а не по 8 годин. За 16 годин була нарахована заробітна плата 372,32 грн., донараховано 20% за роботу в нічний час, що склало 74,46 грн, загалом 446,78 грн., що є меньши за соціальний мінімум, у в`язку з чим донараховано заробітну плату згідно соціального мінімуму за 4 дні - 744,64 грн. Отже, в діях позивача відсутні порушення. Щодо не нарахування доплати за роботу у нічний час ОСОБА_4 та виконання припису в цій частині, апелянт зазначає, що зазначене не є підтвердженням самого порушення. Зазначена особа повідомила суд та надала письмові пояснення, що у позивача працювала з 14.12.2017 року по 26.06.2018 року сторожом магазину Міраж с. Новотроїцьке з 23.00 год. до 03.00 год. у робочі дні, у вихідні та святкові дні не працювала, заробітну плату та відпускні отримувала вчасно, претензій до ФОП ОСОБА_1 не має. Проте, судом вказані пояснення не взято до уваги. Апелянт також, зазначає, що інспекційне відвідування проводилось на підставі наказу та направлення, в яких зазначався Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП України" та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок № 295). Також, акт за результатами відвідування складений на підставі Порядку № 295. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 826/8917/17 визнано нечинним Порядок № 295.Отже, з урахуванням ст. 58 Конституції України, всі рішення, прийнятті під час проведення інспекційного відвідування (накази, направлення, акт перевірки) є незаконними, оскільки приймались на підставі Порядку № 295, який визнаний судом нечинним. Також, на теперішній час Верховною Радою України, визнано, що штрафні санкції на час складання постанови відповідачем, були економічно необґрунтовані та порушували права та законні інтереси роботодавців України, про що свідчить прийнятий 12.12.2019 Закон, за яким зменшено розмір штрафних санкцій.

Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині якою задоволено позовні вимоги, та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці", ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", п. 2.4.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 ФОП ОСОБА_1 не нараховано індексацію за період листопад - грудень 2018 року застрахованій особі ОСОБА_6 у сумі не менше ніж 150,48 грн. Апелянт не погоджується з висновками суду щодо відсутності виявленого у позивача порушення ч.1 ст.83 КЗпП України та не віднесення його до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки компенсація за невикористані дні щорічної відпустки віднесена законодавцем до мінімальної державної гарантії в оплаті праці. Під час інспекційного відвідування було встановлено, що застрахованим особам, що були прийняті та звільнені протягом 2018 року, не нарахована та не виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, діяльність за код КВЕД 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими виробами в спеціалізованих магазинах (основний).

Листом Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.12.2018 № 17997/08/25 "Про надання інформації" на адресу ГУ Держпраці в Донецькій області на виконання Плану заходів по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників у Донецькій області, затвердженого 23.04.2018 в.о. голови Державної фіскальної служби України М. Продан, головою правління Пенсійного фонду України О. Зарудним, головної Державної служби з питань праці Р. Чернега та на виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації керівника обласної військово - цивільної адміністрації № 565/5-18 від 04.05.2018 року "Про заходи щодо забезпечення дотримання законодавства з питань праці та заробітної плати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України надає в електронному та паперовому вигляді інформацію отриману за результатами моніторингу відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по страхувальникам м. Покровськ, Покровського району та м. Мирноград за вересень 2018 року". Вказаним листом направлено список страхувальників, у яких по страхованих особах відпустка без збереження заробітної плати складає більше 15 днів та список страхувальників у яких наявна ознака неповний робочий час у жовтні 2018 року.

Згідно додатку № 8 до листа Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.12.2018 року № 17997/08/25 зазначено, що ФОП ОСОБА_1 кількість застрахованих осіб, заробітна плата яких менше мінімальної заробітної плати - 1, сума нарахованої заробітної плати у звітному місяці по застрахованих особах, заробітна плата яких менше мінімальної 1489,2, загальна чисельність найманих працівників у звітному періоді-3.

Наказом Головного управління Держпраці в Донецькій області від 24.01.2019 № 165 "Про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання фізична особа - підприємець ОСОБА_1 " відповідно до пп. 6 п. 5 Порядку № 295 та на підставі листа Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.12.2018 року № 17997/08/25 наказано відділу контролю західного напрямку управління з питань праці провести інспекційне відвідування суб`єкта господарювання фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , дата початку 28 січня 2019 року, тривалістю 2 робочих дні, з питань додержання вимог законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати.

Відповідачем на підставі наказу від 24.01.2019 року №165 видано направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 24.01.2019 № 126/04-315-08, інспекційне відвідування дата початку 28.01.2019, тривалістю два робочих дні, проводиться з питань додержання вимог законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати. Інспекторам праці, зазначеним у п. 2, при проведені інспекційного відвідування дотримуватись вимог Порядку № 295.

28.01.2019 головним державним інспектором відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Павловою Ю.О. та головним державним інспектором відділу контролю західного напрямку управління з питань праці ОСОБА_17 під час проведення інспекційного відвідування, пред`явлено позивачу повідомлення (посвідчення) від 24.01.2019 № 04.3-11-8/972-19 та направлення від 24.01.2019 № 126/04.3/-08 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , місце здійснення діяльності: магазин, розташований за адресою АДРЕСА_2 . ФОП ОСОБА_1 ознайомлена з витягом з Порядку № 295, лист - ознайомлення від 28.01.2019.

Згідно Вимоги про надання/поновлення документів № ДЦ 264/557/ПД від 28.01.2019, у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування інспектором Павловою Ю.О. відповідно до пп. 2 п. 11, пунктів 12, 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 зобов`язано ФОП ОСОБА_1 надати у строк до 13 год. 00 хв. 28.01.2019 документи необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме: Витяг з ЄДР, копію паспорту, коду, трудові договори за 2018 рік, накази про прийом-звільнення (2018р.), табелі обліку робочого часу за 2018 рік, відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати 2018 рік, звітність з Єдиного внеску за 2018 рік. Вказану вимогу отримано особисто позивачем під підпис 28.01.2019. При цьому, проведення інспекційного відвідування не було зупинено.

За результатами здійснення заходу державного контролю та аналізу наданих документів було складено Акт інспекційного відвідування від 29.01.2019 № ДЦ 264/557/АВ (далі - Акт). Вказаний Акт підписано позивачем 29.01.2019 року без заперечень.

В Акті інспекційного відвідування зафіксовані порушення законодавства про працю, а саме:

-частина 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці". Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-В "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. У ході інспекційного відвідування виявлено наступне: згідно трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, укладеного 14.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_4 на виконання охоронних функцій (сторож), час виконання робіт встановлено з 23.00 до 03.00 годин, тобто по 4 години у нічний час. Проте у табелях обліку використання робочого часу за період січень - липень 2018 року не зазначені нічні години ОСОБА_4 згідно наказу підприємця "Про прийняття на роботу" від 14.09.2018 року № 27 сторожа ОСОБА_3 прийнято з 15.09.2018 року, проте у табелі обліку використання робочого часу за вересень 2018 року не зазначено дні виходів ОСОБА_3 . Таким чином, роботодавцем ОСОБА_1 не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, чим порушено ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці";

- частина 5 статті 3-1 Закону України "Про оплату праці". Відповідно до ч. 5 ст. 3-1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної ) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці. Під час інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_3 згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року відпрацював у вересні 2018 року 6 днів, що склало 48 годин. Згідно наказу про прийняття на роботу від 14.09.2018 року № 27 оклад ОСОБА_3 встановлено у розмірі 3 723,00 грн. Норму тривалості робочого часу при 40 годинному робочому тижні у вересні 2018 року встановлено 160 годин. Таким чином за 48 відпрацьованих годин працівнику необхідно нараховувати заробітну плату в сумі не менше ніж 1116,9 грн. Згідно відомості про нараховану та виплачену заробітну плату, та сплату страхових внесків, та податків за вересень 2018 року, йому нараховано заробітну плату у сумі 744,6 грн. Враховуючи наведене, ФОП ОСОБА_1 заробітна плата працівнику ОСОБА_11 не забезпечено виплату мінімальної заробітної плати пропорційно до виконаної норми праці, чим порушено ч. 5 ст. 3-1 Закону України "Про оплату праці";

-стаття 108 КЗпП України. Відповідно до ст. 108 КЗпП України роботи у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Під час інспекційного відвідування встановлено, що згідно трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, укладеного 14.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , час виконання робіт встановлено з 23.00 до 3.00 годин, тобто по 4 години у нічний час. За виконану роботу трудовим договором передбачено оплату праці у розмірі 3 723,00 грн. ОСОБА_12 за даними табелів обліку робочого часу відпрацювала: у січні 2018 року 21 день по 8 годин тобто 168 годин, у лютому 2018 року 19 днів по 8 годин тобто 152 години, у березні 2018 року 21 день по 8 годин тобто 168 годин, у квітні 2018 року 20 днів по 8 годин тобто 160 годин, у травні 2018 року 19 днів по 4 години тобто 76 годин, у червні 2018 року 15 днів по 8 годин тобто 120 годин, у липні 2018 року 22 дні по 8 годин тобто 176 годин. За даними відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату у розмірі 3723,00 щомісяця за повністю виконану місячну норму праці, але при цьому не нараховувались доплати за роботу у нічний час, чим порушено вимоги ст. 18 КЗпП України.

-частина 1 та 2 статті 107 КЗпП України. Відповідно частини першої та другої статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. За даними табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_1 за червень 2018 року 3 працівника ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 працювали у вихідні дні 23.06.2018 року та 24.06.2018 року (субота та неділя) по 8 годин. Проте, за даними відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату та сплату страхових внесків, податків за червень 2018 року вищевказаним працівникам не нараховано заробітну плату у подвійному розмірі за години, фактично відпрацьовані у неробочі дні . У травні 2018 року ОСОБА_4 відпрацювала 19 днів по 4 години , в тому числі 3 години у святковий день - 09.05.2018 року з 24.00 по 3.00 (9 травня 2018 року статтею 7 КЗпП України встановлений святковим неробочим днем). Проте за даними відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату та сплату страхових внесків не нараховано заробітну плату у подвійному розмірі за години, фактично відпрацьовані у святковий день.

-частина 6 статті 95 КЗпП України, стаття 33 Закону України "Про оплату праці", ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", п. 2,4,5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078. Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 року № 2246-VIII встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2018 року - 1762 грн., з 01.07.2018 року - 1841 грн., з 01.12.2018 року - 1921 грн. З 01 січня 2018 року ФОП ОСОБА_1 було встановлено продавцям продовольчих товарів заробітну плату (посадовий оклад) у розмірі 3723,00 грн. В порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці", ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", п. 2.4.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 ФОП ОСОБА_1 не нараховано індексацію за період листопад - грудень 2018 року застрахованій особі ОСОБА_6 у сумі не менше ніж 150,48 грн. Вище викладене свідчить про недотримання ФОП ОСОБА_1 мінімальних державних гарантій в оплаті праці в частині не нарахування індексації заробітної плати 1 працівнику;

-частина 1 статті 83 КЗпП України. Під час інспекційного відвідування встановлено, що застрахованим особам, що були прийняті та звільнені протягом 2018 року, не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а саме: ОСОБА_14 працювала у підприємця за трудовим договором між працівником і фізичною особою від 15.01.2018 року б/н згідно з наказом про прийняття на роботу від 15.01.2018 року № 15. Звільнена з 31.10.2018 року згідно з наказом підприємця № 8 від 29.08.2018 року. ОСОБА_4 працювала у підприємця за трудовим договором між працівником і фізичною особою , яка використовує найману працю від 14.12.2017 року. Звільнена з 26.06.2018 року № 7. Так, згідно відомостям про нараховану заробітну плату вищевказаним працівникам при звільненні нараховано та виплачено лише заробітну плату за фактично відпрацьований час. За даними табелів обліку робочого часу за весь період їх роботи ОСОБА_14 та ОСОБА_4 у відпустках не перебували.

За результатами здійснення державного контролю законодавства про працю на основі Акту № ДЦ 264/557/АВ і порушень зафіксованих у ньому, винесено припис від 30.01.2019 № ДЦ 264/557/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано Позивача усунути зазначені вище порушення.

Вказаний припис відповідачем направлено поштою та отримано особисто позивачем 04.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішеннями щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДЦ 264/557/АВ/П/МГ від 01.02.2019 та № 264/557/АВ/П/П від 01.02.2019 т.в.о. начальник Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. розглянувши акт інспекційного відвідування від 29.01.2019 № ДЦ 264/557/АВ вирішив розглянути справу про накладення штрафів на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно абз. 4, 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України 13.02.2019 о 13 год. 00 хв. за адресою: вул. Паркова, 43а, м. Краматорськ, 84313.

ФОП ОСОБА_1. отримано 04.02.2019 повідомлення від 01.02.2019 року № 04.3-1-8/1276-19 про розгляд справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яке відбудеться 13.02.2019 о 13 год. 00 хв. за адресою: Головного управління Держпраці у Донецькій області, м. Краматорськ, вул. Паркова ,43а.

13.02.2019 від позивача до Головного управління Держпраці в Донецькій області надійшла заява, в якій ФОП ОСОБА_1 просила розглянути справу про накладення штрафу від 01.02.2019 року за № 04.3-11-8/12178-15 призначену на 13.02.2019 без участі останньої.

Протоколом розгляду справи про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 від 13.02.2109 № 04-13-12/047 зазначено, що відповідальність за порушення, встановлені під час інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , передбачено абзацами 4 та 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та вирішено на підставі абзацу 4 та абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України накласти на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 208 650,00 грн. та 3723,00 грн.

Заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В.За результатами розгляду порушень ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", на підставі Акта інспекційного відвідування від 29.01.2019 № ДЦ 264/557/АВ прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.02.2019 № ДЦ 264/557/АВ/ІП-ФС, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 3723,00 грн.

Також, заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. на підставі акту інспекційного відвідування від 29.01.2019 № ДЦ 264/557/АВ прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.02.2019 № ДЦ 264/557/АВ/П-МГ(-ФС) за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 5 ст. 3-1 Закону України "Про оплату праці", ст. 108, ч. 1, 2 ст. 107, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці", ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", п. 2, 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, ч. 1 ст. 83 КЗпП України, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509), та на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю в Україні накладено штраф у розмірі 208 650,00 грн.

Вказані постанови направлено на адресу позивача та отримано останнім особисто 18.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

22.02.2019 до Головного управління Держпраці в Донецькій області надійшло Повідомленням від ФОП ОСОБА_1 в якому зазначено про те, що виявлені порушення згідно припису позивачем були усунуті остаточно 18.02.2019 шляхом перерахування коштів до бюджету, в підтвердження чого надані копії звітів, квитанцій та відомостей.

Під час судового розгляду справи встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 під час інспекційного відвідування інспекторами Держпраці у Донецькій області був виявлений факт неналежного забезпечення достовірності обліку працівниками роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку, чим порушено ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" щодо працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та складена постанова № ДЦ 264/557/AB/IП від 13.02.2019 року і відповідно встановлено, що підприємцем ОСОБА_1 були надані помилкові дані інспекторам Держпраці стосовно виходів на працю вказаних працівників, роботи у вихідні дні та інше, і відповідні дані про яких в подальшому використовувались для складення відносно позивача іншої постанови про накладення штрафу № ДЦ264/557/АВ/П/МГ від 13.02.2019. У зв`язку з наведеним позивачем було надано суду заява про часткову відмову від позову, яка прийнята судом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Крім того, повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих Законами України "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.2004 № 1985-IV та "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві" від 8 вересня 2004 року № 1986- IV.

Зазначені конвенції мають пріоритетне значення, оскільки статтею 15 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку № 295, який на час інспекційного відвідування та прийняття оскаржуваної постанови, не був скасований та не визнаний нечинним.

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до пп. 6 п.5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

Згідно п. 8 Порядку № 295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Частиною 1, 3 статті 6 Закону №877 визначено підстави для здійснення позапланових заходів.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частиною 4 статті 2 Закону №877 передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Частиною 4 та ч. 5 статті 2 Закону №877, передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині 4 цієї статті, органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, четвертої, 6 - 8, абзацу 2 частини 9, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

Отже, норми частини 1 статті 6 Закону № 877, відсутні у переліку норм, наведеному у частині 5 статті 2 Закону, дотримання яких для відповідача є обов`язковим.

Проте, положення частини 5 статті 2 Закону вимагають від відповідача дотримання вимог частини 3 статті 6 Закону, яка визначає право суб`єкта господарювання ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було пред`явлено позивачу повідомлення (посвідчення) від 24.01.2019 № 04.3-11-8/972-19 та направлення від 24.01.2019 № 126/04.3/-08 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання. Тобто, відповідачем додержано вимоги частини 3 статті 6 Закону № 877.

За приписами п. 10 Порядку N 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до п. 14 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право: подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акту або припису; перед підписанням акту бути поінформованим про свої права та обов`язки.

За положенням п. 15 Порядку, за рішенням керівника органу контролю або його заступника, погодженим з об`єктом відвідування, інспектори праці за наявності підстав, визначених підпунктами 1, 4 - 7 пункту 5 цього Порядку, можуть проводити невиїзні інспектування у приміщенні відповідного органу контролю на підставі документів та пояснень, наданих об`єктом відвідування.

Відповідно до п.19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

За положенням п. 26 Порядку № 295, у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Інспекційне відвідування розпочато о 9 год. 15. хв. 28.01.2019 та закінчено о 17 год. 00 хв. 29.01.2019, тобто, у межах передбаченого строку.

Матеріали справи свідчать, що перевіряючими були надані направлення та посвідчення, їх було допущено до інспекційного відвідування, надавались для перевірки витребувані інспектором документ.

Разом з цим, матеріали справи свідчать, що згідно пояснень позивача та показань свідка ОСОБА_15 , акт інспекційного відвідування було складено 30.01.2019 та підписано позивачем 30.01.2019. Необхідні для перевірки документи для інспекційного відвідування надавались 28.01.2019 та 29.01.2019 до офісу Головного управління.

Згідно пояснень представника відповідача Павлова Ю. О. та свідка ОСОБА_17 (інспектори праці під час здійснення інспекційного відвідування), акт було складено 29.01.2019, проте оскільки позивачка не приїхала 29.01.2019 до управління Держпрації для його підписання та отримання, останніми було підготовлено вказаний Акт до відправлення зранку 30.01.2019. Втім, враховуючи те, що ОСОБА_1 приїхала зранку до управління, вказаний Акт було надано їй на підпис та отримання.

Отже, вказаний Акт інспекційного відвідування було підписано особисто позивачем 30.01.2019 у приміщенні Управління без зауважень із зазначенням дати 29.01.2019.

Зазначене свідчить, що інспекційне відвідування відповідно до матеріалів справи проведено 28 та 29 січня 2019 року, разом з цим, матеріали справи, також свідчать, що фактично проведено 29 січня 2019 року у приміщенні відповідного органу контролю на підставі документів та пояснень, наданих об`єктом відвідування.

Проте, матеріали справи не містять передбаченого п. 15 Порядку рішенням керівника органу контролю за погодженням з об`єктом відвідування про проведення невиїзного інспектування у приміщенні відповідного органу контролю.

Також, суд зазначає, що Порядок № 295 чітко визначає порядок та строки складання акту, відповідно до якого, акт повинен складатись в останній день інспекційного відвідування з підписом керівника об`єкта відвідування або його уповноваженим представником, у разі неможливості особистого вручення акта і припису, акт та припис складаються у трьох примірниках, з надісланням копій керівнику об`єкта відвідування, у разі не повернення копії акту з підписом особи складається акт про відмову від підпису.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для такого висновку, що акт підписано позивачем 30.01.2019, тобто, поза межами строку проведення перевірки, що свідчить про порушення відповідачем вимог п. 20 та 26 Порядку № 295.

При цьому суд враховує, що Акт підписано позивачем без зауважень із зазначенням дати 29.01.2019, тобто, із згодою позивача.

За змістом пунктів 27, 28, 29 цього Порядку, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 509, цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа) (пункт 3 Порядку № 509).

Пунктом 8 Порядку № 509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Таким чином, інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. Підставою для накладення штрафів є виявлені під час інспекційного відвідування суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті. При цьому, якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці то вживаються заходи з притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Стосовно виявлених інспекційним відвідуванням порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Щодо порушення частини 1 статті 83 КЗпП України, а саме застрахованим особам, що були прийняті та звільнені протягом 2018 року, не нарахована та не виплачена грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, суд зазначає наступне.

Зі змісту наявних в матеріалах справи акту перевірки та оскаржуваної постанови вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем правових положень саме як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Водночас частиною 2 статті 2 Закону України "Про відпустки" визначено, що право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Аналогічні приписи містять частини перша та четверта статті 83 КЗпП України.

Суд зазначає, що право на відпустки забезпечується двома різними способами: або шляхом оплати щорічної відпустки; або шляхом виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки.

За положенням статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії", державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

У відповідності до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною 1 цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Суд зазначає, що питання оплати праці врегульовані главою VII КЗпП України, у той час як гарантії та компенсації встановлені главою VIIІ КЗпП України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, глава VIIІ КЗпП України, визначаючи гарантії та компенсації, не містить положень щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, яка передбачена ч. 1 ст. 83 КЗпП України, так само як і ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оплату праці", що містить перелік норм оплати праці.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що компенсація за невикористані дні щорічної відпустки віднесена законодавцем до мінімальної державної гарантії. Проте, не відноситься до мінімальних держаних гарантій саме в оплаті праці.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що строк розрахунку з робітниками при звільненні не входить до переліку саме мінімальних держаних гарантій в оплаті праці.

За таких обставин несвоєчасна виплата компенсації за невикористану відпустку не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП в частині недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Відповідальність за порушення розрахунку при звільненні передбачена абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП, згідно якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було невірно застосовано правому норму, згідно якої позивач підлягає притягненню до відповідальності за несвоєчасну виплату компенсації за невикористану відпустку, внаслідок чого необгрунтовано притягнений до відповідальності, передбаченої абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП.

Щодо порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст.33 Закону України "Про оплату праці", ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", п. 2,4,5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, яке полягає у непроведенні індексації заробітної плати, суд зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Як зазначалось, відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про оплату праці», норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною 1 цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

Згідно зі статтею 19 цього Закону, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, відповідно до якого суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Таким чином, індексації підлягає заробітна плата незалежно від того чи вона вища від мінімальної заробітної плати встановленої державою, проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено ст. 95 КЗпП України, відтак індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року було встановлено продавцям продовольчих товарів заробітну плату (посадовий оклад) у розмірі 3723,00 грн.

Згідно з наказом від 17.09.2018 № 30 про прийняття на роботу ОСОБА_18 , останній встановлено мінімальний розмір окладу продавця продовольчих товарів у розмірі 3723,0 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок).

За пунктом 1-1 Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Отже, право на проведення індексації заробітної плати настає, коли індекс споживчих цін перевищує поріг індексації. При цьому, розрахунок ведеться від базового місяця - останнього місяця підвищення тарифних ставок (окладів) або прийому на роботу.

Отже, згідно п. 5 Порядку № 1078, новоприйнятим працівникам з жовтня 2018 р. індекси для індексації почали накопичуватися з наступного місяця з листопада 2018 р. Тому, згідно постанови №1078 для розрахунку базового місяця для індексації був прийнятий жовтень 2018р.

Виходячи з відкритих джерел, наведеної у мережі інтернет - сайту Міністерства фінансів України: зведеної таблиці індексів інфляції, або, що теж саме, індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, суд вказує, що поріг індексації: у лютому 2018 року становив 100,9%, у березні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 100 = 102,0%, у квітні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 100 = 102,8%; у травні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,00 х 100 = 102,8%; у червні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,00 х 1,00 х 100 = 102,8%; у липні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,00 х 1,00 х 0,993 х 100 = 102,1%; у серпні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,00 х 1,00 х 0,993 х 1,00 х 100 = 102,1%; у вересні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,00 х 1,00 х 0,993 х 1,00 х 1,019 х 100 = 104,0%.

Як вірно зазначено судом, поріг індексації: за листопад 2018 року -101,4%; за грудень 2018 року - 1,014 х 1,008 х 100 = 102,2%. Отже, поріг 103% не перевищено, отже в листопаді 2018 року та в грудні 2018 року у працівників не виникає право на індексацію заробітної плати.

Таким чином, зазначене спростовує факт порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в частині недотримання мінімальних державних соціальних гарантій в оплаті праці таким працівникам.

Щодо порушення частини 5 статті 3-1 Закону України "Про оплату праці", а саме не забезпечено виплату мінімальної заробітної плати працівнику ОСОБА_11 пропорційно до виконаної норми праці, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 50 Кодексу законів про працю України передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. При встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.

У відповідності до ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

За змістом ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Тобто, неповний робочий день встановлюється за угодою між працівником і власником та робота на умовах неповного робочого часу не має обмежувати обсяг трудових прав працівників.

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Статтею 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

За змістом ст. 3-1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

Як зазначалось, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною 1 цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці". При цьому, мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 27.12.2017р. №2993/0/101-17 "Щодо виплати працівникові окладу (місячної тарифної ставки) у випадку, коли ним не відпрацьовано місячну норму праці" якщо працівником виконано місячну норму праці, то йому мають нарахувати оклад, якщо працівником відпрацьовано неповний місяць чи не виконано норму праці, то оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу). При цьому, якщо відпрацьовано замість 20 робочих днів 15 днів тощо, то оплата провадиться виходячи із денного заробітку працівника та кількості відпрацьованих ним робочих днів місяця.

Отже, за вимогами чинного законодавства, роботодавець зобов`язаний дотримуватись вимог закону щодо нарахування заробітної плати на рівні не нижче мінімального.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 р. №2246-VIII встановлено такі розміри основних мінімальних соціальних стандартів у 2018 році: 1) мінімальна зарплата: у місячному розмірі: з 1 січня 3723 грн; у погодинному розмірі: з 1 січня 22,41 грн.

Матеріали справи свідчать, що у позивача в 2018 році працював, зокрема, ОСОБА_3 з 15.09.2018 по 21.09.2018.

Згідно наказу про прийняття на роботу від 14.09.2018 № 27 оклад ОСОБА_3 встановлено у розмірі 3723,0 грн.

Згідно відомостей табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року ОСОБА_3 відпрацював у вересні 2018 року 6 днів, що склало 48 годин.

Оскільки, норма тривалості робочого часу при 40 годинному робочому тижні у вересні 2019 року встановлено 160 годин, за 48 відпрацьованих годин працівнику необхідно нараховувати заробітну плату в сумі не менше на 1116,9 грн. Проте, згідно відомості про нараховану та виплачену заробітну та сплату страхових внесків та податків за вересень 2018 року, нараховано заробітну плату у сумі 744,6 грн.

Суд не приймає посилання апелянта - позивача у справі, що фактично ОСОБА_3 працював 16 годин, а саме 4 дні по 4 години,а не по 8 годин, оскільки позивачем не було надано письмових доказів в підтвердження зазначених обставин, зокрема, табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року, відомості про оплату праці, про забезпечення виплати мінімальної заробітної плати пропорційно до виконаної норми праці найманому працівнику ОСОБА_3 у вересні 2018 року.

Таким чинному, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова № ДЦ/ 264/557/AB/П/МГ від 13.02.2019 року в частині накладення штрафу у розмірі 41730 0,00 грн. згідно ч. 5 ст. 3-1 Закону України "Про оплату праці" на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю є правомірною.

Щодо порушення статті 108 КЗпП України в частині не нараховуванняь доплати за роботу у нічний час, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 108 КЗпП України передбачено, що робота у нічний час (стаття54) оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку (частина 3статті 54 Кодексу законів про працю України).

Матеріали справи свідчать, що згідно трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, укладеного 14.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , час виконання робіт встановлено з 23.00 до 3.00 годин, тобто по 4 години у нічний час. За виконану роботу трудовим договором передбачено оплату праці у розмірі 3 723,00 грн. Фактично ОСОБА_4 за даними табелів обліку робочого часу відпрацювала: у січні 2018 року 21 день по 8 годин тобто 168 годин, у лютому 2018 року 19 днів по 8 годин тобто 152 години, у березні 2018 року 21 день по 8 годин тобто 168 годин, у квітні 2018 року 20 днів по 8 годин тобто 160 годин, у травні 2018 року 19 днів по 4 години тобто 76 годин, у червні 2018 року 15 днів по 8 годин тобто 120 годин, у липні 2018 року 22 дні по 8 годин тобто 176 годин. За даними відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату у розмірі 3723,00 щомісяця за повністю виконану місячну норму праці, але при цьому не нараховувались доплати за роботу у нічний час.

Стосовно посилання апелянта - позивача у справі, на письмові пояснення ОСОБА_4 , суд зазначає, що як вірно зазначено судом першої інстанції, у наданих до суду письмових поясненнях ОСОБА_4 не спростовується сам факт роботи у нічний час з 23 год.00 хв. до 03 год. 00 хв.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд погоджується з висновками суду першої інстанції що позивачем залучались працівникаи до роботи у нічний час, але оплата за цю роботу не нараховувалась та не виплачувалась, чим було порушено конституційне право на оплату праці, яке є мінімальною державною гарантією, тому постанова про накладання штрафу є правомірною та позов задоволенню в цій частині не підлягає.

Щодо притягнення позивача до відповідальності, суд зазначає наступне.

Аналіз положень п. 27-29 Порядку № 295 дає підстави для висновку, що припис та захід притягнення об`єкта відвідування до відповідальності має вживатися одночасно із внесенням припису, інспектором який проводив відвідування. У разі ж виконання припису заходи по притягненню суб`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються, крім незалежно від виконання встановлених порушень визначених п. 29 Порядку № 295.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), який був прийнятий в наслідок визнання постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 826/8917/17 нечинним Порядку № 295, згідно з яким позивача і було притягнуто до відповідальності.

Пунктом 28-29 чинного Порядку № 823 визначено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Тобто, чинний на даний час Порядок виключає, у разі виконання припису, притягнення об`єкта відвідування до відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, тобто, пом`якшує відповідальність.

Матеріали справи свідчать та не заперечується відповідачем, що позивачем визначені у приписі порушення усунені у строк визначений відповідачем.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Крім того, суд враховує висновки Конституційного суду України у справі № 1-рп/99 від 09.02.2019 в яких суд зазначив, що положення частини 1 статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Як вбачається з Порядку № 823, законодавець не визначав заборону застосування цього порядку який пом`якшує відповідальність до правовідносин які виникли до його прийняття та набрання законної сили.

За таких умов, керуючись ст. 58 Конституції України, як нормою прямої дії та враховуючи норми чинного Поряду № 823, який звільняє позивача за цих обставин від відповідальності, суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що оскільки позивачем у встановлений строк виконано вимоги припису відсутні підстави для застосування фінансових та адміністративних санкцій до нього.

Суд також враховує співмірність сум штрафу з виявленими порушеннями та добровільним їх усуненням.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням того, що рішення суду першої інстанції прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду відповідають обставинам справи, тому рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 р. у справі № 235/1479/19 - задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 р. у справі № 235/1479/19 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 р. у справі № 235/1479/19 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області № ДЦ264/557/AB/П/МГ від 13.02.2019 року в частині накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення ч. 5 ст. 3-1, ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", ч. 1 та 2 ст 107, ст.. 108 КЗпП України на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 83460,00 грн.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 р. у справі № 235/1479/19 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул.Прокоф`єва, буд.82, ЄДРПОУ 39790445) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3650 (три тисячі шістсот п`ятдесят) 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 11 лютого 2020 року.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: Г.М. Міронова

І.В. Сіваченко