ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2020 р. Справа№ 910/3880/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Ущюк П.З. довіреність № 4 від 28.01.2020

від відповідача: Кондрашова А.О. наказ №3-ОД від 22.01.2020

від третьої особи: Мельник М.А. довіреність № 2 від13.01.2020.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 (повний текст складено 21.06.2019)

у справі №910/3880/19 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків

до Антимонопольного комітету України, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Державна адміністрація залізничного транспорту України, м. Київ

про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Державне підприємство "Південна залізниця" (далі -ДП "Південна залізниця", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 16.07.2013 №576-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем під час розгляду справи №136-26.13/386-12, допущено порушення вимог процесуального права та неправильно застосовано вимоги матеріального права, внаслідок чого не повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки, що покладені в основу оскаржуваного рішення Комітету не відповідають дійсним обставинам, також Комітетом не залучено ДП "Південна залізниця" в якості третьої особи, яка бере участь у справі, та не надіслано ДП "Південна залізниця" Рішення Комітету, з отриманням якого пов`язується початок перебігу двомісячного строку на оскарження рішень органів Комітету.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/3880/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Комітету після спливу двомісячного (присічного) строку, встановленого приписами ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що є підставою для відмови в задоволені позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято судом з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, в результаті неповного з`ясування обставин справи. За переконанням апелянта, не залучення Комітетом підприємств залізничного транспорту до участі у справі №136-26.13/386-12, позбавило ці підприємства можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Крім того, на думку скаржника, судом було неправомірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки ним було подано позов не в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України, а в інтересах підприємств залізничного транспорту, чиї права порушено оскаржуваним рішенням Комітету, та правонаступником яких є позивач. Тому, на думку позивача, двомісячний строк на нього не поширюється. Також, обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначив, що Комітетом не надано жодного доказу надсилання прийнятого рішення підприємствам залізничного транспорту, зокрема, ДП "Південна залізниця", що також, за його твердженням, унеможливлює застосування ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Отже, позивачем в апеляційній скарзі наведено доводи щодо неправомірності рішення Комітету.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/3880/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (судді доповідача), суддів Коробенка Г.П. та Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Південна залізниця", справу призначено до розгляду на 17.09.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2019, справу №910/3880/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу у вищезазначеному складі суддів та призначено справу до розгляду на 19.11.2019.

19.11.2019 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Кравчука Г.А. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у зв`язку з виходом судді Кравчука Г.А. з лікарняного розгляд апеляційної скарги ДП "Південна залізниця" призначено на 30.01.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з участю судді Козир Т.П. у підготовці суддів для підтримання кваліфікації.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020, справу №910/3880/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Яковлєва М.Л.

У судовому засіданні 30.01.2020 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Південна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у даній справі.

Явка представників сторін.

Представники позивача у судовому засіданні30.01.2020 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили апеляційний господарський суд скасувати оскаржуване рішення з підстав викладених у апеляційний скарзі.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у даній справі залишити без змін.

Позиції учасників справи.

12.08.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

За результатами розгляду справи № 136-26.13/386-12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про вчинення ДП "Південна залізниця" порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час перевезення зернових вантажів залізничним транспортом до станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, на підставі договору від 29.01.2009 № 04569 "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги", укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", прийнято Рішення Комітету, яким визнано:

- що Державна адміністрація залізничного транспорту України разом з іншими залізницями, об`єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту за результатами діяльності протягом 2012 року займала монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку перевезень вантажів транспортом загального користування (п. 1 Рішення Комітету);

- дії Державної адміністрації залізничного транспорту України, які полягають у зобов`язанні залізниць (Південної, Південно-Західної та Одеської залізниць) зазначати у перевізних документах - перевезення зернових вантажів TOB СП "Нібулон" до станції Миколаїв-Вантажний, як перевезення зернових вантажів на експорт (тобто з перетином державного кордону України) та донарахуванні і стягненні відповідної частки тарифу без належних обґрунтувань, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом загального користування, що призвело до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (TOB СП "Нібулон"), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 2 Рішення Комітету);

- за порушення, вказане у пункті 2 Рішення Комітету, Комітетом накладено на Державну адміністрацію залізничного транспорту України штраф у розмірі 100 000 000 (сто мільйонів) гривень (п. 3 Рішення Комітету);

- зобов`язано Державну адміністрацію залізничного транспорту України розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками тощо) призначення (найменування) вантажу (експорт або внутрішнє сполучення) (п. 4 Рішення Комітету).

Не погоджуючись з наведеним рішенням, Державна адміністрація залізничного транспорту України звернулася до Антимонопольного комітету України із заявою №Ц-1/711 від 05.08.2013 про перегляд рішення №576-р від 16.07.2013, зупинення його виконання до закінчення перегляду та скасування вказаного рішення.

Рішенням Антимонопольного комітету України №321-р від 03.06.2014 було залишено без змін рішення №576-р від 16.07.2013 у справі №136-26.13/386-12.

Державна адміністрація залізничного транспорту України оскаржила рішення Комітету №321-р від 03.06.2014 у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі №910/14542/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014, позовні вимоги Державної адміністрації залізничного транспорту України задоволено; визнано недійсним рішення Антимонопольного комітету України №321-р від 03.06.2014 у справі №136-26.13/386-12.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2015 у справі №910/14542/14 рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі №910/14542/14 скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/14542/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015, у задоволенні позову Державної адміністрації залізничного транспорту України відмовлено.

Не погоджуючись з Рішенням Комітету від 16.07.2013 №576-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №136-26.13/386-12, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання вказаного рішення недійсним.

Звертаючись з позовом до місцевого господарського суду, позивач зазначав, що приймаючи оскаржуване Рішення Комітету стосовно підприємств залізничного транспорту, відповідач, в порушення нижче зазначених вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", не залучив ДП "Південна залізниця" в якості особи, яка бере участь у справі, та не надіслав ДП "Південна залізниця" Рішення Комітету, з отриманням якого пов`язується початок перебігу двомісячного строку на оскарження рішень органів Комітету. При цьому, позивач зазначає, що про прийняте Рішення Комітету йому стало відомо з листа ПАТ "Укрзалізниця" від 20.11.2018 № ЦЦЮ-13/774 щодо інформування про вжиті ДП "Південна залізниця" заходи із захисту своїх прав та законних інтересів під час розгляду Комітетом справи № 136-26.13/386-12, в тому числі вчинені дії з оскарження Рішення № 576-р, та враховуючи, що відповідачем не було повідомлено позивача про розгляд справи та прийняття у такій справі Рішення, позивач був позбавлений можливості реалізувати право на захист у справі № 136-26.13/386-12 та оскаржити Рішення Комітету у встановлений ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячний строк з дня його (Рішення) одержання.

Разом з цим позивач зазначав, що при визначенні монопольного (домінуючого) становища третьою особою разом з підприємствами залізничного транспорту (в тому числі позивача) на ринку перевезень вантажів транспортом загального користування, Комітетом не проведено необхідні дослідження відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі - Методика), чим допущено порушення вимог процесуального права та неправильно застосовано вимоги матеріального права, внаслідок чого не повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки, що покладені в основу Рішення Комітету не відповідають дійсним обставинам.

Також, позивач зазначив, що Комітетом розраховано частку монопольного (домінуючого) становища з порушенням Розділу 8 Методики та визначено товарні межі ринку (об`єкт дослідження) з порушенням вимог Методики.

Окрім того, в порушення положень законодавства про захист економічної конкуренції та Правил розгляду справ, Комітет, провівши збір та аналіз доказів на загальнодержавному ринку перевезення вантажів залізничним транспортом, прийняв незаконне Рішення Комітету про монопольне (домінуюче) становище на іншому ринку - ринок перевезень вантажів транспортом загального користування. Крім того, Комітет, приймаючи Рішення Комітету про визнання факту зайняття ДАЗТУ разом з іншими залізницями, об`єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту монопольного (домінуючого) становища на ринку (п. 1 Рішення Комітету), повинен був, відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняти розпорядження про залучення до участі у справі підприємств залізничного транспорту (в тому числі позивача), про що повідомити їх у встановленому Законом порядку. Проте, незважаючи на те, що оскаржуване Рішення Комітету стосується прав та обов`язків підприємств залізничного транспорту, зокрема ДП "Південна залізниця", в порушення вимог ст.ст. 38, 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розпорядження про залучення до участі у справі таких підприємств Комітетом не приймалося.

Судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог Державного підприємства"Південна залізниця" відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Антимонопольного комітету України №576-р від 16.07.2013 у справі №136-26.13/386-12 було надіслано супровідним листом №136-23-13/07-7568 від 01.08.2013 на адресу Державної адміністрації залізничного транспорту України та отримано нею 01.08.2013 (т.1, а.с. 82).

Проте, у визначений Законом двомісячний строк з дня отримання рішення, Державна адміністрація залізничного транспорту України оспорюване рішення в судовому порядку не оскаржила.

Натомість, у березні 2019 року ДП"Південна залізниця", як правонаступник Державної адміністрації залізничного транспорту України, звернулось до суду з позовом про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №576-р від 16.07.2013 у справі №136-26.13/386-12.

Позивач вважає, що судом першої інстанції було неправомірно застосовано до правовідносин ДП"Південна залізниця" положення ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки ним було подано позов не в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України, а в інтересах підприємств залізничного транспорту, чиї права порушено оскаржуваним рішенням Комітету та правонаступником яких є позивач. Тому на його думку, двомісячний строк на позивача не поширюється.

Вказані аргументи позивача та доводи викладені в апеляційній скарзі у цій частині, колегією суддів не приймаються та спростовуються наведеним нижче.

Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв`язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом.

Згідно з ч.5 ст. 4 Закону України "Про залізничний транспорт" управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом Державною адміністрацією залізничного транспорту України, підпорядкованим центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Відповідно до ч.6 ст. 4 Закону України "Про залізничний транспорт" управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводяться централізовано і належать виключно до компетенції Державної адміністрації залізничного транспорту України, яка здійснює функції господарюючого суб`єкта.

Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 262, визначено, зокрема, що до сфери управління Державної адміністрації залізничного транспорту України входять шість залізниць - Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об`єднання, підприємства, установи й організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Міністерством інфраструктури України; Державна адміністрація залізничного транспорту України в межах своєї компетенції видає накази, обов`язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Державної адміністрації залізничного транспорту України, організовує та контролює їх виконання.

Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 07.09.2011 № 351 Державній адміністрації залізничного транспорту України, зокрема, підпорядковуються державне підприємство "Донецька залізниця", державне підприємство "Придніпровська залізниця", державне підприємство "Південна залізниця", державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця", державне підприємство "Одеська залізниця", державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця" та інші об`єднання, підприємства, установи й організації залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

Також, вказаною статтею Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що контроль - це вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, при цьому органами адміністративно-господарського управління та контролю є суб`єкти господарювання, об`єднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування.

Тобто, Державна адміністрація залізничного транспорту України є органом адміністративно-господарського управління та контролю, яка відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт" здійснює функції господарюючого суб`єкта та яка з іншими залізницями (у т.ч. ДП "Південна залізниця") об`єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту є групою суб`єктів господарювання, які утворюють єдиний суб`єкт господарювання в розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Таким чином, оскільки Державна адміністрація залізничного транспорту України разом з іншими залізницями (у т.ч. ДП "Південна залізниця"), об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями залізничного транспорту є єдиним суб`єктом господарювання та були визначені у справі Комітету відповідачем, тому у даному випадку відсутні обґрунтовані та об`єктивні підстави для залучення до участі у справі Комітету в якості третьої особи ДП "Південна залізниця" окремо від Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" економічні відносини АТ "Укрзалізниця" та його залежних господарських товариств, порядок взаємодії між ними, включаючи розподіл доходів (прибутку) від перевезень, розрахунки за послуги та роботи, інші розрахунки, пов`язані з централізованим постачанням товарно-матеріальних цінностей, незбереженням вантажу, пошкодженням об`єктів залізничного транспорту загального користування, ремонтом рухомого складу, виготовленням запасних частин, здійснюються з урахуванням єдиної технології роботи в порядку, що визначається АТ "Укрзалізниця".

Доходи залізниць за перевезення вантажів і пасажирів у прямому сполученні формуються з урахуванням їх конкретного внеску в процес перевезень. Організація розрахунків за ці перевезення та використання рухомого складу здійснюється через єдину систему розрахунків шляхом відкриття єдиного поточного рахунку АТ "Укрзалізниця" із спеціальним режимом використання.

Тобто, економічні взаємовідносини між залізницями, включаючи розподіл доходів (прибутку) від перевезень, розрахунки, пов`язані з незабезпеченням схоронності вантажу та пошкодженням технічних засобів, розрахунки із заводами за ремонт рухомого складу та випуск запасних запчастин, іншими підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту, пов`язаними з організацією та забезпеченням процесу перевезень, регулюються, виходячи з єдиної технології роботи в порядку, який визначає Державна адміністрація залізничного транспорту України.

Таким чином, враховуючи, що Державна адміністрація залізничного транспорту України разом з іншими залізницями (у т.ч. ДП "Південна залізниця"), об`єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту функціонують як єдиний виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту та є єдиним суб`єктом господарювання у розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тому доходом Державної адміністрації залізничного транспорту України є дохід залізниць, об`єднань, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Цей строк не може бути відновлено, він є присічним, а закінчення його перебігу безпосередньо пов`язано із зверненням до господарського суду в порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Відповідно до абз.1, 2, 3 та 5 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (далі - постанова) у застосуванні припису ч.1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також ч.2 ст. 47 цього Закону господарським судам слід враховувати, що за цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.

Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Згідно п. 21 вказаної постанови господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні ст. 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених ч.2 ст. 47 та ч.1 ст. 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним оскаржуваного Рішення відповідача.

А відтак, з огляду на пропуск позивачем строку, що визначений ч. 1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", доводи позивача щодо порушення Комітетом Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605, Правил розгляду справ, а також інших приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції" місцевим господарським судом правомірно не взяті до уваги та визнані неприйнятними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 16.07.2013 № 576-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами процесуального та матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на ДП "Південна залізниця".

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Південна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/3880/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/3880/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3880/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.02.2020.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

М.Л. Яковлєв