Постанова від 23.01.2020 по справі № 910/14422/15 Північний апеляційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 23.01.2020 по справі № 910/14422/15 Північний апеляційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 910/14422/15

Картка справи

Справа № 910/14422/15

Картка справи

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. Справа№ 910/14422/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 23.01.2020

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 (повний текст ухвали підписано 05.12.2019)

у справі №910/14422/15 (головуючий суддя: Сташків Р.Б., судді: Привалов А.І., Пінчук В.І.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор»

про заміну позивача його правонаступником

у справі № 910/14422/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В.

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Національний Банк України

2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 3) ОСОБА_1

4) ОСОБА_2

5) ОСОБА_3

6) ОСОБА_4

7) ОСОБА_5

8) ОСОБА_6

9) ОСОБА_7

10) ОСОБА_8

про стягнення 106667793,39 грн.

1. Зміст заяви та пояснення по суті

На розгляді Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/14422/15 у межах якої позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 106 667 793,39 грн заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 та додаткових договорів до нього, з яких 79 870 000 грн заборгованості за простроченим кредитом, 14 096 507,95 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7 247 381,92 грн заборгованості за простроченими процентами, 661 703,52 грн пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів та 4 792 200 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» звернулося до суду з клопотанням про заміну позивача, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор».

В обгрунтування заяви про заміну позивача його правонаступником Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» посилається на те, що за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-01-28-000102-b від 26.03.2019, ПАТ «Дельта Банк», як банк, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», як новий кредитор, 15.04.2019 уклали договір про відступлення прав вимоги №1295/К (далі договір).

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-01-28-000102-b від 26.03.2019, ПАТ «Дельта Банк», як банк, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», як новий кредитор, 15.04.2019 уклали договір про відступлення прав вимоги №1295/К.

В пункті 1 вказаного договору сторони погодили, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору надалі за тексом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - «основні договори», надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 2 договору, за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказані у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно до п. 2 договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 28.05.2019, за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись, право вимагати за основними договорами належного виконання боржниками обов`язків, сплати боржниками заборгованості за кредитором, сплати процентів, сплати комісій, сплати штрафних санкцій (штрафу та пені), сплати інфляційного збільшення суми заборгованості, сплати 3% річних, встановлених статтею 625 ЦК України, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, а також всі інші права, встановлені для кредитора основними договорами або чинним законодавством України, які виникли або можуть виникнути в майбутньому в зв`язку з виконанням, неналежним виконанням або невиконанням божниками своїх зобов`язань за основними договорами. Розрахунок заборгованості за основними договорами вказаний у додатку 1 до цього договору. Зазначений у додатку 1 до цього договору розрахунок заборгованості за основними договорами жодним чином не перешкоджає новому кредитору вимагати виконання всіх зобов`язань, встановлених основними договорами або чинним законодавством України, із проведенням власного розрахунку заборгованості за основними договорами. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, передбачених даним договором, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Згідно з п. 4 договору сторони домовились, що за відступлення права вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 75706487,14 грн, надалі за текстом - ціна договору. До моменту укладення цього договору новий кредитор сплатив банку повну ціну продажу за його активи у лоті у розмірі 75706487,14 грн, в яку включена (входить) ціна відступлення, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Відповідно до п. 14 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови їх підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

З додатку 1 до договору слідує, що за вказаним договором ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» набуло право вимоги, серед іншого, за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 на загальну суму 174465828,83 грн, з яких 79870000 грн - заборгованість по кредиту, 82189512,41 грн - заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом, 12406316,42 грн - санкцій (штраф, пеня, тощо), а предметом спору у даній справі є стягнення суми 106667793,39 грн за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 та додаткових договорів до нього, з яких 79870000 грн заборгованості за простроченим кредитом, 14096507,95 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7247381,92 грн заборгованості за простроченими процентами, 661703,52 грн пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів та 4792200 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання.

Тобто, спірні у даній справі суми входять до сум, які були відступлені за договором про відступлення прав вимоги №1295/К від 15.04.2019.

На підтвердження факту оплати за договором матеріали справи містять копію платіжного доручення №14 від 15.04.2019 на суму 75706487,14 грн, яка і становить ціну договору.

Крім того, факт отримання вказаних коштів підтверджений у самому договорі про відступлення прав вимоги №1295/К від 15.04.2019.

Отже, вказане платіжне доручення №14 від 15.04.2019, а також зміст договору є належними доказами зарахування грошових коштів у сумі 75706487,14 грн на рахунок ПАТ «Дельта Банк» за договором в розумінні умов договору, та, відповідно, свідчать про перехід прав вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 від ПАТ «Дельта Банк» і набуття їх ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» у власність.

Правомірність залучення ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» як правонаступника саме за договором відступлення права вимоги №1295/К від 15.04.2019 вже була розглянута Верховним Судом у іншій справі №910/18618/17 сторонами у якій є зокрема АТ «Укргазвидобування», ПАТ «Дельта Банк», Фонд гарантування. Спір стосується стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013. Предмет оскарження - заміна правонаступником за договором №1295/К про відступлення прав вимоги від 15.04.2019. Тобто, за цим же договором, що є предметом оскарження у даній справі №910/14422/15.

Так, за результатами розгляду справи № 910/18618/17 постановою Верховного Суду 16.08.2019 касаційну скаргу АТ «Укргазвидобування» залишено без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у про заміну позивача за первісним позовом (ПАТ «Дельта Банк») його правонаступником (ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор») залишено без змін.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі №910/14422/15 заяву ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» про заміну позивача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником задоволено частково.

Замінено позивача, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» в частині стягнення заборгованості за позовом в сумі 106 667 793,39 грн.

Крім того, вказаною ухвалою, судом першої інстанції залучено ОСОБА_8 до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвала суду першої інстанції про заміну позивача його правонаступником, мотивована положеннями статей 512, 513, 514, 516 Цивільного кодексу України, статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, підтвердженням відповідними доказами обставин, викладених у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор». Також посилаючись на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 27.03.2019 у справі №910/386/17 суд дійшов висновку, що правонаступництво в частині стягнення сум судового збору є безпідставним.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Акціонерне товариство «Укргазвидобування» 16.12.2019 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі №910/14422/15 скасувати щодо заміни позивача його правонаступником в частині стягнення заборгованості у розмірі 106 667 793,39 грн та ухвалити нову ухвалу якою відмовити у заміні позивача його правонаступником.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом неправомірно було поновлено провадження у даній справі за клопотанням ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» яке не було учасником справи.

Апелянт вважає, що позивач не відступав новому кредитору право на стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013, оскільки така інформація була відсутня у публічному паспорті активу 2, який виставлявся на відкриті торги.

Крім того, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, скаржник вважає, що договір №1295/К про відступлення прав вимоги від 15.04.2019 за своєю суттю є договором факторингу.

Також, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження уданій справі до розгляду справи № 910/11433/19 за позовом ПАТ «Укргазвидобування» до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 28.05.2019 до договору №1295/К.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

У відзивах на апеляційну скаргу, ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» проти задоволення скарги заперечили, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а ухвала місцевого суду від 04.12.2019 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду про заміну позивача його правонаступником без змін.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.12.2019 у справі №910/14422/15.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №910/14422/15 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2019, справу №910/14422/15 призначено до розгляду.

У судове засідання 23.01.2020 з`явилися представники АТ «Укргазвидобування», ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор».

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники третіх осіб, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник АТ «Укргазвидобування» у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, ухвалу місцевого суду від 04.12.2019 у справі №910/14422/15 скасувати щодо заміни позивача його правонаступником в частині стягнення заборгованості у розмірі 106 667 793,39 грн та ухвалити нову ухвалу якою відмовити у заміні позивача його правонаступником.

Представники ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» заперечили проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзивах на скаргу та просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

7. Джерела права й акти їх застосування

Господарський процесуальний кодекс України

Згідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Практика Європейського суду з прав людини як джерело права

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що договір відступлення права вимоги №1295/К від 15.04.2019 фактично є договором факторингу, оскільки, новий кредитор не направив боржнику грошову вимогу, яка підлягає виконанню, а також документ, який підтверджує право переходу до нового кредитора права вимоги, а тому у ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» не виникло право на стягнення коштів у судовому порядку, та посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16.

Проте, зазначені висновки апелянта не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Банки, що перебувають в процедурі ліквідації, здійснюють реалізацію належних їм активів в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до умов чинного законодавства, АТ «Дельта Банк» було виставлено на продаж та реалізовано на публічних електронних торгах належний йому актив - право вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, укладеним з АТ «Укргазвидобування».

При цьому, предметом торгів було визначено саме право вимоги за кредитним договором №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, укладеним з юридичною особою. Зазначена інформація була розміщена на сайті оператора торгів - Prozorro.sale. Крім того, відповідна інформація щодо продажу активу була розміщена на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та банку, при цьому предметом продажу визначено також право вимоги за кредитними договорами, в тому числі №ВКЛ-2022390 без будь яких обмежень щодо розміру, складових частин чи обсягу такого права.

На виконання вимог нормативно-правових актів, які регулюють процедуру реалізації активів неплатоспроможних банків, зокрема - Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 24.03.2016 № 388, банком та Фондом на сайтах було розміщено публічний паспорт активу, що пропонується до реалізації.

Пунктом 1 р. II Положення №288 визначено, що публічний паспорт активу (майна) - сукупність інформації щодо активів (майна) банку, що ліквідується, яка оприлюднюється з метою залучення якомога більшої кількості потенційних покупців з урахуванням вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про захист персональних даних».

Отже, публічний паспорт активу містить інформаційний опис активу, але ніяким чином не обмежує та не визначає предмет торгів та наступного договору відчуження.

В результаті проведених публічних торгів, що відбулись 25.02.2019, було визначено переможця торгів - ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», а за результатами торгів сформовано протокол електронного аукціону №UA-EA-2019-01-28-000102-b, яким визначено склад лоту, що було придбано переможцем, до якого увійшло право вимоги за кредитними договорами №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 та №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013, укладеним з юридичною особою - без будь яких обмежень щодо розміру, складових частин чи обсягу такого права.

Як зазначалось вище, з переможцем торгів ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» 15.04.2019 було укладено договір №1295/К про відступлення прав вимоги. Тобто предмет договору відступлення права вимоги, викладений у п. 1, повністю відповідає предмету торгів та не містить жодних обмежень щодо прав вимоги, які були продані банком, натомість описує повноту та вичерпність прав кредитора, що відступаються.

З додатку 1 до договору слідує, що за вказаним договором ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» набуло право вимоги, серед іншого, за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 на загальну суму 174465828,83 грн, з яких 79870000 грн - заборгованість по кредиту, 82189512,41 грн - заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом, 12406316,42 грн - санкцій (штраф, пеня, тощо), а предметом спору у даній справі є стягнення суми 106667793,39 грн за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 та додаткових договорів до нього, з яких 79870000 грн заборгованості за простроченим кредитом, 14096507,95 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7247381,92 грн заборгованості за простроченими процентами, 661703,52 грн пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів та 4792200 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання.

Як вірно вказав суд першої інстанції, що перевірено судом апеляційної інстанції, спірні у даній справі суми входять до сум, які були відступлені за договором №1295/К від 15.04.2019.

Враховуючи приписи ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Отже, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

На підтвердження факту оплати за договором матеріали справи містять копію платіжного доручення №14 від 15.04.2019 на суму 75706487,14 грн, яка і становить ціну договору. Крім того, факт отримання вказаних коштів підтверджений у самому договорі про відступлення прав вимоги №1295/К від 15.04.2019.

За умовами договору про відступлення права вимоги відбулася договірна заміна сторони у матеріальних правовідносинах, яка дає право на здійснення процесуального правонаступництва.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №1295/К від 15.04.2019 або розірвання його у встановленому законом порядку в матеріалах справи відсутні, а відтак, ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» набуло прав кредитора за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 на суму 106667793,39 грн, з яких 79870000 грн заборгованості за простроченим кредитом, 14096507,95 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7247381,92 грн заборгованості за простроченими процентами, 661703,52 грн пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів та 4792200 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання, оскільки за умовами договору ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» набуло право вимагати сплати штрафних санкцій (штрафу та пені).

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» набуло прав кредитора щодо всіх сум, які заявлені до стягнення у даній справі.

Водночас , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за договором №1295/К від 15.04.2019 до ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» перейшло право вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 на заявлену суму, а також право вимоги сплати штрафних санкцій (штрафу та пені), що обгрунтвоано вище, проте право вимоги сплати витрат на судовий збір, який був сплачений ПАТ «Дельта Банк» у даній справі, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» за договором не перейшло, оскільки сплата зазначеної суми судового збору не є зобов`язанням у розумінні положень статті 509 ЦК України, а відтак, вона не була й не могла бути предметом відступлення за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2019 у справі №910/386/17.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що правомірність залучення ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» як правонаступника саме за договором відступлення права вимоги №1295/К від 15.04.2019 вже була розглянута Верховним Судом у іншій справі №910/18618/17 сторонами у якій є зокрема АТ «Укргазвидобування», ПАТ «Дельта Банк», Фонд гарантування. Спір стосується стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013. Предмет оскарження -заміна правонаступником за договором №1295/К про відступлення прав вимоги від 15.04.2019. Тобто, за цим же договором, що є предметом оскарження у даній справі №910/14422/15.

У відповідності до приписів ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані судові рішення є преюдиційними.

З огляду на те, що правомірність залучення ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», як правонаступника саме за договором відступлення права вимоги №1295/К від 15.04.2019 вже була розглянута Верховним Судом у іншій справі №910/18618/17 та такому договору судом касаційної інстанції була надана оцінка, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що договір №1295/К про відступлення прав вимоги від 15.04.2019 за своєю суттю є договором факторингу, а тому є недійсним.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 910/11433/19 за позовом ПАТ «Укргазвидобування» до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 28.05.2019 до договору №1295/К.

Як вірно вказав суд першої інстанції, у даній справі № 910/14422/15 про стягнення 106667793,39 грн заборгованості право вимоги було передано за договором про відступлення без урахування додаткової угоди №1 від 28.05.2019, тобто, питання, що стосуються додаткової угоди №1 від 28.05.2019 не стосуються спірної суми заборгованості, а отже, і даного спору, а тому, місцевим господарським судом правомірно було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

До того ж, АТ «Укргазвидобування» не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені судом апеляційної інстанції самостійно при вирішенні даної справи, та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі щодо наявності або відсутності саме юридичних підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо доводів скаржника, про необґрунтоване поновлення провадження у даній справі, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду даної апеляційної скарги АТ «Укргазвидобування» є оскарження ухвали про заміну позивача правонаступником. Поновлюючи провадження у справі та призначаючи її до розгляду (ухвала від 17.09.2019), місцевий господарський суд зазначив, що ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

У відповідності до приписів ч.3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Разом з тим, вказані доводи скаржника не спростовують правомірність висновків суду у даній справі про здійснення заміни позивача на його правонаступника в частині стягнення заборгованості у сумі 106 667 793,39 грн за кредитним договором №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені АТ «Украгазвидобування» доводи в обґрунтування апеляційної скарги є безпідставними, такими що не відповідають дійсним обставинам справи, не доведені жодними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Ухвала суду першої інстанції від 04.12.2019 про заміну позивача на його правонаступника прийнята у відповідності до норм закону без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі №910/14422/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі №910/14422/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14422/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 10.02.2020

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

Є.Ю. Шаптала

Джерело: ЄДРСР 87486078

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!