КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/7004/19 Головуючий у 1-й інст. - Кушнір С.І.

Апеляційне провадження 22-ц/824/2358/2020 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Кушнір С.І. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд - 2» до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд - 2» звернулось з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просить

виселити ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син), разом з дитиною, ОСОБА_1 з кім. АДРЕСА_1 ;

пересилити ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син), разом з дитиною, ОСОБА_1 до кім. АДРЕСА_2 ;

стягнути з ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син), ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд - 2» суму судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Посилається на те, що ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом на право власності від 18.09.1998 року серія НОМЕР_3 та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 135378618 від 23.08.2018 р.

Будівля за адресою: АДРЕСА_1 була побудована у 1953 році та на даний час перебуває у незадовільному технічному стані, комунікації будинку застарілі та не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції, що підтверджується наступними документами: актом огляду приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1 від 11.04.2017 pоку; технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 ; висновком за результатами обстеження технічного стану будівельних конструкцій будівлі по АДРЕСА_1 від 07.09.2011 pоку; науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від 26.06.2018 pоку; актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта м. Київ № 4904-4 від 30.11.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини також підтверджуються приписом Солом`янського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки № 309 від 04.10.2018 року.

Технічний стан конструкцій гуртожитку відноситься до III категорії технічного стану (непридатний до нормальної експлуатації) та IV категорії технічного стану (аварійний).

Законодавством України чітко встановлено, що використовувати як жиле можливо виключно приміщення, що відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам. Таким чином, приміщення, яке не відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам, є нежилим і не може використовуватись для проживання людей.

З метою захисту життя та здоров`я людей, а також запобігання можливого руйнування будівлі, враховуючи невідповідність будівлі гуртожитку технічним показникам, непридатність будинку для проживання та заборону експлуатації будівлі в аварійному стані, приписами ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016, позивачем, як власником будівлі було прийнято рішення про проведення комплексу заходів, пов`язаних із відселенням мешканців з непридатного для проживання (аварійного) гуртожитку та проведенням його реконструкції.

20 серпня 2018 року прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій. За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 pоку, всім мешканцям гуртожитку було запропоновано переселитися у відремонтовані та підготовлені для проживання кімнати в іншому гуртожитку, що також належить ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 листом від 23 листопада 2018 року повідомила про відмову переселятися у запропонований гуртожиток.

Відповідачі, порушуючи вимоги закону, не вчиняють жодних дій, які б свідчили про їх намір переселитися у добровільному порядку до кімнати АДРЕСА_2 , і продовжують незаконно знаходитися у непридатній для проживання аварійній будівлі, чим порушують права власника гуртожитку на мирне володіння майном та перекладають відповідальність за своє життя та здоров`я на посадових осіб ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2».

В листопаді 2018 року в Департаменті з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було отримано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, а також контрольну картку № 18090109 - Сл на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період виконання підготовчих робіт з реконструкції гуртожитку.

Перебування відповідачів у непридатній для проживання (аварійній) будівлі позбавляє ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», як власника будівлі права розпочати роботи по її реконструкції, на проведення якої отримано всі дозвільні документи.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року позов Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд - 2» - задоволено.

Виселено ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення - кімнати АДРЕСА_2 ;

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд - 2» 960,50 грн. судового збору з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Посилається на те, що у березні 2018 року позивач вже звертався до суду з подібною позовною заявою, в якій просив суд припинити ОСОБА_3 право користування житлом, що порушує право власності, шляхом виселення без надання іншого житла. В період розгляду вказаної справи позивач наполягав на тому, що ОСОБА_1 має укласти договір оренди ліжко - місця, а у зв`язку з тим, що вона цього не зробила, просив суд виселити її без надання іншого житла, крім того, позивач не наводив аргументи, що гуртожиток знаходиться у аварійному стані та наполягав на тому, що відповідач порушує закон ухиляючись від укладення договору оренди. Зазначає, що позивач не довів належними доказами непридатність будинку для проживання та його аварійність. Посилаючись на ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7 ЖК України та Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, відповідач зазначає, що законодавством врегульовано питання щодо визнання житлового будинку непридатним для проживання, а також обов`язковість прийняття відповідною радою рішення про це.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що відповідно до п.5 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, власник об`єкта житлової нерухомості подав до суду всі необхідні документи, що підтверджують, що житлова нерухомість (гуртожиток) непридатна для проживання. Враховуючи, що подальша експлуатація будівлі без проведення комплексу відновлювальних робіт неможлива, позивачем як власником будівлі гуртожитку, враховуючи загрозу обвалу та економічну недоцільність подальшої експлуатації будівлі, що має незадовільний технічний стан з елементами аварійності та беручи до уваги приписи відповідних кваліфікованих експертів щодо недопущення перебування людей в зоні небезпеки від можливого руйнування та падіння конструкцій та їх фрагментів власником будівлі 20.08.2018 року було прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації. На даний час всі договори на постачання комунальних послуг до даної будівлі припинені або розірвані, а позивачем згідно повідомлення про початок виконання підготовчих робіт здійснюються заходи відповідно до отриманих проектних рішень та дозвільних документів. На спірні правовідносини не розповсюджуються норми ст.20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку», оскільки єдиним власником гуртожитку на даний час є ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», тому рішення щодо експлуатації даної будівлі приймає виключно власник. Гуртожиток за адресою АДРЕСА_2 , куди пропонується переселитися відповідачам, належить на праві власності ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», є придатним для постійного проживання, оскільки є опалювальним, в ньому є газ, електро та водопостачання. Згідно висновків викладених у Акті обстеження умов проживання від 30.08.2019 року Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, права дитини при переселенні в гуртожиток по АДРЕСА_2 не порушуються, оскільки запропонована позивачем кімната перебуває у придатному для проживання дитини стані та відповідає вимогам передбаченим ч.2 ст.114 ЖК України.

В судовому засіданні представник відповідачів підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Позивач ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» направив до суд заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача, як власника аварійного житла, направлені на створення та забезпечення безпечних умов для проживання мешканців гуртожитку, непридатного для проживання, та його реконструкції, захисту життя та здоров`я людей, запобігання можливого руйнування будівлі, не є порушенням прав відповідачів як мешканців гуртожитку, а дії з виселення відповідачів з цією метою є виправданими та відповідають вимогам закону.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» є власником гуртожитку на АДРЕСА_1 , побудованого у 1953 році, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 18 вересня 1998 року серія НОМЕР_3.

В кімнаті АДРЕСА_1 , проживають відповідачі ОСОБА_2 , її неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 .

Відповідно до акта огляду приміщення гуртожитку від 11 квітня 2017 року, проведеного відповідно до наказу ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2» від 06 квітня 2017 року, в момент обстеження будинок мав значні пошкодження: вертикальні та похилі тріщини, руйнування захисного шару бетону і оголення, корозія арматури несучих конструкцій залізобетонних балконних балок. У приміщеннях загального користування - замокання, грибок, здуття штукатурки, корозія плит і балок перекриття.

Значні пошкодження технічного стану будинку зафіксовані у висновку науково-виробничого підприємства «Будконструкція» від 07 вересня 2011 року.

У технічному паспорті на будинок, виготовленому 27 грудня 2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , у графі 21 «Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд» зазначено, що процент зносу будинку становить 81 %.

Науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , від 26 червня 2018 року встановлено, що в обстеженій частині будівлі наявні ділянки та конструкції категорій технічного стану: 3 - непридатні до нормальної експлуатації; 4 - аварійні.

Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єктів від 30 листопада 2018 року № 4904-4 встановлено, що санітарно-гігієнічний стан приміщень загального користування незадовільний.

Наказом ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» від 01 червня 2018 року № 40 у зв`язку з незадовільним станом будівлі гуртожитку вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17 серпня 2018 року та розробити комплекс заходів, пов`язаних з виведенням будівлі з експлуатації.

ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» видано наказ від 20 серпня 2018 року № 53 щодо виведення з експлуатації будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всіх мешканців гуртожитку, в тому числі відповідача ОСОБА_2 , листами від 06 червня 2018 року, 23 липня 2018 року, 14 вересня 2018 року, 08 листопада 2018 року, 20 листопада 2018 року та 04 січня 2019 року повідомлено про реконструкцію гуртожитку та відключення з 17 серпня 2018 року від зовнішніх мереж електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та виведення з експлуатації.

Цими ж листами відповідачам запропоновано переселитися у кімнату АДРЕСА_2.

Відповідачі відмовились виселятися у добровільному порядку. Листом від 23 листопада 2018 року ОСОБА_2 повідомила позивача про відмову від переселення у запропоноване житло.

Листом від 24 січня 2019 року № 00116 Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація були повідомлені позивачем про визнання жилого будинку за адресою АДРЕСА_1 , таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і непридатним для проживання (нежилим). У цьому листі позивач просив адресатів визначити доцільність додаткового визнання жилого будинку на АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим).

Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 19 лютого 2019 року № 056/920-3940 повідомлено, що позивач як власник будівлі самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації.

Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Питання правових підстав вселення, користування та виселення з гуртожитків врегульовано статтею 132 ЖК України, а також положеннями спеціального Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи управлінні, чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, у тому числі тих, яким ці гуртожитки були передані до статутних капіталів чи фондів або були відчужені в інший спосіб, крім організацій, створених органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їхніх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, якщо такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання у таких гуртожитках до вирішення їхньої житлової проблеми щодо забезпечення їх житлом.

Системний аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку про те, що на спірні правовідносини між сторонами поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», увійшов до статутного фонду ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» у порядку приватизації, що не заперечується позивачем.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім`ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. У тому числі забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, стосовно яких триває спір щодо підстав їх вселення у гуртожиток та/або підстав їх фактичного проживання у гуртожитку, до вирішення спору в досудовому або судовому порядку відповідно до статей 25 і 26 цього Закону. Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону.

Згідно статті 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.

Враховуючи вищевикладене, переселення чи відселення громадян з гуртожитків допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або у стані, непридатному для проживання людей.

Єдиною належною та допустимою підставою віднесення зазначеного будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийнятого на підставі обстеження увстановленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням сесією цієї ради.

Позивачем не зазначено та не надано, а судом першої інстанції не встановлено існування відповідного рішення про визнання гуртожитку на АДРЕСА_1 таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.

Направлення ПрАТ «Трест «Київміськбуд -2»листа у січні 2019 року про визнання жилого будинку за адресою АДРЕСА_1 , таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим), та відповідь на нього Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до якої повідомлено, що позивач, як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації, не є допустимим доказом відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України про визнання приміщення зазначеного гуртожитку непридатним для проживання чи аварійним, що могло б бути підставою для виселення відповідачів з наданням іншого житлового приміщення з укладенням нового договору найму, видачі ордера на інше житлове приміщення на постійній основі.

Судом першої інстанцій не враховано, що Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради у зазначеній відповіді одночасно роз`яснено позивачу, що він не позбавлений права на звернення до виконавчого органу Київської міської ради з документами, визначеними Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189, з метою встановлення спірного будинку гуртожитку відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання.

Особливі гарантії забезпечення та реалізації прав мешканців гуртожитків підлягають реалізації з дотриманням Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», що є спеціальним під час визначення належного правового регулювання таких відносин. Вказані спеціальні норми не перебувають у протиріччі із загальними правилами житлового законодавства у разі визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані.

Згідно частини п`ятої статті 132 ЖК України особи, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.

Відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання,обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. У разі ж неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту вноситься до виконкому районної, міської, районної у місті Ради пропозиція про визнання жилого будинку таким, що не відповідає зазначеним вимогам і є непридатним для проживання.

Згідно пункту 5 Положення якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. У разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються такі документи: а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком; б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення виконавчим комітетом відповідної Ради призначається спеціальна комісія у складі визначеного зазначеним Положенням спеціалістів.

При обстеженні громадського або відомчого житлового фонду до складу такої комісії також включається представник органу, який здійснює управління відповідним фондом.

Після проведення дій, визначених Положенням, при визнанні жилого приміщення непридатним для проживання комісія вносить місцевій раді пропозицію з проектом відповідного рішення.

Згідно пункту 8 Положення виконавчий орган місцевої Ради розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо непридатності жилого будинку для проживання та вносить до виконавчого комітету обласної, міської Ради народних депутатів про використання цього будинку в інших цілях або про знесення будинку. Під час вирішення питання щодо жилого будинку відомчого або громадського жилого фонду пропозиція погоджується з відповідним підприємством.

Суд першої інстанції не врахував, що незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК України, оскількипитання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку з капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК України.

Відповідно до статті 101 ЖК України при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов`язаний надати наймачеві та членам його сім`ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку.

Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку державною комісією наймач вселяється у жиле приміщення, яке він раніше займав.

Видатки наймача по переселенню, викликаному капітальним ремонтом жилого будинку, відшкодовуються наймодавцем.

У період проживання наймача у зв`язку з капітальним ремонтом в іншому жилому приміщенні він вносить квартирну плату лише за приміщення, надане йому на час ремонту.

Замість надання жилого приміщення на час проведення капітального ремонту жилого будинку наймачеві та членам його сім`ї за їх згодою та згодою наймодавця може бути надано в постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення.Рішення про це приймають органи, зазначені в статтях 51-53 цього Кодексу.

Враховуючи правові норми статті 101 ЖК України відповідачі можуть бути тимчасово переселені на час проведення капітального ремонту або реконструкції із гарантією вселення після проведення капітального ремонту або реконструкції.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач ПрАТ «Трест «Київміськбуд -2» з такими позовними вимогами не звертався, а звернувся з позовом на підставі статті 132 ЖК Української РСР, проте не дотримався встановленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання з подальшою зміною його статусу та переведення в нежитловий фонд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для виселення відповідачів на підставі частини п`ятої статті 132 ЖК Української РСР.

Виселення відповідачів відбулось із порушенням вимог та обмежень, встановлених статтями 19, 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та положень статті 132 ЖК Української РСР.

Згідно частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (справа «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Відповідно достатей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 88 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Вирішуючи спір, дослідивши та надавши оцінку поданим позивачем та відповідачами доказам, врахувавши наведені норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав, передбачених законодавством, для виселення відповідачів.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №760/6275/19, у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №760/7956/19, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №760/7471.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд - 2» до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд - 2» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2881 грн 50 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд - 2» до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд - 2», код ЄДРПОУ 04012661, адреса: м. Київ, вул. Народного ополчення,26-А, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2881 грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2020 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Заришняк Г.М.

Мараєва Н.Є.