ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2020 року

м. Харків

справа № 638/1190/19

провадження № 22-ц/818/238/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубний Р.М.,

сторони у справі:

позивач – ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,

відповідач – Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова ухваленого 25 липня 2019 року у складі судді Хайкіна В.М. ,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів. Просив: 1) визнати, що вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (надалі КП «ХТМ») у будь-якому вигляді і у будь-якому способі до ОСОБА_2 сплати суми станом до 01.10.2015 (початок опалювального сезону) в розмірі 19045, 91 грн, в тому числі шляхом подачі даних до Управління праці і соціального захисту Шевченківського району м. Харкова, суперечать ч. 1 ст. 267 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України); 2) зобов`язати КП «ХТМ» відізвати з Управління праці і соціального захисту Шевченківського району м. Харкова подані на його адресу дані про наявність заборгованості позивача, в тому числі станом до 01.10.2015, як такі, що порушують ст. 266 ЦК України і соціальні права позивача, передбачені ст. 46 Конституції України; 3) зобов`язати КП «ХТМ» провести коректування платіжного документа за червень 2017 року, у якому вказана сума 2815, 68 грн, як повернення субсидії, замість віднесення цієї суми як результату економії для оплати споживачем в рахунок майбутніх платежів, включаючи обов`язкову частину оплати отримувача субсидії; 4) відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 6 мінімальних заробітних плат в Україні на день прийняття рішення; 5) зобов`язати КП «ХТМ» провести перевірку квартирного прибору обліку гарячої води, встановленого у кв. АДРЕСА_1 , який умисно з 2007 року відповідачем не перевірявся; 6) заборонити КП «ХТМ» нарахування оплати за гаряче водопостачання кв. АДРЕСА_1 по нормах споживання, при наявності прибору обліку гарячого водопостачання.

Позов обґрунтований тим, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 – пенсіонеру по інвалідності з дитинства.

За вказаною адресою відповідач надає послуги з гарячого водопостачання та опалення, проте від укладення з позивачем договору про надання зазначених послуг в письмовому вигляді відмовився.

Зазначена квартира була обладнана приладом обліку гарячого водопостачання, який був прийнятий на комерційний облік 13.11.2003. Будинок АДРЕСА_2 також був обладнаний приладом обліку, який був прийнятий на комерційний облік 07.08.2002. Відповідач грубо порушує з 2007 року по теперішні час п. 9 Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води, водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, а саме здійснює стягнення плати за нормами споживання при наявності приладів обліку без урахування їх показань.

З 01.10.2014 ОСОБА_2 як пенсіонеру по інвалідності була призначена субсидія. Із отриманої 23.11.2018 інформації з Управління праці та соціального захисту населення позивачці стало відомо, що КП «ХТМ» повідомило зазначене управління про наявну в ОСОБА_2 простроченої більше 2 місяців заборгованість по оплаті послуг теплопостачання в сумі 16044, 37 грн. Зазначене призвело до порушення соціальних прав позивачки. Вказана сума, як і сума станом на 01.10.2015 в розмірі 19045, 91 грн, є недійсною, оскільки визначена в результаті нечесної підприємницької практики і не може бути виконаною після спливу строку позовної давності.

Відповідач в порушення Положення КМУ № 849 в платіжному документі на ім`я позивача за червень 2017 року визначив повернення субсидії в сумі 2815, 68 грн без законних підстав та порушив положення постанови щодо здійснення нарахування плати за надані послуги на підставі середньозваженої для відповідного населеного пункту показника споживання теплової енергії згідно будинкових засобів обліку, які знаходяться на абонентському обліку виконавця послуг. При цьому, сума субсидії, яка не використана домогосподарством в результаті економії споживання, зараховується підприємцем-виконавцем як оплата послуг, в тому числі обов`язкової частини платежу на наступні розрахункові періоди. Нечесна підприємницька практика заборонена, суб`єкти господарювання несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику. Позивач вважає, що сума у розмірі 2815, 68 грн є збитками, що утворилися в результаті економії і безпідставного вказання відповідачем у платіжному документі. Цими незаконними діями відповідач завдав позивачці моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що між сторонами фактично укладений договір про надання послуг з гарячого водопостачання. Позивач свого обов`язку з оплати наданих відповідачем послуг не здійснював, у зв`язку з чим рішеннями Дзержинського районного суду м. Харкова з нього стягнуто заборгованість за надані послуги з опалення та теплопостачання за період з 01.11.2003 по 30.09.2009 та за період з 30.06.2010 по 30.06.2013. Зазначені рішення набрали чинності та враховуються судом як преюдиційні при розгляді дійного спору. Чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості. Закінчення строку позовної давності не тягне за собою автоматичного списання заборгованості. Вимога позивача «провести коректування платіжного документа» не є належним способом захисту цивільних прав у розумінні цивільного законодавства. На підставі Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» саме на споживача відповідної комунальної послуги покладений обов`язок повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузла обліку споживання гарячої води (лічильника) шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків, тому вимога ОСОБА_2 про зобов`язання КП «ХТМ» провести перевірку квартирного прибору обліку гарячої води, встановленого у кв. АДРЕСА_3 (надалі Квартира) не підлягає задоволенню. Суб`єктивні доводи позивача ОСОБА_2 щодо ведення КП «ХТМ» нечесної підприємницької практики жодним чином не підтверджені, а тому суд вважає їх сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд розглянув справу в спрощеному порядку, без його виклику у судове засідання з порушенням норм Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України), що передбачають право кожного на доступ до судочинства. Зазначене свідчить про упередженість суду щодо розгляду дійсного спору.

Суд розглянув не всі заявлені ОСОБА_1 вимоги, дав невірну оцінку доведеним позивачем обставинам у справі: відсутності між сторонами у справі договору про надання комунальних послуг; незаконності дій відповідача щодо повідомлення Управління соціального захисту населення про наявну в ОСОБА_2 заборгованість за послуги з гарячого водопостачання за період 2014 – 2015 роки; економію теплоносія відповідачем за рахунок теплої зими 2016 – 2017 років у розмірі 2815,68 грн відповідно до постанови КМУ № 865; встановлення у Квартирі позивачки індивідуального лічильника гарячої води, повірку якого відповідно до вимог п.10 Правил та типового договору , затверджених постановою КМУ № 630, Закону України « Про метрологію та метрологічну діяльність» повинен здійснювати відповідач, неправомірного нарахування позивачці плати за теплопостачання відповідно до середніх норм споживання при наявності у її Квартирі приладу обліку.

Відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржив, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористався. У судові засідання представник КП «ХТМ» не з`явився, хоча був повідомлений про їх час та місце своєчасно та належним чином ( а.с. 120,130)

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як установлено судом, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами, ОСОБА_2 зареєстрована і є споживачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 .

Листом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 23.11.2018 № А-1-1051/0/309-18.02-39 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні субсидії з травня 2018 року тому, що згідно з інформацією комунальних підприємств-виробників (виконавців) житлово-комунальних у неї станом на 01.05.2018 наявна прострочена понад два місяці заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання в сумі 16044, 37 грн, з утримання будинку та прибудинкової території – 7072, 78 грн (а.с. 31).

Згідно з даними довідки про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті зазначені послуги станом на 01.10.2015 складає 19045,91 грн, станом на 01.05.2019 - 27141,42 грн (а.с. 57).

За змістом ст.ст. 16, 19, 26 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги», що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах.

Судова колегія вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин, що регулюються Житловим кодексом Українського РСР, Законом України № 1875-IV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон № 1875-IV від 24.06.2004), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, та обґрунтовано вважав, що між сторонами виник спір з приводу договору про надання послуг з теплопостачання.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 № 1407 КП «ХТМ» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до абзацу 22 частини першої статті 1 Закону України № 2633-IV від 02.06.2005 "Про теплопостачання" в редакції на час виникнення та існування спірних правовідносин теплова енергія – це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення, здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вимог ст. 67 Житлового кодексу Української РСР (надалі ЖК УРСР) плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з положеннями ст. 68 ЖК УРСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до вимог п.5 ч.3 ст. 20 Закону № 1875-IV від 24.06.2004 та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 № 630 (надалі Правила), споживач зобов`язаний вчасно вносити плату за комунальні послуги.

Тобто обов`язок плати за отримані комунальні послуги законодавець покладає не лише на власників житла, а й на наймачів житлових приміщень. Це спростовує доводи апеляційної скарги про належність Квартири територіальній громаді м. Харкова, а тому відсутність у відповідача обов`язку оплати послуг з теплопостачання.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», ні Правилами не передбачено випадків, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у цивільній справі № 334/2789/15-ц, викладеною у постанові від 27 лютого 2019 року.

Також не доведено відповідачем і те, що КП «ХТМ» послуги теплопостачання за адресою її проживання не надавало. Тому доводи апеляційної скарги в частині відсутності договірних відносин між сторонами і недоведеності надання послуг є необґрунтованими.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання прийнятих зобов`язань не допускаються.

Згідно з наданим КП «ХТМ» розрахунком за адресою: АДРЕСА_3 станом на 01.10.2015 рахувався борг у розмірі 19045 грн 91 коп (а.с. 57).

Відмовляючи позивачці у задоволенні позову про визнання вимог КП «ХТМ» про існування зазначеного боргу незаконними та про зобов`язання відповідача повідомити про відсутність боргу, суд першої інстанції виходив з того, що рішеннями Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.12.2009 та від 01.04.2014 стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за опалення та теплопостачання у розмірі 6230 грн 55 коп. за період з 01.11.2003 по 30.09.2009 та у розмірі 7704 грн 40 коп. за період з 30.06.2010 по 30.06.2013 (а.с. 58, 60 – 61). Тому факти існування зазначеної заборгованості не підлягають доведенню під час розгляду дійсної цивільної справи.

Проте з зазначеним висновком судова колегія погодитися не може.

В обґрунтування безпідставності нарахування заборгованості станом на 01.10.2015 в розмірі 19045 грн 91 коп. ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , посилався на факт встановлення у Квартирі приладу обліку, що підтверджується даними акту від 13.11.2003 (а.с. 38).

Відповідно до частин другої, третьої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 року № 113/98-ВР (в редакції, чинній на час утворення заборгованості у розмірі 19045 грн 91 коп.) засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповіркові інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фiзичнi особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних iнтервалiв) подавати засоби вимірювальної техніки на повiрку. Порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 9, 30, 32 Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Згідно з абзацом першим пункту 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, з розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.

Отже, підприємства, які надають послуги повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку за рахунок включення цих робіт до тарифу на теплопостачання.

Пунктами 9, 30, 32 Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

При цьому за змістом пункту 10 Правил справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

За таких обставин у спірний період (до 01.10.2015) проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку, що були власністю фізичних осіб, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб гарячу воду, повинні були здійснюватися за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з тепло водопостачання.

З урахуванням правової позиції об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (провадження № 61-27909сво18), правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 ( провадження № 61-32739св18), ОСОБА_2 є споживачем послуг з централізованого теплопостачання, виконавцем яких є КП «ХТМ», тому останній несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку, встановленого у квартирі позивачки, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Включення до тарифів плати за повірку приладу обліку гарячої води, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не залежить від дій позивача, оскільки стосується правових взаємовідносин КП «ХТМ» як виконавця послуг та органів державної влади і місцевого самоврядування, а позивач має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2014 ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звертався до КП «ХТМ» з проханням провести повірку, в тому числі демонтаж, транспортування, монтаж засобу обліку встановленого у Квартирі (а.с. 36).

Зазначений лист був отриманий відповідачем 29.12.2014 (а.с. 37), але відповідь на нього в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки прилад обліку був установлений у Квартирі позивачки у 2003 році, з вимогою про проведення його періодичної повірки представник позивачки звертався до відповідача у 2014 році, застосування судом до спірних правовідносин вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017року (набрав чинності 02.08.2017), Постанови № 1344 від 02.11.2017 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 листопада 2015 року № 2868», згідно з якими із діючих структур тарифів було вилучено витрати, пов`язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку води є необґрунтованим.

Тому саме відповідач (відповідно до законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин) повинен здійснити повірку квартирного приладу обліку гарячої води і висновок суду про відмову у задоволені зазначеної позовної вимоги не відповідає вимогам закону.

За змістом частин 4, 5, 7 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Зі змісту рішень Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.12.2009 (справа № 2 – 10880/09) та від 01.04.2014 (справа № 638/12816/13 – ц) вбачається, що при вирішенні питання про стягнення з позивачки заборгованості за отримані послуги з теплопостачання за період з 01.11.2003 по 30.09.2009 та з 30.06.2010 по 30.06.2013 питання щодо неправомірності нарахування зазначеної заборгованості з причин не врахування показань квартирного приладу обліку судом не перевірялося.

Будь – які дані про пред`явлення КП «ХТМ» зазначених рішень до примусового виконання та відкриття виконавчих проваджень в матеріалах цивільної справи № 638/1190/19 відсутні.

Крім цього, спір у дійсній справі виник з приводу незаконного нарахування позивачці заборгованості у розмірі 19045 грн 91 коп., що виникла станом на 01.10.2015.

Тому судова колегія не погоджується з висновком суду про преюдиційний характер вищезазначених рішень суду при вирішенні дійсного спору.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначені способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 5 ЦК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судова колегія вважає, що позов в частині визнання вимог до відповідача до позивача щодо сплати суми станом до 01.10.2015 в розмірі 19045 грн 91 коп., в тому числі шляхом подачі даних до Управління праці і соціального захисту Шевченківського району м. Харкова, та зобов`язання відповідача відізвати з Управління праці і соціального захисту Шевченківського району м. Харкова подані на його адресу дані про наявність заборгованості позивачки, в тому числі станом до 01.10.2015 , фактично зводиться до вимоги позивачки про скасування боргу за гаряче водопостачання станом до 01.10.2015 в розмірі 19045 грн 91 коп. Тому належним способом захисту прав ОСОБА_2 у дійсному спорі буде скасування зазначеного боргу.

З огляду на викладене вище, підлягає також задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання КП «ХТМ» здійснити повірку квартирного засобу обліку у Квартирі.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи ( ст.23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В супереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України представник позивача не надав суду доказів на підтвердження завдання ОСОБА_2 діями відповідача моральної шкоди. Також відсутні докази на обґрунтування позову про зобов`язання відповідача здійснити корегування платіжного документу за червень 2017 року, тому підстави для задоволення позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання відповідача здійснити корегування платіжного документу за червень 2017 року відсутні.

Щодо вимоги про заборону КП «ХТМ» нараховувати оплату за гаряче водопостачання Квартири по нормах споживання при наявності прибору обліку гарячого водопостачання, то чинний ЦПК України не передбачає можливості захисту прав на майбутнє. Захисту відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси. Оскільки КП «ХТМ» зобов`язане здійснити повірку квартирного прибору обліку гарячої води у Квартирі лише дійсною постановою, то вимога про зобов`язання не нараховувати оплату по нормах споживання заявлена ОСОБА_1 передчасно.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова ухваленого 25 липня 2019 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» скасувати борг ОСОБА_2 , що виник станом до 1 жовтня 2015 року в розмірі 19045 (дев`ятнадцять тисяч сорок п`ять) гривень 91 (дев`яносто одна) копійка.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» провести повірку квартирного прибору обліку гарячої води, встановленого у квартирі АДРЕСА_3 .

В задоволені позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , в іншій частині відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 7 лютого 2020 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді А.В.Котелевець

Р.М. Піддубний