ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2020 року

Київ

справа №826/8793/18

адміністративне провадження №К/9901/3501/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2018 (головуючий суддя: Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №826/8793/18 (головуючий суддя: Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.) за позовом Громадської організації "ДЕСЕНКА" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування наказів і рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2018 року Громадська організація "ДЕСЕНКА" (далі - позивач або ГО "Десенка") звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач-1 або Департамент ДАБК), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач-2 або ДАБІ), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 26 грудня 2017 року №425 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації";

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 23 січня 2018 року №15 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності";

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 03 квітня 2018 року №81 "Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданих повідомлень та декларацій про готовність до експлуатації об`єкта";

визнати протиправним та скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцького С. І. від 19 січня 2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Труханівській , 42 (острів Труханів) у Дніпровському районі м. Києва від 17 липня 2015 року №460/15/12/009-15;

зобов`язати відповідача-2 внести до Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів інформацію про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт "Переобладнання майнового комплексу спортивної бази "Десенка", по вул. Труханівска, 42 у Дніпровському районі міста Києва від 05 вересня 2011 року №КВ08111036499, декларації про готовність об`єкта до експлуатації "Учбово-оздоровча база "Десенка" по вул. Труханівська, 42 у Дніпровському районі міста Києва від 15 листопада 2011 року №КВ14111077855, декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція учбово-оздоровчої бази "Десенка" за адресою: вул. Труханівська, 42, літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Є", "Ж", "З", "І" у Дніпровському районі міста Києва від 20 липня 2015 року №КВ083152010566, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності "Реконструкція учбово-оздоровчої бази "Десенка" по вул. Труханівській, 42 (літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Є, Ж, З, І) у Дніпровському районі м. Києва від 12 квітня 2016 року №КВ143161031648, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI), "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-А" від 19 грудня 2017 року №КВ141173532342, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-1" від 19 грудня 2017 року №КВ141173532356, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-Ж" від 19 грудня 2017 року №КВ141173532489, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-Є" від 19 грудня 2017 року № КВ141173532481, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-Д" від 19 грудня 2017 року №КВ141173532443, а також про право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-А" від 27 листопада 2017 року №КВ061173312139, право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-1" від 27 листопада 2017 року №КВ 061173312161, право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-Ж" від 27 листопада 2017 року №КВ061173312142, право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-Є" від 27 листопада 2017 року №КВ061173312165, право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-Д" від 27 листопада 2017 року №КВ061173312129.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019, позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано наказ відповідача-1 від 26 грудня 2017 року №425 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації";

визнано протиправним та скасовано наказ відповідача-1 від 23 січня 2018 року №15 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності";

визнано протиправним та скасовано наказ Відповідача-1 від 03 квітня 2018 року №81 "Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданих повідомлень та декларацій про готовність до експлуатації об`єкта";

визнано протиправним та скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцького С. І. від 19 січня 2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Труханівській , 42 (острів Труханів) у Дніпровському районі м. Києва від 17 липня 2015 року №460/15/12/009-15.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт від 05 вересня 2011 року № КВ 08111036499 та про готовність об`єкта до експлуатації від 15 листопада 2011 року №КВ 14111077855 відбулося за відсутності правових підстав.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцького С. І. від 19 січня 2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Труханівській ,42 (острів Труханів) у Дніпровському районі міста Києва від 17 липня 2015 року №460/15/12/009-15 є протиправним та суперечить нормам чинного законодавства, у тому числі, у зв`язку із тим, що на момент отримання містобудівних умов та обмежень позивач вважався користувачем земельної ділянки внаслідок переходу до нього права користування на земельну ділянку, на якій розміщені придбані ним будівлі.

У зв`язку із скасуванням містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність законних підстав для скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта у зв`язку з чим необхідно скасувати наказ № 15 від 23 січня 2018 року "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності".

Щодо наказу ДАБК від 03 квітня 2018 року №81 "Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданих повідомлень та декларацій про готовність до експлуатації об`єкта", який було прийнято на підставі вищезазначених наказів ДАБК та рішення головного інспектора будівельного нагляду, суди дійшли висновку про необхідність його скасування, оскільки визнані протиправними підстави його прийняття.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що оскаржені накази та рішення прийняті із порушенням встановоленої процедури, оскільки прийняті не за результатами здійснення архітектурно-будівельного контролю, а на підставі листів Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про зобов`язання ДАБІ внести до Єдиного реєстру скасованої декларацій та інформації, суди дійшли висновку про їх передчасність та відсутність порушеного права у цій частині.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при винесенні рішень судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, допущено посилання на недоведені обставини, як на встановлені, та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Скаржник стверджує, що оскаржені судові рішення не відповідають фактичним обставинам справи, містять формальні та недоведені ознаки, порушують права відповідача у сфері публічно-правових відносин.

Також у касаційній скарзі відповідач-1 зазначив, що підставою для прийняття наказів про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт послугували листи Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, на підставі яких були виявлення факти подання недостовірних даних у зареєстрованих деклараціях. В якості нормативного обґрунтування прийняття оскаржених наказів послався на вимоги частини 2 статті 39-1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI ), підпункт 5 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 17.01.2017 № 1817-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності".

Із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (в редакції, яка діяла на момент реєстрації декларацій) зазначив, що замовник відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, у тому числі, у разі помилкового заповнення декларації.

Також скаржник зазначив, що судами не надано належної оцінки листам Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" та не враховано, що інформація, на підставі якої Департаментом були видані оскаржені накази, надійшла офіційним листом від компетентного органу влади - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", які мають право проводити технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна.

Водночас скаржник не погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувані накази видані не за результатами здійснення архітектурно-будівельного контролю, та не визнали інформацію, отриману від інших органів влади, формою державного архітектурно-будівельного контролю, яка своєю чергою може бути підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації декларацій. В цьому контексті зазначив, що процедура здійснення заходів контролю визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553). Проте судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що відповідно до статті 41 Закону №3038-VI та Порядку № 553, на підставі звернення ГО "Право на захист" від 06.12.2017 № 135 посадовою особою Департаменту здійснено виїзд на об`єкт будівництва: "Переобладнання майнового комплексу спортивної бази "Десенка" за адресою: м. Київ, острів Труханів, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42" для проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Також зазначив, що під час виїзду посадової особи Департаменту на місце для здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю, особа, яка представилась уповноваженою особою, надала доступ до об`єкту будівництва, під час якого було здійснено фотофіксацію. Проте на вимогу посадової особи Департаменту надати документи на підтвердження своїх повноважень та документи, необхідні для проведення перевірки, відповідальна особа повідомила, що на даний час документи на об`єкті відсутні, у зв`язку з чим, посадовою особою було запропоновано прибути до Департаменту на надати всі необхідні для перевірки документи. Однак, останній до Департаменту не прибув та документів не надав. В межах проведення перевірки відповідачем були направлені запити до суб`єктів владних повноважень та отримані відповіді, з урахуванням яких приймались оскаржені рішення в процесі проведення перевірки.

Окремо зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінку відмінностям загальної площі будівель, відображеній у деклараціях та інформації, наданій Бюро технічної інвентаризації. За позицією скаржника, розбіжності у розмірах площі викликані фактичним проведенням реконструкції, а не переплануванням чи переобладнанням.

В контексті вимог частини 3 статті 26 Закону №3038-VI скаржник стверджував, що на час надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Труханівській, 42 (острів Труханів) у Дніпровському районі м. Києва від 17.07.2015 № 460/15/12/009-15 позивач не був належним користувачем земельної ділянки у встановленому законодавством порядку.

Крім того, скаржник послався на порушення вимог статті 139 КАС України при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

22.02.2019 позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій та відповідач-1 у касаційній скарзі не вказує на наявність таких порушень.

Водночас у відзиві позивач зазначив, що приймаючи наказ № 425 від 26.12.2017 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації" та декларації про готовність об`єкта до експлуатації…", відповідач-1 не вказав жодної з передбачених законодавством підстав.

Також зазначив, що згідно із пунктом 27 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07.07.2011 N 109 (у редакції, чинній на дату реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт), при переплануванні нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації надання містобудівних умов та обмежень законодавством не передбачено.

Акцентував увагу на тій обставині, що оскаржені накази видані не за результатами здійснення архітектурно-будівельного контролю, а на підставі листів Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.12.2017 №055-19338, листів Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 21.12.2017 №№062/14-15925 (И-2017), 062/14-15922 (И-2017), 062/14-15921 (И-2017), 062/14-15923 (И-2017), 062/14-15920 (14-2017), Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 22.01.2018 №10/26-11/2201/07.

На думку позивача, інформація, отримана від інших органів влади, по своїй суті не є формою державного архітектурно-будівельного контролю, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації декларацій.

Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2018 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №826/8793/18.

В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді - доповідача Гімона М.М., за результатами повторного автоматизованого розподілу від 02.07.2019 визначений новий склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Шарапа В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 грудня 2017 року відповідачем-1 був прийнятий наказ № 425 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації" (далі - Наказ від 26 грудня 2017 року № 425). В якості нормативного обґрунтування покликався на вимоги частини 2 статті 39-1 Закону №3038-VI, підпункту 5 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 17.01.2017 № 1817-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" (далі - Закон № 1817-VIII). В якості підстав прийняття наказу зазначив лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21 грудня 2017 року №055-19338, листи Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 21 грудня 2017 року №№062/14-15925 (И-2017), 062/14-15922 (И-2017), 062/14-15921 (И-2017), 062/14-15923 (И-2017), 062/14-15920 (И-2017).

Водночас в наказі від 26 грудня 2017 року № 425 зазначено:

скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт "Переобладнання майнового комплексу спортивної бази "Десенка", по вул. Труханівська, 42 у Дніпровському районі міста Києва" від 05 вересня 2011 року №КВ 08111036499, замовник - ГО "Десенка";

скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації "Учбово-оздоровча база "Десенка" по вул. Труханівська, 42 у Дніпровському районі міста Києва" від 15 листопада 2011 року №КВ 14111077855, замовник - ГО "Десенка".

23 січня 2018 року відповідачем-1 був прийнятий наказ №15 "Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності" (далі - Наказ від 23 січня 2018 року № 15). В якості нормативного обґрунтування покликався на вимоги частини 2 статті 39-1 Закону №3038-VI, підпункт 4 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1817-VIII. В якості підстав прийняття наказу покликався на лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 22 січня 2018 року №10/26-11/2201/07.

Водночас, в наказі від 23 січня 2018 року № 15 зазначено:

скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція учбово-оздоровчої бази "Десенка" за адресою: вулиця Труханівська, 42, літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Є", "Ж", "З", "І" у Дніпровському районі міста Києва" від 20 липня 2015 року №КВ 083152010566; замовник - ГО "Десенка";

скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності "Реконструкція учбово-оздоровчої бази "Десенка" за адресою: вулиця Труханівська, 42, літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Є", "Ж", "З", "І" у Дніпровському районі міста Києва" від 12 квітня 2016 року №КВ 143161031648; замовник - ГО "Десенка".

03 квітня 2018 року, з урахуванням вищезазначених наказів, відповідач-1 прийняв наказ № 81 "Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданих повідомлень та декларацій про готовність до експлуатації об`єкта" (далі - наказ від 03.04.2018 № 81).

В якості нормативного обґрунтування покликався на вимоги частини 2 статті 39-1 Закону №3038-VI, пункт 15 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок №466), пункт 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (далі - Порядок №461).

В наказі від 03.04.2018 № 81 зазначено:

скасувати право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-а" від 27 листопада 2017 року №КВ 061173312139, замовник - ГО "Десенка";

скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-а" від 19 грудня 2017 року №КВ 141173532342, замовник - ГО "Десенка";

скасувати право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-І" від 27 листопада 2017 року №КВ 061173312161 замовник - ГО "Десенка";

скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-І" від 19 грудня 2017 року №КВ 141173532356; замовник - ГО "Десенка";

скасувати право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під адміністративно-учбовий корпус за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-ж" від 27 листопада 2017 року №КВ 061173312142, замовник - ГО "Десенка";

скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під адміністративно-учбовий корпус за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-ж" від 19 грудня 2017 року №КВ 141173532489, замовник - ГО "Десенка";

скасувати право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-є" від 27 листопада 2017 року №КВ 061173312165, замовник - ГО "Десенка";

скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-є" від 19 грудня 2017 року №КВ 141173532481, замовник - ГО "Десенка";

скасувати право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-д" від 27 листопада 2017 року №КВ 061173312129; замовник - ГО "Десенка";

скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-д" від 19 грудня 2017 року №КВ 141173532443, замовник - ГО "Десенка".

19 січня 2018 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцьким С.І. було прийнято рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Труханівській, 42 (острів Труханів) у Дніпровському районі м. Києва від 17 липня 2015 року №460/15/12/009-15. В якості підстав скасування містобудівних умов зазначено, що останні прийняті з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема:

у пункті 2 "Загальні дані" містобудівних умов та обмежень (інформація про замовника) зазначено ГО "Десенка", проте, згідно з договором оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 22 вересня 2008 року №066-6-00490 у книзі записів державної реєстрації договорів, орендарем земельної ділянки на вул. Труханівській, 42 (острів Труханів) у Дніпровському районі м. Києва є Об`єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок". За позицією суб`єкта владних повноважень замовником не подані документи, які підтверджують його право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт реконструкції, чим порушено абзац другий пункту 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109.

Також в рішенні зазначено, що містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва, наданий замовником, розроблено на підставі нормативних документів, які втратили чинність на момент його подачі до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме: ДБН Б.1.1-4-2009 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування", затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 липня 2009 року №287, втратив чинність на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29 червня 2011 року №68; ДБН В 2.2-9-99 "Громадські будинки і споруди" втратив чинність 01 жовтня 2010 року на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 грудня 2009 року №705; Закон України "Про планування і забудову територій" втратив чинність 12 березня 2011 року у зв`язку із набранням чинності Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", чим порушено абзац сьомий пункту 1.2 Порядку №109.

При оцінці правомірності рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцького С.І. від 19 січня 2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Труханівській , 42 (острів Труханів) у Дніпровському районі м. Києва від 17 липня 2015 року №460/15/12/009-15, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на момент отримання містобудівних умов та обмежень позивач був користувачем земельної ділянки у зв`язку із переходом до нього права користування на земельну ділянку, на якій розміщені придбані ним будівлі. До такого висновку суди дійшли на підставі інформації, зазначеної у пункті 5 розділу "Загальні дані" містобудівних умов та обмежень, а також наявних в матеріалах справи документах, зокрема: договору оренди земельної ділянки від 22 вересня 2008 року №66-6-00490, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 38282695 від 29 травня 2015, запису про право власності номер 9685845 від 07 травня 2015 року, реєстраційному номері об`єкта нерухомого майна - 637453780000, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 37612795 від 15 травня 2015 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон № 687-XIV) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (закон № 3038).

Повноваження ДАБІ України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом №3038-VI, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі - Порядок № 698), Порядком № 553.

Згідно з положеннями частини першої статті 41-1 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Частиною другою статті 41-1 Закону №3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 41-1 Закону №3038-VI з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Відповідно до частини четвертої статті 41-1 Закону №3038-VI у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком № 698.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 698 нагляд здійснюється ДАБІ через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 698 основними завданнями нагляду є: 1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; 2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів; 3) притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється посадовими особами ДАБІ України (суб`єкт нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок з метою перевірки дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, іншими органами (об`єкт нагляду), що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Щодо правомірності рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцького С.І. від 19 січня 2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Труханівській , 42 (острів Труханів) у Дніпровському районі м. Києва від 17 липня 2015 року №460/15/12/009-15, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За змістом статті 29 Закону України №3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 109) містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фото фіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Отже, за змістом наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень Водночас невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15.

Відповідно до частини восьмої статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що однією з підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є їх невідповідність містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам та стандартам, які виявлені при здійсненні державного архітектурно-будівельного нагляду уповноваженими особами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що містобудівні умови були видані 17 липня 2015 року за №460/15/12/009-15.

В оскарженому рішенні від 19.01.2018 міститься посилання на порушення позивачем абзацу 2 пункту 2.2 Порядок №109 в частині неподання документів, які підтверджують його право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості.

Проте судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що для отримання спірних містобудівних умов та обмежень, позивачем були надані наступні документи, що підтверджують, у тому числі, право власності або користування земельною ділянкою: договір оренди земельної ділянки від 22 вересня 2008 року №66-6-00490; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 38282695 від 29 травня 2015; номер запису про право власності: 9685845 від 07 травня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 637453780000; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 37612795 від 15 травня 2015 року.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника і землекористувача).

Отже, на момент отримання містобудівних умов та обмежень, позивач вважався користувачем земельної ділянки у зв`язку із переходом до нього права користування на земельну ділянку, на якій розміщені придбані ним будівлі.

Також при прийняті рішення від 19.01.2018 року відповідач-1 керувався вимогами абзацу 7 пункту 1.2. Порядку № 109, згідно із якими містобудівний розрахунок - це розрахунок щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув`язки архітектурно-планувального та об`ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів.

Таким чином, містобудівний розрахунок не є частиною містобудівних умов і обмежень, а подається для їх отримання.

За таких встановлених судами обставин та правового регулювання, Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцького С.І. від 19 січня 2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Труханівській , 42 (острів Труханів) у Дніпровському районі м. Києва від 17 липня 2015 року №460/15/12/009-15 є протиправним, оскільки не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, зокрема, прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, за відсутності підстав та повноважень визначених законом, а також без проведення передбаченого заходу нагляду з боку суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду №821/3/17 від 11 квітня 2018, № 806/1576/18 від 17 травня 2019 року.

При оцінки наказів відповідача-1 від 26 грудня 2017 року №425, від 23 січня 2018 року №15 та від 03 квітня 2018 року №81, Верховний Суд враховує вищенаведене правове регулювання, встановлені судами обставини та висновки, а також зазначає наступне.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

Зміст наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію).

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України №3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові для усунення виявлених недоліків, якщо у декларації не відображено інформації, зокрема, щодо містобудівних умов та обмежень (крім об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються), з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків декларація розглядається органом державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому для її реєстрації.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05 вересня 2011 року за №КВ 08111036499 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Переобладнання майнового комплексу спортивної бази "Десенка", по вул. Труханівська, 42 у Дніпровському районі міста Києва" та зареєстровано 15 листопада 2011 року за №КВ 14111077855 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації "Учбово-оздоровча база "Десенка" по вул. Труханівська, 42 у Дніпровському районі міста Києва", замовник - ГО "Десенка".

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстровано декларацію позивача про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція учбово-оздоровчої бази "Десенка" за адресою: вулиця Труханівська, 42, літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Є", "Ж", "З", "І" у Дніпровському районі міста Києва" від 20 липня 2015 року №КВ 083152010566 та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації "Реконструкція учбово-оздоровчої бази "Десенка" за адресою: вулиця Труханівська, 42, літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Є", "Ж", "З", "І" у Дніпровському районі міста Києва" від 12 квітня 2016 року №КВ 143161031648.

27 листопада 2017 року позивач подав до Департаменту ДАБК повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-а" № КВ 061173312139;

повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-І" від 27 листопада 2017 року №КВ 061173312161;

повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під адміністративно-учбовий корпус за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-ж" від 27 листопада 2017 року №КВ 061173312142;

повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-є" від 27 листопада 2017 року №КВ 061173312165;

повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-д" від 27 листопада 2017 року №КВ 061173312129.

19 грудня 2017 року Департамент ДАБК зареєстрував на відповідні об`єкти декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) "Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-а" №КВ 141173532342;

"Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-І" №КВ 141173532356;

"Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під адміністративно-учбовий корпус за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-ж" №КВ 141173532489;

"Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-є" №КВ 141173532481;

"Реконструкція приміщень нежитлової будівлі під будинок відпочинку за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Труханівська, 42-д" №КВ 141173532443.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що реєстрація декларацій про початок виконання будівельних робіт "Переобладнання майнового комплексу спортивної бази "Десенка", по вул. Труханівська, 42 у Дніпровському районі міста Києва" від 05 вересня 2011 року №КВ 08111036499 та про готовність об`єкта до експлуатації "Учбово-оздоровча база "Десенка" по вул. Труханівська, 42 у Дніпровському районі міста Києва" від 15 листопада 2011 року №КВ 14111077855 здійснена на підставі підпункту 5 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1817-VIII, тобто, у зв`язку із виявленням органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Водночас судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в деклараціях про початок виконання будівельних робіт від 05 вересня 2011 року №КВ 08111036499 та про готовність об`єкта до експлуатації від 15 листопада 2011 року №КВ 14111077855, позивач помилково зазначив інформацію про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 12 листопада 2010 року №008-283, видані Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації.

Також судами попередніх інстанцій встановлена наявність дозволу про перепланування нежилих будівель від 12 листопада 2010 року №008-283, виданого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації.

За таких обставин суди дійшли висновку, що позивач помилково вказав у графі про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки реквізити іншого документа, проте на думку судів, ця обставина не свідчить, що об`єкт "Учбово-оздоровча база "Десенка" по вул. Труханівська, 42 у Дніпровському районі міста Києва" є самочинним будівництвом.

Також суди дійшли висновку, що помилкова інформація, зазначена у деклараціях про початок виконання будівельних робіт від 05 вересня 2011 року №КВ 08111036499 та про готовність об`єкта до експлуатації від 15 листопада 2011 року №КВ 14111077855 може бути врегульована у порядку, визначеному частиною першою статті 39-1 Закону №3038-VI шляхом внесенням до таких декларацій відповідних змін. Отже, за позицією судів першої та апеляційної інстанцій скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт від 05 вересня 2011 року №КВ 08111036499 та про готовність об`єкта до експлуатації від 15 листопада 2011 року №КВ 14111077855 відбулося за відсутності правових підстав.

Таким чином судами першої та апеляційної інстанцій в межах повноважень, з урахуванням вимог законодавства та вставлених обставин, надана оцінка виявленим недолікам в документах позивача.

Згідно із статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин першої та другої статті 36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

Частиною сьомою цієї ж статті передбачені підстави скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, до яких, зокрема, віднесено: встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію).

Своєю чергою, Державна архітектурно-будівельна інспекція може скористатися наданим їй правом відмови у реєстрації декларації або повернення поданої декларації з підстав, визначених статтею 36 Закону №3038-VI, у тому числі, у зв`язку з поданням недостовірної інформації у такій декларації.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17.

Відповідно до частини 1 статті 39-1 Закону №3038-VI у разі, якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а також у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до повідомлення або декларації.

Частина 2 статті 39 -1 Закону №3038-VI встановлює, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1817-VIII зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт є чинними до завершення будівництва об`єктів, крім випадків їх скасування відповідно до пункту 3 цього розділу.

Водночас пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1817-VIII передбачає, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі:

1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт;

2) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;

3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;

4) скасування містобудівних умов та обмежень;

5) виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта;

6) виконання будівельних робіт, не передбачених згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт.

Отже реєстрація декларації може бути скасована у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 затверджено Порядок виконання будівельних робіт (далі по тексту - Порядок №466).

Згідно з абзацом 6 пункту 15) Порядку №466 (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

За приписами статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зміст наведених норм свідчить про те, що Законом України №3038-VI, зокрема статтею 39-1, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

При цьому такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом:

1) об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2) об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи;

3) об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Таким чином, наслідки у вигляді скасування реєстрації декларації можуть застосовуватись уповноваженим органом виключно у разі повідомлення в цій декларації недостовірних даних, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом. Водночас, як зазначено вище, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено ознак самочинного будівництва.

Отже в контексті вимог частини 2 статті 39-1 Закону 3038 виключно у визначених законом випадках та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю можуть підлягають скасуванню декларації про готовність об`єкта до експлуатації, або права на початок виконання будівельних робіт.

Згідно із статтею 39 Закону № 3038 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина п`ята статті 39 Закону №3038-VI).

Згідно частини дев`ятої статті 39 Закону України №3038-VI зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина десята статті 39 Закону України №3038-VI .

Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 39 Закону №3038-VI, Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі Порядок № 461).

Порядок № 461 визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно із пунктом 17 Порядку № 461, реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об`єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об`єкта на безоплатній основі.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 461 замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1, у разі, коли будівельні роботи виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, - за формою згідно з додатком 7. У разі подання декларації до дозвільного центру він передає її Інспекції не пізніше наступного робочого дня. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.

Пунктом 19 Порядку № 461 визначено, що замовник відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 461 інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.

Пунктом 21 Порядку № 461 передбачено, що у разі, коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації (пункти 17-21 в редакції на момент реєстрації декларацій).

Згідно із абзацем 8 пункту 22 Порядку № 461 (у редакції, чинній на час видачі наказів про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином Порядок № 461 передбачає лише процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Отже порядок скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, на час прийняття спірних наказів про скасування декларацій, Кабінетом Міністрів України не був прийнятий.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року справа №826/11204/14.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Порядку № 553 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставами для проведення позапланової перевірки є:

подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

За правилами пункту 8 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пункти 16, 17 Порядку № 553).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оскаржені накази, були видані на підставі листів Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21 грудня 2017 року №055-19338, листів Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 21 грудня 2017 року №№062/14-15925 (И-2017), 062/14-15922 (И-2017), 062/14-15921 (И-2017), 062/14-15923 (И-2017), 062/14-15920 (И-2017), Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 22 січня 2018 року №10/26-11/2201/07 без проведення перевірки позивача.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 41 Закону № 3038, Порядку № 533, Порядку № 698, Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що інформація, отримана від інших органів влади, по своїй суті не є формою державного архітектурно-будівельного контролю або нагляду, а тому не може бути беззастережною підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації декларацій без проведення передбаченого Законом заходу контролю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у справі доказів, у тому числі, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 37612795 від 15 травня 2015 року, позивач є власником 20/100 частин нежилих будівель учбово-оздоровча база "Десенка", що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Труханівська, будинок 42, які складаються з літ. "А", "Б", "В", "Е", "Г", "З", "І", загальною площею 150 кв. м., та 80/100 частин нежилих будівель учбово-оздоровча база "Десенка", що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Труханівська, будинок 42, які складаються з літ. "А", "Д", "Є", "Ж", загальною площею 1 826,7 кв. м.

За правилами статті 26 цього Закону завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

З огляду на викладене, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт.

Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, № 826/9967/18 від 01 жовтня 2019, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що у Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Суд також виходить з того, що суб`єкти владних повноважень не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між суб`єктом владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

Ненормативні правові акти суб`єкта владних повноважень, враховуючи також і наявність делегованих повноважень, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені таким суб`єктом після їх виконання.

За таких встановлених обставин та правового регулювання Верховний Суд дійшов до висновку про те, що оскаржені накази відповідача-1: від 26 грудня 2017 року №425, від 23 січня 2018 року №15, від 03 квітня 2018 року №81 прийняті за відсутності законних підстав для скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, без проведення передбаченого заходу контролю та без дотримання процедури їх прийняття.

Водночас зазначені рішення суперечать принципу правової визначеності, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень про самостійне скасування власного рішення в спірній ситуації відповідають ознакам "свавільного" рішення, яке ставить особу (суб`єкта приватного права) в нерівне становище та створює ситуацію незахищеності.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що встановлення протиправності рішення від 19 січня 2018 року про скасування містобудівних умов є самостійною підставою для скасування наказу ДАБК від 23 січня 2018 року №15 та наказу ДАБК від 03 квітня 2018 року №81, оскільки останні були прийняті у зв`язку із скасуванням містобудівних умов.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що накази ДАБК від 26 грудня 2017 року №425, від 23 січня 2018 року №15, від 03 квітня 2018 року №81 та рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Іваніцького С. І. від 19 січня 2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Труханівській , 42 (острів Труханів) у Дніпровському районі м. Києва від 17 липня 2015 року №460/15/12/009-15 прийняті за відсутності підстав визначених законом, без дотримання передбачених заходів нагляду та контролю та за відсутності повноважень, передбачених Законом, а тому мають бути скасовані, як протиправні.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання ДАБІ внести до Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів інформацію про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, реєстрацію яких скасовано оскаржуваними наказами ДАБК, то колегія суддів вважає їх передчасними, а права позивача у цій частині такими, що не порушено.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені доводи касаційної скарги не спростовують вірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вищезазначене та керуючись вимогами статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов до висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341,345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у справі №826/8793/18 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №826/8793/18 за позовом Громадської організації "ДЕСЕНКА" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування наказів і рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа