ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2020 року

м. Київ

справа №815/592/15

касаційне провадження №К/9901/25026/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 (суддя Левчук О.А.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016 (головуючий суддя - Федусик А.Г., суддів: Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.) у справі № 815/592/15 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило зобов`язати врахувати уточнюючі декларації Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» з подальшим перерахуванням сум переплат у розмірі 1385336,63 грн. на інтегровані картки його правонаступника - Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 04.11.2015 відмовив у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вирішуючи спір, суд виходив із того, що головою ліквідаційної комісії Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» 23.12.2013 подано до органу доходів і зборів податкову звітність із відміткою «ліквідаційна», а також заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою 3-ПДВ та оригінал Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, а відтак останнім звітним періодом підприємства був грудень 2013 року, що виключає його право в подальшому подавати уточнюючу звітність та розрахунки.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.03.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 змінив у мотивувальній частині у викладеній редакції. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 залишив без змін.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2015, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 58 Конституції України, статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 195, 200, 201 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує на неврахуванні судами поданих Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» доказів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 584 «Про реорганізацію Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» вирішено реорганізувати зазначене підприємство шляхом його приєднання до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

20.12.2013 Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» подано до контролюючого органу податкові декларації з відміткою «ліквідаційна», а саме: з податку на прибуток за 2013 рік; розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, за 2013 рік; з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

13.05.2014 Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулось до Головного управління Міндоходів в Одеській області з листом № 1/1/5384-14, в якому зазначило що листом від 24.04.2014 № 7692/6/99-99-20-04-02-16 Міністерство доходів і зборів України підтвердило його право на надіслання в порядку статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) уточнюючих розрахунків з метою врегулювання питання щодо існуючих та невідображених в особових картках сум переплат за деякими видами податків, у зв`язку з чим просило дати вказівку начальнику Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області надати можливість підприємству скористатись зазначеним правом та подати уточнюючі розрахунки.

Разом із вказаним листом Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» скеровано до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, з показником рядка 09 «-819262»; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2013 року із значенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в розмірі 32373,00 грн.; уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік із показником рядка 16 «-18791888».

Проте, зазначену податкову звітність відповідачем прийнято не було.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі коли внаслідок припинення платника-юридичної особи шляхом реорганізації частина його зобов`язань чи заборгованості залишається непогашеною або у платника обліковується надміру сплачена сума, засобами програмного забезпечення переносяться до інтегрованих карток юридичних осіб-правонаступників облікові дані щодо хронології виникнення зобов`язань чи боргу або надміру сплаченої суми.

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції, зокрема, з`ясовано, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 584 «Про реорганізацію Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» Міністерством інфраструктури України видано наказ від 05.09.2013 № 665 «Про реорганізацію Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», відповідно до якого вирішено реорганізувати зазначене підприємство, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, шляхом приєднання до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що розташоване за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 14.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Утім, як з`ясовано судом апеляційної інстанції за наслідками аналізу інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» з 17.09.2013 перебуває в стані припинення, в той же час, запис про державну реєстрацію його припинення, як завершеного факту, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено не було.

Більш того, постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 158 «Про відновлення єдиної системи пошуку та рятування на морі» вирішено скасувати рішення про реорганізацію Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» шляхом його приєднання до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Тобто, правонаступництво позивачем прав та обов`язків Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», яке було запроваджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 584, але фактично не реалізоване стосовно спірних сум переплат підприємства в розмірі 1385336,63 грн., на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції скасоване постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 158.

Наведене, в свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» щодо розглядуваних сум переплат, які заявлено, в тому числі в інтересах Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», яке, як встановлено Одеським апеляційним адміністративним судом, ці вимоги на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції не підтримувало.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Морська пошуково-рятувальна служба» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016 у справі № 815/592/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк