ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року

м. Полтава

Справа № 440/4799/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Пустяк А.В.,

представника відповідача - Євенко Н.Ю.,

третьої особи - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , що є законним представником (опікуном) ОСОБА_3 , до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2019 №№ 0010351305, 0010331305, 0010341305, від 23.09.2019 № 725/16-31-51-10 про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на протиправність спірних рішень з огляду на їх невідповідність вимогам принципу верховенства права. Звертала увагу на те, що податковим органом належним чином не перевірено та не досліджено фактичні обставини справи, в результаті чого передчасно зроблено висновок про наявність у недієздатної ОСОБА_3 податкового обов`язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. За твердженням позивача, у спірних відносинах відсутній дохід як об`єкт оподаткування, а тому оспорювані рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

08.01.2020 судом одержано відзив на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що згідно з наявною у контролюючого органу податковою інформацією ОСОБА_3 отримала у 2015 році дохід внаслідок отримання у подарунок майна вартістю 116000,00 грн, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Однак, позивач податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік до контролюючого органу не подала, податкові зобов`язання самостійно не нарахувала та не сплатила, що слугувало підставою для проведення податкової перевірки та прийняття спірних рішень.

Третя особа письмових пояснень на позов та відзив до суду не надала.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи при вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25.02.2015 у справі №553/100/15-ц ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є її матір`ю.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради від 24.03.2015 №38 опікуну ОСОБА_1 надано дозвіл на підписання від імені недієздатної ОСОБА_3 договору купівлі-продажу всієї належної недієздатній ОСОБА_3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 за умови попереднього дарування недієздатній ОСОБА_3 частини майна за адресою: АДРЕСА_2 не менше, чим вона володіє згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.11.1998.

27.03.2019 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Прядун А.В. посвідчено договір дарування, за змістом якого дарувальник - ОСОБА_4 подарував, а обдаровувана - ОСОБА_3 через законного представника ОСОБА_1 прийняла у дар 1/4 частку квартири номер 133, АДРЕСА_3 .

Того ж дня приватним нотаріусом посвідчено договір купівлі-продажу, за змістом якого продавці: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 передали, а покупці: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 прийняли квартиру номер АДРЕСА_1 .

На підставі наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 11.06.2019 №1615 та відповідно до повідомлення від 11.06.2019 №488 відповідачем у період з 15.07.2019 по 19.07.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 з питань правильності та повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 1.01.2015 по 31.12.2015.

Результати перевірки оформлені актом від 25.07.2019 №901/16-31-13-05-11/ НОМЕР_1 , у якому вказано на порушення ОСОБА_3 вимог:

підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 "в" статті 176 та пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164, пункту 174.3 статті 174 ПК України внаслідок чого занижено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 5800,00 грн;

підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження військового збору за 2015 рік на 1740,00 грн.

15.08.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано податкові повідомлення-рішення:

№0010341305 про застосування до недієздатної ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн;

№0010351305 про збільшення недієздатній ОСОБА_3 суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору загалом у розмірі 2175,00 грн;

№0010331305 про збільшення недієздатній ОСОБА_3 суми грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 7250,00 грн.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржила їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб`єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

В силу положень підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) було визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Відповідно до пункту 174.6 статті 174 ПК України кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

А пунктом 174.3 цієї статті визначено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

За приписами абзацу "в" пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

А відповідно до абзацу першого пункту 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Крім того, як визначено підпунктами 1.1 - 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Таким чином, за загальним правилом платник податку, який отримав у звітному (податковому) періоді дарунок, зобов`язаний у строк до 1 травня наступного за звітним року подати до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи, у якій самостійно визначити суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також сплатити нараховані податкові зобов`язання у строк до 1 серпня року, що настає за звітним.

Разом з цим, у контексті цього спору, суд звертає увагу на такі обставини.

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначені грошові зобов`язання ОСОБА_3 , яка рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25.02.2015 у справі №553/100/15-ц визнана недієздатною.

Згідно з частиною першою статті 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

А відповідно до частини першої статті 40 ЦК України, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25.02.2015 у справі №553/100/15-ц набрало законної сили 10.03.2015, що підтверджено відміткою суду на копії цього рішення /а.с. 25 - зворот/.

Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною визначені статтею 41 ЦК України, відповідно до якої над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом підпункту 37.3.2 пункту 37.3 статті 37 ПК України підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що визнання особи недієздатною є підставою для припинення податкових обов`язків такої особи, зокрема, обов`язків з подання декларацій, а також сплати нею податкових зобов`язань.

Окрім того, врахування у спірних відносинах потребують фактичні обставини отримання недієздатною ОСОБА_3 дарунка у вигляді 1/4 квартири.

Так, опікун ОСОБА_3 суду пояснила, що дарування частки квартири АДРЕСА_5 мало місце з огляду на вимогу органу опіки і піклування, оформлену рішенням виконавчого комітету Ленінської (Подільської) районної у м. Полтаві ради від 24.03.2015 №38 /а.с. 26/ та фактично відбулось з метою реалізації позивачем власної частки квартири АДРЕСА_1 .

Наведені обставини також підтвердив представник третьої особи.

Зокрема, оскільки на момент визнання ОСОБА_3 недієздатною остання була власником частки квартири АДРЕСА_1 , а всі інші власники цієї нерухомості виявили намір продати квартиру, чоловіком рідної сестри ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було подаровано позивачці рівнозначну частку квартири у будинку АДРЕСА_3 з метою забезпечення житлових прав недієздатної особи, адже, як визначено частиною першою статті 68 ЦК України, опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У Рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею /абзац третій пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012/.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)»), серія А, № 30, пункти 48-49; «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), серія А, № 82, пункт 66); « ОСОБА_2 і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), серія А, № 226-А, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

До того ж, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. згадані вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що законодавець, передбачивши механізм захисту майнових та житлових прав недієздатних осіб у статтях 68, 71 ЦК України (заборона укладення іншого правочину, аніж договір дарування) не передбачив, що ПК України накладає на таку особу додаткові зобов`язання на вигодонабувача за договором дарування у вигляді сплати податкових зобов`язань з вартості майна, одержаного від членів родини опікуна, які не є родичами першого ступеню споріднення.

Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що позивач - ОСОБА_3 визнана недієздатною з 10.03.2015, означений вище дохід у вигляді отримання у дарунок 1/4 квартири вартістю 116000,00 грн отриманий нею від близького родича - чоловіка рідної сестри (який діяв від її імені). При цьому у спірних відносинах згадана вище частка майна позивачем отримана з метою реалізації власниками нерухомого майна правомочності з його продажу, враховуючи умову чинного законодавства, що обмежує можливість реалізації нерухомого майна, належного на праві власності недієздатній особі.

У контексті наведеного суд враховує, що означену ситуацію урегульовано шляхом внесення до ПК України Законом України від 23.02.2017 №1910-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування спадщини" змін, відповідно до яких підпункт "а" підпункту 174.2.1 викладено у новій редакції, згідно з якою об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення оподатковуються за нульовою ставкою. Крім того, цим Законом пункт 174.6 статті 174 ПК України викладено у новій редакції, згідно з якою об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Закон №1910-VIII набрав чинності з 25.03.2017, тобто на момент прийняття відповідачем спірних рішень дарунок, одержаний від членів родини першого та другого ступенів споріднення оподатковувався за нульовою ставкою.

Окрім вищевикладеного, суд враховує, що нарахування позивачці грошових зобов`язань у спірних відносинах не відповідає принципу соціальної справедливості (підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 ПК України), адже, як неодноразово зазначалось судом ОСОБА_3 є недієздатною особою, єдиним доходом якої є державна соціальна допомога (пенсія) у розмірі одного прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність, призначена згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю". При цьому, утримання із зазначеної соціальної виплати коштів заборонено в силу положень статті 72 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Внаслідок неврахування відповідачем вищеописаних фактичних обставин справи суд констатує невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Відтак, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.08.2019 №№ 0010351305, 0010331305, 0010341305 належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 в цій частині - задовольнити.

Так само, слід задовольнити позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.09.2019 №725/16-31-51-10 про опис майна у податкову заставу, адже згадане рішення прийняте з метою вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, що виник з огляду на несплату позивачем грошових зобов`язань, визначених зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Судові витрати у справі відсутні, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 15 серпня 2019 року №№ 0010351305, 0010331305, 0010341305 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23 вересня 2019 року №725/16-31-51-10 про опис майна у податкову заставу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 лютого 2020 року.

Головуючий суддя

А.Б. Головко