Номер справи місцевого суду: 521/19603/19

Головуючий у першій інстанції Старіков О. О.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2020 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Журавльов О.Г., за участю секретаря Воронової Є.Р., представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко О.В., представника Одеської митниці Держмитслужби Ковташа Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ткаченко Олександра Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року,

встановив:

З протоколу про адміністративне правопорушення №2516/50000/19 від 12.09.2019 року про порушення митних правил вбачається, що 06.09.2019 року директором ТОВ «ІНВЕСТКОМ - УКРАЇНА» ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС була подана митна декларація №UA500010/2019/024656 (зовнішньоекономічний контракт №2101/DN/2019 від 05.03.2019 року; коносамент №COSU6200492390 від 04.05.2019 року; інвойс №2808-1/DN/2019 від 28.08.2019 року; інвойс №2808-1-2/DN/2019 від 04.09.2019 року), відповідно до якої з Китаю (відправник YIWU YUKEXIANG IMPORT & EXPORT CO., LTD) до України (отримувач ТОВ «ІНВЕСТКОМ-УКРАЇНА») переміщувались товари, проте 12.09.2019 року було виявлено, крім товарів, які були заявлені у митній декларації, було виявлено прибор для загострення ножів у кількості 46 штук; кріплення для прицілу у кількості 390 штук; біноклі у кількості 340 штук; приціли оптичні у кількості 1100 штук; монокуляр оптичний у кількості 240 штук; СОС набор у кількості 280 штук.

За даним фактом співробітниками Одеської митниці ДФС відносно ОСОБА_1 було складено протокол №2516/50000/19 від 12.09.2019 року про порушення митних правил, передбачене ст. 472 МК України.

Також, відповідно до ст. 511 МК України було вилучено наступні товари: прибор для загострення ножів у кількості 46 штук; кріплення для прицілу у кількості 390 штук; біноклі у кількості 340 штук; приціли оптичні у кількості 1100 штук; монокуляр оптичний у кількості 240 штук; СОС набор у кількості 280 штук.

Таким чином, на думку митного органу ОСОБА_1 було порушено процедуру декларування товарів, передбачену ст. 257 МК України, та не було заявлено за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що призвело до порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України.

Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості товару, а саме 108779 гривень 34 копійки на користь держави з конфіскацією товарів.

Конфісковано вилучені, відповідно до протоколу №2516/50000/19 від 12.09.2019 року, речі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської митниці ДФС витрати за зберігання товару з 19.11.2019 року по 16.12.2019 року у сумі 3260 гривень 25 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 гривень 20 копійок.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 через адвоката Ткаченко О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16.12.2019 року скасувати, закрити провадження в справі про порушення митних правил №521/19603/19 у відношенні ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Повернути ОСОБА_1 , або його представнику, вилучений товар для митного оформлення в митному режимі «Реекспорт» і подальшого вивезення його за межі митної території України.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що:

1) ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність у контейнері іншого, ніж задекларованого, товару, який був розміщений у 1250 коробках та викладений на 35 аркушах митної декларації;

2) згідно огляду довіреною особою ОСОБА_1 - ОСОБА_4 40 вибіркових коробок товару, невідповідності та розбіжності в опису товарів встановлено не було, умисел або вина ОСОБА_1 відсутні, що свідчить також про відсутність складу у скоєні інкримінованого йому адміністративного правопорушення;

3) висновки митного органу щодо невідповідності товару, заявленому в митній декларації є неточними, оскільки з акту митного огляду вбачається, що кількість коробок, кількість найменувань товару не перевірялись, опис товару, вага нетто, вага брутто відповідають заявленим даним, тому мала місце лише помилка, яка не тягне за собою застосування санкцій;

4) помилково ввезені товари підлягають поверненню ОСОБА_1 для організації вивезення їх за межи митної території України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко О.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, проте представник Одеської митниці Держмитслужби Ковташ Д.М. заперечував проти її задоволення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи, апеляційний суд дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів адміністративного провадження вбачається, що 06.09.2019 року директором ТОВ «ІНВЕСТКОМ - УКРАЇНА» ОСОБА_1 була подана митна декларація №UA500010/2019/024656 до Одеської митниці ДФС, відповідно до якої з Китаю (відправник YIWU YUKEXIANG IMPORT & EXPORT CO., LTD) до України (отримувач ТОВ «ІНВЕСТКОМ-УКРАЇНА») переміщувались товари.

12.09.2019 року було виявлено крім товарів, які були заявлені у митній декларації, інші товари, а саме: прибор для загострення ножів у кількості 46 штук; кріплення для прицілу у кількості 390 штук; біноклі у кількості 340 штук; приціли оптичні у кількості 1100 штук; монокуляр оптичний у кількості 240 штук; СОС набор у кількості 280 штук.

За даним фактом співробітниками Одеської митниці ДФС відносно ОСОБА_1 було складено протокол №2516/50000/19 від 12.09.2019 року про порушення митних правил, передбачене ст. 472 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Частина 6 статті 264 МК України передбачає, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно з ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття органом доходів та зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» роз`яснено, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Диспозицією ст. 472 МК України встановлено, що відповідальність настає через недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних даних про товар. За диспозицією вказаної статті відповідальність може наступати лише у випадку, коли особі відомі усі необхідні реквізити товару, що підтверджуються відповідними документами, однак особа їх не декларує за встановленою формою.

Отже, основним безпосереднім об`єктом правопорушення за даною нормою закону є встановлений порядок переміщення товарів та ТЗ через митний кордон України, а об`єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність умислу чи необережності, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює, чи може та повинен передбачати обставини і характер незаконного недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Так, підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація.

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, висновком експерта, іншими документами, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил.

Статтею 508 МК України передбачено те, що з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення справи, у справі про порушення митних правил проводяться процесуальні дії до яких, зокрема, належать складання протоколу про порушення митних правил, опитування осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб, витребування документів.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що крім протоколу про порушення митних правил, який складено посадовою особою митниці, в даній справі взагалі немає жодного доказу, який би підтверджував вину ОСОБА_1 у вчиненні ним порушення митних правил.

Всупереч висновків суду першої інстанції, факт надання доручення ОСОБА_1 на проведення ОСОБА_4 фізичного огляду перед початком декларування товарів, не може стверджувати про те, що ОСОБА_1 до початку декларування був обізнаний, що фактична наявність в контейнері товару не повній мірі відповідає відомостям, які зазначені в товаросупровідних документах.

Відповідно до ст. 266 МК України проведення фізичного огляду є не обов`язок, а право декларанта. Обсяг проведення фізичного огляду діючим законодавством також не визначений.

З матеріалів провадження вбачається, що фізичний огляд товарів, що перебували у контейнері №OOLU9080581 довіреною особою декларанта - ОСОБА_4 проводився з розпакування та огляду вибірково 40 коробок з наявних 1250 коробок, фактів невідповідності найменувань та кількості товарів відомостям, зазначеним в товаросупровідних документах, встановлено не було.

Про результати проведення фізичного огляду ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_1 , який і подав митну декларацію, будучи впевнений в тому, що найменування та кількість товару відповідає заявленим даним в товаросупровідних документах.

Таким чином, докази того, що ОСОБА_1 здійснив умисні дії, направлені на недекларування товарів, матеріали справи не містять.

Судом не враховано, що ОСОБА_1 , як декларант діяв виключно в рамках своїх повноважень, визначених чинним законодавством, яке регулює порядок декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України і жодне правопорушення ним вчинено не було.

Доказів, що на момент подачі декларації декларант знав, що вантаж, який знаходився в контейнері, не відповідає товаросупровідним документам не ґрунтується на доказах, а є лише припущенням.

Також матеріали адміністративного провадження не мають доказів, що ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачав її шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усi сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи вбачається, що переміщення товарів здійснювалось в рамках зовнішньоекономічного контракту від 21.01.2019 року №2101/DN/2019, укладеного ТОВ «ІНВЕСТКОМ-УКРАЇНА» з компанією «DANON LP» (далі - Контракт).

Пунктами 1.1, 1.2 Контракту передбачено, що постачальник товару бере на себе зобов`язання поставити товар номенклатура, кількість та ціна якого, визначена згідно з інвойсів на кожну партію. Номенклатура товару повинна відповідати інвойсу на поставку.

ТОВ «ІНВЕСТКОМ-УКРАЇНА» попередньо замовило в компанії «DANON LP» товар, отримало інвойси від 28.08.2019 №2808-1/DN2019, від 04.09.2019, №2808-1-2/DN2019 та інші товаросупровідні документи, які разом з митною декларацією №UA500010/2019/024656 було подано до Одеської митниці ДФС.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 МК України та п. 2.1 «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 №653 для здійснення митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного оформлення митну декларацію, рахунок або інший документ, який визначає вартість товару (інвойс).

В графі 31 митної декларації №UA500010/2019/024656, яка разом з документами подавалась у електронному вигляді, зазначено кількість товару з посиланням саме на інвойси: див. «електронний інвойс».

Згідно з «Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, у разі поміщення товарів у митний режим імпорту в графі 31 митної декларації зазначаються відомості про найменування та кількість товару згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару, тобто згідно з інвойсом.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав законних підстав для зазначення найменувань та кількості товарів в графі 31 митної декларації інших, ніж найменування та кількість яких зазначено в інвойсі, по-друге, він не міг знати про те, що відправником буде порушено пункти 1.1, 1.2 Контракту про зобов`язання щодо відповідності номенклатури товару відомостям, зазначеним у інвойсі.

На підставі зазначеного, ТОВ «ІНВЕСТКОМ-УКРАЇНА» замовляло товар продавцю лише той та в такій кількості, як це вказано в інвойсі, це підтверджується листом - замовлення. ОСОБА_1 не був присутній при завантаженні контейнеру і не знав, та й не міг знати про те, що кількість біноклів не відповідає кількості вказаній в інвойсі, а деякі товари взагалі в інвойсі не значаться.

Враховуючи наведене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил.

Відповідно до акту митного огляду в ході митного огляду митницею відкрито та перевірено не весь товар, а лише 250 коробок (пункт 8.2 акту митного огляду). Згідно з п.п. 8.3.1, 8.3.2, 8.3.3. акту митного огляду кількість коробок (місць товару) митницею не перевірялась, кількість товару (кожного найменування) - не перевірялась. Опис товару - відповідає заявленим даним, маркування - відповідає заявленим даним, вага брутто - відповідає заявленим даним, вага нетто - відповідає заявленим даним.

Тобто, висновки митниці щодо невідповідності в контейнері товарів заявленим в митній декларації досліджено не в повній мірі і такі висновки є не точними.

Крім того, викладені в акті митного огляду дані свідчать про те, що вага нетто та брутто - відповідають заявленим даним. При цьому виявлено не задекларовані товари вагою 1193 кг (п.8.3.4 акту митного огляду). Вказане свідчить про те, що вага інших товарів, які не оглядалися митницею, є фактично меншою саме на 1193 кг, ніж заявлено в митній декларації.

Статтями 268 та 460 МК України визначено, що допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Матеріали справи не містять відомостей та доказів того, що недекларування товарів призвело до не правомірного звільнення від сплати митних платежів, або зменшення їх розміру.

Враховуючи встановлене, незаявлення ОСОБА_1 частини товарів в митну декларацію є допущенням помилки, яка не тягне за собою застосування санкцій.

Також, вказане підтверджується листами компаній «YIWU YUKEXIANG IMPORT & EXPORT CO.LTD» та «DANON LP», наданих до суду апеляційної інстанції, що біноклі у кількості 340 штук, прибори для загострення ножів - 46 шт, приціли оптичні - 1100 шт., кріплення для прицілу - 390 шт., монокуляри - 240 шт, SOS - набори - 280 шт, було помилково завантажено в контейнер № OOLU9080581 для відправлення на митну територію України з вини менеджера компанії «YIWU YUKEXIANG IMPORT & EXPORT CO.LTD» та ввезені на митну територію України помилково і підлягають поверненню відправнику.

Відповідно до ст. 190 МК України товари можуть вважатися помилково ввезеними на митну територію України, якщо митний орган переконається в тому, що ввезення цих товарів не є результатом умисних дій. Помилкове ввезення товарів не може вважатися порушенням митних правил.

Матеріалами справи не доведено те, що помилкове ввезення таких товарів є результатом умисних дій ОСОБА_1 , відсутні докази наявності взагалі суб`єктивної сторони правопорушення.

Отже, посилання митного органу ґрунтуються лише на припущеннях, без підтвердження належними доказами.

Частинами 1, 2 статті 196 МК України встановлено, що не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, що переміщуються з порушенням вимог Митного кодексу України та інших законів України і такі товари повинні бути вивезені.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 190 МК України помилково ввезені на митну територію України товари вивозяться за межі цієї території на підставі товаросупровідних документів, якщо такі товари не пропущені на митну територію України. Помилково ввезені на митну територію України товари, які були пропущені на митну територію України і які зберігають статус іноземних товарів, вивозяться за межі цієї території у митному режимі реекспорту на підставі товаросупровідних документів, згідно з якими ці товари були ввезені.

Одним із видів митних режимів, які встановлені ст. 70 МК України є реекспорт товарів.

Статтею 85 МК України визначено, що реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 6. ч. 1 ст. 86 МК України митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які визнані помилково ввезеними на митну територію України.

Таким чином, оскільки матеріалами справи не доведено навмисність дій ОСОБА_1 на вчинення порушення митних правил, цей факт повинен вважатися допущенням помилки в митній декларації і товари, відповідно до ст. 190 МК України повинні вважатися, як помилково ввезеними.

Статтею 531 МК України встановлено, що відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Частиною 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 МК України, допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 1 ст. 460 МК України, допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Оскільки митним органом не надано доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_1 та доказів на підтвердження того, що він діяв протиправно, для уникнення декларування товарів, сплати митних платежів, вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення митним органом не доведена, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, тому оскаржувана постанова суду першої інстанції щодо притягнення ОСОБА_1 за ст. 472 МК України підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Повернути ОСОБА_1 , або його представнику, вилучений протоколом про порушення митних правил №2516/50000/19 від 12.09.2019 року товар для митного оформлення в митному режимі «Реекспорт» і подальшого вивезення його за межі митної території України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 280, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Ткаченко Олександра Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16.12.2019 року, якою ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України скасувати.

Закрити провадження в справі про порушення митних правил №521/19603/19 у відношенні ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Повернути ОСОБА_1 , або його представнику, вилучений протоколом про порушення митних правил №2516/50000/19 від 12.09.2019 року товар для митного оформлення в митному режимі «Реекспорт» і подальшого вивезення його за межі митної території України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеськогоапеляційного суду О.Г.Журавльов