Провадження № 22-ц/801/191/2020

Категорія: 5

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року

Справа № 128/1701/13-ц

м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючої : Марчук B.C.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.

секретар : Константинов А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 128/1701/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс», Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.», Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції, Приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецької Олени Юріївни та ОСОБА_2 , про визнання недійсними акту уцінки, протоколу результатів проведених прилюдних торгів та акту державного виконавця про проведені прилюдні торги, свідоцтва тлумачення правочинів, договору та визнання права власності на житлове приміщення, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Воронцової Ольги Валентинівни, на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року,ухвалене під головуванням судді Саєнко О.Б., дата складання повного тексту рішення невідома, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулась у Вінницький районний суд Вінницької області із первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» про визнання права власності на житлову квартиру.

Позивачем та її представниками неодноразово подавалися заяви про збільшення позовних вимог, про зміну підстав позову, про зміну предмета позову. З урахуванням заяви представників позивача- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зміну підстави та збільшення позовних вимог від 01.12.2017 року позовні вимоги та їх підстави полягають у наступному.

ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» є юридичною особою, основним видом діяльності якого є будівництво об`єктів житла. Джерела фінансування Товариством будівництва об`єктів житла є: кошти, кредитні ресурси, кошти замовників будівництва, інвесторів через фонд фінансування будівництва (ФФБ) та інші джерела фінансування.

Товариство уклало з Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» Типову інвестиційну угоду №1 від 14.02.2005 року про будівництво житла і договір від 05.10.2006 року делегування функції замовника по будівництву 2-х АДРЕСА_1 квартирних житлових будинків по АДРЕСА_2 .

На виконання умов Договору Товариство здійснювало будівництво 30-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 з жовтня 2006 року по січень 2008 року.

23.01.2007 року між Товариством та Фондом укладений договір внесення змін до Типової інвестиційної угоди №1 від 14.02.2005 року про будівництво житла, щодо фінансування Фондом лише 20 квартир Об`єкту, а 10 квартир Об`єкту - з інших джерел, в т.ч. за рахунок Товариства ( далі- Зміни №2 від 23.01.07р.)

Позивач вказував, що у Товариства власних коштів для будівництва зазначених 10 квартир не було. Право на залучення коштів для фінансування будівництва, згідно закону, має фінансова установа з відповідною ліцензією (ст.4 ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»). Товариство не являлось такою фінансовою установою.

У зв`язку з відсутністю у Товариства власних коштів, воно, для виконання зобов`язання згідно Зміни №2 від 23.01.07р., за дорученням третіх осіб та за їх рахунок, здійснювало будівництво житла.

З метою придбання двокімнатної квартири в 30-ти квартирному житловому будинку, який будувався по АДРЕСА_2 , між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» було укладено попередній договір комісії від 04.12.2007 року, згідно умов якого, сторони зобов`язалися у майбутньому, не пізніше 60 календарних днів з дня отримання ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_3 , укласти договір купівлі-продажу цієї квартири, на умовах, визначених в попередньому договорі, а ОСОБА_1 зобов`язалася виплатити іншій стороні вартість предмета Договору в розмірі 185000,00 грн. в строк до 01.04.2008 року.

Позивач, на виконання попереднього договору комісії від 04.12.2007 року, перерахувала на розрахунковий рахунок Відповідача-1 - ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» в безготівковій формі 25000 грн. згідно квитанції № 12416 від 26.12.2007 року, 30000 грн. згідно квитанції № 9265 від 23.01.2008 року та 130000 грн., згідно квитанції № 1 від 15.03.2008 року, а всього 185000 грн., тобто повну вартість квартири АДРЕСА_3 . Тим самим, позивач виконала всі істотні умови попереднього договору.

З огляду на вказане, позивач вважає, що доручення позивача полягало у створені Товариством квартири для позивача за рахунок позивача. Товариство за кошти позивача, за його дорученням здійснювало дії ( будівництво квартири), її реєстрацію та в подальшому передало замовнику (позивачу) у власність за актом приймання передачі від 15.08.2008 року спірну квартиру, що свідчить про виконання умов попереднього договору комісії.

Отже позивач вважає, що між позивачем та товариством склалися договірні правовідносини, які за своєю правовою природою регламентуються положеннями ст.1011,1018 ЦК України, а саме: між сторонами був укладений попередній договір комісії, а не попередній договір купівлі-продажу, оскільки позивач оплачувала створення квартири до її появи, а тому така квартира не може бути предметом договору купівлі-продажу. При цьому, товариство мало право здійснювати будівельні роботи, але не мало права залучати фінанси третіх осіб на будівництво, а позивач мала кошти на будівництво житла, проте не мала можливості його здійснити. Тим самим, сторони обрали такий, незаборонений законом шлях будівництва товариством квартири для позивача за рахунок останньої.

Ще позивач вказував, що у період з серпня 2008 року по грудень 2012 року неодноразово звертався до керівництва Товариства з проханням завершити виконання вище вказаного договору шляхом перереєстрації право власності квартири АДРЕСА_3 на позивача, однак, у зв`язку з тим, що керівництво Товариства, за цей період, часто змінювалось та не виконувало взятих на себе договірних зобов`язань, перереєстрації не відбулося. Позивачка, вже будучи багатодітною матір`ю, перенісши дві операції, була позбавлена можливості зареєструвати на себе квартиру АДРЕСА_3 , шляхом оформлення договору купівлі-продажу.

27.12.2012 року, внаслідок ухилення директора товариства ОСОБА_6 від укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 звернулась до Немирівського районного суду Вінницької області із позовом до Відповідача 1 (ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс») про зобов`язання Товариства оформити відповідний договір купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_3 згідно умов попереднього договору комісії.

24.04.2013 року вона звернулась до Вінницького районного суду із позовною заявою до цього ж Товариства про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Крім того, позивачка зазначає, що на виконанні у Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ перебували виконавчі документи про стягнення боргів з Відповідача 1 – ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс».

Оскільки право власності на квартиру АДРЕСА_3 , після її передачі позивачу у власність за Актом прийому-передачі від 15.08.2012 року, Товариством не було перереєстроване на позивача з вини Товариства, головний державний виконавець Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ (далі - державний виконавець), виконуючи рішення судів щодо примусового стягнення з Товариства заборгованість на користь третіх осіб, помилково виявив дану квартиру АДРЕСА_3 , як майно, належне Товариству.

25.03.2013 року Відповідачем 4 - Приватним підприємством «НИВА-В.Ш.», на виконання умов договору №0213014 від 08.02.2013 року, укладеного між з Відповідачем 2 - Ленінським ВДВС Вінницького МУЮ та Відповідачем 4, про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, була реалізована спірна квартира АДРЕСА_3 на прилюдних торгах за 248000 гривень. Новим власником спірної квартири став ОСОБА_2 . Дане право власності за ОСОБА_2 посвідчила приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Білозарецька О.Ю. – Відповідач 5, на підставі акту державного виконавця про проведені прилюдні торги у Свідоцтві від першого квітня 2013 року, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №363.

Зазначені прилюдні торги, на думку позивача, були проведені з істотними порушеннями вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна в редакції, що діяла станом на час їх організації та проведення – на час 24.12.2012 року; Інструкції про проведення виконавчих дій. А саме:

пунктів 2.6,3.1.,3.2, 3.5,3.9,4.6,6.1 цього Положення, що виразилося у порушеннях: строків проведення повторних прилюдних торгів; публікування інформації про нерухоме майно, що реалізується; розміру винагороди за проведення прилюдних торгів; визначення початкової вартості спірної квартири; щодо оформлення результатів прилюдних торгів (протоколу). А також порушення Ленінським ВДВС Вінницького МУЮ п.5.36 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 за N 2274/5, щодо складання акту уцінки від 05.06.2013 року, який, як вважає позивачка, створений безпідставно.

Зазначені порушення є підставою для визнання результатів торгів недійсними.

Виходячи з викладеного, позивачка просила суд :

1) визнати недійсними:

- акт уцінки від 05.03.2013 року, складений головним державним виконавцем Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ Медяним Віктором Григоровичем;

- результати проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна- житлової квартири АДРЕСА_4 та протокол №0213014-1, затверджений 25.03.2013 року директором філії 021111 «Нива-В.Ш» Юхименко В.Г.;

-акт державного виконавця про проведені прилюдні торги, затверджений начальником

Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ Горобчуком В.Ю. 28.03.2013р.;

-свідоцтво, видане приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецькою О.Ю., зареєстроване в реєстрі за №363 від 01.04.2013р., на підставі якого Реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області 04.04.2013р. видане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер1403824;

2) здійснити тлумачення змісту правочинів (дій) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» у вигляді будівництва житла для ОСОБА_1 за кошти ОСОБА_1 та передачі квартири АДРЕСА_4 у власність ОСОБА_1 за Актом прийому-передачі квартири № 20 від 15.08.2008 року;

3) здійснити тлумачення змісту правочинів (дій) ОСОБА_1 по внесенню коштів в розмірі 185000 гривень на рахунок Товариства з обмеженою Відповідальністю «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» для здійснення будівельних робіт та прийому ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 у власність за Актом прийому-передачі квартири № 20 від 15.08.2008 року;

4) здійснити тлумачення умов попереднього договору від 4 грудня 2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою Відповідальністю «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» та ОСОБА_1 , як договору, виконаного з врахуванням положень глави 69 ЦК України;

5) визнати за ОСОБА_1 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_4 в порядку ст. ст. 1011, 1018 ЦК України.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Не погодившись з даним рішенням, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції, розглянувши даний спір, дійшов помилкового висновку, що позивач підтверджує своє право власності на спірну квартиру Актом прийому-передачі спірної квартири від 15.08.2008 року, який не є правовстановлюючим документом, оскільки право власності позивача на спірну квартиру випливає з положень ст.ст. 1011, 1018 ЦК України, а не за вказаним Актом. Позивач зазначив, що судом першої інстанції не досліджено та не взято до уваги факти, що мали істотне значення для справи, зокрема: попередній договір від 04.12.2007 року укладений між позивачем та ТОВ «ВР МЖК», який на момент ухвалення оскаржуваного рішення не оскаржувався та судом не скасований; факт отримання ТОВ «ВР МЖК» від позивача коштів у розмірі 185000 грн. на виконання умов попереднього договору від 04.12.2007 року; факт укладення позивачем договорів з постачальником комунальних послуг з дозволу ТОВ «ВР МЖК» після передачі спірної квартири Актом прийому-передачі від 15.08.2008 року; факт володіння та користування позивачем спірною квартирою з 15.08.2008 року; сплату комунальних послуг; здійснення ремонту; лист директора ТОВ «ВР МЖК» від 25.10.2011 року державному виконавцю про те, що квартира АДРЕСА_3 не перебуває на балансі ТОВ «ВР МЖК», а об`єкт в селі Агрономічне введений в експлуатацію та переданий власникам. Скаржник також вказує, що висновок суду першої інстанції, про те, що предметом договору комісії є лише вчинення комісіонером угоди з третьою особою, а сам комісіонер не може виконати предмету угоди, спростовується висновками ВГС України, викладеними у постанові №2/99 від 24.05.2007 року. Крім того, скаржник зазначає, що: суд першої інстанції 02.05.2018 року, в порушення положення ч.3 ст.211 ЦПК України, розглянув справу у відкритому судовому засіданні в залі суду без участі учасників справи та за відсутності їх клопотань; неправомірно позбавив учасників справи права на реалізацію їх процесуальних прав щодо дослідження доказів, дебатів тощо; порушив вимоги ст.ст. 178, 179 ЦПК України щодо прийняття відзиву на позовну заяву, встановлення строку для надання відповідь на відзив, що позбавило позивача надати відповідь на відзив; в порушення вимог ст.58, 62ЦПК України, суд допустив до справи представника відповідача за відсутності у нього повноважень; що суд не розглянув заяву про відвід секретаря судового засідання, чим порушив вимоги ч.1 ст. 38, 40 ЦПК України; суд не розглянув зауваження щодо неповноти та неправильності запису відомостей у журналі та протоколі судових засідань; безпідставно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про залишення відзивів відповідача без розгляду, відмови про виклик директора ТОВ «ВР МЖК» Дмитренка С.М. в якості свідка.

З урахуванням зазначеного, просив суд рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.05.2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Від адвоката Болманенка О.О. , який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник просить апеляційну скаргу адвоката Воронцової О.В. залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області – без змін..

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно частин першої – п`ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним правовим вимогам, з огляду на наступне.

В ході розгляду справи встановлено, що 04.12.2007 року між ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» (Сторона 1) та ОСОБА_7 (Сторона 2) було укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов`язуються у майбутньому, не пізніше 60 календарних днів з дня отримання Стороною 1 правовстановлюючого документа (свідоцтва про право власності), який буде посвідчувати право власності Сторони 1 на квартиру, та державної реєстрації цього права власності, укласти договір купівлі-продажу квартири (основний договір) на умовах, визначених цим договором. Істотні умови: продавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс», покупець – ОСОБА_1 ; об`єкт продажу - квартира АДРЕСА_5 загальною площею 62,67 кв.м. Повна ціна продажу об`єкту 185000 грн. ( т.1а/с.6).

На підтвердження сплати внесків за квартиру АДРЕСА_3 позивачем надано ксерокопії квитанції № 12416 від 26.12.2007 року про сплату 25000 грн., ксерокопії квитанції № 9265 від 23.01.2008 року про сплату 30000 гривень, ксерокопії квитанції № 1 від 15.03.2008 року про сплату 130000 грн. (т.1 а.с.7).

Позивач стверджує, що на виконання умов попереднього договору комісії від 04.12.2007 року прийняла від ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» квартиру АДРЕСА_3 , про що було складено Акт прийому-передачу квартири № 20 від 15.08.2008 року (т.1 а.с.8), а тому фактично набула дану квартиру у власність.

Згідно копії реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданого КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (т.2 а/с113, 161), квартира АДРЕСА_4 , зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» на підставі свідоцтва про право власності № 29 від 23.08.2008 р., виданого виконавчим комітетом Агрономічної сільської ради на підставі рішення № 98 від 24 квітня 2008 р., та записано в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 21 (т.2 а\с160).

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.06.2011 року, винесеної заступником начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Бабійчуком С.Л., при примусовому виконанні наказу № 2/31-10, виданого 02.07.2010 року Господарським судом Вінницької області, про стягнення з ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» на користь ФОП ОСОБА_8 коштів в сумі 44373 грн., накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 та належить боржнику ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс», та заборонено відчужувати будь-яке майно, яке належить боржнику (т.2 а/с 145).

Згідно з актами державного виконавця від 01.08.2012 року та від 30.08.2012 року, з виходом за адресою: АДРЕСА_6 , для перевірки майнового стану боржника, двері квартири ніхто не відчинив (т.2 а\с 149, 150). У зв`язку, з цим головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Головного управління юстиції у Вінницькій області до Вінницького районного суду Вінницької області, було подано подання про примусове проникнення до житла (т.2 а\с151-152), на підставі якого Вінницьким районним судом Вінницької області винесено ухвалу від 17.09.2012 року та надано дозвіл державному виконавцю Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_4 , з метою її огляду, опису та перевірки майнового стану боржника ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» (т.2 а/с153).

Актом державного виконавцями від 04.10.2012 року встановлено, що в квартиру АДРЕСА_4 , було здійснено проникнення шляхом розбиття нижньої скляної частини балконних дверей (т.2 а/с163) та було здійснено опис і арешт майна, яке знаходилося всередині даної квартири, що підтверджується відповідним актом (т.2 а\с 165-168). Під час здійснення таких дій були залучені працівники міліції (т.2 а\с169, 170).

Згідно договору № 0213014 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 08.02.2013 року, укладеного між Ленінським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції та Філією 02 Приватного підприємства «НИВА-ВШ.», на прилюдні торги було передано арештоване нерухоме майно : квартиру АДРЕСА_7 , яке є власністю ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс»; стартова (початкова) ціна становить 309640,00 грн. (ціна визначена незалежним оцінювачем СПД ОСОБА_9 у звіті № 354/12 про незалежну оцінку ринкової вартості майна від 19 грудня 2012 року) (т.2 а/с181-182).

Відповідачем ОСОБА_2 25 березня 2013 року на прилюдних торгах по реалізації арештованого нерухомого майна, що є власністю юридичної особи ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс», було придбано квартиру АДРЕСА_7 , що підтверджується відповідним протоколом № 0213014-1 про проведення прилюдних торгів, свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецькою О.Ю., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а/с 35, 36, 141, 142, 143; т.2 а\с178). Вказані обставини також підтверджуються актом державного виконавця про проведені прилюдні торги від 28.03.2013 року (т.2 а/с 176-177) та актом № 0213014-1 про виконання робіт (послуг) від 29.03.2013 року (т.2 а/с174).

Звертаючись із позовом до суду позивачка просила визнати за нею право власності на вказану житлову квартиру в порядку ст.ст.1011,1018 ЦК України, тобто, за попереднім договором комісії.

При цьому, як уже було зазначено, вона посилається на попередній договір, укладений між нею та між ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» 04.12.2007 року; на обставини щодо сплати нею, на виконання умов договору, повної вартості квартири у розмірі 185000 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» в безготівковій формі та на те, що на виконання умов попереднього договору комісії від 04.12.2007 року позивач прийняла від ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» квартиру АДРЕСА_3 , про що було складено Акт прийому-передачу квартири № 20 від 15.08.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Проаналізувавши наданий позивачем договір від 04.12.2007 року, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс», суд дійшов до висновку, з яким повністю погоджується колегія суддів Вінницького апеляційного суду, про те, що даний договір є не попереднім договором комісії, як вважає позивач, а по своїй суті, є попереднім договором купівлі-продажу, шо вбачається з самого договору , а саме: п.п.1,2,3,4,6 де мова йде про основний договір купівлі-продажу.

Так, ст.655 ЦК України говорить, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Натомість у ст.1011 ЦК України говориться, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії за своєю юридичною природою є договором про надання послуг: комісіонер надає комітенту послугу, здійснюючи певні дії в інтересах останнього.

Тому, щоб в майбутньому не виникло питання про те, чи є укладений договір договором комісії, важливо правильно сформулювати предмет договору та передбачити в його тексті всі необхідні для цього виду договору умови.

Предметом договору комісії виступає вчинення комісіонером угоди (угод) з третьою особою. Предметом договору комісії є діяльність комісіонера, тобто надається ним посередницька послуга, спрямована на укладення угоди, а не сама угода як результат діяльності комісіонера.

Найчастіше договір комісії укладається з метою доручити комітенту продати або купити певну майно. У таких договорах обов`язково слід вказувати, яке саме майно підлягає придбання і за якою ціною (ч.3 ст.1012 ЦК України). Інакше є загроза того, що на вимогу однієї із сторін такий договір згодом буде визнаний неукладеним.

Договір комісії повинен передбачати виплату комісіонеру плати за його послуги, встановлювати її розмір і порядок виплати (ч.1 ст.1013 ЦК України). Навіть якщо в договорі комісії не буде передбачено обов`язок комітента виплатити комісіонеру плату за надані їм послуги, комісіонер має право на таку плату. У разі пред`явлення їм відповідної вимоги розмір плати буде визначатися виходячи зі звичайних цін за такі послуги (ч.3 ст.1013 ЦК України).

З вказаних правових норм та змісту попереднього договору від 04.12.2007 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс», витікає, що позивачка неправильно тлумачить правові норми щодо договору комісії та безпідставно вважає вказаний попередній договір попереднім договором комісії.

Крім того, акт прийому-передачу квартири позивачці, сам по собі, без належно оформленого права власності на неї, як на предмет нерухомого майна, не є підставою вважати таке майно власністю.

За нормою ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших.

Ч.1 ст. 317 ЦК України говорить, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За нормою ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За правилами ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно вказують норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який діяв з 2004 року.

На виконання вимог вказаного Закону і був виписаний попередній договір від 04.12.2007 року, укладений між позивачкою та ТОВ ««Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс», а саме п.2, у якому, в тому числі, зазначено, що вказана вище квартира буде набута у власність Стороною 1 ( ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс») у майбутньому внаслідок повного завершення будівництва житлового будинку, у якому розташована квартира, прийняття його до експлуатації , оформлення права власності Стороною один та його державної реєстрації.(т.1 а\с6).

І на а/с 160 т.2 міститься свідоцтво №29 від 23.05.2008 року на квартиру АДРЕСА_4 , де вказано, що дана квартира дійсно належить ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс», а на а\с161 т.2 знаходиться Реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, відповідно до якого речове право на вказану квартиру за ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» зареєстроване та записане в реєстрову книгу за №3 за реєстровим номером 21 від 18.06.2008 року.

Далі, за умовами попереднього договору купівлі-продажу від 04.12.2007 року, а саме його п.1, Сторони зобов`язувалися у майбутньому, не пізніше 60 календарних днів з дня отримання Стороною 1 правовстановлюючого документа (свідоцтва про право власності), який буде посвідчувати право власності Сторони 1 на квартиру та державної реєстрації цього права власності, укласти договір купівлі-продажу квартири (основний договір).

З огляду на вказаний пункт попереднього договору станом на 15.08.2008 року позивачка – ОСОБА_1 мала би вимагати виконання його умов щодо укладення договору купівлі-продажу квартири, натомість 15.08.2008 року вона погодилася на підписання Акту прийому-передачі квартири і цим обмежилася ( а/с8 т.1).

Заявляючи вимогу про визнання права власності за позивачкою на вищевказану квартиру, вона мала б довести своє право власності на неї, чого не було зроблено.

Стаття 392 ЦК України вказує на те, що саме власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як видно з вищевказаних Свідоцтва Реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна (т.2 а\с160, 161), станом на 18.06.2008 року право власності на квартиру було зареєстроване за ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс».

За ним воно було зареєстроване і станом на 20.07.2012 року, про що свідчить відповідь начальника КП «ВООБТІ» головному державному виконавцю Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ Медяному В.Г. за №1780/2/01-7/12 від 20.07.2012 року на а/с148 т.2. Тобто, на час винесення Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження заступником начальника Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ Бабійчука С.Л. від 21.06.2011 року ( т.2 а\с 145).

Отже, підстави для задоволення позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру дійсно відсутні.

Крім того, з вказаної Постанови та подання про примусове проникнення до житла – спірної квартири, Ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 17.05.2012 року про надання дозволу на примусове проникнення до квартири, видно, що на примусовому виконанні перебували виконавчі документи на суму 1125471,63 грн., боржником по них було ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» ( а/с145, 151, 153 т.2).

З огляду на вказані обставини про наявність заборгованості у ТОВ «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс» та того, що спірна квартира була власністю боржника, державний виконавець Медяний В.Г. правомірно реалізував її з прилюдних торгів ОСОБА_2 .

Як правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, у правових позиціях Верховного Суду України ( зокрема, в постанові від 22 лютого 2017 року у справі N 6-2677цс16) вказано, що при вирішенні справ про визнання прилюдних торгів недійсними, судам під час розгляду таких справ необхідно встановлювати такі факти: чи мало місце порушення Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки обставинами справи встановлено, що на момент реалізації квартири на прилюдних торгах, остання належала Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс», будь-яких законних прав на вказану квартиру позивач не мала, тому під час проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири 25.03.2013 року будь-яких порушень прав і законних інтересів позивача, яка оспорює результати цих торгів та відповідні документи , не було і не могло бути. Такі висновки суду грунтуються на досліджених доказах і повністю відповідають встановленим обставинам справи, тому Вінницький апеляційний суд їх вважає правильними та обгрунтованими, як і висновок про безпідставність позовних вимог про визнання недійсними : акту державного виконавця про проведені прилюдні торги, затверджений начальником Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ Горобчуком В.Ю. 28.03.2013р.; свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецькою О.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №363 від 01.04.2013р., на підставі якого Реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області 04.04.2013р. видане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер1403824.

Колегія суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції щодо того, що оскільки, за змістом ч.1 ст.215 ЦК, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених тимчасовим положенням. Що стосується порушень вимог згідно до Закону України « Про виконавче провадження», допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених цим законом, щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим законом. Тобто дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Щодо позовних вимог позивача про тлумачення змісту правочинів ( дій), то з огляду на норми ст. 213 ЦК України, на які посилався суд першої інстанції у своєму рішенні та на те, що вони всі зводяться до попереднього договору, укладеного 04.12.2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ ««Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс», який визнано судом, як попередній договір купівлі-продажу, додаткового тлумачення всі заявлені дії не потребують, а заявлені вимоги дійсно до задоволення не підлягають.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержання норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та тлумачення певних норм права на користь позивачки, що не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. Зазначені в апеляційній скарзі процесуальні порушення теж не впливають на законність рішення суду, з огляду на норми ч.3 ст. 376 ЦПК України.

З огляду на викладене та в силу ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу, як безпідставну, необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Воронцової Ольги Валентинівни залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 травня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча суддя: В.С. Марчук

Судді : М.В. Матківська

В .В. Сопрун