ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3460/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєда І.М., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Конох Я.В., довіреність № 16 від 25.03.2019 р., представник;

від відповідача-1: Дорогін К.Ю., довіреність №2888 від 09.12.2019 р., адвокат;

від відповідача-1: Семенова О.П., довіреність №2816 від 09.12.2019 р., адвокат;

від відповідача-2: Керенцева С.В., виписка з ЄДР юр. осіб та ФОП та громадських формувань б/н від 04.10.2018 р., керівник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019, ухвалене суддею Васильєвим О.Ю., повний текст якого складений 20.11.2019, у справі №904/3460/19

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", виробничий структурний підрозділ "Дніпровське територіальне управління", м. Дніпро

відповідача-2: Міського комунального закладу культури "Дніпровської дитячої музичної школи №13", м. Дніпро

про визнання недійсним з моменту укладення додаткового договору

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Позивач, Орендодавець) з позовом до АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", виробничий структурний підрозділ "Дніпровське територіальне управління" (далі - Відповідач-1, АТ "Українська залізниця") та Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа №13" (далі - Відповідач-2, Орендар) про визнання недійсним з моменту укладення додаткового договору від 18.03.2016 до договору оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.2009, укладеного між ПАТ "Українська залізниця" та МКЗК "Дніпропетровська дитяча музична школа №13".

Позовна заява обґрунтована неправомірністю оспорюваної додаткової угоди, як укладеної без участі Орендодавця за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3481-ОД від 07.07.2009 та без достатньої правової підстави, оскільки ПАТ "Українська залізниця" на момент укладення додаткової угоди не набуло права власності на передане в оренду майно; порядок передачі майна в оренду відповідно до Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" не розроблено, тоді як наказом №071 від 10.02.2016 "Про деякі питання щодо майна ПАТ "Укрзалізниця" було заборонено, зокрема, вчиняти дії щодо передачі в оренду майна, внесеного до статутного капіталу Товариства, та майна, набутого ним під час господарської діяльності, до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Правовими підставами позову є статті 203, 215, 236, 651, 653, 761 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 5, 10 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 у справі №904/3460/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано додатковий договір від 18.03.16 до договору оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.2009, укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Міським комунальним закладом культури "Дніпропетровською дитячою музичною школою №13" недійсним з моменту укладення.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", виробничий підрозділ "Дніпровське територіальне управління" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, фактичним обставинам та матеріалам справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що встановивши в оскаржуваному судовому рішенні спеціальний характер норм Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" відносно норм Цивільного кодексу України, суд першої інстанції не здійснив змістовного аналізу абзацу 2 частини 2 статті 5 наведеного профільного Закону.

Вважає, що з моменту складання передавального акта від 18.08.2015 та/або акта оцінки майна залізничного транспорту, що підтверджують виникнення та перехід прав на майно, внесене до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", та державної реєстрації зазначеної юридичної особи (21.10.2015) Товариство набуло право власності на нерухоме майно, нежитлове вбудоване приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Семафорна, 42 на 3-4 поверсі(ах), що є об`єктом оренди за договором оренди №12/02-3481-ОД.

З моменту створення ПАТ "Українська залізниця" даний договір оренди припинив свою дію для РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, відтак, помилковим є висновок суду про те, що право власності на передане до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" майно виникло у останнього лише з моменту державної реєстрації такого права, тобто з 07.06.2017.

Оскільки з моменту заміни власника майна на ПАТ "Українська залізниця" Позивач втратив статус орендодавця за вказаним договором та втратив право претендувати на отримання орендної плати, то у Регіонального відділення на час звернення до суду з позовною заявою відсутнє порушене право, що підлягає захисту.

Навіть дійшовши висновку про правомірність позовних вимог Регіонального відділення, суд першої інстанції допустився грубого порушення норм матеріального права, не застосувавши до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності для звернення до суду.

Так, датою укладення між Залізницею та Музичною школою оспорюваного додаткового договору є 18.03.2016. Натомість, Регіональне відділення звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з відповідною позовною заявою лише 08.08.2019, тобто з пропуском строку позовної давності майже на 5 місяців.

Через що наголошує не тільки на недоведеності Позивачем дня початку перебігу строку позовної давності для звернення до суду з цією позовною заявою, а й загалом - на існуванні у Регіонального відділення фактичної можливості ознайомлення з фактом укладення оспорюваного додаткового договору ще у березні-квітні 2016 року за умови виконання позивачем покладених на нього законодавством та умовами договору обов`язку щодо контролю за надходженням орендної плати.

Позивач 29.01.2020 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення залишити без змін. Вважає, що господарський суд всебічно, повно об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Слід зазначити, що вказаний відзив подано після строків, встановлених Центральним апеляційним господарським судом в ухвалі від 20.12.2019 для вчинення відповідної дії. Зокрема, позивачу встановлений п"ятнадцятиденний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання ухвали суду про відкриття апеляційного провадження. Ухвалу суду від 20.12.2019 позивачем отримано 24.12.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с.235, т.1), таким чином, строк для подання відзиву становив до 08.01.2020 (включно). Позивачем же відзив поданий 29.01.2020, що за приписами ч.2 ст.118, ч.9 ст.165, ч.2 ст.207 ГПК України має наслідком залишення такого відзиву без розгляду та розгляд справи без його врахування. При цьому позивач у вказаному відзиві не просив визнати причину пропуску строку для подання відзиву поважною та поновити такий строк, або до 08.01.2020 позивачем не подана відповідна заява про продовження строку для вчинення процесуальної дії.

В судовому засіданні 30.01.2020 представник позивача надав пояснення, в яких зазначив про відповідність рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач-2, МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №13" у відзиві на апеляційну скаргу визнав фактичні обставини справи щодо підписання спірної додаткової угоди та зазначав, що він не міг не підписувати додаткові угоди до договору оренди (в т.ч. і спірну додаткову угоду), оскільки тільки вони надавали закладу відповідача-2 можливість не переривати навчального процесу; на підставі цих угод, школа могла вчасно сплачувати страховки та відшкодування, згідно основного договору, комунальні послуги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2019 (у складі колегії суддів: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), судді - Антоніка С.Г., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 у справі №904/3460/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30.01.2020.

В судовому засіданні 30.01.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

07.07.2009 між Регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській області (Орендодавець) та МКЗК "Дніпропетровська дитяча музична школа №13" (Орендар) укладено договір №12/02-3481-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення, площею 312,18 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпро , вул. Семафорна, 42 на 3-4 поверсі(ах) будівлі, що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена зі звітом про оцінку/актом оцінки на 09.06.2009 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 1 535 960, 00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення навчального закладу, що фінансується з міського бюджету (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1.,3.6. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку( останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) травень 2009 - 6 399,83 грн.; орендна плата за перший місяць оренди - липень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за червень, липень.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенню: 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інстанції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 4 479,88 грн.;30% - балансоутримувачу у розмірі 1 919, 95 грн. Згідно п.10.1. договір укладено строком на 1 рік, що діє з 07.07.2009 до 06.07.2010.

Відповідно до п. 10.3 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (а.с.15-18).

Згідно додаткової угоди від 17.09.2012 до вищезазначеного договору оренди змінено розмір орендної плати у п.п. 3.1., 3.6.: орендна плата у розмірі 4216,77грн. перераховується таким чином: 70% - до державного бюджету у розмірі 2 951, 74 грн.; 30% - балансоутримувачу у розмірі 1 265, 03 грн. (а.с.21).

Додатковими угодами від 12.07.2010, 17.09.2012, 06.05.2013, 07.08.2014 та 31.03.2015 вносилися зміни до п.10.1 та відповідно цей договір пролонговано по 31.07.2015.

Згідно додаткової угоди від 21.10.2015 до договору оренди договір є пролонгованим з 01.08.2015 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж по 31.12.2015 (а.с.26).

За твердженням позивача, з 01.01.2016 договір оренди від 07.07.2009 №12/02-3481-ОД автоматично продовжив свою дію.

Листом від 13.07.2016 №16-02-03841 позивач повідомив МКЗК "Дніпропетровську дитячу музичну школу №13" про відмову від договору оренди від 07.07.2009 №12/02-3481-ОД, оскільки орендарем порушені істотні умови договору в частині своєчасної сплати орендної плати, у зв`язку з чим за вищевказаним договором існує заборгованість з орендної плати у розмірі 23470,95 грн. та пені у розмірі 1168,46 грн., у зв`язку з чим просив терміново сплатити вищезазначену заборгованість до Державного бюджету України та надати до позивача в тижневий термін з моменту одержання цього повідомлення один екземпляр акта приймання-передачі об`єкта оренди балансоутримувачу.

Разом з цим, 18.03.2016 між ПАТ "Українська залізниця", що є правонаступником усіх прав та обов`язків державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту (орендодавець) та МКЗК "Дніпропетровська дитяча музична школа №13" (Орендар) укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 07.07.2009 №12/02-3481-ОД, відповідно до п.1 якого встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди, є ПАТ "Укрзалізниця".

Пункти 3.1 та 3.6 розділу 3 викладено у наступній редакції: "Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 7 508, 18 грн. без ПДВ. Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - структурний підрозділ "Дніпропетровське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Термін дії договору продовжено по 31.03.2016 включно (п.6 додаткового договору)" (а.с.89).

Позивач вважає, що спірний додатковий договір укладено з порушенням порядку його укладення, що і стало причиною звернення з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що на час укладення оспорюваного додаткового договору ПАТ "Українська залізниця" ще не набула в установленому законом порядку права власності на об`єкт оренди, у зв`язку з чим цей правочин був неправомірно вчинений Товариством без згоди РВ ФДМУ по Дніпропетровській області як законного орендодавця та в порушення наказу ПАТ "Українська залізниця" №071 від 10.02.2016, яким заборонено вчиняти дії щодо передачі в оренду основних засобів та нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

В силу приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно з абзацами 1, 2, 5 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об`єкта договір оренди припиняється.

Статтею 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Відтак, господарський суд вірно зазначив, що зі змісту частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 770 ЦК України вбачається, що саме наявність нового власника майна (тобто особи, якій належить право власності на майно, а не будь-яке інше речове право) визначається в якості умови переходу прав і обов`язків орендодавця.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відповідно до ч.1 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

Відповідно до публічних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація ПАТ "Українська залізниця" відбулася 21 жовтня 2015 року.

Згідно із положеннями частини 1 статті 182 і частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухоме майно, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла станом на 10.03.2016 - дату укладання між відповідачами додаткового договору) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з твердженням заявника апеляційної скарги про те, що в силу частини 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який є спеціальним законом у спірних правовідносинах у співвідношенні з нормами ЦК України, внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Разом з тим, Відповідачем-1 помилково не враховано того, що цією правовою нормою звільняються від державної реєстрації права власності на нерухоме майно залізничного транспорту саме правопопередники ПАТ "Українська залізниця", на базі майна яких останнє створено.

Крім того, в даному випадку законодавець вказує про відсутність необхідності саме попередньої реєстрації.

Адже в подальшому, в частині 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", законодавець встановлює обов`язок державної реєстрації Товариством прав на нерухоме майно, зазначаючи про те, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу відповідача, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

В цій же частині 2 статті 5 вказаного Закону уточнено, що переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу відповідача, здійснюється протягом 2-ох років з дня державної реєстрації Товариства (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/10903/17 зі спору з подібними предметом і підставами позову).

Отже, майно, передане до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", також підлягає державній реєстрації та право власності на таке майно виникає з моменту його державної реєстрації.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/4125/18 зі спору з подібними предметом і підставами позову.

За змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, постанова Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/4125/18 є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України та має враховуватися щодо застосування норм частини 3 статті 4, частині 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

З матеріалів справи вбачається, що скаржником не спростовано той факт, що на час укладання оспорюваного додаткового договору (18.03.2016) ПАТ "Українська залізниця" не зареєструвало належним чином право власності на об`єкт оренди за договором оренди №12/02-3481-ОД, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (номер інформаційної довідки 179777871 від 04.09.2019) вбачається , що за ПАТ "Українська залізниця" право власності на об`єкт оренди за договором оренди нерухомога майна №12/02-3481-ОД від 07.07.09, зареєстроване лише 07.06.2017 ( а.с. 142-143).

Відтак, господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що Товариство, як новий власник, набуло право власності на орендоване нерухоме майно з 07.06.2017 та саме з цієї дати ПАТ "Українська залізниця" вважається зареєстрованим власником майна та, як наслідок, належним орендодавцем за договором оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.2009, у розумінні статті 770 ЦК України та статей 15, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Наведеним вище повністю спростовується твердження заявника апеляційної скарги про те, що з моменту складання передавального акта від 18.08.2015 та/або акта оцінки майна залізничного транспорту, що підтверджують виникнення та перехід прав на майно, внесене до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", та державної реєстрації зазначеної юридичної особи (21.10.2015) Товариство набуло право власності на нерухоме майно, що є об`єктом оренди за договором оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.2009.

Також з цих же підстав, колегія суддів відхиляє безпідставні доводи заявника апеляційної скарги про те, що з моменту створення ПАТ "Українська залізниця" договір оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.2009 припинив свою дію для РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, через що Позивач втратив статус орендодавця за вказаним договором та втратив право претендувати на отримання орендної плати.

Оскільки з моменту створення ПАТ "Українська залізниця" або складання передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" зміна власника орендованого майна на ПАТ "Українська залізниця" не відбулася, то Позивач не втратив статусу Орендодавця за вказаним договором та не втратив право вимоги до Орендаря щодо сплати 70% орендної плати саме до державного бюджету.

Таким чином, укладанням оскаржуваного додаткового договору від 18.03.2016 порушено право Позивача, як Орендодавця, через що доводи заявника апеляційної скарги про відсутність у Регіонального відділення на час звернення до суду з позовною заявою порушеного права, що підлягає захисту, є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного додаткового договору, як укладеного з порушенням вимог статті 761 ЦК України, а саме - без участі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, який станом на 18.03.2016 був законним орендодавцем за договором оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.2009; що зміст оспорюваного правочину суперечить інтересам держави, яка позбавилась права на отримання 70% орендної плати саме до державного бюджету до моменту реєстрації Товариством права власності на об`єкт оренди.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо пропущення Позивачем строків давності на звернення з цим позов до суду колегія суддів оцінює критично, з урахування наступного.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, позов подано Позивачем 08.08.2019; спірний додатковий договір було укладено 18.03.2016.

В той же час, матеріали справи не містять жодного листа, яким би Міський комунальний заклад культури "Дніпровська дитяча музична школа № 13" чи ПАТ "Українська залізниця" повідомляли Регіональне відділення про укладення ними оспорюваного додаткового договору.

Таким чином, оскільки Позивач не був стороною оскаржуваного договору, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення Позивача про його укладання в період з 18.03.2016 по 08.08.2016 (межі пропуску строку позовної давності), господарський суд дійшов вірного висновку, що позов подано в межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Доводи заявника апеляційної скарги про існування у Регіонального відділення фактичної можливості ознайомлення з фактом укладення оспорюваного додаткового договору ще у березні-квітні 2016 року за умови виконання Позивачем покладених на нього законодавством та умовами договору обов`язку щодо контролю за надходженням орендної плати, є лише припущеннями останнього, оскільки жоден нормативний акт не зобов`язує Орендодавця пересвідчуватися у Орендаря, щодо укладання ним додаткових угод стосовно орендованого майна з іншими особами.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача (заявника у апеляційній скарзі).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 у справі №904/3460/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 у справі №904/3460/19 - залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Антоніком С.Г. 07.02.2020, суддею Подобєдом І.М. ______________.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя С.Г. Антонік