П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 р.

м.Одеса

Справа № 540/1737/19

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.

суддів - Джабурія О.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ТОВ «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.05.2019 р. № 0001481422, № 0001471422, якими позивачеві зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на 258 213,0 грн. та збільшено зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 295 021,0 грн. та за штрафними санкціями на 73 755,25 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що у зв`язку із дефектними актами № 14 від 08.10.2017р., № 2 від 12.02.2018р., № 16 від 16.07.2018р. ТОВ «ЗПП «Зерно Таврії» проведено ремонтні роботи по усуненню виявлених дефектів у зерноскладах № 4 та № 15. Для проведення ремонтних робіт використано матеріали та запчастини, обладнання, які були в наявності на матеріальному складі товариства та додатково придбані у ТОВ «Елеваторпромсервіс». Після закінчення ремонтних робіт складено Акти приймання - здачі відремонтованих об`єктів, саме складів № 4 та № 15. Відповідно до п. 15 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що Зерносховище - це спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо). Зерносклади № 4 та № 15 було побудовано та оснащено необхідним для їх функціонування обладнанням ще в 1931 та 1950 роках. ТОВ «ЗПП «Зерно Таврії» як єдиний комплекс будівель та споруд для зберігання зерна використовує з 2006 року. Проведені ремонтні роботи складів № 4 та № 15 включали в себе усунення дефектів конвеєрно-норійних механізмів із заміною зношених та зламаних запчастин, штукатурка стін, ремонт вимощення. Вказані дії були необхідними для відновлення у зерноскладах їх основної функції по зберіганню зерна. Вся система зернового складу, в тому числі зерносклади із встановленим в них механізмами, являє собою єдиний комплекс, а конвеєрно-норійні механізми виконують покладені на них функції тільки в складі комплексу (зерноскладу), а не самостійно.

В результаті проведення ремонтних робіт зерноскладів № 4 та № 15 не збільшилась кількість зерна, яке може зберігатись у вказаних складах, не збільшились майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від використання об`єкта - зерноскладів, а лише відновилось нормальне функціонування єдиного комплексу по зберіганню зерна - зерноскладів. При визначенні характеру проведених робіт підприємство правомірно керувалося п. 15 Положення № 7, яким вказано, що витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві та акті документальної перевірки.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001471422, № 0001481422 від 10.05.2019 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Спірні податкові повідомлення рішення складені на підставі висновків акту документальної планової перевірки позивача від 25.03.2019 року №45/21-22-14-01/34136953 (далі акт № 45), яким виявлені порушення податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності позивача з 01.01.2015 року по 30.09.2018року.

За актом перевірки збільшено зобов`язання з податку на прибуток та зменшене від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток у зв`язку із виявленими порушеннями під час формування витрат позивача за 2017-2018 роки. За наслідками перевірки позивачеві зменшено задекларовані витрати 2017 року на 8021 грн. та за 9 місяців 2018 року на 1888196 грн. Зменшення задекларованих витрат дозволило позивачеві за спірними податковими повідомленнями рішеннями збільшити зобов`язання з податку на прибуток за 2017 рік на 1444 грн. за 9 місяців 2018 року на 293577 грн., при цьому повністю зменшивши задеклароване від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 258213грн.

Під час перевірки достовірності декларування витрат позивача за 2017 рік відповідач встановив що платник податку задекларував занижені показники собівартості реалізованих товарів ( робіт, послуг) на 1659,5 грн. та завищені показники інших операційних витрат на 9681,0 грн. що спричинило завищення задекларованих витрат на 8021,5 грн. Висновки про таку невідповідність задекларованих витрат контролюючим органом зроблені на підставі співставлення даних регістрів бухгалтерського обліку з показниками податкової звітності платника податку.

На думку відповідача, позивач не підтвердивши задекларованих показників витрат на 8021,5 грн. первинними бухгалтерськими документами порушив вимоги п 44.1 с.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (далі ПКУ) та п. 5, 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, (далі Положення (стандарту)) Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов`язань господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291. (далі Інструкція № 291)

Під час перевірки формування витрат позивача за 2018 рік відповідачем було встановлено, що у порушення пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та п. 5, 6, 8, 14 Положення (стандарту) 7 «Основні засоби», п. 5,6,8,11 Положення (стандарту) 16 «Витрати», Інструкції № 291, позивач неправомірно включив до складу витрат вартість придбаного обладнання та матеріалів загальною вартістю 1889196 грн.

Вказане обладнання було віднесено до складу витрат на підставі актів списання від 30.06.2018р. № 101, від 30.04.2018р. № 56, від 31.07.2018р. № 130, від 31.07.2018р. № 125, від 30.04.2018р. № 56. Віднесені до складу витрат обладнання (норії НЦК-60/11, конвеєри стрічкові та ланцюгові), та матеріали (болти, цвяхи дошки, цемент, фарба тощо) були придбані позивачем у 2017-2018 роках та до їх монтажу обліковувались як запчастини та матеріали.

Позивач проти таких висновків податкового органу заперечував стверджуючи, що придбане обладнання загальною вартістю 1812250 грн.. було використано для ремонту цілісного майнового комплексу «Зерносховища», а матеріали у сумі 76946грн. використані для обслуговування (завершення) загаданого вище ремонту. Позивач, посилаючись на Закон України «Про ринок зерна в Україні» від 04.07.2002р. № 37-ІУ стверджує, що цим Законом визначено, що зерносховище це спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо). Законом № 37 та іншими нормативними документами передбачалось, що для надання послуг по зберіганню зерна, які є основною діяльністю позивача, зерносклад (зерносховище) повинно мати необхідне обладнання для забезпечення якісного зберігання зерна на основі використання сучасних технологій. Позивач зазначає, що ніякого окремого придбання (спорудження) основних засобів у вигляді конвеєрів, бункерів до та після ремонту не відбулось, а вказані цінності використанні для обслуговування ремонту зерносховища є поточною діяльністю платника податку.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначав, що у разі коли витрати на ремонт будуть визнані витратами на придбання основних засобів, він має право на вартість цих основних фондів нарахувати амортизацію та включити її до складу витрат. Але податковий орган прийшовши до такого висновку не здійснив такого нарахування та не включив амортизацію до складу витрат.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі -ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі спірним є не так питання наявності чи відсутності певних первинних документів, правильність їх оформлення, а питання можливості формування тих чи інших витрат, понесених на ремонт приміщення з огляду на мету такого ремонту.

Так, у ході розгляду справи було встановлено, що позивачем здійснювалося по суті саме підтримання його активів в робочому стані.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що висновки про наявність у підприємства порушень, викладені в акті перевірки від 25.03.2019 року №45/21-22-14-01/34136953, ґрунтуються на припущеннях. Зокрема, одним з основних порушень в акті перевірки посадові особи відповідача наводять завищення витрат за рахунок списання 100% вартості основних засобів в першому місяці використання у 2018 році на суму 1812 250,00 грн. та завищення витрат за рахунок списання вартості проведеного «поліпшення» основних засобів зерноскладів у 2018 році на суму 76 946,32 грн. Позивач зазначає, що проведені підприємством ремонтні роботи складів №4 та № 15 включали в себе усунення дефектів конвеєрно-норійних механізмів із зміною зношених та зламаних запчастин, штукатурка стін, ремонт вимощення.

Так, відображення в бухгалтерському обліку витрат залежить від характеру й ознак робіт, які здійснюються підприємством. При цьому, керівник підприємства за власним судженням приймає рішення про характер й ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта основних засобів, що спричинить у майбутньому збільшення економічних вигід, чи здійснюються для підтримання об`єкта у належному функціональному стані. У даному випадку мало місце саме здійснення ремонтних робіт з метою підтримання об`єкта у належному функціональному стані та відновлення у зерноскладах № 4 та № 15 їх основної функції по зберіганню зерна.

Так, за змістом положень пунктів 14, 15 П(С)БО 7 «Основні засоби», якщо здійснюється поліпшення об`єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання цього об`єкта, то первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта, а такі витрати визнаються капітальними інвестиціями.

Якщо проводиться ремонт об`єкта основних засобів для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, то понесені на його здійснення витрати згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» включаються до складу витрат.

Відмежовування поняття «поліпшення» від «інших ремонтів» з метою здійснення бухгалтерського обліку базується на критерії збільшення економічних вигод, у порівнянні з первісною вартістю, що є предметом професійного судження керівництва підприємства.

Реалізація положень пункту 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» можлива після закінчення поліпшення (реконструкцій, модернізації) та належного оформлення цього юридичного факту.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що виконані роботи є поточним ремонтом основних засобів, а не їх поліпшенням, крім того, підприємством самостійно ідентифіковано суми коштів та відображено їх належним чином у бухгалтерському обліку як прямі виробничі витрати.

У п. 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 названі такі поліпшення: а) модифікація, модернізація об`єкта ОЗ з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин обладнання для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) упровадження ефективнішого технологічного процесу, який дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшує кількість місць (площа) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) або умови їх виконання.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивач відновлював попередній стан основних засобів, та не очікував збільшення економічних вигод від експлуатації.

Відтак, висновок податкового органу, що списані запчастини, матеріали згідно актів, пов`язані із доведенням зерноскладів № 4 та № 15 до стану, у якому вони придатні до використання із запланованою метою та проведений ремонт є зростанням в наслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, то, відповідно, вартість запасних матеріалів та послуг згідно вимог п. 4, 8, 14 П(С)БО «Основні засоби» збільшує первісну вартість такого основного фонду є неправомірним.

Податковим органом в акті перевірки не встановлено обставин, що проведені роботи фактично спрямовані на зростання очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом, а на підтримання об`єктів (основних засобів) у робочому стані, відтак, висновок контролюючого органу про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат коштів, витрачених на ремонт основних засобів, є безпідставним.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 822/2403/17.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що у продовж 2018 року ТОВ «ЗПП» Зерно Таврії» реалізовувало послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість їх виготовлення, а також робить висновок, що придбані матеріали та послуги для надання послуг зі зберігання сільськогосподарської продукції, в частині, що відповідають отриманим збиткам використанні в операціях, не пов`язаних із господарською діяльністю товариства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010) основним видом діяльності ТОВ «ЗПП «Зерно Таврії» є « 52.10 Складське господарство». Згідно КВЕД цей клас включає:

- діяльність із зберігання та складування всіх видів товарів:

- експлуатацію зерносховищ, товарних складів загального призначення, складів - холодильників, бункерів тощо

Таким чином, позивач отримує дохід в результаті надання третім особам послуг з приймання, зберігання, доробки та відвантаження сільськогосподарської продукції, для чого використовуються, в тому числі, зерносховища № 4 та №15.

Більше того, підтвердженням відсутності збільшення очікуваних майбутніх економічних вигод також є те, що Наказом керівника щорічно затверджується вартість послуг, яка не змінювалась з 2016 року.

Відповідно до п. 83.1 статті 83 ПІ України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Пунктом 86.1. статті 86 ПКУ встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Так, колегія суддів зазначає, що відсутність в акті перевірки належного обґрунтування, підтвердженого доказами та доведеними фактами, на підставі чого контролюючим органом сформовано невмотивований висновок про зростання очікуваних майбутніх економічних вигод позивача є порушенням вищевказаних норм діючого законодавства.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Окрім того, одночасно при прийнятті остаточного рішення по даній справі, судова колегія також вважає за необхідне ще вирішити питання і щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до змісту вимог абз.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії», то і судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню на його користь з відповідача, як суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та приписи ст.ст.132,139 КАС України, судова колегія вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС України у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь за рахунок бюджетних асигнувань на користь «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 23 512 гривень 12 копійок (згідно платіжних доручень: №435 від 20.08.2019 року /а.с. 3/ та №618 від 28.11.2019 року /а.с. 214).

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» задовольнити, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС України у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь від 10.05.2019 р. № 0001481422, № 0001471422.

Стягнути з Головного управління ДФС України у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь (код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» (код ЄДРПОУ 34136953) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 23 512 гривень 12 копійок (двадцять три тисячі п`ятсот дванадцять гривень дванадцять копійок)

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення

Головуючий : Д.В. Запорожан

Суддя : О.В. Джабурія

Суддя : К.В. Кравченко