Провадження №2/760/3937/20

в справі №760/7088/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Кривулько С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

11.03.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції на свою користь матеріальні збитки в розмірі 27 761,85 грн., завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 689,40 грн.

В позові посилається на те, що 07.01.2018 о 04 год. 25 хв. за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 142-А, водій ОСОБА_2 , перебуваючи у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції України, управляючи автомобілем «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода у вигляді зіткнення транспортного засобу з автомобілем «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Також, позивач в позові посилається на те, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.01.2018 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнено до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

Крім того, зазначає, що згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №21/01-19 від 06.02.2019 вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП ОСОБА_1 становить 27 761,85 грн.

Посилається, що на час ДТП, водій транспортного засобу «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції України, що підтверджується листом УПП в Харківській області (ДПП України) від 19.02.2019 за вих. №101аз/41/14/01-2019, та з якого вбачається, що ОСОБА_2 станом на 07.01.2018 (з 20 год. 00 хв. 06 січня 2018 року по 08 год. 00 хв. 07 січня 2018 року) проходив службу в УПП Харківської області та безпосередньо виконував службові обов`язки.

Разом з тим, позивач зазначив, що транспортний засіб «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності громадянину Литовської Республіки ОСОБА_5, який надав право володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 згідно довіреності від 27.09.2017.

Вказує, що керував вищезазначеним транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , виданого 27.09.2017р. ГП «Регитра».

Вважає, що має право на звернення та відшкодування матеріальних збитків, завданих автомобілю Ford Focus», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, що мало місце 07.01.2018 за участю водія ОСОБА_2 який є працівником ДПП.

Крім того, просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., визначаючи розмір якої, позивач врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав, і виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням наведеного, просить позовні вимоги задовольнити.

11.03.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 14.03.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

02.05.2019 на усунення недоліків представником позивача подано заяву.

Ухвалою суду від 03.05.2019 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідачу було направлено копію ухвали від 03.05.2019 про відкриття спрощеного позовного провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

18.06.2019 на адресу суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає його безпідставним.

Посилається на те, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована в ПАТ «Київський страховий дім» в межах страхової суми 100 000,00 грн. згідно полісу серії АК №6864932 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Також, зазначає, що подія ДТП сталася 07.01.2018, а 09.01.2018 за вих. №186/41/14/01-2018 відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були направлені всі необхідні документи до страховика про факт ДТП для здійснення страхового відшкодування третій особі - ОСОБА_1 , які страховиком було отримано 10.01.2018 за вх.№0014.

Однак страховиком у встановлений законом строк відповідні виплати здійснені не були, що свідчить про неналежність виконання зобов`язання з його боку.

Разом з тим, представник відповідача посилається на те, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, а саме на відповідача Департамент патрульної поліції, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Вважає, що обов`язок відшкодування майнової шкоди, завданої третій особі лежить на страховику, а не на відповідачеві, оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована в ПАТ «Київський страховий дім».

Крім того, представник відповідача посилався на те, що звіт суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 №21/01-19 від 14.01.2018 про те, що матеріальний збиток, завданий автомобілю «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження при ДТП складає 27 761,85 грн. є таким, що підлягає сумніву, з огляду на те, що представник ДПП не був залучений до участі в проведенні експертизи, не мав змоги задати свої питання експерту, а тому є однобічним і не може бути визнаний допустимим та належним доказом у даній справі.

Окрім того, вважав, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивач не зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, яка сталася 07.01.2018.

15.07.2019 до суду представником позивача подано відповідь на відзив.

Вважає посилання відповідача на той факт, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства України, оскільки ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а тому необхідно застосовувати положення ст. 1172 ЦК України, відповідно до ч.1 якої, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обов`язків.

Разом з тим, представник позивача не погоджується з посиланнями відповідача на те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку є однобічним і не може бути визнаний допустимим та належним доказом у даній справі, оскільки в зазначеному звіті оцінювач зазначив, що діє на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №145/5/2092.

Також, вказує, що оцінювач в своєму звіті надав письмову заяву про те, що він не має будь-якої зацікавленості в результатах оцінки. При цьому, оцінювач діє неупереджено і об`єктивно.

Крім того, зазначає, що позивачем здійснювались заходи щодо залучення відповідача до проведення звіту, а саме шляхом електронного повідомлення.

Ухвалою суду від 17.07.2019 справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Також, зазначеною ухвалою залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Державної Казначейської служби України у м. Києві.

10.09.2019 на адресу суду від відповідача - Головне управління Державної Казначейської служби України у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву.

Посилається на те, що з підстав, передбачених ст.ст. 1174, 1176 ЦК України Казначейство не здійснює безспірне списання коштів для відшкодування шкоди спричиненої громадянинові внаслідок адміністративного право рушення, а тому розмір майнової шкоди слід стягувати саме з Департаменту патрульної поліції, з якою особа, що безпосередньо завдала шкоду, перебувала у трудових відносинах.

Вказує, що в разі стягнення коштів з Департаменту патрульної поліції, орган Казначейства в якому обслуговується боржник, за заявою стягувача буде здійснювати безспірне списання коштів на підставі Порядку №845 відповідно до судового рішення.

Разом з тим, відповідач зазначає, що Департамент патрульної поліції перебуває на обслуговуванні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Київській області, а тому просить здійснити заміну неналежного відповідача з Головного управління Державної Казначейської служби України у м. Києві на належного - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Ухвалою суду від 17.12.2019 занесеної до журналу судового засідання за клопотанням представника позивача проведено замінену відповідача Головне управління Державної Казначейської служби України у м. Києві на Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, з підстав заявлених у позові.

Відповідач Департамент патрульної поліції у судове засідання не з`явився, представник відповідача просив розгляд справи здійснювати без участі представника за наявними матеріалами справи.

Відповідач Головне управління Державної казначейської служби у Київській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд , дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.01.2018 о 04 год. 25 хв. за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 142 А, ОСОБА_2 керував автомобілем «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу автомобілю «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, та допустив з ним зіткнення. Автомобілі отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.01.2018, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення (а.с. 9).

Таким чином, вина водія автомобіля «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у завданні шкоди доведена належним чином і у даній справі перегляду та доведенню не підлягає.

Також, встановлено, що на час заподіяння шкоди водій транспортного засобу «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції України та безпосередньо виконував свої службові обов`язки, що підтверджується листом Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції від 19.02.2019 №101аз/41/14/01-2019 та Витягом із наказу від 27.02.2017 №69 о/с (а.с.а.с. 40-41).

Крім того, встановлено, що транспортний засіб «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності громадянину Литовської Республіки ОСОБА_5 , який надав право володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 згідно довіреності від 27.09.2017 (а.с.а.с. 38-39).

Враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), а тому суд вважає, що позивач має право вимоги у даній справі.

Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №21/01-19 складеного 06.02.2019 оцінювачем ОСОБА_3 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Ford Focus», номерний знак НОМЕР_2 , становить 27 761,85 грн. (а.с.а.с. 10 - 37).

Разом з тим, встановлено, що на час заподіяння шкоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ CK «Київський страховий дім» згідно полісу № АК/6864932 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн. (а.с. 80).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, згідно ч. 1ст. 1188 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543,1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50000,00 грн. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови).

Такі висновки щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність було викладено Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відступивши від попередніх висновків, сформульованих Верховним Судом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, встановлено, що розмір завданої шкоди, яку позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача, а саме 27 761,85 грн. не перевищує ліміт відповідальності страховика, який відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 50000,00 грн., а відповідно до полісу № АК/6864932 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн.

Отже, судом не встановлено наявність підстав для відшкодування шкоди особами, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тому, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , тобто відповідача-1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ CK «Київський страховий дім» згідно полісу № АК/6864932 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається саме на страховика.

Доказів того, що в силу закону, страховиком прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-1 матеріальних збитків, заподіяних внаслідок ДТП , задоволенню не підлягають, як необгрунтовані.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права вимоги до ПрАТ CK «Київський страховий дім» у порядку передбаченому законом.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України зробленого на підставі розгляду справи № 6-108цс13 від 6 листопада 2013 року визначено, що виходячи з аналізу норм ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що обов"язок щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок ДТП, покладається на відповідача-1, а тому доводи останнього в обгрунтування своїх заперечень, суд вважає безпідставними.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з засад розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

А тому, з урахуванням перенесених моральних страждань, суд вважає за можливе стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 153,68 грн.

Керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 991, 1166,1167, 1172, 1188, 1190, 1194,1172 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.

В іншій частині поданого позову, відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 153,68 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Букіна