ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/469/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників сторін:

позивача - Безпалюк О.Л. (адвокат),

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 (судді: Бєляновський В. В., Лавриненко Л. В., Філінюк І. Г.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 (суддя Малярчук І. А.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго"

про стягнення 6 476 918,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У лютому 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (далі - КП "Южтеплокомуненерго") про стягнення 6 476 918,83 грн, з яких: 5 134 279,51 грн - основного боргу, 926 518,33 грн - пені, 180 587,29 грн три проценти річних та 235 533,70 грн інфляційних втрат, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 13.09.2017 №8022/1718-ТЕ-23.

1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що відповідач у порушення вимог законодавства та умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу природного газу від 13.09.2017 №8022/1718-ТЕ-23 не виконав своєчасно та в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу, у результаті чого у відповідача утворився борг, який підлягає стягненню. Крім того, за порушення виконання договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, відповідач відповідно до статті 611, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та умов пункту 8.2 договору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми та пеню.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Южтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1,00 грн пені, 6 076,87 грн три проценти річних, 589,46 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Оскаржувані судові рішення обґрунтовано тим, що заявлена до стягнення з відповідача основна заборгованість за спожитий у березні 2018 року газ у сумі 5 134 279,51 грн була повністю сплачена до порушення провадження у цій справі, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Суди дійшли висновку, що за заборгованість листопада 2017 року, яка виникла 26.12.2017, відповідач мав здійснювати розрахунки із споживачем за Постановою КМУ №20 від 11.05.2005, що передбачає підписання спільних протокольних рішень, у тому числі за участю постачальника та споживача. Однак не доведено дотримання відповідачем встановленого Постановою №20 порядку проведення розрахунків, ніж той, що передбачений умовами спірного договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині нарахування позивачем до стягнення з відповідача за заборгованість у листопаді 2017 року пені у сумі 33 220,22 грн, трьох процентів річних у сумі 6 076,87грн. є правомірними.

Разом з цим суди задовольнили клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та дійшли висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 33 220,22 грн пені за зобов`язаннями листопада 2017 року підлягає частковому задоволенню у сумі 1,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних у сумі 6 076,87 грн, що нараховані за заборгованість у листопаді 2017 року, як такі, що є засобом запобігання знеціненню коштів кредитора внаслідок економічних процесів та не є штрафною санкцією, задоволено у повному обсязі.

2.3. Суди відмовили у задоволенні 893 298,11 грн ? пені, 174 510,42 грн ? трьох процентів річних та 235 533,70 грн ? інфляційних втрат, оскільки відповідачем дотримано порядок зміни строків розрахунків за спірним договором з врахуванням Постанови КМУ №256, за заборгованістю, що виникла після 01.01.2018 року.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 926 517,33 грн, три проценти річних у сумі 174 510,42 грн та інфляційних втрат у сумі 235 533,70 грн і ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.

3.2. Заявник зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 встановлено регулювання відносин з фінансування субвенцій, і саме в цій частині дані відносини мають підпорядковуватись імперативному регулюванню держави. Відносини між сторонами спору, у свою чергу, регулюються умовами договору та нормами загального та спеціального законодавства. Однак, надання субвенцій та умови постачання та оплати природного газу не є тотожними за своєю суттю.

Скаржник звертає увагу, що абзацом 3 пункту 6.1 договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договору про реалізацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень не змінює строків та умов розрахунків за спірним договором.

На думку скаржника, умовами договору, а саме пунктом 6.3 встановлено, що відповідач не обмежується у здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками із спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку.

3.3. Також позивач не погоджується із рішеннями судів щодо зменшення розміру неустойки, оскільки відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу КП "Южтеплокомуненерго" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на законному та обґрунтованому судовому рішенні при повному дослідженні матеріалів справи.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 13.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ? ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", постачальник) та КП "Южтеплокомуненерго" (споживач) укладено договір №8022/1718-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору).

4.3. Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник загалом за період передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ обсягом до 6 750 тис. куб. м.

4.4. Пунктом 3.7 договору сторони визначили, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

4.5. За змістом пункту 5.2 договору ціна за 1000 куб. метрів на дату укладання договору становить 4 942грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 5 930,40 грн.

4.6. Як передбачено пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

4.7. Пунктами 8.1, 8.2, 8.3 сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20. Також сторони погодили, що із урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

4.8. За змістом підпунктів 3, 4 пункту 11.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

4.9. Відповідно до пункту 12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

4.10. На підставі договору постачання природного газу від 13.09.2017 відповідач отримав за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року природний газ на загальну суму 31 581 307,38 грн, що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 4 971 519,55 грн, від 31.12.2017 на суму 5 823 771,41 грн, від 31.01.2018 на суму 7 377 595,51 грн, від 28.02.2018 на суму 668 771 801 грн, від 31.03.2018 на суму 6 720 702,90 грн.

4.11. Суди установили, що на підтвердження проведення відповідачем у період з 01.09.2017 по 31.10.2018 оплати в сумі 26 084 690,16 грн, за поставлений позивачем за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року природний газ, позивач надав до матеріалів справи сальдо по підприємству "Южтеплокомуненерго КПТМ" та довідку по операціях по підприємству "Южтеплокомуненерго КПТМ" за договором від 13.09.2017.

4.12. На підтвердження погашення основного боргу у сумі 5 134 279,51 грн перед позивачем у повному обсязі, відповідач подав до матеріалів справи картку оборотів рахунку 631 за період з жовтня 2017 по грудень 2018, акт звірки розрахунків станом на 28.02.2019, платіжні доручення від 22.12.2018 №27, від 21.11.2018 №1, від 21.11.2018 №2, від 29.10.2018 №20, від 28.09.2018 №19, від 27.08.2018 №18, від 26.07.2018 №17, від 26.06.2018 №16, від 20.06.2018 №15, від 25.05.2018 №13, від 27.04.2018 №12, від 28.03.2018 №8, від 28.02.2018 №6, від 05.02.2018 №1, від 21.11.2018 №1, №2, виписки по рахунках за 22.12.2018, 26.11.2018, 30.10.2018, 28.09.2018, 28.08.2018, 27.08.2018, 30.07.2018, 27.07.2018, 27.06.2018, 26.06.2018, 18.06.2018, 28.05.2018, 28.03.2018, 28.02.2018, 08.02.2018, 05.02.2018.

4.13. Також відповідач подав до матеріалів справи складені та підписані між ним та Управлінням праці та соціального захисту населення Южненської міської ради акти звірки розрахунків від 31.12.2018, від 30.11.2018, від 01.11.2018, від 01.10.2018, від 31.08.2018, від 31.08.2018, від 31.07.2018, від 30.06.2018, від 31.05.2018, від 02.05.2018, від 02.04.2018, від 01.03.2018, від 02.02.2018, від 01.02.2018, від 01.01.2018, від 01.12.2018, від 01.11.2017 щодо стану фінансування розпорядником бюджетних коштів витрат на надання пільг на оплату теплової енергії на природному газі.

4.14. Разом з цим суди установили, що 10.10.2018 між Головним управлінням державної казначейської служби України в Одеській області (сторона перша), Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації (сторона друга), Департаментом житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації (сторона третя), КПТМ "Южтеплокомуненерго" (сторона четверта), АТ "НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договори №41/110 та №42/110, відповідно до умов пункту 1 яких предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам (далі - субвенція), визначена статтею 21 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік, відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018.

4.15. У пунктах 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 договорів про організацію взаєморозрахунків №41/100, №42/100 від 10.10.2018 сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Казначейство перераховує кошти, залучені з єдиного казначейського рахунка, стороні першій у сумах 446 274 грн, 226 943,06 грн на підставі доведеного Мінфіном рішення. Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумах 446 274грн, 226 943,06 грн для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумах 446 274грн, 226 943,06 грн для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумах 446 274 грн, 226 943,06 грн, для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумах 446 274 грн, 226 943,06 грн для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2018 рік згідно з договором від 13.09.2017 №8022/1718-ТЕ-23. Сторона остання перераховує до спеціального фонду державного бюджету кошти у сумах 446 274 грн, 226 943,06 грн для сплати грошових зобов`язань із сплати дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

4.16. Відповідно до пункту 10 договорів про організацію взаєморозрахунків №41/100, №42/100 від 10.10.2018 з метою виконання договору сторони зобов`язуються: забезпечити подання до територіальних органів Казначейства належним чином оформлених договорів та платіжних документів згідно з Порядком та умовами надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування; не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - як сплату грошових зобов`язань із сплати дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна власність, до державного бюджету не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунки; обмінюватися наявною інформацією для задоволення взаємних інтересів у процесі виконання договору; забезпечити проведення розрахунків відповідно до договору та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання сторонами платіжних документів територіальні органи Казначейства своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти в порядку, передбаченому договором.

4.17. Предметом позову у цій справі є вимога АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення основного боргу, пені, три проценти річних та інфляційних втрат ув`язку з неналежним виконанням КП "Южтеплокомуненерго" договору постачання природного газу від 13.09.2017 щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.

4.18. Суди попередніх інстанцій, дослідивши платіжні доручення та акт звірки розрахунків станом на 28.02.2019 дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 5 134 279,51 грн, оскільки основний борг було погашено відповідачем у строк до 27.12.2018, тобто до звернення позивача з позовом до господарського суду.

4.19. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

4.20. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.21. За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.22. Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.23. За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

4.24. Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

4.25. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.26. Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

4.27. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 №20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі ? Порядок №20), яким визначено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, тощо за рахунок надходження до загального державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вуглевидобувними підприємствами.

4.28. За змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

4.29. Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

4.30. Аналогічні положення викладено у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (далі ? Порядок №256), згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

4.31. Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

4.32. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

4.33. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

4.34. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

4.35. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18 та у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18.

4.36. Як установлено судами, розрахунки за заборгованість відповідно договору від 13.09.2017 у листопаді, грудні 2017 здійснювались згідно з постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.05.2005.

4.37. Отже, за заборгованість у листопаді 2017, яка виникла 26.12.2017, відповідач мав здійснювати розрахунки із споживачем згідно з постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.05.2005, що передбачає підписання спільних протокольних рішень. Однак, суди установили, що таких доказів до справи не додано.

4.38. Таким чином, суди дійшли висновку, що відповідачем не доведено дотримання ним встановленого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.05.2005 порядку проведення розрахунків, ніж той, що передбачено умовами спірного договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 33 220,22 грн, трьох процентів річних у сумі 6 076,87 грн за заборгованістю у листопаді 2017, є правомірними.

4.39. Щодо нарахування позивачем пені у сумі 893 298,11 грн, трьох процентів річних у сумі 174 510,42 грн, інфляційних втрат у сумі 235 533,70 грн за заборгованість грудня 2017, яка виникла 26.01.2018, та заборгованість за січень-березень 2018, колегія суддів зазначає наступне.

4.40. Порядок №20 від 11.01.2005 перестав діяти з 01.01.2018, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №951 від 08.11.2017, та у зв`язку з чим внесено відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком №256 (у редакції, що діяла до 01.01.2018).

4.41. Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

4.42. Відповідно до пункту 5 Порядку №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад: до 5 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг і житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.

4.43. Порядок №256 визначає, зокрема, що відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (у тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №913/334/18.

4.44. З аналізу вказаних положень вбачається, що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18.

4.45. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем дотримано порядок зміни строків розрахунків за спірним договором, з врахуванням Порядку №256, за заборгованістю, що виникла після 01.01.2018, з підстав чого на заборгованість за грудень 2017, січень-березень 2018 не може бути нараховано пеню, інфляційні втрати та три проценти річних, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача 89 3298,11грн ? пені, 174 510,42 грн ? три проценти річних та 235 533,70 грн ? інфляційних втрат, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за актами звірок.

4.46. При цьому суди попередніх інстанцій не встановили, а матеріалами справи не підтверджено порушення відповідачем вимоги Порядків №20, №256 щодо строків проведення розрахунків.

4.47. Разом з цим, суди зазначили, що відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені до суми 1,00 грн.

Здійснивши аналіз доводів відповідача та наданих ним доказів суди визнали доведеними обставини, на які послався відповідач, про те, що господарська діяльність відповідача в частині виробництва та постачання теплової енергії в гарячій воді є збитковою, що зумовлено невиконанням населенням зобов`язань за отримані послуги з централізованого опалення, а також наявністю категорії населення у місті Южне, які користуються пільгами та субсидіями, у зв`язку з чим дійшли висновку про наявність підстав для зменшення заявленої суми пені - 33 220,22 грн з відповідача до 1 грн за зобов`язаннями листопада 2017.

4.48. Проте, колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не може.

4.49. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

4.50. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

4.51. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

4.52. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

4.53. Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

4.54. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

4.55. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18.

4.56. Таким чином, суди досліджуючи питання щодо зменшення пені повинні були об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

4.57. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити і з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

В такий спосіб зменшення неустойки до 1 гривні фактично нівелює її юридичне значення як регулятора відносин між сторонами та вочевидь не відповідає загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.

4.58. Суди попередніх інстанцій, зазначивши лише збитковість КП "Южтеплокомуненерго" не врахували майновий стан всіх сторін, які беруть участь у зобов`язанні, залишили поза увагою доводи, викладені в обґрунтування їх позицій щодо наявності чи відсутності збитків, а також не врахували юридичну природу неустойки як засобу стимулювання боржника до належного виконання, що спонукає виконати взяті на себе зобов`язання та міри його відповідальності за їх порушення.

4.59. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

4.60. Суди при вирішенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не врахували, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

4.61. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

4.62. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статях 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

4.63. Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

4.64. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про зменшення розміру пені є передчасними, тому ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд в цій частині до Господарського суду Одеської області.

4.65. Під час нового розгляду суду необхідно урахувати викладене, оцінити правомірність вимог відповідача, зазначених у клопотанні щодо зменшення розміру штрафних санкцій, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, та встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення зазначеного клопотання.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша - третя статті 311 цього Кодексу).

5.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення в частині зменшення пені необхідно скасувати із направленням справи на новий розгляд в цій частині до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 в частині зменшення пені скасувати, справу №916/469/19 направити на новий розгляд в цій частині до Господарського суду Одеської області.

В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 у справі №916/469/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова