ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 справа № 914/1257/18

За позовом: Єврейської релігійної ортодоксальної громади «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова, м. Львів,

До відповідача 1: Львівської міської ради, м.Львів,

до відповідача 2: Виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи 3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м. Львів

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів,

за участю третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства культури України, м. Київ,

за участю третьої особи 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету міністрів України, м. Київ,

про:

1) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7»;

2) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013р. №814 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

3) визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності №Г-02694 від 01.02.2008р., видане виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

4) скасувати реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512), проведену 14.02.2008р.;

5) скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській , 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесений 14.02.2008р.з усіма змінами і доповненнями

за позовом третьої особи 3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу (2200 Pennsylvania Avenue, NW East Tower, 4th Floor Washington, DC 20037)

позивач: Єврейська релігійна ортодоксальна громада "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова, м. Львів

до відповідача 1: Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача 2: Виконавчого комітету Львівської міської ради, м.Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічно їінвентаризації та експертної оцінки",

за участю третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства культури України, м. Київ,

за участю третьої особи 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету міністрів України, м. Київ,

про:

1) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7»;

2) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013р. №814 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

3) визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності №Г-02694 від 01.02.2008р., видане виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

4) скасувати реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512), проведену 14.02.2008р.;

5) скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській , 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесений 14.02.2008р. з усіма змінами і доповненнями.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Гелеш Г.М.

Представники :

Від позивача: Шейхет Мейлах - керівник, Шнир Ярослав Богданович - представник,

Від відповідача 1: Шевченко М.І. - представник за довіреністю,

Від відповідача 2: Шевченко М.І. - представник за довіреністю,

Від третьої особи 1: Махник А.І. - представник за довіреністю,

Від третьої особи 2: не з`явився,

Від третьої особи 3 (із самостійними вимогами): Шейхет Мейлах, Шумелда Р.Р., Могінська Т.А. - представники,

Від третьої особи 4: не з`явився,

Від третьої особи 5: не з`явився,

Від третьої особи 6: Курса О.С. - представник за довіреністю.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Єврейською релігійною ортодоксальною громадою "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова до відповідача 1:Львівської міської ради, до відповідача 2: Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа на стороні позивача: Львівська обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 40 від 01.02.2008 року "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській,7"; визнання незаконним та скасування свідоцтва про права власності № Г-02694, 01.02.2008, видане виконавчим комітетом Львівської міської ради згідно з рішенням виконавчого комітету № 40 від 01.02.2008р. "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м.Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний номер 22128512).

Ухвалою суду від 20.07.2018р. (суддя Горецька З.В.) відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

На підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду №472 від 18.10.2018р. проведено повторний автоматичний розподіл справи №914/1257/18 у зв`язку зі закінченням повноважень судді Горецької З.П. як вперше призначеної і справу передано для розгляду головуючому судді Пазичеву В.М.

Ухвалою суду від 06.12.2018р. (суддя Пазичев В.М.) задоволено частково заяву Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") від 06.12.2018 р. за вх. № 3244/18 про забезпечення позову та забезпечено позов Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2 : Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа на стороні позивача: Львівська обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 40 від 01.02.2008 року "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській,7"; визнання незаконним та скасування свідоцтва про права власності № Г-02694, 01.02.2008, видане виконавчим комітетом Львівської міської ради згідно з рішенням виконавчого комітету № 40 від 01.02.2008р. "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м.Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний номер 22128512) шляхом заборонити відповідачу, а також заборонити будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна, нежитлових приміщень першого поверху площею 138,7 кв.м на вул .Арсенальська,7 у м. Львові.

Ухвалою суду від 15.01.2019р. позовну заяву третьої особи 3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу (2200 Pennsylvania Avenue, NW East Tower, 4th Floor Washington, DC 20037) у справі № 914/1257/18 за позовом: Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") м. Львова, до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2 : Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи 1,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської обласної державної адміністрації, третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу (2200 Pennsylvania Avenue, NW East Tower, 4th Floor Washington, DC 20037), третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 40 від 01.02.2008 року "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській,7"; - визнання незаконним та скасування свідоцтва про права власності № Г-02694, 01.02.2008, видане виконавчим комітетом Львівської міської ради згідно з рішенням виконавчого комітету № 40 від 01.02.2008р. "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; - скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м.Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний номер 22128512), скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення IV, 6-12 на вул.Арсенальній,7 у м.Львові, площею 143,9м² (реєстраційний номер 22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі ЛМР, прийняти до провадження та призначити до спільного розгляду з первинним позовом, що поданий Єврейською релігійною ортодоксальною громадою "ТурейЗагав" ("Золота Роза") м. Львова до відповідача 1:Львівської міської ради, до відповідача 2 : Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа на стороні позивача: Львівська обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 40 від 01.02.2008 року "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській,7"; визнання незаконним та скасування свідоцтва про права власності № Г-02694, 01.02.2008, видане виконавчим комітетом Львівської міської ради згідно з рішенням виконавчого комітету № 40 від 01.02.2008р. "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м.Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний номер 22128512) у справі № 914/1257/18.

02.02.2019р. Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу подало заяву про зміну предмета позову (вх. № 354/19 від 07.02.2019 р., а.с.80, т.4), в якій просять:

1) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7»;

2) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013р. №814 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

3) визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності №Г-02694 від 01.02.2008р., видане виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

4) скасувати реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512), проведену 14.02.2008р.;

5) скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській , 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесений 14.02.2008р. з усіма змінами і доповненнями.

Також на розгляд суду подана заява позивача про зміну предмету позову (вх. № 369/19 від 08.02.2019 р., а.с. 103-104, т.4), подана Єврейською релігійною громадою «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова про:

1) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7»;

2) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013р. №814 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

3) визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності №Г-02694 від 01.02.2008р., видане виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

4) скасувати реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512), проведену 14.02.2008р.;

5) скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській , 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесений 14.02.2008р.з усіма змінами і доповненнями.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019р. ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.12.2019р. про забезпечення позову залишено без змін, а апеляційну скаргу Львівської міської ради - без задоволення.

Постановою Верховного суду України у складі суддів касаційного господарського суду України від 17.04.2019р. постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019р. та ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.12.2019р. про забезпечення позову залишено без змін, касаційну скаргу Львівської міської ради - без задоволення.

У зв`язку зі припиненням повноважень головуючого судді Пазичева В.М. за допомогою системи повторного автоматизованого розподілу від 12.09.2019р. справу від передано для розгляду судді Козак І.Б.

Ухвалою суду від 16.09.2019р. (суддя Козак І.Б.) поновлено провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 15.10.2019р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 17.12.2019р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 14.01.2020р. розгляд справи по суті відкладався на 21.01.2020р. та на 28.01.2020р.

Правова позиція позивача (Єврейської релігійної ортодоксальної громади «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова).

Позовні вимоги Єврейської релігійної ортодоксальної громади «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова із врахуванням заяви про зміну предмета позову (вх.№369/19 від 08.02.2019р.) обгрунтовуються наступним. Відповідачі у цій справі не мають доказів існування у Львівської міської ради прав на спірне нежитлове приміщення, що знаходиться у м. Львові по вул.Арсенальній, 7 (будівлі Шхити і Микви, що є невід`ємними елементами ансамблю синагоги «Турей Загав»). Позивач стверджує, що спірні культові споруди згідно з архівними документами належали єврейській релігійній організації «Золота Роза». Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7», на думку позивача, прийняте з порушенням закону, оскільки в ньому не визначено ні правової підстави набуття ЛМР права на спірний об`єкт, ні способу такого набуття. Предметом доказування в даному спорі є доведення правових підстав набуття права комунальної власності територіальною громадою м. Львова на спірне майно в силу розпорядження цим майном. Крім того, як з`ясовано позивачем з інвентаризаційної та реєстраційної справи, право комунальної власності на територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано ОКП ЛОР БТІ та ЕО 01.02.2008р. на нежитлові приміщення IV, 6-12 на вул.Арсенальній,7 у м.Львові, площею 143,9м<sup>2</sup> на підставі свідоцтва про право власності №Г-02694, 01.02.2008р. видане виконавчим комітетом Львівської міської ради згідно з рішення ВК ЛМР №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальній, 7». Крім того, Виконавчим комітетом ЛМР 18.10.2013р. прийнято рішення №814 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул.Арсенальській, 7», відповідно до якого ВК ЛМР вирішив зареєструвати територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлове приміщення підвалу під індексом IV та першого поверху (індекси частин приміщень 6, 8, 9, 10, 11, 12) загальною площею 138,7 м<sup>2</sup> на вул.Арсенальській 7, згідно з технічним паспортом, складеним ОКП ЛОР БТІ та ЕО 17.10.2011 р. за інвентарним №872, виділивши вказане приміщення в окремий об`єкт, зобов`язано УКВ ДЕП ЛМР подати документи на реєстрацію. Згідно з відомостями з реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер майна 22128512, тип майна: нежитлові приміщення IV, 6-12 загальною площею 143,9м², адреса нерухомого майна: Львівська обл., м. Львів, вул .Арсенальська, буд.7 , загальна площа (кв.м):138,7 м². Загальна вартість нерухомого майна (грн) 183274, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 14.02.2008р., дата внесення запису: 14.02.2008р. При цьому, у відомостях не зазначено підстав та дати внесення змін щодо площі приміщення. На думку позивача, у відомості Реєстру речових прав внесена інформація з урахуванням рішення ВК ЛМР від 18.10.2013р.№814. враховуючи все викладене, просять:

·визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7»;

·визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013р. №814 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

·визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності №Г-02694 від 01.02.2008р., видане виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

·скасувати реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512), проведену 14.02.2008р.;

·скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській , 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесений 14.02.2008р. з усіма змінами і доповненнями.

Правова позиція відповідача 1 - Львівської міської ради.

Представник відповідач 1 у судовому засіданні 28.01.2020р. проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№32190/18 від 30.08.2018р.) та численних поясненнях по суті справи, зазначивши таке:

·будинок по вул.Арсенальська, 7, є триповерховим житловим будинком, який належить на права комунальної власності ЛМР на підставі рішення Радянського райвиконкому від 14.04.1987р. №222. Право комунальної власності на будинок зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.12.2007р., що підтверджується Інформацією з цього Реєстру.

·До 01.01.2004р. (до набрання законної сили нового Цивільного кодексу України) право комунальної власності не підлягало державній реєстрації, оскільки не було такого обов`язку.

·03.12.2007р. будинок по вул.Арсенальській, 7 у м. Львові був зареєстрований за територіальною громадою м. Львова в особі ЛМР на підставі рішення Радянського райвиконкому м. Львова №222 від 14.04.1987р.

·14.02.2008р. нежитлове приміщення загальною площею 143,9м², що знаходиться за адресою: Львівська обл. , м. Львів, вул.Арсенальська, буд.7 , зареєстроване за територіальною громадою м. Львова в особі ЛМР на підставі свідоцтва про право власності №Г-02694 від 01.02.2008р.

·Заявив про застосування позовної давності та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач пропустив строк на звернення з позовом до суду. Так, на думку відповідача, позивачу було відомо про наявність оскаржуваного рішення, свідоцтва про право власності ще у березні 2012р., коли єврейська релігійна громада «Турей Загав» звернулася з позовом до господарського суду Львівської області до управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР про визнання незаконним і скасування наказу УКВ від 03.06.2011р. №97-А, визнання недійсним договору оренди №-7845-11 від 9 червня 2011р. та зобов`язання громадської організації "Наше ідеальне місто" та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради передати на безоплатній основі кагальний будинок по вул.Арсенальська, 7 Єврейській релігійній громаді „ТУРЕЙ ЗАГАВ". Тобто, ще у березні 2012р. позивачу було відомо про оскаржувані рішення №40 від 01.02.2008р., і про свідоцтво №г-02694 від 01.02.2008р., і про реєстрацію права власності за територіальною громадою на спірний об`єкт.

У відповіді на відзив (вх.№34236/18 від 17.09.2018р.) позивач заперечує проти аргументів позивача, зазначаючи що:

1. Відповідач 1 не враховує, що сам будинок загальною площею 507,4 кв.м за адресою: м. Львів, вул.Арсенальська, 7, не є предметом спору і позивачем оспорюється лише право власності ЛМР на нежитлові приміщення з індексом IV, 6-12 на вул.Арсенальній,7 у м.Львові, площею 143,9м², тобто на окремий об`єкт цивільних прав;

2. На будинок за адресою: вул.Арсенальська, 7 у м. Львові право власності зареєстровано за ЛМР на загальну площу 507,4 кв.м, а окрема право власності зареєстровано на нежитлові приміщення загальною площею 143,9м² та перший поверх (3, 4, 5, 17, 20, 21, 22) загальною площею 69,8 м² за приватною особою. Зазначений факт підтверджує, що всі ці об`єкти є самостійними, адже сума площ по частинах утворює 507,4 м² загальної площі будинку.

3. Заперечив проти доводів ЛМР про посилання на рішення судів у інших справах, де, на думку відповідача 1, ансамбль синагоги «Турей Загав» складається з кількох будівель за різними адресами (йдеться про обставини справи, встановлені в рішеннях суду у справах №914/34/17, 5015/5527/12, 5015/5589/11). Як стверджує позивач, спірне культове майно знаходиться в кагальному будинку по вул.Арсенальській, 7 від сторони вул.Федорова, 23-25, що додатково підтверджується листом Управління охорони історичного середовища ЛМР від 29.11.2011р. №04/4201 (а.с.241, т.1). Наявність двох адрес спірного майна позивач пов`язує із наявністю історично двох входів (окремо для чоловіків, окремо - для жінок) з різних сторін двох вулиць Арсенальської і Федорова.

4. Щодо позовної давності, то зазначає, що можливість реалізувати своє право в примусовому порядку подати позов виникло для позивача з моменту видачі головою ЛОДА розпорядження від 23.03.2018р. №236/0/5-18, тобто моментом порушення прав позивача на спірне майно є дата 23.03.2018р.

5. Відповідачем 1 не враховано, що ансамбль синагоги «Турей Загав» складається з кількох будівель: синагоги, сакральних споруд для ритуальних потреб: кагальний будинок зі шпиталем, шхити та євши - вищої юдейської школи, які складають частину історичного єврейського кварталу. Всі ці будівлі разом є пам`яткою культурної спадщини і розташовані в межах історичного ареалу м.Львова (рішення ВК ЛМР «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» від 09.12.2005р. №1311). Оскільки спірні будівлі є об`єктами культурної спадщини, то у відповідачів були відсутні повноваження приймати оскаржувані рушення в цілому чи окремо без погодження центрального органу у сфері охорони культурної спадщини. Відсутність таких повноважень встановлена і підтверджена судовими рішеннями у справі №914/370/17.

Позиція відповідача 2 - Виконавчого комітету Львівської міської ради.

Відповідач 2 проти позову усно заперечив, підтримавши аргументи відповідача 1.

Позиція третьої особи 1 (Львівської обласної державної адміністрації).

Представник третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської обласної державної адміністрації у судовому засіданні 28.01.2020р. підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях (вх.№43599/18 від 13.11.2018р., а.с.97-100, т.2) та зазначив, що станом на 1987рік (рік прийняття рішення виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів) відсутні докази належності спірних будівель шхити і микви до культового майна. При цьому, ЛОДА не заперечує, що факту занесення кагального будинку та ритуальної лазні з миквою до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення як пам`ятка архітектури і містобудування, за адресою вул..Арсенальська, 7.

Позиція третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Представник УКВ ДЕР ЛМР у судове засідання 28.01.2020р. не з`явився.

Позиція третьої особи 3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу.

Представник третьої особи 3 у судовому засіданні 28.01.2020р. заявлені позовні вимоги підтримав повністю.

Позиція третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Представник третьої особи 4 у судове засідання 28.01.2020р. не з`явився, жодних пояснень щодо заявлених позовних вимог не подавав.

Позиція третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерства культури України.

Представник Міністерства культури України у судове засідання 28.01.2020р. не з`явився, пояснень на заявлені позовні вимоги не подавав.

Позиція третьої особи 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Кабінету міністрів України.

Представник Кабінету Міністрів України у судовому засіданні 28.01.2020р. дав усне пояснення по суті спору.

Позовні вимоги третьої особи 3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним (а.с. 140-148, т.3). Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008 року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7» вирішено оформити право комунальної власності територіальній громаді м. Львова в собі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV, 6-12 на вул.Арсенальній,7 у м.Львові, площею 143,9м² згідно з технічним паспортом. Постановою КМУ №311 від 05.11.1991р. визначено перелік державного майна, що передається комунальну власність областей та міст Києва і Севастополя. Цією постановою рішення про передачу будь-яких об`єктів у комунальну власність міст обласного підпорядкування не приймалося. Отже, спірне майно (шхита і миква) в комунальну власність територіальної громади м. Львова уповноваженими органами у встановленому законом порядку не передавалося, тобто, право власності не виникло, а відтак, оформленню, як визначено оскаржуваним рішенням, не підлягало. Крім того, перелічені документи в оскаржуваному рішенні №40 не є підставами для виникнення права комунальної власності на спірні будівлі. Зазначене свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного на той час законодавства щодо підстав та порядку набуття права власності, а також, прийняття такого рішення поза межами компетенції органу місцевого самоврядування. Позивач (третя особа) вважає, що нежитлові приміщення повинні бути передані за рішенням КМУ в комунальну власність територіальних громад області, після того - прийняті обласною радою у спільну власність територіальних громад області, і лише після цього Львівська обласна рада вправі вирішувати питання управління об`єктами спільної власності територіальних громад. Кабмін не передавав у власність територіальної громади міста Львова, тому відповідач 1 не вправі був приймати ці об`єкти в комунальну власність та розпоряджатися ним. Дав також пояснення щодо культового призначення микви та її значення в ритуальному обряді ортодоксальних юдеїв. Охоронюваний законом інтерес позивача щодо спірних будівель вже встановлений рішеннями судів у справах №914/34/17, 5015/5527/12, 5015/5589/11. Щодо строку позовної давності, то Об`єднання довідалося про порушення свого права та осіб, які їх порушили, лише у грудні 2018р. і від того часу рахується строк позовної давності. Враховуючи наведене, позивач просить про: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 40 від 01.02.2008 року "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській,7"; визнання незаконним та скасування свідоцтва про права власності № Г-02694, 01.02.2008, видане виконавчим комітетом Львівської міської ради згідно з рішенням виконавчого комітету № 40 від 01.02.2008р. "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м.Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний номер 22128512); скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення IV, 6-12 на вул.Арсенальній,7 у м.Львові, площею 143,9м² (реєстраційний номер 22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі ЛМР.

Позивачем (третьою особою зі самостійними вимогами на предмет спору) також подано заяву про зміну предмета позову (вх. № 354/19 від 07.02.2019 р., а.с.80, т.4), в якій Об`єднання просить:

1) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7»;

2) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013р. №814 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

3) визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності №Г-02694 від 01.02.2008р., видане виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

4) скасувати реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512), проведену 14.02.2008р.;

5) скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській , 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесений 14.02.2008р. з усіма змінами і доповненнями.

Враховуючи наведене вище, представник Об`єднання у судовому засіданні 28.01.2020р. підтримав позовні вимоги із врахуванням заяви про зміну предмета спору.

Позиція відповідачів 1 та 2.

Відповідач 1 проти позовних вимог третьої особи 3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, заперечив повністю з мотивів, викладених у відповідному відзиві на цю позовну заяву (вх.№3622/19 від 28.01.2019р., а.с. 36-39, т.4). Зазначив, що ЛМР набула право власності на будівлю по вул.Арсенальській, 7 у м . Львові у встановленому законом порядку; право комунальної власності на цей об`єкт не порушує права третьої особи-позивача; Об`єднання звернулося з позовом до суду з пропуском строку позовної давності.

Відповідач 2 усно заперечив проти позову, підтримавши аргументи відповідача 1.

У відповіді на відзив Львівської міської ради (вх.№5473/19 від 07.02.2019р.) позивач (Об`єднання) спростовує всі аргументи міської ради та просить задоволити позов повністю.

У поясненні (вх.№52835/19 від 16.12.2019р.) Львівська міська рада Та ВК ЛМР заперечили проти заявлених позовних вимог, виходячи з таких підстав:

- норми ЗУ «Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності» не поширюються на дані правовідносини, оскільки передача будівлі відбулася в 1991р. на підставі Постанови КМУ №311 від 05.11.1991р., а Закон набув чинності 03.03.1998р.;

- реєстрація права комунальної власності на весь будинок без застереження щодо нежитлових приміщень в ньому підтверджує належність приміщень до комунальної власності (аналогічна позиція викладена у постанові ВСУ від 31.01.2018р. у справі №914/3366/16);

- заперечив проти існування порушених прав позивачів у цьому спорі, зазначивши, що із задоволенням позовних вимог не буде відновлено інтересів позивачів, так як із скасуванням права комунальної власності на спірне майно, воно не стане ні власністю держави, ні не перейде до будь-кого з позивачів;

- позивачами не надано доказів належності спірних будівель до культових споруд, оскільки з часом функціональне призначення будівлі змінилося повністю;

- позивач не зазначив, яку норму закону порушив відповідач, обґрунтовуючи необхідність отримання погодження центрального органу у сфері охорони культурної спадщини;

- повторно заявив про необхідність застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Позиція третьої особи 1 (Львівської обласної державної адміністрації).

Представник третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської обласної державної адміністрації у судовому засіданні 28.01.2020р. підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях (вх.№3434/19 від 25.01.2019р., а.с.29-31, т.4) та зазначив, що станом на 1987рік (рік прийняття рішення виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів) відсутні докази належності спірних будівель шхити і микви до культового майна. При цьому, ЛОДА не заперечує, що факту занесення кагального будинку та ритуальної лазні з миквою до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення як пам`ятка архітектури і містобудування, за адресою вул.Арсенальська, 7.

Треті особи 2-6 не висловили своєї правової позиції щодо позовних вимог, заявлених третьою особою 3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Об`єднанням комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу.

Обставини справи.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів №222 від 14.04.1987р. затверджено реєстр житлових будинків, належних місцевим радам, і в цьому реєстрі включено, серед інших, і будинок по вул.Арсенальській, 7 у м.Львові (а.с.124-126, т.І).

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №728 від 27.12.1991р. затверджено перелік підприємств і організацій житлово-комунального господарства, які відносяться до обласної комунальної власності та які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів та відповідних Рад народних депутатів міст обласного підпорядкування і районів області згідно з додатком №2 (а.с.168-170, т.2).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7» вирішено: оформити право комунальної власності територіальній громаді м. Львова в собі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV, 6-12 на вул.Арсенальній,7 у м.Львові, площею 143,9м² згідно з технічним паспортом (а.с.37,т.І).

01.02.2008р. виконавчим комітетом ЛМР згідно з рішенням виконавчого комітету №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7», видано Свідоцтво про право комунальної власності на нежитлові приміщення №Г-02694 територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради (а.с.38, т.І).

Листом №22-2066/21 від 26.09.2011р. Державна служба з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України повідомила Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу про те, що кагальний будинок та ритуальна лазня з миквою за адресою: вул.Арсенальна,7 у м.Львові наказом Міністерство культури і туризму від 03.02.2011р. №58/0/16-11 (у редакції наказу Міністерства культури від 16.06.2011р. №453/0/16-11) занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури місцевого значення, охоронний №2938-Лв (а.с.28, т.ІІ).

У березні 2012р. Єврейською релігійною ортодоксальною громадою «Турей Загав» («Золота Роза») подано позовну заяву, датовану 07.03.2012р., до господарського суду Львівської області, відповідач: УКВ ДЕП ЛМР, предмет позову: визнання незаконним наказу та зобов`язання вчинити дії.

В матеріалах справи міститься:

·Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.02.2008р. №17740628 на нежитлові приміщення IV, 6-12 на вул.Арсенальній,7 у м.Львові, площею 143,9м² (а.с.39, т.І).

·Копія Технічного паспорту на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7, у м.Львові (а.с.40, т.І).

·Копія Відомостей з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на будинок №7 по вул.Арсенальській, у м. Львові (а.с.41-42, т.І)

·Копія архівної довідки №381 від 09.10.2002р., виданої Центральним державним історичним архівом України у м.Львові, про належність Малої міської синагоги «Золота Роза» до Єврейської релігійної громади м.Львова (а.с.43, т.І).

·Копія довідки від 07.06.2004р. Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України про використання та належність синагоги «Золота Роза» ортодоксальним євреям м. Львова (а.с.44, т.І).

·Копія Паспорта об`єкта культурної спадщини - кагального будинку (шпиталь, ритуальна лазня, шхита, миква), місцезнаходження об`єкта: вул.Арсенальська, 7, м. Львів (а.с.45-74, т.І).

·Копія Облікової картки об`єкта культурної спадщини - кагального будинку (шпиталь, ритуальна лазня, шхита, миква), місцезнаходження об`єкта: вул.Арсенальська, 7, м. Львів (а.с.75-77, т.І).

·Копія Витягу з наказу Міністерства культури і туризму від 03.02.2010р. №58/0/16-10 про занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення, серед інших, об`єкти культурної спадщини, зокрема, у Львівській області, кагального будинку та ритуальної лазні (а.с. 78-79, т.І).

·Копія рішення господарського суду Львівської області від 03.05.2017р. у справі №914/340/17, залишеного без змін постановою ЛАГС від 18.09.2017р., постановою Великої палати ВСУ від 23.05.2018р., про задоволення повністю позову Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради № 522 від 26.05.2016 року, в частині визнання права власності територіальної громади м. Львова на Руїни синагоги "Турей Загав" ("Золота Роза"), розташовані на вул. І. Федорова, 27 (а.с.80-95, 96-101, т.1).

·Програма регенерації колишньої міської юдейської дільниці Львова (вулиці Федорова-Арсенальська-Староєврейська-Бр.Рогатинців) (а.с.209-225, т.І).

Листом №04/4201 від 29.11.2011р. Управління охорони історичного середовища ЛМР повідомило ГО «Наше ідеальне місто» про неможливість укладення попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини (іі частину), нежитлові приміщення підвалу і першого поверху загальною площею 138,7 кв.м у будинку №7 по вул..Арсенальській у м.Львові, оскільки дані приміщення не можуть бути передані у приватну власність.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.07.2013р. у справі №5015/1066/13 залишено без розгляду позов Єврейської релігійної громади „ТУРЕЙ ЗАГАВ" („Золота Роза") до відповідача-1 Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради; до відповідача-2 Громадської організації „Наше ідеальне місто"; до відповідача-3 Львівської міської ради про визнання незаконним наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03.06.2011р. №97-А, визнання недійсним договору оренди №-7845-11 від 9 червня 2011р. та зобов`язання громадської організації "Наше ідеальне місто" та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради передати на безоплатній основі кагальний будинок по вул.Арсенальська, 7 Єврейській релігійній громаді „ТУРЕЙ ЗАГАВ".

Листами №2302-3152 від 24.10.2014р., №2302-2015 від 20.01.2015р. УКВ ДЕП ЛМР повідомило Єврейську релігійну ортодоксальну громаду «Турей Загав» («Золота Роза») про підготовку проекту ухвали ЛМР на розгляд сесії ради щодо порушеного громадою питання передачі в оренду вільних нежитлових приміщень загальною площею 138,7 кв.м за адресою: вул.Арсенальна, 7 у м.Львові.

Листом №123-2015 від 19.03.2015р. юрист Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого радянського союзу звертався до УКВ ДЕП ЛМР з проханням повідомити результати розгляду питання щодо надання в оренду Комітету Микви, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Арсенальна, 7.

Листом №244-2015 від 02.06.2015р. керівник Єврейської релігійної ортодоксальної громади «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова звертався до ЛОДА з проханням передати у безплатне користування (чи повернення у власність) єврейській громаді культових будівель шхити і микви в межах будинку №7 по вул.Арсенальній у м.Львові.

Листами №2302-3581 від 18.11.2015р. УКВ ДЕП ЛМР повідомило Єврейську релігійну ортодоксальну громаду «Турей Загав» («Золота Роза») про підготовку проекту ухвали ЛМР на розгляд сесії ради щодо порушеного громадою питання передачі в оренду вільних нежитлових приміщень загальною площею 138,7 кв.м за адресою: вул.Арсенальна, 7 у м.Львові.

Листом №2302-2138 від 09.06.2016р. УКВ ДЕП ЛМР повідомив Директора департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА про те, що будинок №7 по вул.Арсенальній у м.Львові включено реєстру будинків, належних місцевим радам; право власності на цей будинок зареєстровано за територіальною громадою м.Львова в особі ЛМР на підставі рішення Галицького (Ленінського райвиконкому м.Львова від 14.04.1987р.№222); інформація про залишки будівель шхити і микви відсутня.

Розпорядженням голови ЛОДА №236/0/5-18 від 23.03.2018р. на звернення Єврейської релігійної ортодоксальної громади «Турей Загав» («Золота Роза») вирішено: у зв`язку з відсутністю на балансі ЛОДА культових споруд шхити і микви по вул.Арсенальній, 7, у м.Львові, передача в безоплатне користування (чи повернення у власність) єврейській громаді не може бути реалізоване (а.с.127, т.І).

На підтвердження визначення культової споруди микви позивачем подано лист Рабина Б.Полацек від 20.11.2018р. з нотаріально засвідченим перекладом (а.с.136-139, т.ІІ).

Рішенням ВК ЛМР №814 від 18.10.2013р. вирішено зареєструвати територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлове приміщення підвалу під індексом IV та першого поверху (індекси частини приміщення 6, 8. 9, 10, 11, 12) на вул. Арсенальській, 7 у м.Львові загальною площею 138,7 кв.м згідно з технічним паспортом, складеним ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 17.10.2011р. за інвентарним №872, виділивши вказане приміщення в окремий об`єкт (а.с.65, т.4)

Також позивачем подано копію Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966р. (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу 13.12.1995р.).

Надав додаткові пояснення (вх.№1779/19 від 15.01.2019р., а.с.1-3, т.4) щодо культового (ритуального) призначення споруд микви, шхити, що знаходяться по вул.Арсенальська, 7 у м .Львові. Так, зазначив, що миква - це приміщеня з басейнами для окунання перед молитвою та іншими обрядами глибокого духовного значення звернень до Творця. Шхита – це приміщення, де за духовними законами Юдаїзму відбувається приготування м`яса тварин, в даному випадку, птиці, за старозавітніми законами.

Оцінка суду.

Щодо позовних вимог Єврейської релігійної ортодоксальної громади «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова, суд зазначає таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

Позовні вимоги Єврейської релігійної ортодоксальної громади «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова обґрунтовуються тим, що Львівська міська рада та Виконавчий комітет ЛМР не мали права розпоряджатися майном (будівлі шхити і микви), яке є культовим, доказів передачі майна з державної у комунальну власність відповідачі 1 та 2 не надали, у оскаржуваних рішеннях не наведені належні правові підстави набуття територіальною громадою м.Львова права комунальної власності на штиху і микву. Відтак, необхідно скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7», визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013р. №814 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул.Арсенальській, 7», як такі, що винесені поза межами повноважень ВК ЛМР та ЛМР.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про власність» (чинного на момент виникнення спірних відносин), об`єктами права комунальної власності є, зокрема, майно закладів культури.

Постановою Кабінету міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» від 05 листопада 1991 року № 311 встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Спростовуючи доводи відповідачів та третьої особи ЛОДА щодо відсутності доказів у матеріалах справи приналежності будівель шхити і микви до культового майна, суд критично оцінює такі доводи відповідачів і зазначає, що будівлі шхити і микви є культовими спорудами, що підтверджується: копією Облікової картки об`єкта культурної спадщини - кагального будинку (шпиталь, ритуальна лазня, шхита, миква), місцезнаходження об`єкта: вул.Арсенальська, 7, м. Львів (а.с.75-77, т.І), копією Витягу з наказу Міністерства культури і туризму від 03.02.2010р. №58/0/16-10 про занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення, серед інших, об`єкти культурної спадщини, зокрема, у Львівській області, кагального будинку та ритуальної лазні (а.с. 78-79, т.І); копією Паспорта об`єкта культурної спадщини - кагального будинку (шпиталь, ритуальна лазня, шхита, миква), місцезнаходження об`єкта: вул.Арсенальська, 7, м. Львів (а.с.45-74, т.І). Додатково, суд звертає увагу сторін у справі на те, що Паспорт об`єкта культурної спадщини - кагального будинку (шпиталь, ритуальна лазня, шхита, миква), місцезнаходження об`єкта: вул.Арсенальська, 7, м. Львів, підписувався начальником Управління охорони культурної спадщини ЛОДА, сам Паспорт складений 24.09.2008р. провідним спеціалістом інституту «Укрзахідпроектреставрація».

Аналізуючи зміст рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7» а.с.37, т.1), вбачається, що відповідач 1 вирішив оформити право комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7, розглянувши звернення УКВ ДЕП ЛМР від 14.12.2007р. №2302-6481, також вирішено відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району оформити та видати відповідне свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, УКВ ДЕП ЛМР зареєструвати таке Свідоцтво про право власності в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».

Суд враховує слушні аргументи первісного позивача (Єврейської релігійної ортодоксальної громади) щодо незазначення належних правових підстав набуття відповідачами права комунальної власності на спірне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс).

Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначені» (відчуження за договором; передача у спадщину, знищення, переробка).

За нормами ЦК, підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Підстави набуття права власності поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника майна, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Згідно з нормами ЦК України, до первинного способу набуття права власності належать:

- набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т, ч. на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України);

- набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у т. ч. в результаті полювання на диких звірів, вилову риби, (ч. 2 ст. 189, статті 332. 333 ЦК України);

- визнання права власності за певних, умов на самочинне будівництво (ст. 376 ЦК України);

- набуття права власності на скарб, бездоглядну домашню тварину, знахідку або інше безхазяйне майно, у т. ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив права попередній власник (ст.ст. 335-338, 340 340, 343 ЦК України).

- набуття права власності на майно добросовісним набувачем від неуповноваженого відчужувача у разі відмови власнику в задоволенні позову про його витребування (ст.ст. 330, 388, 389 ЦК України);

- набуття права власності за набувальиою давністю на окремі об`єкти (ст. 344 ЦК України)

До похідних способів належить набуття цього права:

- на підставі правочинів (ст. 334 ЦК України);

- в порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК України);

- в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч. 2 ст. 107, ст. 109 ЦК України);

- у випадку приватизації державного майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК України).

Похідними способами набуття права власності є договори: кулівлі-продажу, міни, дарування, рента, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб чи публічно-правових утворень.

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Отже , важливе значення у таких випадках має визначення способу набуття права та правової підстави його набуття.

В той же час, в оскаржуваній ухвалі не визначено жодної правової підстави набуття Львівською міською радою права на спірний об`єкт, як і способу набуття такого.

Крім того, підставою набуття права комунальної власності, відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є:

- передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав;

- створення майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом;

- придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Як зазначено вище, предметом спору є рішення Львівської міської ради № 40 від 01.02.2008р. Приймаючи оспорюване рішення, Львівська міська рада здійснила розпорядження майном, шляхом надання права власності на спірний об`єкт територіальній громаді м. Львова.

Правом власності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст. 317 ЦК України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, право розпорядження майном є виключним правом власника.

В той же час, Львівська міська рада не представила жодних належних та допустимих доказів існування у неї прав на спірний об`єкт, оскільки такі підстави, на момент прийняття оскаржуваної ухвали, є відсутніми. Не зазначено про їх існування і в тексті самої ухвали.

Викладене свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам законодавства України, що регулює відповідні правовідносини щодо підстав та порядку набуття права власності та прийняття такого поза межами компетенції, визначеної Законом.

При наданні пояснень представник відповідача 1 та 2 стверджує, що спірний об`єкт є комунальною власністю на підставі рішення Радянського райвиконкому від 14.04.1987року №222. Право комунальної власності на будинок №7 по вул.Арсенальській у Львові зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.12.2007р. При цьому, відповідач 1 посилається на Постанову КМУ N 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», зазначаючи, що станом на дату її винесення спірний будинок №7 належав місцевій раді народних депутатів на підставі рішення Радянського райвиконкому від 14.04.1987року №222.

Суд враховує слушні зауваження представника Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, викладені у поясненні (вх.№4287/20 від 27.01.2020р.), де третя особа зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що діяла з 15.01.1966р. до 13.12.1995р., рішення райвиконкому не віднесено до переліку правовстановлюючих документів. Також третя особа звертає увагу суду на те, що в оспорюваних рішеннях відсутнє покликання на рішення Ленінського райвиконкому м.Львова №222 від 14.04.1987р. як на підставу їх прийняття.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 5 листопада 1991 р. N 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», де затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Відповідно до цього переліку, у власність областей передано об`єкти у сферах: промисловості будівельних матеріалів; місцевої промисловості; поліграфічної промисловості; зв`язку; агропромислового комплексу; будівництва; житлово-комунального господарства: житлове господарство, водопровідно-каналізаційне господарство, теплове господарство, матеріально-технічне забезпечення, ремонтно-будівельні організації, шляхове господарство, багатогалузеві підприємства житлово-комунального господарства, міськ-електротранспорт, комунальні автотранспортні підприємства, підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення; промисловості; готельного господарства; ритуального обслуговування; зеленого господарства; інші підприємства й організації; учбово-курсові комбінати, машинно-лічильні станції, комбінати благоустрою з майновим комплексом; організації технічної інвентаризації; народної освіти; охорони здоров`я, соціального забезпечення; фізичної культури і спорту; торгівлі, громадського харчування; побутового обслуговування; майно виконкомів місцевих Рад народних депутатів; а також у сфері культури. У сфері культури, з цим переліком, до комунальної власності передано: організації кіновідеопрокату, концертні організації, театри, музеї, бібліотеки, центри народної творчості, культури, дозвілля, будинки і палаци культури, клуби, парки культури та відпочинку, зоопарки, атракціонні містечка, культурно-освітні училища, училища та школи мистецтв, заклади підвищення кваліфікації працівників культури, культурно-спортивні та соціально-культурні комплекси, ремонтно-виробничі комбінати, інші місцеві підприємства, об`єднання, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», памятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками, за приписами ч. 1 ст. 18 цього Закону (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Проте, такі погодження, незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу представлені не були.

Крім того, вся центральна частина м. Львова (місто в мурах, середмістя), є Державним історико-архітектурним заповідником, створеним Постановою Ради Міністрів УРСР від 12.06.1975 р. № 297. На виконання згаданої Постанови, виконавчим комітетом Львівської обласної ради трудящих 09.07.1975 р. прийнято рішення № 321, яким у Додатку № 1 визначено його межі.

Кабінетом Міністрів України 15.11.1997 р. прийнято Постанову № 1266 «Про комплексну програму збереження історичної забудови м. Львова» (надалі - програма), Відповідно до вступної частині Програми, до ЮНЕСКО подано матеріали для внесення центру міста до Списку всесвітньої спадщини, у межах, визначених за постановою Уряду від 12.06.1975 р. № 297.

На 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО (Кіото) у 1998 р. історичний центр Львова внесенно до Списку Світової спадщини.

Згідно архівної довідки від 09.10.2002 р. № 381, синагога «Золота Роза» належала Єврейській релігійній громаді м. Львова. Ця обставина також досліджувалась і встановлена господарськими судами.

Покликання представника Львівської міської ради на ту обставину, що об`єкт є пам`яткою культурної спадщини місцевого значення як на доказ перебування цього об`єкта у комунальній власності, спростовується тим, що в силу вимог ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності; суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом; у документі, який посвідчує право власності на пам`ятку, обов`язково вказуються категорія пам`ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію. Таким чином, надання об`єкту статусу пам`ятки національного чи місцевого значення не встановлює та не змінює власника; тобто наявність в об`єкта статусу пам`ятки місцевого значення не свідчить про перебування такого у комунальній власності, чи його «автоматичний » перехід в комунальну власність. Відповідачами 1 та 2 не представлено суду доказів передачі спірного об`єкту (нежитлових приміщень) з державної в комунальну власність.

Враховуючи наведене, ВК ЛМР неправомірно, з відсутністю належних правових підстав, прийнято рішення №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7». Похідними вимогами від цієї є позовні вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтво про право власності №Г-02694 від 01.02.2008р., видане виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7», а також скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512), проведену 14.02.2008р., скасування запис про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській , 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесений 14.02.2008р.з усіма змінами і доповненнями.оскільки такі дії (видача Свідоцтва та внесення відповідних реєстраційних записів) були проведенені на підставі недійсного рішення №40 від 01.02.2008р.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013р. №814 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул.Арсенальській, 7» (а.с.85, т.4), то таке рішення також прийнято з порушенням компетенції ЛМР за відсутності правових підстав на реєстрацію права власності за територіальною громадою м.Львова на нежитлове приміщення підвалу під індексом 4 та першого поверху (індекси приміщень 6, 8, 9, 10, 11, 12) загальною площею 138,7 кв.м на вул . Арсенальській, 7 .

Щодо інтересу позивача у справі на спірний об`єкт, то спірні культові споруди згідно з архівними документами належали єврейській релігійній організації «Золота Роза», то інтерес позивача щодо спірних об`єктів цілком відповідає поняттю «охоронюваний законом інтерес», тлумачення якому надано у рішенні Конституційного суду № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., та підлягає захисту в порядку та у спосіб визначений ст. 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України.

В силу приписів статті 6 Закону України «Про національні меншини в Україні», держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам`ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Статтею 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», гарантовано право релігійних організацій на заснування і утримування вільно доступних місць богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва). Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглих територіях, у місцях паломництва, в установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, тощо. Таким чином, серед іншого, порушені ще й права позивачів, як представників національних меншин в Україні та релігійних організацій на вільний доступ до культових місць богослужінь, використання їх за цільовим призначенням, та здійснення культових обрядів.

Окрім цього, у рекомендаціях Парламентської асамблеї Ради Європи з питань захисту власності релігійних громад № 1556 (2002 р.), рекомендовано - гарантувати релігійним інститутам, власність яких була націоналізована в минулому, реституцію цієї власності у визначений термін чи якщо це неможливо, справедливу компенсацію; необхідно стежити за тим, щоб націоналізована церковна власність не приватизувалася (пункт 8).

Позивач звертає увагу на те, що дані обставини встановлені у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2014 р. у справі № 5015/5527/12; від 13.08.2014 р. у справі № 914/4078/13, та від 25.11.2014 року у справі № 5015/5589/11.

Викладені обставини підтверджують не лише наявність прав та інтересів позивачів щодо спірного об`єкту, але й обов`язків перед Міністерством Культури України щодо виконання його рішень.

Як вбачається із судових рішень, на земельних ділянках (м. Львів, вул. І.Федорова, 25, 27, 28), розташований ансамбль синагоги «Турей Загав» («Золота Роза»), що складається із будівель: синагоги (буд. 27 на вул. І. Федорова), сакральних споруд для ритуальних потреб: кагальний будинок зі шпиталем, «різні» (шхити), микви (буд. 23 і 25 на І. Федорова) та єшиви - вищої юдейської школи (буд. 28 на вул. І. Федорова, 28,) і складали частину історичного єврейського кварталу.

Враховуючи те, що дані культові споруди розташовані на спірних земельних ділянках, згідно архівних документів, належали єврейській релігійній організації «Золота Роза», інтерес позивачів до згаданих об`єктів в повній мірі відповідає поняттю «охоронюваний законом інтерес», тлумачення якому надано у рішенні Конституційного суду № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., та підлягає захисту в порядку та у спосіб визначений ст. 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України.

Щодо позовної давності, заявленої відповідачем 1 у разі наявності підстав для задоволення позову, суд зазначає таке.

Відповідач 1 стверджує у відзиві на позов (а.с.169, т.1), що позивачу було відомо про наявність оскаржуваного рішення ВК ЛМР №40 від 01.02.2008р., про видачу свідоцтва на спірні приміщення та про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення по вул.Арсенальській, 7 у м.Львові ще в березні 2012р. Так, в березні 2012р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до УКВ ДЕП ЛМР, ГО «Наше ідеальне місто» про визнання незаконним наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03.06.11 р. №97-А, визнання недійсним договору оренди №-7845-11 від 9 червня 2011р. та зобов`язання громадської організації "Наше ідеальне місто" та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради передати на безоплатній основі кагальний будинок по вул.Арсенальна, 7 Єврейській релігійній громаді „ТУРЕЙ ЗАГАВ".

Предметом спору у справі № 5015/1066/12 є визнання незаконним наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03.06.2011р. №97-А про укладення договору оренди на нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул.Арсенальна, 7 з громадською організацією "Наше ідеальне місто"; визнання недійсним договору оренди №-7845-11 від 09.06.2011р. яким Громадській організації "Наше ідеальне місто" було передано в оренду нежитлові приміщення загальною площею 138,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Арсенальна, 7, зобов`язання Громадської організації "Наше ідеальне місто" та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради передати на безоплатній основі кагальний будинок по вул.Арсенальська, 7 Єврейській релігійній громаді „ТУРЕЙ ЗАГАВ".

Ухвалою суду від 04.07.2013р. у справі №5015/1066/12 залишено без розгляду позов Єврейської релігійної громади „ТУРЕЙ ЗАГАВ" („Золота Роза"). При цьому, як зазначено в самій ухвалі, позивач явку повноважного представника в судове засідання 04.07.2013р. не забезпечив, вимог ухвали суду від 14.06.2013р. не виконав, через канцелярію суду представник позивача подав клопотання (вх. №26135/13 від 03.07.2013р.) про залишення позову без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що при поданні позовної заяви предметом спору було культове майно - нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул.Арсенальська, 7, які були передані в оренду відповідачу-2 на підставі оспорюваного позивачем договору №Г-7845-11 від 09.06.2011р. У зв`язку із судовими справами, в тому числі адміністративними, позивач мирно врегулював спір щодо спірного майна, в підтвердження чого надав суду ухвалу Львівської міської ради про заміну приміщення по вул.Арсенальській, 7 для Громадської організації „Наше ідеальне місто" на інше.

Також, за твердженням відповідача 1, позивач, починаючи з 26.03.2014р. неодноразово звертався до УКВ про передачу спірного приміщення по вул.Арсенальській, 7 у м.Львові в оренду, що, на думку міської ради, свідчить про повну обізнаність позивача в тому, що спірні приміщення перебувають в комунальній власності. Цей факт додатково відповідач 1 підтверджує листами №123-2015 від 19.03.2015р., №2302-2015 від 20.01.2015р., №2302-3152 від 24.10.2014р., №2302-3581 від 18.11.2015р.(а.с.172-175, т.1).

Позивач, при цьому, стверджує, що датою, від якої слід відраховувати позовну давність, є 23.03.2018р. - дата розпорядження Голови ЛОДА №236/0/5-18, у якому зазначено про те, що у зв`язку з відсутністю на балансі ЛОДА культових споруд шхити і микви по вул.Арсенальній , 7, у м.Львові, передача в безоплатне користування (чи повернення у власність) єврейській громаді не може бути реалізоване (а.с.127, т.І).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Відповідно до ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;

4) пункт 4 виключено;

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов`язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України, тобто, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Суд звертає увагу позивача на те, що розпорядження ЛОДА від 23.03.2018р. не є датою порушення відповідачами 1 та 2 прав позивача на спірне майно, оскільки винесене іншим суб`єктом (Головою Львівської облдержадміністрації), тоді як відповідачами у справі є Виконавчий комітет ЛМР та сама Львівська міська рада. При цьому, як слушно зазначає відповідач 1, позивачу було відомо про перебування спірного майна в комунальній власності, що підтверджується численними переписками позивача з УКВ ДЕП ЛМР, оскарження наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03.06.2011р. №97-А, визнання недійсним договору оренди №-7845-11 від 9 червня 2011р. та зобов`язання громадської організації "Наше ідеальне місто" та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради передати на безоплатній основі кагальний будинок по вул.Арсенальська, 7 Єврейській релігійній громаді „ТУРЕЙ ЗАГАВ" у справі №5015/1066/12 ще у 2012р.

Позивач звертає увагу суду на те, що до такої категорії позовів (пов`язаних з об`єктами культурної спадщини, рішення Богдель проти Литви) позовна давність не застосовується.

З даного приводу суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ у справі «Богдель проти Литви» Суд підтримав позицію Верховного Суду Литви відносно початку перебігу строку давності, а саме - якщо справа стосувалася держави, то позовна давність починалася з дня, коли відповідний орган «здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено». В дані справі обставини справи зовсім інші і стосуються не публічного інтересу держави, а інтересу позивача - Єврейської релігійної громади, тому дане рішення тут не застосовується, а посилання на нього є безпідставним.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову Єврейської релігійної ортодоксальної громади «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова у зв`язку з пропуском строку позовної давності на звернення з таким позовом до суду.

Крім того, ухвалою господарського суду Львівської області від 06.12.2018р. (суддя Пазичев В.М.) у цій справі за заявою Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") від 06.12.2018 р. за вх. № 3244/18 вжито заходи забезпечення позову.

В силу приписів ч. 9 ст. 145 ГПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У зв`язку з повною відмовою в задоволенні заявленого позову, з огляду на викладені вище приписи процесуального закону, заходи забезпечення, які вжиті ухвалою суду від 06.12.2018 року підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог третьої особи 3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу.

Обґрунтування позовну викладено на а.с. 140-148, т.3, із врахуванням заяви про зміну предмета позову (вх. № 354/19 від 07.02.2019 р., а.с.80, т.4), в якій просять:

1) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7»;

2) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013р. №814 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

3) визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності №Г-02694 від 01.02.2008р., видане виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

4) скасувати реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512), проведену 14.02.2008р.;

5) скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській , 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесений 14.02.2008р. з усіма змінами і доповненнями.

Тобто , третьою особою фактично заявлено аналогічні позовні вимоги, як і Єврейською релігійною ортодоксальною громадою «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова з аналогічним обґрунтуванням позовних вимог.

Відповідачем 1 також заявлено позовну давність до позову третьої особи.

Перш ніж застосовувати заяву про позовну давність, слід встановити наявність чи відсутність порушеного права позивача (третьої особи) у даному спорі.

Свої позовні вимоги третя особа зі самостійними вимогами (Об`єднання) обґрунтовує такими аргументами:

ь В оскаржуваних рішеннях не визначено жодної правової підстави набуття ЛМР права на спірний об`єкт;

ь Відповідачем не подано доказів, що спірні приміщення шхити і микви належали виробничому житлово-комунальному об`єднанню Галицького району чи будь-якому іншому суб`єкту права, а також доказів передачі таких приміщень;

ь Посилання відповідача 1 на рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м.Львова №222 від 14.04.1987р.є безпідставним, оскільки відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, що діяла з 15.01.1966р. до 13.12.1995р., рішення райвиконкомів не віднесено до переліку правовстановлюючих документів;

ь Заперечуючи проти заяви про застосування позовної давності, зазначає, що Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу довідалась про існування спору в суді та одразу ж подало заяву про залучення її до участі у розгляді справи, дата заяви -10.12.2018р. (вх.№3276/18)- в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (а.с.146-153, т.2). Ухвалою суду від 10.12.2018р. Об`єднання було залучене до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Сама ж позовна заява була подана до господарського суду Об`єднанням 14.01.2019р. (а.с.139-248, т.3), тобто, третьою особою не пропущено строк позовної давності на звернення до суду, а тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Аналізуючи аргументи позивача (Об`єднання), суд зазначає, що судом вже встановлено у цьому рішенні те, що Львівська міська рада не представила жодних належних та допустимих доказів існування у неї прав на спірний об`єкт, оскільки такі підстави на момент прийняття оскаржуваної ухвали є відсутніми. Не зазначено про їх існування і в тексті самої ухвали. Викладене свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення №40 від 01.02.2008року, рішення від 18.10.2013р. №814 вимогам законодавства України, що регулює відповідні правовідносини щодо підстав та порядку набуття права власності та прийняття такого поза межами компетенції, визначеної Законом. Похідними вимогами є позовні вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності №Г-02694 від 01.02.2008р., виданого виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7», а також скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512), проведену 14.02.2008р., скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській , 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесений 14.02.2008р.з усіма змінами і доповненнями, оскільки такі дії (видача Свідоцтва та внесення відповідних реєстраційних записів) були проведенені на підставі недійсного рішення №40 від 01.02.2008р. Мотиви суду викладені в частині рішення, яка стосується позову Єврейської релігійної ортодоксальної громади «Турей Загав» («Золота Роза»). Тобто, заявлені позовні вимоги третьої особи є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Застосовуючи заявлену відповідачем позовну давність до позовних вимог Об`єднання комітетів, суд звертає увагу ЛМР на таке. Міська рада стверджує, що Об`єднанню було відомо про право власності та його реєстрацію на спірні приміщення значно раніше - ще 19.03.2015р об`єднання зверталося в управління комунальної власності з листом щодо передачі їм в оренду приміщення микви на вул.Арсенальській, 7.

Об`єднання спростовує це твердження та звертає увагу суду на те, що насправді листом №123-2015 від 19.03.2015р. юрист Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого радянського союзу звертався до УКВ ДЕП ЛМР з проханням повідомити результати розгляду питання щодо надання в оренду Комітету Микви, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Арсенальна, 7 (а.с.44, т.4). Тобто, суб`єктом звернення у листі, про який каже міська рада, є Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого радянського союзу. Тоді як позивачем у цій справі є Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу (2200 Pennsylvania Avenue, NW East Tower, 4th Floor Washington, DC 20037), тобто зовсім інша юридична особа. Зі Статуту Об`єднання не вбачається про існування будь-яких структурних підрозділів, представництв, філій, уповноважених на представництво інтересів цієї корпорації (а.с.154-160, т.3). Тобто, Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу звернулося з позовом до суду в цій справі в межах строку позовної давності. А оскільки позовні вимоги є правомірними, строк позовної давності не пропущений, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги третьої особи зі самостійними вимогами повністю.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України залишається за Єврейською релігійною ортодоксальною громадою «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова, оскільки в задоволенні її позовних вимог відмовлено повністю.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений Об`єднанням комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів 1 та 2 в рівних частинах, оскільки спір виник з їх вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Єврейської релігійної ортодоксальної громади «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 06.12.2018р. (суддя Пазичев В.М.) за заявою Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") від 06.12.2018 р. за вх. № 3244/18 про забезпечення позову.

3. Судові витрати залишити за позивачем Єврейською релігійною ортодоксальною громадою «Турей Загав» («Золота Роза») м. Львова.

4. Позовні вимоги третьої особи 3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу задоволити повністю.

5. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №40 від 01.02.2008року «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській,7»;

6. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013р. №814 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

7. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності №Г-02694 від 01.02.2008р., видане виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету №40 від 01.02.2008р. «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул.Арсенальській, 7»;

8. Скасувати реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512), проведену 14.02.2008р.;

9. Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення приміщення IV; 6-12 на вул.Арсенальській , 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м (реєстраційний №22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесений 14.02.2008р. з усіма змінами і доповненнями.

10. Стягнути з Львівської міської ради (адреса: 79003, м. Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу (2200 Pennsylvania Avenue, NW East Tower, 4th Floor Washington, DC 20037) 4' 484,5 грн. судового збору.

11. Стягнути з Виконавчого комітету Львівської міської ради (адреса: 79003, м. Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 26256622) на користь Об`єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу (2200 Pennsylvania Avenue, NW East Tower, 4th Floor Washington, DC 20037) 4' 484,5 грн. судового збору.

12. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

13. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

14. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2020р.

Суддя Козак І.Б.