ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 826/3085/16

адміністративне провадження № К/9901/2213/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/3085/16

за адміністративним позовом Державного підприємства «Антонов» до Державної аудиторської служби України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги,

за касаційною скаргою Державного підприємства «Антонов» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (головуючий суддя: Т. О. Скочок) від 21 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Я. М. Василенко, В. В. Кузьменко, О. І. Шурко) від 04 грудня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Державне підприємство «Антонов» звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати незаконною та скасувати вимогу Державної фінансової служби України від 09 лютого 2016 року № 08-14/67 про усунення виявлених порушень.

2. В обґрунтування позову зазначено про безпідставність викладених в акті ревізії доводів, на підставі яких на адресу Державного підприємства «Антонов» направлено оскаржувану вимогу. Крім того, за твердженням позивача, оскаржувана вимога не містить способів усунення виявлених порушень, що суперечить приписам листа Державної інспекції України від 04 березня 2015 року № 25-18/205 «Щодо підготовки вимог про усунення виявлених порушень».

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 16 січня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року (у складі колегії суддів: Васильєвої І. А. - судді-доповідача, суддів: Бившевої Л. І., Юрченко В. П.) поновлено строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача; встановлено 15-денний строк з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

6. 01 березня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Також, 01 березня 2019 року на адресу Верховного Суду від Державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужба) заявлено клопотання про передачу справи № 826/3085/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ця справа, на переконання відповідача, містить виключну правову проблему і її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року № 96/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з внесенням змін до Cпеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Васильєвої І. А. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Антонов» за період з 01 січня 2014 року по завершений місяць 2015 року, за результатами якого складено акт від 29 грудня 2015 року № 08-21/25 та направлена на адресу позивача вимогу «Про усунення виявлених порушень» від 09 лютого 2016 року № 08-14/67, в якій зазначено про виявлення наступних порушень законодавства:

1. На порушення вимог абз. 3 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» Підприємством протягом І кварталу 2014 року до резерву сумнівних боргів включено дебіторську заборгованість на суму 242242,0 тис. грн. по ПАТ «Брокбізнесбанк» зі строком виникнення до півтора року, через що здійснено не передбачувані фінансовим планом витрати на відповідну суму. Зазначене призвело до збільшення витрат та зменшення прибутку, а також відповідно не сплати частини чистого прибутку та, як наслідок, до недоотримання загальним фондом державного бюджету коштів на загальну суму 140945,4 тис. грн.;

2. На порушення п.п. 2.1, 2.4, 3.1 Аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 14 квітня 2008 року № 433, ч. 2 ст. 81 Повітряного кодексу України протягом 2014 року та 10 місяців 2015 року Підприємство при проведенні розрахунку вартості наданих аеропортових послуг не правильно визначило розмір ставок збору за посадку-зліт повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки, наднормативну стоянку повітряного судна, через що недоотримано доходів на загальну суму 17416,9 тис. грн.;

3. На порушення вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України Підприємство не забезпечило нарахування і стягнення штрафних санкцій з постачальників товарів, робіт та послуг, через що недоотримано доходів на загальну суму 441,8 тис. грн.;

4. На порушення п. 6.4.7 ДСТУ БД.1.1-1-2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року № 293, п. 5.5.1 ДСТУ-Н Б.Д.1.1-2:2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 серпня 2013 року №405, п.п. 1, 2 Вимог по застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи (ДБН Д.1.1-4-2000), п.п. 3.3.12, 3.1.16.7, 4.2.1.5, 4.2.1.6, 3.3.10.1, 1.3.4.2, 3.3.12 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000) підрядні організації завищили вартість та обсяги виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 14,6 тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму. Крім того, на порушення п.п. 1.3.4.2, 3.3.12, 1.4.5, 1.4.10 ДБН Д.1.1-1-2000 Правил визначення вартості будівництва та п.п. 1, 2 Вимог по застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи ДБН Д.1.1-4-2000, затверджених Держбудом України від 27 серпня 2000 року № 174, при виконанні робіт з безпіщаного накриття поверхонь та неправильно застосовано розцінку (Р-11-60-1) шпаклювання стін шпаклівкою типу «ветоніт», що призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 8,9 тис. грн. (з урахуванням загальновиробничих витрат), чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму;

5. На порушення вимог ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п. 2 Порядку проведення індексацій грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при виплаті сум індексації окремим працівникам оздоровчого комплексу із санаторно-профілакторним лікуванням «Сокіл» не правильно застосовано індекс споживчих цін для індексації грошових доходів, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати на суму 4,4 тис. грн., а також зайвого перерахування єдиного соціального внеску у сумі 1,7 тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди на загальну суму 6,1 тис. грн.

12. На підставі викладеного у вказаній вимозі позивачу зазначено усунути порушення законодавства у встановленому законодавством порядку та забезпечити їхнє недопущення надалі.

13. Вважаючи вказану вимогу від 09 лютого 2016 року № 08-14/67 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що збитки, щодо наявності яких Державною фінансовою інспекцією України в оскаржуваній вимозі зроблено висновок, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, у зв`язку із чим даний позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

15. Також, при постановленні оскаржуваних рішень суди звертали увагу на те, що відповідна правова позиція стосовно вирішення спорів цієї категорії неодноразово висловлювалася Верховним Судом від 12 березня 2018 року у справі № 826/9672/17, від 30 січня 2018 року у справі № 806/999/14 та від 30 січня 2018 року у справі № 814/3964/15.

16. При цьому, доводи апелянта про те, що оскаржувана вимога не містить способів усунення виявлених порушень, що суперечить приписам листа Державної інспекції України від 04 березня 2015 року № 25-18/205 «Щодо підготовки вимог про усунення виявлених порушень», судами попередніх інстанцій відхиллено, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим документом та має лише рекомендаційний характер, а тому положення даного листа не є обов`язковими для застосування під час судового розгляду справи.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

18. Зокрема, скаржник наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

20. Ключовим в цій справі є питання про те, чи може позивач (підконтрольна організація) оскаржити в судовому порядку вимогу відповідача про визначення розміру збитків, як належний спосіб судового захисту.

21. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII).

22. Частиною першою статті 1 Закону № 2939-XII передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

23. Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 310 (надалі - Положення № 310), таким органом є Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція).

24. У силу підпункту 2 пункту 4 Положення № 310 Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за: використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектора економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; діяльністю суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, ухваленим на підставі клопотання слідчого, прокурора для забезпечення розслідування під час кримінального провадження.

25. Також, Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; проводить аналіз стану дотримання фінансової дисципліни та про його результати повідомляє органам виконавчої влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування; готує і подає до відповідних державних органів пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; здійснює контроль за виконанням вимог і пропозицій, поданих Держфінінспекцією та її територіальними органами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування за результатами державного фінансового контролю, та інформує про це Кабінет Міністрів України і Мінфін; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення до осіб, винних у порушенні законодавства; передає правоохоронним органам матеріали ревізій, перевірок державних закупівель у разі встановлення порушень законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність або містять ознаки корупційних діянь (пп. 5 п. 4 Положення № 310).

26. Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань, зокрема, має право здійснювати державний фінансовий контроль шляхом проведення інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій; державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель (пп. 5 п. 6 Положення № 310).

27. Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи (п. 7 Положення № 310).

28. Частиною першою статті 2 Закону № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

29. Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) закріплює право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

30. Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 статті 10 Закону № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

31. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

32. Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

33. Відповідно до пункту 2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

34. Згідно з пунктами 45, 46 Порядку № 550 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

35. Відповідно до пункту 50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

36. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

37. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

38. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку підконтрольною установою або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом.

39. З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

40. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

41. Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово висловленою у постановах, зокрема, у постановах від 07.10.2014 у справі № 21-368а14, від 14.10.2014 у справі № 21-453а14, від 18.11.2014 у справі № 21-461а14, від 20.01.2015 у справі № 21-601а14, від 27.01.2015 у справі № 21-436а14, від 10.02.2015 у справі № 21-632а14, від 15.04.2014 у справах № 21-40а14, № 21-63а14), від 13.05.2014 у справі № 21-89а14, від 29.05.2017 у справі № 826/6304/16, від 23 лютого 2016 року у справі № 818/1857/14 тощо.

42. Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16 за позовом Комунального підприємства «Харківський метрополітен» до Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 1440/1820/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 808/6509/13-а.

43. У справі, що розглядається, поставлено питання про визнання протиправною та скасування вимоги від 09 лютого 2016 року № 08-14/67, що пов`язані із завданням необґрунтованої матеріальної шкоди (збитків).

44. Тобто, відповідачем у цій вимозі вказано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень згідно з вимогами законодавства.

45. У той же час, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, заявлена Державним підприємством «Антонов» позовна вимога є передчасною.

46. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

47. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).

48. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

49. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

60. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

61. Щодо заявленого відповідачем клопотання про передачу справи № 826/3085/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то слід зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

62. Враховуючи те, що колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи цей спір, врахувала висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16, та не вважає за необхідне відступити від цих висновків, підстави для передачі справи № 826/3085/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Державної аудиторської служби України про передачу справи № 826/3085/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Державного підприємства «Антонов» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 826/3085/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов