ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №157/1270/17

адміністративне провадження №К/9901/36948/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області у складі судді Гордійчука В.М. від 27 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Мікули О.І., Курильця А.Р., Кушнерика М.П. від 12 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (далі - НКРЗІ, відповідач), в якому просив скасувати постанову відповідача № 3 від 08 лютого 2017 року про притягнення директора ПП «Територіальна експертна компанія» (далі - ПП «ТЕК») ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 188-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова НКРЗІ прийнята на підставі протоколу № 3 від 01 лютого 2017 року про адміністративне правопорушення, який є необґрунтованим, оскільки у вказаних документах здійснено помилковий висновок про порушення ПП «ТЕК» частини десятої статті 18 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» та пункту 4.1.5 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням НКРЗ від 19 серпня 2005 року № 53 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2005 року за № 1237/11517 (далі - Ліцензійні умови), оскільки на дату, зазначену у вищевказаному протоколі, ПП «ТЕК» не було власником радіоелектронних засобів. Зазначає також, що у протоколі не встановлено зв`язок виявленого користування радіочастотним ресурсом без відповідних дозволів з особою, стосовно якої складено цей протокол. Приналежність вказаних у протоколі радіоелектронних засобів ПП «ТЕК» нічим не підтверджена. Крім того, вказав, що з 19 вересня 2016 року ПП «ТЕК» не є власником обладнання, зазначеного у протоколі, а згідно Конституції України відповідальність за експлуатацію обладнання має нести особа, яка є його власником.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях позивача є ознаки правопорушення, передбаченого статтею 188-7 КУпАП, а тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення в межах санкції статті, відповідач діяв у межах своїх повноважень та у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 07 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 157/1270/17, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 157/1270/17 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Разом з касаційною скаргою скаржником подано клопотання про участь у касаційному розгляді справи в судовому засіданні, в задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що директором ПП «ТЕК» з квітня 2012 року є ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення НКРЗІ від 06 вересня 2015 року № 148 «Про затвердження Планів перевірок суб`єктів ринку телекомунікацій та користувачів радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот загального користування на четвертий квартал 2016 року» в період з 11 по 29 липня 2016 року була проведена планова перевірка користувача радіочастотного ресурсу України ПП «ТЕК».

У ході проведення перевірки вказаного підприємства були виявлені порушення вимог законодавства про радіочастотний ресурс України, які зафіксовані в акті перевірки дотримання законодавства про радіочастотний ресурс України від 29 липня 2016 року № 125/пос/12/1, на підставі якого НКРЗІ надала підприємству розпорядження про усунення порушень умов ліцензії від 16 серпня 2016 року № 30/р, яким зобов`язала ПП «ТЕК»:

1) у строк до 23 вересня 2016 року усунути порушення вимог підпункту 4.1.5. пункту 4.1 Ліцензійних умов, викладене в акті перевірки, а саме: здійснення експлуатації 23 РЕЗ, встановлених у Дніпропетровській області без наявності відповідних дозволів на експлуатацію РЕЗ;

2) у строк до 23 січня 2017 року усунути порушення вимог підпункту 4.1.2. пункту 4.1 Ліцензійних умов, викладене в акті перевірки, а саме: встановлення (монтаж) 37 РЕЗ у Дніпропетровській області без наявності відповідних висновків щодо електромагнітної сумісності цих РЕЗ.

ПП «ТЕК» скористалося своїм правом на дострокове виконання вимог розпорядження НКРЗІ та листом від 20 вересня 2016 року вих. № 4/20-09-16 надало НКРЗІ інформаційне повідомлення про повне виконання розпорядження НКРЗІ про усунення порушень умов ліцензування від 16 серпня 2016 року № 30/р.

У листі міститься інформація про усунення порушень, які викладені в розпорядженні, «шляхом тимчасового демонтажу усього обладнання» до підписання договорів оренди та проведення усіх законних процедур щодо монтажу та введення РЕЗ в експлуатацію за усіма адресами, що наведені у пунктах 1 та 2 розпорядження.

На запит Департаменту державного нагляду НКРЗІ Центральна філія УДЦР листом від 21 жовтня 2016 року № Ф12/35/3497 повідомила про те, що в період з 17 по 21 жовтня 2016 року працівниками філії було проведено заходи з радіочастотного моніторингу РЕЗ ПП «ТЕК» за адресами, визначеними у пункті 1 розпорядження. За результатами заходів ЦФ УДЦР установлено, що за вищевказаними адресами НДП РЕЗ не демонтовані та на момент перевірки експлуатуються. Факт експлуатації зазначених РЕЗ підтверджений протоколами інструментальної оцінки характеристик виявлених незаконно діючих РЕЗ.

Відповідно до вимог абзацу третього частини сьомої статті 18 Закону України «Про радіочастотний ресурс України», з метою перевірки виконання розпорядження НКРЗІ від 16 серпня 2016 року № 30/р, НКРЗІ прийнято рішення від 06 грудня 2016 року № 645 про проведення позапланової перевірки користувача радіочастотного ресурсу - ПП «ТЕК».

За результатами позапланової перевірки встановлено:

1. ПП «ТЕК» на час перевірки продовжує здійснювати експлуатацію 15 радіоелектронних засобів без отримання відповідних дозволів на експлуатацію РЕЗ базових станцій.

Роботу восьми абонентських станцій радіодоступу засобами радіочастотного контролю УДЦР не зафіксовано.

Таким чином, ПП «ТЕК» у строк до 23 вересня 2016 року не усунуло порушення вимог підпункту 4.1.5 пункту 4.1 Ліцензійних умов, чим не виконало вимогу пункту 1 розпорядження про усунення порушень умов ліцензії від 16 серпня 2016 року № 30/р, що є порушенням вимог частини десятої статті 18 Закону України «Про радіочастотний ресурс України».

2. У зв`язку з тим, що строк виконання пункту 2 розпорядження про усунення порушень умов ліцензії від 16 серпня 2016 року № 30/р спливає 23 січня 2017 року, комісією був досліджений фактичний стан виконання даного пункту розпорядження. Під час перевірки виконання підприємством пункту 2 розпорядження щодо усунення порушення вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Ліцензійних умов комісією встановлено, що РЕЗ не демонтовані та знаходяться на місцях попереднього встановлення без наявності відповідних висновків щодо електромагнітної сумісності цих РЕЗ.

За результатами перевірки комісією з перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства про радіочастотний ресурс України від 23 грудня 2016 року № 278/пос/13/1 та акт про невиконання користувачем радіочастотного ресурсу України розпорядження про усунення порушень умов ліцензії від 23 грудня 2016 року № 278/пос/13/2.

08 лютого 2017 року головним спеціалістом відділу державного нагляду по Південно-східному регіону управління державного нагляду Департаменту державного нагляду НКРЗІ винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 3, якою встановлено, що посадовою особою ПП «ТЕК» ОСОБА_1 , який працює директором цього підприємства, під час виконання службових обов`язків було скоєне порушення вимог законодавства про радіочастотний ресурс України, а саме:

ПП «ТЕК» у встановлений пунктом 1 розпорядження НКРЗІ про усунення порушень умов ліцензування від 18 серпня 2016 року № 30/р строк до 23 вересня 2016 року не усунуло порушення вимог підпункту 4.1.5. пункту 4.1 Ліцензійних умов та на час перевірки здійснює експлуатацію 15 радіоелектронних засобів без отримання відповідних дозволів на експлуатацію РЕЗ базових станцій за адресами:

- АДРЕСА_1 (5 РЕЗ типу Rocket М5 з частотами випромінювання 5210 МГц; 5650 МГц; 5390 МГц; 5760 МГц, 5690 МГц);

- Новомосковський р-н, с. Спаське, водонапірна вежа (3 РЕЗ типу Rocket М5 з частотами випромінювання 5200 МГц; 5430 МГц; 5720 МГц; 1 РЕЗ типу MikroTik Sextant з частотою випромінювання 5530 МГц; 1 РЕЗ типу MikroTik Lite 5 з частотою випромінювання 5790 МГц);

- АДРЕСА_2 (1 РЕЗ типу Mikrotik OmniTik з частотою випромінювання 5640 МГц; 1 РЕЗ типу Nano Bridge М5 з частотою випромінювання 5710 МГц);

- Петриківський р-н, с. Ульянівка, вишка ДОРТПЦ (2 РЕЗ типу Nano Bridge М5з частотами випромінювання 5740 та 5210 МГц; 1 РЕЗ типу Rocket M5 з частотою випромінювання 5510 МГц).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що постанова НКРЗІ прийнята на підставі протоколу № 3 від 01 лютого 2017 року про адміністративне правопорушення, який є необґрунтованим, оскільки у ньому не мотивовано висновок про порушення ПП «ТЕК» частини десятої статті 18 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» та пункту 4.1.5 пункту 4.1 Ліцензійних умов. Скаржник також зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що на час складання зазначеного протоколу ПП «ТЕК» не було власником радіоелектронних засобів.

Крім того скаржник вважає, що судами не враховано того, що сплив встановлений статтею 38 КУпАП строк для накладення адміністративного стягнення, оскільки правопорушення було виявлено 04 листопада 2016 року, а оскаржувана постанова прийнята 08 лютого 2017 року.

Від НКРЗІ надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначається, що суди прийняли законні та обґрунтовані рішення, а вимоги касаційної скарги є безпідставними; просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 березня 2017року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу, повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження НКРЗІ у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, КУпАП, Законом України «Про радіочастотний ресурс України» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною другою статті 6 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» передбачено, що користувачі радіочастотного ресурсу України зобов`язані, зокрема: 1) дотримуватися стандартів, норм і правил використання радіочастотного ресурсу України; 2) дотримуватися умов, визначених у ліцензіях на користування радіочастотним ресурсом України та в дозволах на експлуатацію.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 12 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» користування радіочастотним ресурсом України підлягає державному регулюванню.

Органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, яка утворюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації».

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» повноваженнями НКРЗІ щодо регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є: контроль за наявністю передбачених законом ліцензій, інших дозвільних документів у сфері користування радіочастотним ресурсом України, здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про радіочастотний ресурс України та запобігання правопорушенням при користуванні радіочастотним ресурсом України у смугах радіочастот загального користування, застосування санкцій, у тому числі штрафних, у порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 18 цього ж Закону встановлено, що державний нагляд за користуванням радіочастотним ресурсом України - комплекс заходів, які забезпечують використання радіочастотного ресурсу України відповідно до законодавства. Порядок здійснення державного нагляду щодо смуг радіочастот загального користування затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Відповідно до частини п`ятої статті 18 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» державний нагляд за користуванням радіочастотним ресурсом України здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок, здійснення інших заходів відповідно до законодавства, спрямованих на запобігання, виявлення та усунення порушень законодавства про радіочастотний ресурс України.

Частиною сьомою цієї ж статті передбачено, що позапланові перевірки проводяться за рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, щодо питань, зазначених у цих рішеннях. Рішення про проведення позапланової перевірки приймається, зокрема, з метою перевірки виконання розпоряджень чи приписів про усунення виявлених порушень.

Порядок здійснення державного нагляду за користуванням радіочастотним ресурсом України в смугах радіочастот загального користування затверджено рішенням НКРЗІ від 27 грудня 2012 року № 684 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2013 року за № 175/22707 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 684).

Пунктом 4.1 Порядку № 684 встановлено, що позапланові перевірки суб`єктів нагляду у сфері користування РЧР, їх відокремлених підрозділів проводяться за рішенням НКРЗІ щодо питань, зазначених у цих рішеннях. Рішення про проведення позапланової перевірки приймається, зокрема, з метою перевірки виконання розпоряджень чи розпоряджень (приписів) про усунення порушень.

Відповідно до пункту 7.22 Порядку № 684 розпорядження (припис) про усунення порушень законодавства про РЧР - обов`язкова для виконання суб`єктом нагляду у визначені строки письмова вимога уповноваженої НКРЗІ посадової особи щодо усунення порушень вимог законодавства про радіочастотний ресурс України.

Уповноважена НКРЗІ посадова особа має прийняти рішення про винесення розпорядження (припису) про усунення порушень законодавства про радіочастотний ресурс України протягом 10 робочих днів від дня складення акта перевірки.

Розпорядження (припис) про усунення порушень законодавства про РЧР складається у двох примірниках, один з яких надається керівнику суб`єкта нагляду або уповноваженій ним особі для виконання.

Згідно з положеннями частини десятої статті 18 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» користувач радіочастотного ресурсу, який одержав розпорядження або припис посадової особи НКРЗІ, про усунення порушень законодавства про радіочастотний ресурс України, зобов`язаний у встановлений у розпорядженні чи приписі строк усунути порушення та подати національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що НКРЗІ є державним органом, уповноваженим, крім іншого видавати суб`єктам господарювання - користувачам радіочастотного ресурсу обов`язкові для виконання розпорядження з вимогою усунення виявлених порушень вимог законодавства про радіочастотний ресурс України. Передумовою видання такого розпорядження є проведення заходу державного нагляду за користуванням радіочастотним ресурсом у формі планової або позапланової перевірки. При цьому особа, яка отримала відповідне розпорядження, зобов`язана у встановлений строк усунути виявлене порушення та повідомити про це НКРЗІ.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що у період з 11 по 29 липня 2016 року відповідно до рішення НКРЗІ від 06 вересня 2016 року №148 «Про затвердження Планів перевірок суб`єктів ринку телекомунікацій та користувачів радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот загального користування на четвертий квартал 2016 року» проведена планова перевірка користувача радіочастотного ресурсу України ПП «ТЕК», якою виявлені порушення вимог законодавства про радіочастотний ресурс України.

За результатами перевірки складено акт № 125/пос/12/1 від 29 липня 2016 року, на підставі якого НКРЗІ надала підприємству розпорядження про усунення порушень умов ліцензії № 30/р від 16 серпня 2016 року та зобов`язала ПП «ТЕК»: у строк до 23 вересня 2016 року усунути порушення вимог підпункту 4.1.5 пункту 4.1 Ліцензійних умов та в строк до 23 січня 2017 року усунути порушення вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Ліцензійних умов.

Судами також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що листом від 20 вересня 2016 року вих. № 4/20-09-16 ПП «ТЕК» повідомило НКРЗІ про повне виконання розпорядження № 30/р від 16 серпня 2016 року шляхом тимчасового демонтажу усього обладнання до підписання договорів оренди та проведення усіх законних процедур щодо монтажу та введенню РЕЗ в експлуатацію за усіма адресами, що наведені у пунктах 1 та 2 розпорядження.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 19 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» радіочастотний моніторинг здійснюється з метою захисту присвоєнь радіочастот, визначення наявного для використання радіочастотного ресурсу України, ефективності використання розподілених смуг радіочастот та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності використання та задоволення потреб користувачів радіочастотного ресурсу України.

УДЦР подає до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, за наслідками проведення радіочастотного моніторингу відповідні пропозиції стосовно ефективності використання розподілених смуг радіочастот і внесення змін до Плану використання радіочастотного ресурсу України та Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України.

Пунктом 2.3 Порядку № 684 передбачено, що під час здійснення державного нагляду за зверненням Департаменту державного нагляду НКРЗІ (у разі потреби) УДЦР у визначені строки проведення перевірки здійснює радіочастотний моніторинг та надає його результати, які використовуються уповноваженими НКРЗІ посадовими особами.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що у період з 17 по 21 жовтня 2016 року працівниками Центральної філії УДЦР проведено заходи з радіочастотного моніторингу РЕЗ ПП «ТЕК» за адресами визначеними у пункті 1 розпорядження, за результатами яких встановлено, що за вищевказаними адресами НДП РЕЗ не демонтовані та на момент перевірки експлуатуються; факт експлуатації зазначених РЕЗ підтверджений протоколами інструментальної оцінки характеристик виявлених незаконно діючих РЕЗ, ВП (НДП), про що Департамент державного нагляду НКРЗІ повідомлено листом від 21 жовтня 2016 року № Ф12/35/3497.

Пунктом 7.24 Порядку № 684 передбачено, що з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень умов ліцензії чи розпоряджень (приписів) про усунення порушень законодавства про РЧР НКРЗІ може провести позапланову перевірку.

Відповідно до пункту 7.25 Порядку № 684 у разі виявлення за результатами проведення позапланової перевірки факту невиконання суб`єктом нагляду розпорядження про усунення порушень умов ліцензії або розпорядження (припису) про усунення порушень законодавства про РЧР комісія відображає це в акті перевірки та здійснює передбачені законом заходи.

У разі виявлення за результатами перевірки фактів вчинення адміністративного правопорушення уповноважені НКРЗІ посадові особи складають протокол про адміністративне правопорушення (пункт 7.12 Порядку № 684).

Розгляд справи за складеним протоколом здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У разі прийняття рішення про накладення адміністративного стягнення за результатами розгляду справи виноситься постанова про накладення адміністративного стягнення (пункти 7.13 та 7.14 Порядку № 684).

Статтею 243 КУпАП передбачено, що НКРЗІ розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушеннями законодавства про телекомунікації, поштовий зв`язок та радіочастотний ресурс (статті 144, 145, 147, 148-1 - 148-5 і 188-7).

Від імені національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право голова, члени комісії та уповноважені комісією посадові особи.

Стаття 188-7 КУпАП передбачає, що невиконання законних вимог Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, щодо усунення порушень законодавства про телекомунікації, поштовий зв`язок та радіочастотний ресурс України, або ненадання їм документів та інформації, необхідних для здійснення державного нагляду - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з положеннями частини першої статті 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Частиною першою статті 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Аналіз наведених вище правових положень дає підстави для висновку, що законодавством регламентовано повноваження НКРЗІ розглядати справи про адміністративні правопорушення та застосовувати адміністративні стягнення до користувачів радіочастотного ресурсу за порушення ними вимог законодавства в цій галузі у порядку, визначеному КУпАП.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 754/3720/16-а.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 06 грудня 2016 року з метою перевірки виконання розпорядження НКРЗІ від 16 серпня 2016 року № 30/р НКРЗІ прийнято рішення № 645 про проведення позапланової перевірки користувача радіочастотного ресурсу - ПП «ТЕК», за результатами якої складено акт перевірки дотримання законодавства про радіочастотний ресурс України від 23 грудня 2016 року № 278/пос/13/1. У цьому акті зафіксовано, що ПП «ТЕК» листом від 20 вересня 2016 року надало інформаційне повідомлення про повне виконання відповідного розпорядження, разом з тим, фактично у строк до 23 вересня 2016 року не усунуло вказані у розпорядженні порушення, чим не виконало пункту 1, що є порушенням вимог частини десятої статті 18 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» та підпункту 4.1.19 пункту 4.1 Ліцензійних умов.

На підтвердження вказаних порушень представник відповідача надав копії протоколів інструментальної оцінки характеристик незаконно діючих РЕЗ, ВП (НДП) від 14 грудня 2016 року №№ 14122016/4287 - 14122016/4290, 14122016/429; від 16 грудня 2016 року №№ 16122016/4294 - 16122016/4298, 16122016/4300, 16122016/4301, 16122016/4303; від 19 грудня 2016 року №№ 19122016/4305, 19122016/4306 із фотофіксаціями РЕЗ.

Крім того, факт невиконання ПП «ТЕК» вимог розпорядження зафіксовано 01 лютого 2017 року протоколом про адміністративне правопорушення № 3, на підставі якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення від 08 лютого 2017 року № 3, якою притягнуто директора ПП «ТЕК» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 188-7 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Судами також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 01 лютого 2017 року ОСОБА_1 під підпис отримано повідомлення № 29/1332 про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 08 лютого 2017 року о 12 годині із зазначенням місця розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що НКРЗІ дотримано встановлено порядку проведення перевірки виконання розпорядження та здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 188-7 КУпАП; факт невиконання законних вимог НКРЗІ щодо усунення порушень законодавства про телекомунікації, поштовий зв`язок та радіочастотний ресурс України доведено наявними у справі доказами.

Стосовно посилання скаржника на те, що ПП «ТЕК» на час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було власником РЕЗ колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зі змісту договору купівлі-продажу № 33-33 від 19 вересня 2016 року, укладеного між ПП «ТЕЗ» та ОСОБА_2 , із додатком № 1 до нього не вбачається, що саме перелічені у протоколі та оскаржуваній постанові РЕЗ були відчужені до проведення перевірки ПП «ТЕЗ», оскільки відсутні ідентифікуючі ознаки на підтвердження їх ідентичності. Крім того, судами взято до уваги, що відсутні будь-які інші докази, які підтверджують умови виконання цього договору, а сам договір не може свідчити про факт його виконання.

Стосовно доводів скаржника про те, що відповідачем пропущено встановлений статтею 38 КУпАП строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 188-7 КУпАП.

При цьому, санкцію застосовано 08 лютого 2017 року (дата винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення), а правопорушення виявлено 23 грудня 2016 року (останній день проведення позапланової перевірки).

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого. Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17, від 23 листопада 2018 року у справі № 489/4756/16-а, від 11 листопада 2019 року у справі № №487/4899/15-а.

З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого, на час винесення оскаржуваної постанови обов`язок щодо виконання розпорядження позивачем не виконано, датою виявлення правопорушення є 23 грудня 2016 року, тобто останнім днем притягнення позивача до відповідальності було 23 лютого 2017 року, відтак, оскільки оскаржувана постанова винесена 08 лютого 2017 року, то колегія суддів доходить до висновку, що відповідач прийняв постанову № 3 по справі про адміністративне правопорушення в межах строків, визначених у статті 38 КУпАП.

Отже, зважаючи на подання відповідачем у справі належних та достатніх доказів на підтвердження законності постанов про адміністративне правопорушення, винесених відносно ОСОБА_1 зокрема: дотримання порядку її винесення, своєчасне повідомлення особи, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також доказів вини позивача, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко